ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2021 року м. Київ № 640/31510/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України
про визнання протиправним та скасування рішення (протокол № 45 від 20.11.2020 року), визнання протиправним та скасування наказу,-
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач 1, Мін'юст), Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України (далі також - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 20.11.2020 року, оформлене протоколом №45, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (номер наказу невідомий) від (дата наказу невідома) про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 20.11.2020, оформленого протоколом №45, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць.
Позивачем повідомлено суд, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2020 року у справі №640/29979/20 заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 про забезпечення позову до його подання задоволено. Зупинено дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 20.11.2020 року, оформленого протоколом №45, в частині притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності приватного виконавця №0086 від 26.06.2017 року) до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності до прийняття судом рішення у справі за позовом до набрання законної сили рішенням суду по суті спору. Заборонено Міністерству юстиції України до набрання законної сили рішенням по суті спору вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запису про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 20.11.2020 року, оформленого протоколом №45, про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 20.11.2020, оформлене протоколом №45, є протиправним, оскільки містить лише тези виступів окремих членів комісії, в той час, як обґрунтувань, сукупного аналізу всіх обставин, доводів спростування або підтвердження окремих тверджень чи заперечень, зміст оскаржуваного рішення не містить.
Зокрема, підставою накладення дисциплінарного стягнення на позивача є нібито допущення останнім порушень під час примусового виконання рішення суду, в той час, як контроль за процесуальними діями приватного виконавця в межах виконання судового рішення законодавством України покладено на суд, що свідчить, на переконання позивача, про перевищення відповідачем 2 меж своїх повноважень.
Крім цього, позивачем звернуто увагу на існування обставин, які перешкоджали розгляду 20.11.2020 року Дисциплінарною комісією приватних виконавців подання від 03.11.2020 року про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки предмет скарги, яка вирішувалася Дисциплінарною комісією приватних виконавців є тотожним предмету справи, яка перебуває в провадженні Оболонського районного суду міста Києва про визнання протиправними дій приватного виконавця ОСОБА_1 в межах зведеного виконавчого провадження №47254519, до складу якого входить виконавче провадження №58365324.
Враховуючи викладене, позивач вважає рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців та наказ Міністерства юстиції України, яким це рішення буде введено в дію, протиправними, з огляду на що, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2020 року відкрито провадження у справі за привалами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано у Міністерства юстиції України наказ (номер наказу невідомий) від (дата наказу невідома), яким введено в дію рішення Дисциплінарної' комісію приватних виконавців, оформлене протоколом №45 від 20.11.2020 року щодо притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом зупинення його діяльності строком на 1 (один) місяць.
Через канцелярію суду 21.01.2021 року представником позивача подано клопотання про пришвидшення розгляду справи.
Через канцелярію суду 28.01.2021 року представником відповідачів подано відзив на позовну заяву, в якому поти позову заперечує з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
Представником відповідачів зазначено, що процедуру застосування дисциплінарного стягнення ні Дисциплінарною комісією приватних виконавців, ні Міністерством юстиції України, не порушено, оскільки позаплановою невиїзною перевіркою, проведеною на підставі скарги ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 , встановлені численні порушення позивачем вимог Закону Україні «Про виконавче провадження».
Крім того, представником відповідачів зазначено про відсутність істотних обставин, які перешкоджали розгляду 20.11.2020 року Дисциплінарною комісією приватних виконавців подання від 03.11.2020 року про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачем у справі, яка перебуває у провадженні Оболонського районного суду міста Києва та скаржником, в інтересах якого подану скаргу до Міністерства юстиції України, є різні особи, з огляду на що, у Дисциплінарної комісії були відсутні підстави для відкладення розгляду подання Міністерства юстиції України відносно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Так, позаплановою невиїзною перевіркою приватного виконавця встановлено, що ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №58365324 недотримано порядку черговості звернення стягнення в порушення вимог статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», та вказавши в заявці на реалізацію арештованого майна те, що майном яке підлягає реєстрації є 6 об'єктів нерухомого майна та визначивши початкову вартість цього майна як загальну вартість цих об'єктів, приватним виконавцем порушено вимоги частини другої статті 18, статті 50, частини третьої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна.
Крім цього, приватним виконавцем ОСОБА_1 порушено пункт 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, оскільки недотримано вимог щодо зазначення в заявці на реалізацію майна відомостей про майно та чинні обтяження майна.
Зокрема, представником відповідачів зауважено, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження, прийнято більшістю голосів від загальної кількості членів Комісії, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та Положення про Комісію.
