ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2021 року м. Київ № 640/26316/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач/ ГУ ПФУ у м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , встановленого у розмірі 90 відсотків від грошової винагороди діючого судді, яке становить 230 563,13 грн. та складається з посадового окладу у розмірі 131 375,00 грн., щомісячної доплати за вислугу років (70 відсотків) у розмірі 91 962,50 грн., щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді (10 відсотків) у розмірі 13 137,50 грн., щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата наук (15 відсотків) у розмірі 19 706,25 грн., починаючи з 19.02.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , встановленого у розмірі 90 відсотків від грошової винагороди діючого судді, яке становить 230 563,13 грн. та складається з посадового окладу у розмірі 131 375,00 грн., щомісячної доплати за вислугу років (70 відсотків) у розмірі 91 962,50 грн., щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді (10 відсотків) у розмірі 13 137,50 грн., щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата наук (15 відсотків) у розмірі 19 706.25 грн., починаючи з 19.02.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2020 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Позовні вимоги вмотивовані протиправною відмовою позивачу щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки законодавством передбачена необхідність перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з цієї розрахункової величини, яка в майбутньому може змінюватись, отже, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що оскільки заява для перерахунку подана не встановленого зразку, а довідки про розмір суддівської винагороди відсутні, провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці немає законних підстав.
Відповідачем на виконання вимог ухвали суду надані копії пенсійної справи позивача.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 працював на посаді Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Відповідно до Указу Президента України від 12.08.2010 №810/2010 Київський міжобласний господарський суд ліквідовано.
Постановою Верховної Ради України від 07.10.2010 №2596-VІ ОСОБА_1 звільнено із посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Наказом в.о. Голови ліквідаційної комісії Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.10.2010№82-К звільнено суддю, Голову Київського міжобласного апеляційного господарського суду, ОСОБА_1 , із займаної посади у зв'язку з поданням заяви у відставку 18.10.2010.
З 2010 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, з 27.04.2018 - в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці в розмірі 90 відсотків суми заробітної плати за відповідною посадою.
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення відповідного перерахунку свого довічного грошового утримання, як судді у відставці з 19.02.2020.
Листом від 07.09.2020 №2600-0310-8/125683 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для проведення запитуваного перерахунку, оскільки заява для перерахунку подана не встановленого зразку, а довідки про розмір суддівської винагороди відсутні.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
У відповідності до частини четвертої статті 142 вказаного Закону у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно з ч. 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
При цьому, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим, Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Також, в Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20).
У відповідності ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
При цьому, підпунктом 4 пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII передбачено, що розмір посадового окладу судді з 01.01.2020 становить для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Тобто, факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відбувся станом саме на 1 січня відповідного року.
Щодо посилань відповідача на відсутність довідки про розмір суддівської винагороди, суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, відповідно до Указу Президента України від 12.08.2010 №810/2010 Київський міжобласний господарський суд ліквідовано.
Відповідно до листа Ради суддів України від 18.03.2019 № 9рс-238/19-вих., наданого на звернення ОСОБА_1 20.02.2019 щодо визначення механізму надання довідок про суддівську винагороду у відставці, зазначено, що ліквідація судів в Україні відбулась без визначення правонаступництва, у зв'язку з чим виникли проблеми в отриманні довідок про суддівську винагороду, що є підставою для обчислення щомісячного утримання судді у відставці. У цьому випадку необхідно виходити із загальних принципів дотримання конституційних прав і законних інтересів громадян України, якими є судді у відставці і яких не може бути позбавлено їх права на оформлення перерахунку і виплати щомісячного грошового утримання територіальними органами Пенсійного фонду України.
Також у цьому листі вказано, що Київський міжобласний апеляційний господарський суд було створено Указом Президента України від 12.08.2003 № 552/2003 та ліквідовано Указом Президента України від 12.08.2010 № 811/2010, в яких одночасно визначено певну мережу господарських судів України і після ліквідації за територіальною ознакою всі повноваження перейшли до Київського апеляційного господарського суду.
Поруч з цим, відповідно до листа Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2020 № 14-1/98/20 з 03.10.2018 Київський апеляційний господарський суд припинив здійснювати правосуддя у зв'язку з публікацією в газеті «Голос України» повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду. Згідно з абзацом 2 частини шостої статті 147 Закону № 1402-VII1 Київський апеляційний господарський суд передав усі справи суддів, які працювали в цьому суді, до Північного апеляційного господарського суду.
