ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 лютого 2021 року м. Київ № 640/9752/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доОфісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування рішення
Прийняв до уваги наступне :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить :
1. Визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора України
2. Зобов'язати скасувати затверджений прокурором м. Києва 13.12.2019 Висновок службового розслідування, проведеного комісією на підставі наказу прокурора міста Києва від 25.09.2019 №78, та призначити додаткове службове розслідування, забезпечивши об'єктивне, повне та неупереджене вирішення питань, які стали підставою для призначення службового розслідування, а також питань, піднятих у рапорті ОСОБА_1 від 24.09.2019, поданого на адресу Генерального прокурора України згідно з вимогами „Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури", затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 №343.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що бездіяльність Генерального прокурора полягає у не скасуванні висновку службового розслідування. Вказує, що рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства; викладенні в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам Конституції України, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, грубо порушують її права.
Ухвалою суду від 02.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі. Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття провадження подати до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив на позовну заяву, відповідні докази, на які він посилається при його обґрунтуванні проти наведених позивачем обставин та правових підстав позову, оформлений відповідно до положень частин 2-4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та докази надіслання (надання) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Призначено підготовче засідання, яке буде здійснено суддею Арсірієм Р.О. 22 жовтня 2020 року о 13:30 год.
Ухвалою суду від 02.12.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу № 640/9752/20 до судового розгляду.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як слідує з матеріалів справи, прокуратурою міста Києва відповідно до наказу прокурора м.Києва від 25.09.2019 № 78 проведено службове розслідування за спеціальним повідомленням керівника Київської місцевої прокуратури № 7 щодо можливого нанесення тілесних ушкоджень прокурором ОСОБА_2 прокурору ОСОБА_1
13 грудня 2019 року складено висновок службового розслідування стосовно прокурорів Київської місцевої прокуратури №7 м.Києва ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , затверджено прокурором м.Києва Р.Говдою 13.12.2019.
Як висновок комісія вважала :
1. Службове розслідування стосовно прокурорів Київської місцевої прокуратури № 7 м.Києва ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу недотримання правил прокурорської етики вважати завершеним.
2. Поведінка прокурорів Київської місцевої прокуратури № 7 м.Києва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є такою, що не відповідає вимогам правил прокурорської етики, передбаченої Законом України «Про прокуратуру», Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів.
3. Підлягало б вирішенню питання щодо ініціювання про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , але враховуючи заходи профілактично-виховної роботи, вжиті керівництвом Київської місцевої прокуратури № 7 у т.ч. одностайна колективна оцінка їх неетичній поведінці, згідно з протоком оперативної наради та приймаючи до уваги те, що зазначені матеріали службового розслідування будуть враховані кадровою комісією під час проведення атестації прокурорів органів прокуратури міста Києва, вважили за можливе цим обмежитись.
Не погоджуючись з висновком службового розслідування, позивачем оскаржено дії бездіяльність голови і членів комісії та особи, яка затвердила вказаний висновок.
Як вказано в позовній заяви, оскільки матеріали справи не містять даного листа, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 отримала письмову відповідь за підписом тимчасово виконуючого обов'язки прокурора м.Києва ОСОБА_4 від 05.02.2020 № 09/1-5917-19, відповідно до змісту якої не вбачається підстав для скасування висновку службового розслідування.
Вважаючи бездіяльність т.в.о. прокурора м.Києва ОСОБА_4 , позивачка оскаржила до Генерального прокурора.
03.04.2020 Офісом Генерального прокурора повідомлено ОСОБА_1 листом № 17/1-35978-19, що Офісом Генерального прокурора розглянуто скаргу з приводу неналежного розгляду попереднього звернення, невжиття заходів щодо скасування висновку службового розслідування, який затверджено 13.12.2019 прокурором м. Києва. Роз'яснено ОСОБА_1 , що відповідно до п. 2 розділу VIII Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 № 343, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.01.2018 за № 8/31460 (далі - Інструкція), висновок службового розслідування може бути скасовано Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов'язки. Встановлено, що відповідь на попереднє звернення ОСОБА_1 надано 16.03.2020 виконувачем обов'язків Генерального прокурора, яким згідно з вимогами Інструкції не встановлено підстав для скасування вказаного висновку. Зокрема, вказано, що ОСОБА_1 було повідомлено, що неповноти або невідповідності висновку службового розслідування фактичним обставинам, виявленим під час його проведення, а також інших порушень Інструкції, які суттєво вплинули чи могли вплинути на результати розслідування, не встановлено. Таким чином, доводи щодо розгляду попереднього звернення неуповноваженою особою є необґрунтованими. Крім того, повідомлено, що висновок службового розслідування не створює правові наслідки, є лише оформленим результатом його проведення, а також має рекомендаційний характер для посадових осіб, уповноважених вирішувати питання щодо наявності будь-яких порушень у діях особи, стосовно якої проводилося службове розслідування, та необхідності ініціювання вжиття до неї заходів дисциплінарного впливу або притягнення до відповідальності іншого виду згідно з чинним законодавством.
Вважаючи бездіяльність Генерального прокурора протиправною позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
Згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба в державних органах служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема, принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т. ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс) визначає основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою.