Щодо витребуваного у Міністерства юстиції України наказу (номер наказу невідомий) від (дата наказу невідома), яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №45 від 20.11.2020 року, щодо притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом зупинення його діяльності строком на 1 (один) місяць, представником відповідачів повідомлено, що такий наказ Міністерством юстиції України не видано, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2020 року у справі №640/29979/20, якою задоволено заяву позивача про забезпечення позову до подання позовної заяви, зокрема заборонено Міністерству юстиції України до набрання законної сили рішенням по суті спору вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запису про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 20.11.2020 року, оформленого протоколом №45, про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, відповідачі вважають позовні вимоги безпідставними та такими, що гуртуються на суб'єктивному трактуванні позивачем норм законодавства України, відтак останні не підлягають задоволенню.
Разом із відзивом представником відповідачів подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Вирішуючи клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з статтею 259 КАС України клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.
Таке клопотання має стосуватися розгляду за правилами спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, інакше суд повертає його без розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої - п'ятої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк із поважних причин.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2020 року строку для подання таких заперечень судом не встановлено, оскільки позивачем не подано разом із позовною заявою / не заявлено у позові клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.
Крім іншого, практика Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Axen v. Germani» заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду, після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках, влада має брати до уваги міркування ефективності і економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, питання права не ставлять особливої складності, та обставини, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Дослідивши клопотання представника відповідачів, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи в загальному позовному провадженні та приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Крім того, представником відповідачів не зазначено жодних обґрунтованих підстав необхідності розгляду справи №640/31510/20 в порядку загального позовного провадження.
Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання представника відповідачів про розгляд справи в загальному позовному провадженні слід відмовити.
Через канцелярію суду 29.01.2021 року та 03.02.2021 року представником позивача подані клопотання про пришвидшення розгляду справи.
З огляду на предмет позову, адміністративна справа №640/31510/20, в розумінні, та згідно приписів частини другої та пункту першого частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності, для якої пріоритетним є її швидке вирішення, що є підставою для задоволення клопотання представника позивача.
Враховуючи наявність усіх процесуальних заяв по суті, витребуваних судом документів, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
У провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 перебуває зведене виконавче провадження №58365619, до складу якого входять наступні виконавчі провадження: №58365324, №58365604, №61493933, №61876187, №61876669.
Згідно з відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень судом встановлено, що у вказаних виконавчих провадженнях стягувачем є ОСОБА_3 , а боржником - ОСОБА_2 .
11.08.2020 року до Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України звернувся боржник у виконавчому провадженні №58365324 ОСОБА_2 (далі також - скаржник) в особі свого представника ОСОБА_4 із скаргою на дії приватного виконавця ОСОБА_1 (далі також - скарга), в якій просить, зокрема:
- (пункт 2) здійснити позапланову перевірку діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог чинного законодавства України під час: відкриття виконавчого провадження №58365324 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 275 000,00 доларів США та 125 000,00 євро на підставі виконавчого листа №765/3548/16-ц від 08.02.2019 року, виданого Оболонським районним судом міста Києва; здійснення опису Об'єктів нерухомості, що були предметом лоту 429592; забезпечення оцінки Об'єктів нерухомості, що були предметом лоту 429592; формування лоту 429592 та змішування Об'єктів нерухомості 429592; ознайомлення ОСОБА_2 з матеріалами виконавчого провадження 58365324; співмірності розміру стягнення за виконавчим документом на підставі виконавчого листа №765/3548/16-ц від 08.02.2019 року, виданого Оболонським районним судом міста Києва; здійснення опису Об'єктів нерухомості, що були предметом лоту 429592;
- (пункт 4) винести вмотивоване подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
На підставі скарги відповідно до статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пунктів 19, 26 розділу ІІІ Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року №3284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 року за №1195/32647, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження №58365324.
На вимогу в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 надані пояснення від 27.08.2020 року щодо проведення позапланової невиїзної перевірки про факти, викладені у скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 з приводу порушення, на думку скаржника, норм чинного законодавства в ході виконання виконавчого провадження №58365324.
Згідно з Довідкою від 22.09.2020 року за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 , складену заступником начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження №58365324, яку проведено на підставі скарги ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 , від 10.08.2020 року, в межах цієї скарги виявлено порушення вимог частини другої статті 18, статті 50, частини третьої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», абзацу 15 пункту 1 розділу І, абзацу 9 та 12 пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна.
Керуючись частиною сьомою статті 34, пунктом 4 частини другої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», 03.11.2020 року Міністерством юстиції України направлено Дисциплінарній комісії приватних виконавців Подання (вих.32236-33-20 від 03.11.2020 року) про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (посвідчення від 26.06.2017 року №0086).