Проте, оскільки Північний апеляційний господарський суд не є правонаступником Київського міжобласного апеляційного господарського суду, тому видати довідку про розмір про суддівську винагороду для перерахунку довічного грошового утримання судді встановленого зразка Північний апеляційний господарський суд не має можливості, проте так як посада з якої виходив у відставку ОСОБА_1 відповідає посаді судді Північного апеляційного господарського суду, суд надав лист від 02.10.2020 № 09-23/833/20, у якому вказав, що посадовий оклад судді цього суду відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII складає 131 375,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що об'єктивна неможливість подання позивачем оригіналу довідки не може заперечувати право позивача на перерахунок його довічного утримання та реалізацію цього права.
Виходячи з вищевикладеного, лист Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2020 № 09-23/833/20 є належним документом, який підтверджує збільшене грошове утримання діючого судді.
Крім того, варто зауважити, що позивач вже звертався до суду за захистом подібного порушеного права, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.03.2017 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 по адміністративній справі № 760/22391/16-а, а також рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2019 у справі № 640/9685/19, відповідно до чого підтверджував своє право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням грошового утримання діючого судді.
З огляду на зазначене, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 має обчислюватись у розмірі 90 відсотків (розмір, який встановлений позивачу при призначенні довічного грошового утримання, який не підлягає зміні) від грошового утримання діючого судді, виходячи з наступного:
- посадовий оклад у розмірі 131 375,00 грн. (частина друга статті 135 Закону № 1402-VIII: 2102,00 грн х 50 х 1,25);
- щомісячна доплата за вислугу років (70 відсотків) у розмірі 91 962,50 грн.;
- щомісячна доплата за перебування на адміністративній посаді (10 відсотків) у розмірі 13 137,50 грн.;
- щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата наук (15 відсотків) у розмірі 19 706,25 грн.
Отже, щомісячний розмір довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, має становити 230 563,13 грн. (90 % х 230 563,13 грн. [131 375,00 грн. + 91 962,05 грн. + 13 137,50 грн.+ 19 705,25 грн.]).
Щодо заяви відповідного зразка, то суд зважає на висновок Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17, спірним у якій є форма та зміст заяви, з якою позивач звернувся до Пенсійного органу з метою призначення пенсії. Верховний Суд зазначив про те, що зміст заяви про призначення пенсії очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, важливим є те, що до заяви позивачем було долучено ряд документів (відповідачем не заперечується), які подаються саме при призначенні пенсії. Відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Хоча обставини справи, яка розглядалася Верховним Судом, стосувалися положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, однак підхід Верховного Суду в оцінці форми і змісту заяви, на переконання суду, є прийнятним і може бути застосованим у цій справі щодо оцінки форми і змісту заяви про перерахунок довічного утримання.
У справі, яка розглядається, суд констатує, що, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перерахунок довічного грошового утримання, відповідач вірно послався на Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 №5-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.05.2017 за №542/30410, однак, погоджуючись з доводами позивача, суд вважає таку відмову формальною, яка не може заперечувати зміст права позивача і його волевиявлення на проведення такого перерахунку.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді, не проходив кваліфікаційного оцінювання суддів і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд приходить до висновку про наявність права у позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з огляду на вказане, вбачає протиправну відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та наявними правові підстави зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , встановленого у розмірі 90 відсотків від грошової винагороди діючого судді, яке становить 230 563,13 грн. та складається з посадового окладу у розмірі 131 375,00 грн., щомісячної доплати за вислугу років (70 відсотків) у розмірі 91 962,50 грн., щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді (10 відсотків) у розмірі 13 137,50 грн., щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата наук (15 відсотків) у розмірі 19 706.25 грн., починаючи з 19.02.2020.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 72-77, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , встановленого у розмірі 90 відсотків від грошової винагороди діючого судді, яке становить 230 563,13 грн. та складається з посадового окладу у розмірі 131 375,00 грн., щомісячної доплати за вислугу років (70 відсотків) у розмірі 91 962,50 грн., щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді (10 відсотків) у розмірі 13 137,50 грн., щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата наук (15 відсотків) у розмірі 19 706,25 грн., починаючи з 19.02.2020.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , встановленого у розмірі 90 відсотків від грошової винагороди діючого судді, яке становить 230 563,13 грн. та складається з посадового окладу у розмірі 131 375,00 грн., щомісячної доплати за вислугу років (70 відсотків) у розмірі 91 962,50 грн., щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді (10 відсотків) у розмірі 13 137,50 грн., щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата наук (15 відсотків) у розмірі 19 706.25 грн., починаючи з 19.02.2020.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян