ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2021 року м. Київ № 640/12271/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві
провизнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 №Ф-19921-10,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2020 року №Ф- 19921-10 виданою ГУ ДПС у м. Києві в розмірі 11016,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що контролюючий орган в порушення п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» протиправно визначив суму грошового зобов'язання, прийняв рішення про стягнення з позивача подвійної суми сплаченого ним Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 11016,72 грн. за 2019 р., оскільки з 17 березня 2003 року позивач був зареєстрований фізичною особою- підприємцем. 02 травня 2019 року подав заяву до центру надання адміністративних послуг про припинення діяльності ФОП та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений відповідний запис (номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 20720060005006293). Таким чином, з 02.05.2019р. позивач припинив діяльність як фізична особа підприємець. Він отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №6357 від 04 квітня 2019 року та обрав організаційно правову форму адвокатської діяльності індивідуально, як самозайнята особа. Враховуючи цю обставину позивачем була подана заява про взяття на облік як самозайнята особа та було видано Довідку (Форма №34-ОПП), з зазначенням в ній що він є: Фізична особа-підприємець, адвокат. Протягом 2019 року позивач сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно нарахувань, як зазначено в електронному кабінеті платника податків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/12271/20. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву, копію такого відзиву одночасно надіслати позивачу.
Від представника Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що згідно інформаційної бази даних органів ДПС адвокат ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві ДПІ у Святошинському районі як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності з 11.04.2019, дата зняття ознаки незалежної професійної діяльності - відсутня, стан платника - 0 (платник податків -за основним місцем обліку), а також платник перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 17.03.2003 по 30.09.2019, номер державної реєстрації 20720170000006293.
Адвокатом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) подано звіт за 2019 рік за формою № Д5 від 18.02.2019 реєстр. №Б3000512, в якому відображено нарахування єдиного внеску на загальну суму 11016,72 грн., відповідно до квитанції №2 Результат обробки: автоматична обробка електронного документу/звіту виконана вдало (перелік попереджень за наявності). Дані завантажено до Реєстру застрахованих осіб.
В звіті Таблиці 1 код категорії платника не відповідає реєстраційним даним, чим порушено Порядок №435.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КВ №6357 від 04 квітня 2019 року.
ОСОБА_1 був зареєстрований з 17.03.2003 року як фізична особа-підприємець, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про фізичну особу-підприємця № 20720170000006293 з видом діяльності: код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний); код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.
02.05.2019 року номер запису: 20720060005006293 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .
18.02.2020 року до ГУ ДПС у Святошинському районі м. Києва позивачем подано декларацію про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №11708736 за 2019 рік.
Позивачем була подана заява до відповідача від 05.03.2020 року про проведення коригування двічі нарахованої суми Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 11016,72 грн. за 2019 р.
16 березня 2020 року позивачем була отримана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2020 року №Ф-19921-10 в розмірі 11016,72 грн.
Відповідач листом №ФОП/26-15-33-09-Ю від 02.04.2020 р. надав інформацію, що заява буде розглянута згідно законодавства протягом місяця.
Позивач 26.03.2020 р. направив скаргу до ДПС України на яку отримав відповідь № 14956/6/99-00-08-06-01-06 від 29.04.2020 р., якою відмовлено в задоволенні скарги.
Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2020 року №Ф- 19921-10 видану ГУ ДПС у м. Києві в розмірі 11016,72 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI(далі - Закон № 2464-VI в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної вимоги) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з частинами 2, 3статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цимЗаконом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини 8 названої статті Закону № 2464-VIплатники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1статті 7Закону № 2464-VІєдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.
Так, у відповідності до пункту 5 частини 1статті 4 Закону №2464-VI особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності віднесені до платників єдиного внеску.
Аналіз наведених норм діючого законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання або не отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення такої діяльності.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17, який в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Як зазначено вище, позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується відповідним свідоцтвом, серія КВ №6357 від 04 квітня 2019 року.
У позовній заяві позивачем зазначено, що 05.03.2020 року з інформації яка зазначена в електронному кабінеті позивач довідався, що відповідачем було двічі нараховано суму Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 11016,72 грн. за 2019 р.
Судом встановлено, що 02.05.2019 року номер запису: 20720060005006293 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .
При вирішенні даного спору суд відповідно до приписів частини третьої статті 291 КАС України враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.09.2019 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у зразковій справі № 520/3939/19-а.
У цій зразковій справі Верховний Суд, висновки якого підтримала Велика Палата Верховного Суду, зазначив, що згідно з абзацом третім частини другої статті 20 Закону №2464-VІ відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014№10-1затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (надалі - Положення №10-1).
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Положення №10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом. До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Форма витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V) містить відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.
Відтак, аналіз положень Закону №2464-VІ та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців чи осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом №2464-VІ як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015; надалі - Порядок №435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.
Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку №435 фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (додаток 5).
Положення пункту 16 розділу IV Порядку №435 відсилають до додатка 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника "фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності" формою звіту не передбачено.
Таким чином, приписи пункту 16 Порядку №435 щодо обов'язку формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону №2464-VІ.
Отже, слід дійти висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон №2464-VІ не передбачає.
Водночас, взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом №2464-VІ і підзаконними нормативно-правовими актами. Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом №2464-VІ або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону № 2464-VІ в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.
Позивач в позовній заяві пояснив, що ним 18.02.2020 року до ГУ ДПС у Святошинському районі м. Києва подано декларацію про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №11708736 за 2019 рік, що не заперечується відповідачем.
Як зазначено в позовній заяві, протягом 2019 року позивачем сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно нарахувань, як зазначено в електронному кабінеті платника податків. Ним було здійснено сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 11016,72 грн. за 2019 р. Докази про сплату наявні в Електронному кабінеті платника, доступ до якого є в податкових органів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на те, що позивачем отриманий єдиний дохід в межах одного виду діяльності, нарахування ЄСВ позивачу окремо ще і як фізичній особі-підприємцю спричиняє подвійну його сплату, оскільки такий внесок сплачувався позивачем самостійно, згідно поданою декларацію про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №11708736 за 2019 рік. Крім того, як встановлено судом, 02.05.2019 року припинено підприємницьку діяльность ФОП ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2020 року №Ф- 19921-10, видана ГУ ДПС у м. Києві в розмірі 11016,72 грн, є такою, що прийнята за відсутності правових підстав для її прийняття, а тому визнається судом протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2020 року №Ф- 19921-10, виданою ГУ ДПС у м. Києві в розмірі 11016,72 грн.
3. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 4341267) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.