ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 лютого 2021 року м. Київ № 640/30849/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - Відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача від 25.08.2020 №930030301420 в частині застосування обмеження максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , які перераховано відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019);
- зобов'язати Відповідача виплатити з 01.04.2020 та виплачувати в подальшому Позивачу перераховану пенсію по інвалідності в розмірі 42507 грн., визначеному рішенням Відповідача від 25.08.2020 №930030301420 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві всупереч вимог законодавства та Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 при здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності з 01.04.2020 протиправно обмежено пенсію граничним розміром, чим порушено права Позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 15.12.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем на виконання вимог даної ухвали надано до суду матеріали пенсійної справи Позивача.
Станом на дату розгляду даної справи, відзив на позов Відповідачем не подано.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.
ОСОБА_1 як пенсіонер перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності з 27.02.2015 у розмірі 60% від середньомісячного заробітку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2020 №640/10201/20, яке набрало законної сили, зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Позивачем 28.08.2020 подано до ГУ ПФУ в м. Києві заяву про перерахунок пенсії з 01.04.2020 на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», Рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020, згідно із розміром середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Офісу Генерального прокурора від 04.05.2020 №21-888зп.
За результатом розгляду заяви Позивача, Відповідачем здійснено 25.08.2020 перерахунок пенсії, відповідно до якого нараховано пенсію у сумі 42507,00 грн. Однак, дану суму обмежено максимальним розміром та встановлено, що з 01.04.2020 пенсія Позивача становить 16380,00 грн., з 31.08.2020 - 17120,00 грн., з 31.11.2020 - 17690,00 грн.
Про здійснення такого перерахунку Відповідачем повідомлено Позивача листом від 22.09.2020 №2600-0304-8/133465.
Позивачем направлено Відповідачу звернення щодо правових підстав, згідно з якими визначено розмір пенсії.
Відповідачем надано відповідь листом від 11.11.2020 №25756-26834/Р-02/8-2600/20, у якому зазначено, що пенсію обмежено максимальним розміром на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Вважаючи протиправними дії Відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, Позивачем подано позов до суду.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (надалі - Закон №1789-ХІІ).
Згідно із частинами 2, 9 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663 від 12.07.2001, чинної на момент призначення позивачу пенсії) пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
Частиною 13 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до частини 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
В подальшому, прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (надалі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в частину 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».
Новою редакцією статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ суттєво звужено і обмежено зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсію призначено до набрання чинності цими законами (Законами №76-VІІІ, №213-VІІ).
При цьому, Законом №1697-VІІ визнано таким, що втратив чинність Закон України №1789-ХІІ, в тому числі частини статті 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.
Верховним Судом в постанові від 24.04.2019 №826/8546/18 звернуто увагу на те, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд, що у свою чергу, призвело до неможливості проведення органами ПФУ перерахунку пенсій працівникам прокуратури, а також численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України фактично не виконано.
Водночас, Конституційним Судом України 13.12.2019 за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалено рішення №7-р(II)/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 визнано неконституційним та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
В контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Тобто безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером і пенсію призначено до 01.01.2016, тому до розміру пенсії Позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
У цій справі пенсійним органом відмовлено Позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів обмеження максимального розміру пенсії Позивача, який не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, посилаючись на чинну редакцію статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Тобто, протиправним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ в частині обмеження розміру пенсії, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Натомість, Позивачу пенсію призначено відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, тобто до набрання чинності Законом №1697-VІІ.
Таким чином, враховуючи те, що Позивач вже є пенсіонером по інвалідності і пенсія призначена їй до 01.01.2016, тому до розміру пенсії ОСОБА_1 не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.
Отже, пенсія, перерахована Позивачу 25.08.2020 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 04.05.2020 підлягає виплаті позивачу у визначеному пенсійним органом розмірі - 42507,00 грн. без обмеження такої суми максимальним розміром.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць підлягає виконанню негайно.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25.08.2020 №930030301420 в частині застосування обмеження максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити нарахування та виплату з 01.04.2020 ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в розмірі 42507 грн. (сорок дві тисячі п'ятсот сім гривень 00 коп.), визначеному рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25.08.2020 №930030301420, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум.
4. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 42507,00 грн. (сорок дві тисячі п'ятсот сім гривень 00 коп.).
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Суддя Н.М. Клименчук