Згідно з витягом з Протоколу №45 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 20.11.2020 року, на порядку денному розглянуто подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в межах розгляду якого вирішено: відхилити клопотання приватного виконавця ОСОБА_1 про відкладення розгляду подання Міністерства юстиції України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до набрання законної сили судовим рішенням; задоволено Подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 1 місяць.
Відповідно до пункту 28 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців до Протоколу долучено Окрему думку члена Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_5 , відповідно до змісту якого, останній вважає, що Дисциплінарною комісією приватних виконавців мало бути прийнято рішення щодо відхилення Подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності як необґрунтованого та такого, що підготовлено в порушення вимог Конституції України та законів України.
Вважаючи рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №45 від 20.11.2020 року та його наслідки щодо прийняття Міністерством юстиції України наказу про зупинення діяльності приватного виконавця строком на 1 місяць протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404), Законом України від 02.06.2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1403), Положенням про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 року № 3791/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2017 року за № 1442/31310 (із змінами) (далі також - Положення), Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом від 29.09.2016 року № 2831/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за № 1301/29431 (із змінами).
Усі нормативно-правові акти застосовуються судом в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною першою статті 34 Закону №1403 контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Пунктом 2 частини третьої статті 34 Закону №1403 передбачено, що позапланові перевірки проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
Частинами четвертою - сьомою статті 34 Закону №1403 під час проведення позапланових перевірок з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.
За місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні.
У разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із статтями 36, 37 Закону №1403 рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
Приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частин першої, пункту 4 частини другої статті 38 Закону №1403 підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком приватного виконавця є невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року № 3284/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 22.10.2018 року за № 1195/32647 (далі також - Порядок проведення перевірок).
Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку проведення перевірок, перевірки діяльності приватного виконавця здійснюються шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Позапланова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться з підстав, визначених частиною третьою статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та/або у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії.
Відповідно до пунктів 19, 26, абзацу 1, 2 пункту 27 розділу ІІ Порядку проведення перевірок, позапланові перевірки діяльності приватного виконавця поділяються на виїзні та невиїзні.
Позапланові виїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться у разі надходження від приватного виконавця заяви про проведення перевірки, неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації, ухвалення Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про відхилення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та спрямування матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця.
Позапланові невиїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця чи у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії, ухвалення Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про відхилення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та спрямування матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця.
Якщо обставини, викладені у зверненні учасника виконавчого провадження (скарзі, яка надійшла від Дисциплінарної комісії приватних виконавців), можна перевірити лише за місцем здійснення приватним виконавцем своєї діяльності, проводиться позапланова виїзна перевірка діяльності приватного виконавця.
Під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з'ясовуються лише ті питання, потреба перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.
Позапланова перевірка проводиться з додержанням вимог законодавства щодо охорони інформації з обмеженим доступом, недопущення розголошення інформації з обмеженим доступом, що стала відома під час її проведення.
Позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.
Позапланова невиїзна перевірка проводиться управлінням, яке входить до складу структурного підрозділу Міністерства та до повноважень якого належить забезпечення контролю за діяльністю приватних виконавців (далі - Управління контролю), або Управлінням забезпечення примусового виконання рішень, яке визначає керівник структурного підрозділу Міністерства (крім Управління забезпечення примусового виконання рішень, що перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця).
Про проведення позапланової невиїзної перевірки приватному виконавцю надсилається письмовий запит. У запиті зазначаються строк для надання вмотивованої відповіді приватним виконавцем щодо фактів, викладених у зверненні, який не може бути менше десяти календарних днів, перелік копій документів, які потрібно надати для проведення перевірки.
Під час проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця використовуються інформація та копії документів, надані приватним виконавцем, відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, інша інформація та документи, які стосуються предмета звернення.
Відповідно до пунктів 28 - 32 розділу ІІ Порядку проведення перевірок позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця має бути проведена не пізніше ніж через тридцять робочих днів із дня надходження до структурного підрозділу Міністерства звернення (скарги) учасника виконавчого провадження.
За результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління забезпечення примусового виконання рішень) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.
Довідку підписує керівник Управління контролю, а якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася Управлінням забезпечення примусового виконання рішень,- керівник цього управління.
Якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася Управлінням контролю, довідка складається у двох примірниках, один з яких спрямовується приватному виконавцю не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання.
За результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю готує доповідну записку, яку не пізніше наступного робочого дня з дня підписання довідки спрямовує керівнику структурного підрозділу Міністерства.
Якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася Управлінням забезпечення примусового виконання рішень, довідка складається у трьох примірниках, один з яких не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання спрямовується приватному виконавцю, інший - структурному підрозділу Міністерства.
Якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася на підставі звернення учасника виконавчого провадження, копія довідки додається до відповіді на це звернення.
Якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася на підставі скарги, яка надійшла від Дисциплінарної комісії приватних виконавців, та за результатами цієї перевірки не виявлено підстав для спрямування до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання, довідка про результати перевірки спрямовується до Дисциплінарної комісії приватних виконавців.
Пунктом 4 статті 38 Закону № 1403 встановлено, що підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком приватного виконавця є, зокрема, невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців врегульована приписами Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 листопада 2017 року № 3791/5.
Згідно з пунктом 3 Положення, основними завданнями Дисциплінарної комісії є: розгляд питань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків; прийняття рішень про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін'юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін'юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін'юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення (пункт 4 Положення).
Рішення Дисциплінарної комісії приймаються шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим (пункт 15 Положення).
Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом двох робочих днів після засідання Дисциплінарної комісії (пункт 16 Положення).
Члени Дисциплінарної комісії мають право: вивчати матеріали, подані на розгляд Дисциплінарної комісії; заявляти клопотання, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються; брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування; висловлювати окрему думку, оформлену в письмовому вигляді (пункт 19 Положення).
Розгляд подання Мін'юсту чи Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності на засіданні Дисциплінарної комісії починається із заслуховування доповіді члена Дисциплінарної комісії, який попередньо за дорученням голови Дисциплінарної комісії вивчав таке подання, після чого заслуховуються присутні на засіданні члени Дисциплінарної комісії, приватний виконавець та інші запрошені на засідання особи, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи (пункт 25 Положення).
За результатами розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна комісія приймає рішення про: задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; відхилення подання та направлення матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; відхилення подання та відмову в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення (пункт 26 Положення).
У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року (пункт 27 Положення).
Рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Мін'юсту (пункт 29 Положення).
Суд зауважує, що підстава дисциплінарної відповідальності повинна бути чіткою і відповідати принципу правової визначеності. В рішенні № 3-р(І)/2019 від 05.06.2019 року Конституційним Судом України надано тлумачення цього принципу, підкресливши, що:
- юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване;
- юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки;
- втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни юридичного регулювання у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.
Європейським судом з прав людини неодноразово зазначалося, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11.11.1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11.04.2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22.11.1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
З урахуванням зазначених правових позицій, на Дисциплінарну комісію приватних виконавців покладено відповідальність за чітке, зрозуміле і прогнозоване тлумачення підстави дисциплінарної відповідальності приватного виконавця.
Щодо доводів позивача про протиправне відхилення клопотання приватного виконавця ОСОБА_1 Дисциплінарною комісією приватних виконавців про відкладення розгляду Подання Міністерства юстиції України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до набрання законної сили рішенням у справі №756/11750/15-ц за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1403 у разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги.
У такому разі перебіг строку, передбаченого частиною першою цієї статті, зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Подання Міністерства юстиції України внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження № 58365619 - боржника ОСОБА_2 , в той час, як скаржником у справі №756/11750/15-ц є стягувач у виконавчому провадженні № 58365619 - ОСОБА_3 , що свідчить про правомірність дії Дисциплінарної комісії приватних виконавців в цій частині.
Щодо відповідності Протоколу Дисциплінарної комісії приватних виконавців №45 від 20.11.2020 року вимогам принципу правової визначеності та рішення суб'єкта владних повноважень, суд зазначає наступне.
Розглядаючи питання притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна комісія має у відповідності до частини другої статті 38 Закону №1403 встановити наявність обов'язкових елементів для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а саме - порушення приватним виконавцем положень закону, його вину, наявність негативних наслідків в результаті дій приватного виконавця та причинний зв'язок між цими діями, вчиненими в процесі виконання рішення суду і негативними наслідками.
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача є неналежне виконання своїх обов'язків, що виявлено в ході проведеної позапланової невиїзної перевірки, призначеної у зв'язку із надходженням скарги боржника у виконавчому провадженні, які в подальшому стали підставою внесення відповідного Подання Міністерства юстиції України та розгляду його Дисциплінарною комісією приватних виконавців.