Відповідно до ст.3 Кодексу правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів становлять Конституція України, закони України "Про прокуратуру", "Про захист суспільної моралі", "Про запобігання корупції", "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та інше законодавство, що стосується діяльності органів прокуратури, накази Генерального прокурора та цей Кодекс.
Розділом II Кодексу передбачені основні вимоги до професійної поведінки прокурора, зокрема, професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.
При виконанні службових обов'язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, захованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність, (стаття 16 Кодексу).
Частиною 2 стаття 21 Кодексу (Недопущення поведінки, що може зашкодити репутації), передбачено, що прокурору слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, закликати негативний суспільний резонанс.
Пунктом 10 статті 3 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) передбачено, що діяльність прокуратури ґрунтується на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури (пункти 3, 4 статті 19 Закону).
Відповідно до вимог статей 9, 19 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 65 Закону України "Про запобігання корупції" та з метою удосконалення заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення дисципліни в органах прокуратури, регламентування питань призначення, проведення службових розслідувань та прийняття законних рішень за їх результатами, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури наказом Генеральної прокуратури України від 06 грудня 2017 року № 343, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2018 року за № 8/31460 (далі по тексту - Інструкція).
Ця Інструкція визначає підстави та порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури стосовно прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих, військових прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчих (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні.
Службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою з'ясування обставин, що стали підставами для його призначення.
Службове розслідування проводиться незалежно від здійснення за тим самим фактом розслідування у кримінальному провадженні чи провадження у справі про адміністративне правопорушення (ч.1, 3-4 Розділ 1 Загальні положення).
Згідно ч.1, 3 Розділу II Інструкції приводами для призначення службового розслідування є:
звернення (скарги, заяви) і повідомлення громадян, народних депутатів України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян та засобів масової інформації, які містять фактичні дані, що можуть бути перевірені;
доручення посадових осіб, уповноважених на призначення службових розслідувань;
подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припис Національного агентства з питань запобігання корупції;
письмовий запит члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, яким у ході дисциплінарного провадження здійснюється перевірка за дисциплінарною скаргою (заявою);
рапорт прокурора, в тому числі щодо ініціювання проведення службового розслідування для спростування безпідставних звинувачень або підозр стосовно нього;
повідомлення Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.
Підставами для проведення службового розслідування є наявність даних про:
втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів;
допущення витоку мовної та видової інформації на об'єктах інформаційної діяльності органів прокуратури, розголошення конфіденційної, службової інформації або інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом (крім державної таємниці), втрату службових документів і матеріалів, порушення пропускного режиму до службових приміщень прокуратури, втрату, пошкодження печаток, штампів, іншого майна прокуратури;
втрату або викрадення службового посвідчення;
порушення, допущене посадовими особами органів прокуратури, що могло призвести до нецільового використання бюджетних коштів та втрат;
загибель чи травмування прокурора під час виконання службових обов'язків, посягання на життя, здоров'я, житло та майно прокурора чи його близьких родичів, пов'язані зі службовою діяльністю прокурора;
неправомірне втручання в діяльність прокурора;
подію, яка сталася за участі прокурора та викликала негативний суспільний резонанс;
використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб;
вчинення прокурором дій, що містять ознаки корупційних правопорушень, інших кримінальних правопорушень або правопорушень, пов'язаних з корупцією;
керування прокурором транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння;
подання в анкеті доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень;
порушення прокурором вимог, заборон або обмежень, встановлених Законами України "Про запобігання корупції", "Про прокуратуру";
вчинення прокурором інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Як слідує з матеріалів справи, прокуратурою міста Києва відповідно до наказу прокурора м. Києва від 25.09.2019 №78 проведено службове розслідування за спеціальним повідомленням керівника Київської місцевої прокуратури № 7 щодо можливого нанесення тілесних ушкоджень прокурором ОСОБА_2 прокурору ОСОБА_5 .
До проведення службових розслідувань, призначених керівниками регіональних прокуратур та військовими прокурорами регіонів, службові особи Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України залучаються виключно за дорученням керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України або Генерального прокурора (ч.2 Розділу IV. Компетенція окремих структурних підрозділів органів прокуратури, які залучаються до проведення службових розслідувань).
За результатами проведеної перевірки встановлено, що поведінка даних працівників прокуратури не відповідала вимогам правил прокурорської етики, що передбачені Законом України «Про прокуратуру» та Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів.
Згідно з висновком службового розслідування від 13.12.2019 підлягало б вирішенню питання щодо ініціювання про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , але враховуючи заходи профілактично-виховної роботи, вжиті керівництвом Київської місцевої прокуратури № 7, ' у т.ч. одностайна колективна оцінка їх неетичній поведінці, згідно з протоком оперативної наради та приймаючи до уваги те, що зазначені матеріали службового розслідування будуть враховані кадровою комісією під час проведення атестації прокурорів органів прокуратури міста Києва, вважили за можливе цим обмежитись.
Відповідно до Розділу VI Інструкції обставини (час, місце, наслідки тощо) події, у зв'язку з якою проводиться службове розслідування.