Із змісту Подання Міністерства юстиції України висновується, що за результатами позапланової невиїзної перевірки приватного виконавця ОСОБА_1 встановлено порушення останнім під час здійснення виконавчого провадження №58365324 вимог:
- пункту 2 частини першої статті 4 Закону №1403 щодо здійснення діяльності приватного виконавця з дотриманням принципу законності;
- пункту 3 частини першої статті 2 Закону №1404 щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності;
- частини другої статті 18 Закону №1404 щодо здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
- статті 50 Закону №1404 щодо черговості звернення стягнення на нерухоме майно боржника;
- частини третьої статті 61 Закону №1404 щодо визначення початкової ціни продажу нерухомого майна;
- абзацу 15 пункту 1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна, яке підлягає продажу;
- абзацу 9 пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна щодо зазначення в заявці на реалізацію майна відомостей про майно;
- абзацу 12 пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна щодо зазначення в заявці на реалізацію майна відомостей про чинні обтяження майна.
Так, за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 58365619, до складу якого входять наступні виконавчі провадження:№ 58365324, 58365604, 61493933, 61876187,61876669.
02.03.2020 року приватним виконавцем винесені дві постанови, якими описано та арештовано майно боржника.
Перевіркою встановлено, що 20.03.2020 року та 25.03.2020 року приватним виконавцем винесені постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для оцінки описаного та арештованого нерухомого майна. В подальшому, 21.04.2020 року приватним виконавцем до державного підприємства «СЕТАМ» направлено заявку на реалізацію арештованого майна.
Згідно з цією заявкою на реалізацію передано майно, яке складається з шести об'єктів нерухомого майна, а саме: 1/2 частина нежитлового приміщення, група приміщень № 5, 5а, 56 (спортивний комплекс з кафе та офісними приміщеннями), загальна площа (кв.м.): 1014.1, адреса: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 12-Г, приміщення 5, 5а, 56; 1/2 частина нежитлового приміщення, нежиле приміщення першого поверху (блок №3), загальна площа (кв.м): 117.9, адреса: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 16-Б; 1/2 частина квартири №1 , загальна площа (кв.м.): 65.5, адреса: АДРЕСА_2 ; Ѕ частини нежитлового приміщення, нежитлові приміщення №3, літера А, корпус 4, секція 5-6 (1 поверх), загальна площа (кв.м): 81.4, адреса: м. Київ, вулиця Тимошенка Маршала, будинок 29, корп. 4, приміщення 3; 1/2 частина нежилих приміщень з №1 по №5 (групи приміщень №65), з № 1 по № 16 (групи приміщень № 66), (в літ. А), загальна площа (кв.м): 267, адреса: м. Київ, Оболонська набережна, будинок 3, корп. 2; Ѕ частина нежилого приміщення з №1 по №16 (групи приміщень №78) (в літ. «А»), загальна площа (кв.м): 257.2, адреса: м. Київ, Оболонська набережна, будинок 3, корп. 3, приміщення 78.
Зокрема, в заявці на реалізацію приватним виконавцем зазначено, що початкова ціна майна, що виставляється на електронні торги, становить 49 662 090,00 грн. (загальна вартість об'єктів нерухомого майна).
Згідно з відомостями, що містяться на офіційному веб-сайті державного підприємства «СЕТАМ» встановлено, що інформація про продаж зазначених об'єктів нерухомого майна боржника на електронних торгах опублікована 22.04.2020 року одним лотом № 418157.
Перевіркою встановлено, що електронні торги з продажу майна боржника за лотом №418157 не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що складено відповідний протокол від 22.05.2020 року № 481075.
Другі електронні торги за лотом №423709 не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що складено протокол від 25.06.2020 року №486694.
Треті електронні торги за лотом №429592 не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що складено протокол від 27.07.2020 року №492817.
Таким чином, згідно з висновками позапланової невиїзної перевірки, зазначивши в заявці на реалізацію арештованого майна від 21.04.2020 року, що майном, яке підлягає реалізації, є шість об'єктів нерухомого майна, та визначивши початкову вартість цього майна як загальну вартість цих об'єктів, приватним виконавцем ОСОБА_1 порушено вимоги частини другої статті 18, статті 50, частини третьої статті 61 Закону №1404 та абзацу 15 пункту 1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна.
Порушення вимог абзаців 9, 12 пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна встановлено перевіркою з дослідження заявки приватного виконавця на реалізацію арештованого майна, відповідно до змісту якої, в описі 1/2 частини квартири, яка передана на реалізацію, відсутня інформація щодо кількості поверхів будинку, поверху, на якому розташована квартира та кількості кімнат із зазначенням площі кожної кімнати. Також у цій заявці відсутні відомості про чинні обтяження майна.
Отже, предметом скарги та позапланової невиїзної перевірки є законність дії та рішень приватного виконавця під час виконання судового рішення на підставі виконавчого листа №756/3548/16-ц в межах виконавчого провадження №58365324.
В свою чергу, із змісту норм законодавства України, якими регламентовано діяльність Дисциплінарної комісії, остання в кожному конкретному випадку повинна надати належну правову оцінку виявленому порушенню, які наслідки таких порушень, та, чи є допущені порушення достатньою підставою для дисциплінарної відповідальності.
Згідно з абзацом 1 пункту 25 Положення розгляд подання Мін'юсту чи Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності на засіданні Дисциплінарної комісії починається із заслуховування доповіді члена Дисциплінарної комісії, який попередньо за дорученням голови Дисциплінарної комісії вивчав таке подання, після чого заслуховуються присутні на засіданні члени Дисциплінарної комісії, приватний виконавець та інші запрошені на засідання особи, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи.
Разом з тим, судом встановлено відсутність законодавчо-визначеного переліку «необхідних» документів, які мають досліджуватися Дисциплінарною комісією приватних виконавців.
З матеріалів справи судом встановлено, що на вимогу в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 надані пояснення від 27.08.2020 року щодо проведення позапланової невиїзної перевірки про факти, викладені у скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 з приводу порушення, на думку скаржника, норм чинного законодавства в ході виконання виконавчого провадження №58365324.
Водночас, із змісту Протоколу засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців №45 від 20.11.2020 року встановлено, що в останньому лише зазначено про надходження пояснень приватного виконавця, проте відомості про фабулу заперечень, викладених у поясненнях приватного виконавця ОСОБА_1 , відомостей щодо дослідження, аналізу та врахування останніх комісією у вказаному Протоколі відсутні.
Крім цього, з матеріалів справи судом встановлено, що приватний виконавець ОСОБА_1 06.11.2020 року звернувся до Дисциплінарного уповноваженого ОСОБА_6 з заявою, в якій просить вивчити матеріали за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва від 22.09.2020 pоку, та провести їх правовий аналіз, а також по результатах вивчення матеріалів та їх аналізу, надати письмовий висновок щодо наявності або відсутності в діях приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку для представлення його до Дисциплінарної комісії приватних виконавців.
За результатами дослідження Подання Міністерства юстиції України та пояснень приватного виконавця від 27.08.2020 року, 09.11.2020 року Дисциплінарним уповноваженим Овчаренко Оленою Миколаївною складено висновок дисциплінарного уповноваженого №27/2020, відповідно до якого визначені в частині другій статті 38 Закону №1403 ознаки дисциплінарного проступку в діях приватного виконавця ОСОБА_1 під час здійснення зведеного виконавчого провадження №58365619 відсутні.
Вказаний висновок Дисциплінарного уповноваженого від 09.11.2020 року приватним виконавцем направлено Дисциплінарній комісії приватних виконавців, водночас, відповідно до змісту Протоколу засідання №45 від 20.11.2020 року, висновок комісією до уваги не взято.
Дослідивши Протокол Дисциплінарної комісії № 45 від 20.11.2020 року, судом встановлено, що розглядаючи Подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 Дисциплінарна комісія приватних виконавців обмежилася лише перерахуванням порушень, виявлених під час перевірки, водночас не зазначивши, які враховано комісією, а які не враховано під час прийняття оспорюваного рішення.
Зокрема, із змісту вказаного Протоколу встановлено що секретарем комісії ОСОБА_7 у виступі зазначено: «… що об'єднання шести об'єктів нерухомого майна боржника, які мають різну адресу, в один лот та визначення стартової ціни цього майна як загальну вартість цих об'єктів вплинуло на повноту задоволення вимог виконавчих документів, дотримання законності, справедливості, рівноваги прав сторін під час здійснення виконавчого провадження.
Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна.
Зазначила, що варіативність (збільшення) ціни продажу лоту викликана саме специфікою організації та проведення торгів у формі відкритого аукціону, що забезпечує принцип змагальності учасників.
При цьому звернула увагу, що абзацом другим частини п'ятої статті 61 Закону встановлено, що у разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Вказала, що відповідно до частини дев'ятої цієї статті Закону, майно передається в рахунок погашення боргу за ціною третіх електронних торгів.
З огляду на те, що нерухоме майно яке передане на реалізацію, через відповідні дії приватного виконавця ОСОБА_1, передано стягувачу за ціною третіх електронних торгів, що свідчить про наявність негативних наслідків та заподіяної шкоди боржнику, адже вартість майна знизилась у зв'язку з повторністю його нереалізації.