1. Обставини (час, місце, наслідки тощо) події, у зв'язку з якою проводиться службове розслідування.
2. Правомірність дій (бездіяльності) прокурора, що призвели(а) до події чи безпосередньо передували(а) їй.
3. Наявність чи відсутність порушень положень законів чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів, а також встановлення осіб, які їх допустили.
4. Наявність чи відсутність у діянні прокурора ознак кримінального, корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, інших дій, що порочать звання прокурора, порушень Присяги прокурора і правил прокурорської етики, дисциплінарного проступку, їх мотиви.
5. Обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності прокурора чи знімають безпідставні звинувачення або підозри стосовно нього.
6. Характеристика прокурора, стосовно якого проводиться службове розслідування (ставлення до виконання службових обов'язків, поведінка до події, у зв'язку з якою проводиться службове розслідування).
7. Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, роль безпосереднього керівника особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, інших посадових осіб у забезпеченні належної поведінки підлеглого, стосовно якого проводиться службове розслідування.
8. Характер і розмір завданих порушенням матеріальних збитків, а також можливість їх відшкодування.
9. Наявність прийнятого відповідними компетентними органами рішення за фактом події.
Як слідує з висновку службового розслідування Комісією були досліджено та детально описано всі вказані вище питання до вимог Інструкції.
Позивачем не наведено будь-яких доказів щодо неповноти службового розслідування чи невідповідності висновку фактичним обставинам, встановленим під час службового розслідування, як і не наведено будь-яких інших порушень Інструкції, що суттєво вплинули чи могли вплинути на результати службового розслідування.
Зокрема, позивачем не заперечується факт інциденту між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 під час робочого дня.
З висновку службового розслідування вбачається, що опитана прокурор ОСОБА_7 підтвердила, що чула, як між вказаними особами відбувся словесний конфлікт на підвищених тонах, зі змісту якого було зрозуміло, що ОСОБА_1 намагалась виштовхати зі свого кабінету ОСОБА_2 , при цьому ОСОБА_7 у своїх поясненнях навела конкретні фрази цих осіб, які вона чула, що повністю узгоджується з поясненнями ОСОБА_2 .
Керівник Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_8 пояснила, що 17.09.2020 о 16-00 оперативний черговий Подільського УП ГУ НП у м. Києві повідомив, що надійшло повідомлення від прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_1 про вчинення відносно неї протиправних лій її колегою на робочому місці.
Про вказані обставини заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_9 доповів керівнику Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_8 , а саме про словесний конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Про вказане прокурору міста Києва було направлено спецповідомлення.
Пояснення заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_9 також підтверджують, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулась емоційна розмова з робочих питань про, що йому стало відомо з пояснень та слів працівників Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , а також ОСОБА_2 .
Крім того, як вбачається із висновку у ході службового розслідування, окрім пояснень, досліджено та перевірено звернення прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 щодо неправомірного на її розсуд втручання та іншого впливу керівництва Київської місцевої прокуратури № 7 у її службову діяльність. Зокрема перешкоджання виконувати наділені її законом повноваження.
Задля цього комісією вивчено кримінальні провадження №№ 12019100120001325, 12019100120000916, 12019100120000677, 12019100120000815, 12019100120000924, 12019100120000730, 12019100120000501, 12018100120001341, 12018100120001223 у яких старшою групи прокурорів була ОСОБА_1 .
За результатами перевірки доводи ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження.
Доводи позивача про невстановлення усіх обставин події спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, суд відхиляє, адже, як слідує з висновку службового розслідування з метою з'ясування усіх обставин конфлікту та можливого отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень було опитано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інших працівників місцевої прокуратури, також ураховано, що за цим же фактом слідчими ДБР було розпочато кримінальне провадження.
Згідно п. 2 цього розділу Інструкції, висновок службового розслідування може бути скасовано Генеральним прокурором, посадовою особою, яка призначила службове розслідування, або особами, які виконують їх обов'язки, у разі неповноти службового розслідування, невідповідності висновку службового розслідування фактичним обставинам, встановленим під час його проведення, а також у разі допущення інших порушень цієї Інструкції, що суттєво вплинули чи могли вплинути на результати службового розслідування.
В той же час, наведені позивачем сумнівні доводи про нібито незазначення у тексті висновку як підстави для проведення службового розслідування рапорту ОСОБА_1 , спеціального повідомлення керівника Київської місцевої прокуратури № 7, незгода позивача з форматом викладення у тексті висновку фактичних обставин, встановлених службовим розслідуванням, незгода з висновком про те, що зібраними матеріалами не підтверджується втручання в діяльність прокурора ОСОБА_1 не є підставою для скасування висновку службового розслідування.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.200, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оскільки судом не встановлено підстав для визнання протиправною бездіяльності Генерального прокурора, оскільки неповноти або невідповідності висновку службового розслідування фактичним обставинам, виявленим під час його проведення, а також інших порушень Інструкції, які суттєво вплинули чи могли вплинути на результати розслідування не встановлено, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові ОСОБА_1 - відмовити повністю.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
Офіс Генерального прокурора (вул.Різницька, 13/15, Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051)
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення суду виготовлено 09.02.2021
Суддя Р.О. Арсірій