Зауважила, що своїми діями приватний виконавець порушив вимоги частини другої статті 18, статті 50, частини третьої статті 61 Закону та абзацу п'ятнадцятого пункту 14 розділу І Порядку реалізації. Наголосила, що подання Міністерства юстиції про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим, оскільки приватним виконавцем вчинялися виконавчі дії по зведеному виконавчому провадженню № 58365619 з порушенням законодавства, що призвело до знецінення майна та передачі нереалізованого майна стягувачу в рахунок погашення боргу за ціною меншою на 14 898 627,00 грн. мільйонів гривень, що, в свою чергу, свідчить про наявність у приватного виконавця спрямованого умислу на вчинення протиправних дій, внаслідок чого порушено права та законні інтереси учасників виконавчого провадження.».
Разом з тим, секретарем Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_7 не вказано, якими належними та допустимими доказами підтверджується прямий умисел на вчинення протиправних дій на виконання рішення суду, враховуючи зміст пояснень позивача, наданих Дисциплінарній комісії приватних виконавців під час засідання.
Так, відповідно до змісту Протоколу Дисциплінарної комісії № 45 від 20.11.2020 року приватним виконавцем ОСОБА_1 повідомлено, що: «…шляхом моніторингу інформації щодо лотів на веб-сайті державного підприємства «СЕТАМ», встановив наявність лотів з різними об'єктами нерухомого майна, які мають відмінні адреси та які також підлягали реалізації, частина з яких була реалізована, з огляду на що, дійшов висновку, що направлення на реалізацію декількох об'єктів майна боржника одним лотом не є порушенням вимог законодавства.».
Зокрема, позивачем до матеріалів справи та до письмових пояснень, наданих Дисциплінарній комісії, долучено копію листа ДП «СЕТАМ» від 10.11.2020 року №3283/19440-12-20/15, згідно з яким приватному виконавцю ОСОБА_1 повідомлено, що розміщення в Системі електронних торгів лота №418157, в межах якого згруповано декілька об'єктів, не суперечить чинному законодавству з реалізації арештованого майна, що спростовує твердження секретаря Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_7 .
Крім цього, суд зауважує, що відповідно до абзацу 11 пункту 1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом від 29.09.2016 року № 2831/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за № 1301/29431 (із змінами) (далі також - Порядок), лот - одиниця арештованого майна, що виставляється для продажу на електронних торгах або торгах за фіксованою ціною.
В свою чергу, вказані положення заборони щодо об'єднання кількох об'єктів майна в один лот не містить, в той час як лише вказує на обов'язок передачі на реалізацію описаного та арештованого майна з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком. Імперативних приписів щодо заборони об'єднання кількох об'єктів майна під час реалізації в один лот не містить і Закон №1404.
Так, згідно абзацу 23 пункту першого розділу І Порядку реалізації арештованого майна, стартова ціна лота - початкова ціна продажу лота, яка дорівнює вартості майна, визначеній відповідно до законодавства, що виставляється на електронних торгах (торгах за фіксованою ціною).
Відповідно до пункту першого розділу II Порядку реалізації арештованого майна, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.
Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.
Відповідачами, в свою чергу, не спростовано, що приватним виконавцем ОСОБА_1 визначено вартість майна шляхом залучення до участі у виконавчому провадження суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, яким визначено вартість шести об'єктів нерухомого майна, про що сторонам виконавчого провадження направлено повідомлення.
Матеріали справи доказів оскарження сторонами виконавчого провадження результатів визначення вартості описаного майна не містять.
Враховуючи викладене, висновується, що приватним виконавцем ОСОБА_8 здійснено просте арифметичне додавання вартості описаного майна боржника, що не призвело ні до зменшення ні до збільшення вартості, відповідно виходячи із вищевказаного дії приватного виконавця вчинені у відповідності до вимог Закону.
Разом з тим, ні оскаржуване рішення ні відзив на позовну заяву доказів зворотного не містить.
Щодо твердження Дисциплінарної комісії про порушення позивачем порядку заповнення заявки щодо передання майна на реалізацію, суд зазначає наступне.
У Поданні Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця ОСОБА_9 до дисциплінарної відповідальності також зазначено, що перевіркою заявки приватного виконавця на реалізацію арештованого майна встановлено, в описі 1/2 частини квартири, яку передано на реалізацію, відсутня інформація щодо кількості поверхів будинку, поверху, на якому розташована квартира та кількість кімнат із зазначенням площі кожної кімнати, чим порушено вимоги абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ Порядку. Також зазначено, що в заявці на реалізацію арештованого майна відсутні відомості про чинні обтяження майна.
Так, відповідно до абзаців 3-5 розділу II Порядку, приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно- програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.
В свою чергу, доказів повернення організатором приватному виконавцю ОСОБА_10 заявки на реалізацію арештованого майна відповідачами не надано ні суду, ні під час засідання, що спростовує твердження відповідачів, викладені в Поданні Міністерства юстиції та у рішенні Дисциплінарної комісії приватних виконавців у Протоколі від 20.11.2020 року №45.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати встановленими та доведеними Дисциплінарною комісією приватних виконавців факти порушення позивачем пункту 2 частини першої статті 4 Закону №1403 щодо здійснення діяльності приватного виконавця з дотриманням принципу законності; пункту 3 частини першої статті 2 Закону №1404 щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності; частини другої статті 18 Закону №1404 щодо здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; статті 50 Закону №1404 щодо черговості звернення стягнення на нерухоме майно боржника; частини третьої статті 61 Закону №1404 щодо визначення початкової ціни продажу нерухомого майна; абзацу 15 пункту 1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна, яке підлягає продажу; абзацу 9 пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна щодо зазначення в заявці на реалізацію майна відомостей про майно; абзацу 12 пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна щодо зазначення в заявці на реалізацію майна відомостей про чинні обтяження майна.
Суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Про дотримання членами комісії означеної процедури свідчитиме належна мотивація прийнятого рішення: встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення висвітлених у скарзі питань; посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення; оцінка доводів та аргументів особи, що до якої застосовуються дисциплінарне стягнення; норми права, що застосовані, і ті, що не застосовані, з викладенням мотивів їх незастосування.
І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.
Згідно з частиною 7 статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Отже, для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, відповідно до цього Закону, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного, Дисциплінарна комісія приватних виконавців має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто, встановити факт порушення останнім законодавства, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про зупинення діяльності приватного виконавця.
Аналогічні правила закріплені і в пункті 27 Положення, за змістом якого у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди.
Наведене узгоджується із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) та практикою Європейського Суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (ст. 32).
У рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейським Судом з прав людини наголошено, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року).».
Суд зауважує, що в частині судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейським Судом з прав людини висловлено правову позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31.07.2008 року, рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» від 22.11.1995 року, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21.07.2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02.12.2010 року).
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідачів щодо дискреційних повноважень Дисциплінарної комісії приватних виконавців та відсутності повноважень у суду здійснювати оцінку рішення останньої, зокрема, на відповідність його обґрунтованості та вмотивованості, тобто, дотриманню пункту 27 Положення.
Крім того, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006 року, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984 року).
Таким чином, оспорюване рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене Протоколом №45 від 20.11.2021 року не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (номер наказу невідомий) від (дата наказу невідома) про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 20.11.2020, оформленого протоколом №45, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць, суд зазначає наступне.
Пунктами 29, 30 Положення передбачено, що рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Мін'юсту. Дата видання наказу Мін'юсту є датою застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2020 року справі №640/29979/20 зупинено дію рішення Комісії від 20.11.2020 року, оформленого протоколом № 45, в частині притягнення приватного виконавця ОСОБА_9 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності до прийняття судом рішення у справі за позовом; заборонено Міністерству до набрання законної сили рішення по суті спору вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запису про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_9 на підставі рішення Комісії від 20.11.2020 року, оформленого протоколом № 45.
Представником відповідачів повідомлено суд, що на виконання судового рішення наказ про введення в дію рішення Комісії від 20.11.2020 року, оформленого протоколом № 45, про застосування до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_9 дисциплінарного стягнення, Міністерством юстиції України не видавався, доказів спростування чого позивачем не надано.
Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до змісту частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на відсутність предмета спору в цій частині, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічної позиції щодо обов'язку доказування висловлено Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 року №37801/97, в якому зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на встановлення судом невідповідності оскаржуваного рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України вимогам чинного законодавства України, та зважаючи на те, що суб'єктами владних повноважень не надано суду належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У матеріалах справи міститься платіжне доручення від 17.12.2020 року №214, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1681, 60 грн.
З огляду на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення сплаченої суми судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 840, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь позивача.
Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 20.11.2020 року, оформлене протоколом №45, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 0001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) суму сплаченого судового збору пропорційна до задоволених позовних вимог у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 294, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 );
Відповідач 1: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 0001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13);
Відповідач 2: Дисциплінарна комісія приватних виконавців при Міністерстві юстиції України (адреса: 0001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13).
Повне рішення складено 09.02.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна