ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2021 року м. Київ № 640/17100/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особа1. Київської міської ради, 2. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві ОСОБА_2
про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Київської міської ради (далі - КМР, відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - ГУ Держгеокадастру у м. Києві, відповідач 2) про:
визнання протиправними дій Київської міської ради у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність під забудову (будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0705 га по АДРЕСА_1 ;
визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у місті Києві від 13.11.2018 року про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:261:0088, площею 0,0705 га на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.09.2018 року, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Міська Бізнес Група»;
зобов'язання ГУ Держгеокадастру у місті Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:261:0088, площею 0,0705 га, зареєстрованого на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.09.2018 року, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Міська Бізнес Група»;
визнання протиправним та скасування рішення Державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у місті Києві від 21.11.2018 року № РВ- 8000166992018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянок з ділянкою 8000000000:72:261:0088, площа співпадає на 100%;
зобов'язання ГУ Держгеокадастру у місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2018 року (реєстраційний номер ЗВ - 8000982462018) про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;
зобов'язання ГУ Держгеокадастру у місті Києві на підставі заяви ОСОБА_1 від 09.11.2018 року (реєстраційний номер ЗВ - 8000982462018) зареєструвати в Державному земельному кадастрі земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Позов обґрунтовано порушенням прав позивача на пріоритетне отримання ним земельної ділянки в порядку, передбаченому Земельним Кодексом України та ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Так, позивач зазначає, що на його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки Київською міською радою не було надано відповідь у належний строк, через що він, користуючись принципом мовчазної згоди, уклав договір з Комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» від 01.06.2018 року № 168 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0705 га по АДРЕСА_2 .
Про вказані обставини позивач 05 червня 2018 року поінформував Київську міську раду.
Водночас, після розгляду поданих позивачем документів та розробленого проекту землеустрою ГУ Держгеокадастру у місті Києві було відмовлено йому у внесенні відомостей до земельного кадастру щодо вказаної вище земельної ділянки з огляду на те, що вона на 100% співпадає з земельною ділянкою 8000000000:72:261:0088, площею 0,0705 га., зареєстрованою на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.09.2018 року, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Міська Бізнес Група» на замовлення ОСОБА_2 .
Як з'ясував пізніше позивач, на спірну земельну ділянку, за наявності його права на її пріоритетне отримання, спочатку ГУ Держгеокадастру було протиправно прийнято рішення 13.11.2018 року про її реєстрацію за кадастровим номером 8000000000:72:261:0088, а потім Київською міською радою було протиправно розроблено проект рішення про затвердження такого проекту землеустрою та передачу земельної ділянки ОСОБА_2 .
На переконання позивача, порушення його прав відбулося внаслідок неналежного виконання державним кадастровим реєстратором ч.4 ст.9 та ч.5 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр», оскільки останній належним чином не перевірив подані в інтересах ОСОБА_2 документи на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства з урахуванням першочергового права позивача на отримання такої земельної ділянки. При цьому позивач звертає увагу на ту обставину, що на той час у відповідача перебували на розгляді і документи щодо спірної земельної ділянки, які були подані безпосередньо ним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 року було залучено ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
31 жовтня 2019 року на виконання ухвали про відкриття провадження у справі відповідач 2 подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.
Відзив обґрунтовано тим, що на момент винесення оскаржуваного рішення ГУ Держгеокадастру у м. Києві діяло виключно в межах повноважень не порушуючи прав позивача.
Відповідач 2 наголошував на тому, що розпорядження землями територіальної громади міста Києва віднесено до повноважень Київської міської ради.
У той же час державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
При цьому, державна реєстрація земельної ділянки (формування) у Державному земельному кадастрі не є рішенням органу місцевого самоврядування про її передачу у власність та не є державною реєстрацією речових прав на неї.
Відповідач 2 вказує, що відповідно до вимог ст.9 та ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний кадастровий реєстратор територіального органу Держгеокадастру на стадії держаної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі наділений правом перевірки відповідності документів, поданих для державної реєстрації земельної ділянки вимогам законодавства, а також відповідності відомостей документації із землеустрою у паперовій формі відомостям у формі електронного документа, які вносяться до автоматизованої системи Державного земельного кадастру та Поземельної книги.
Наголошує, що ч.6 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначені підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, серед яких така підстава, як «першочергове право на відведення земельної ділянки», на яку з метою обґрунтування своїх позовних вимог посилається позивач - відсутня.
У той же час дії Державного кадастрового реєстратора, яким позивачу відмовлено в реєстрації земельної ділянки за його заявою та зареєстровано земельну ділянку за заявою ОСОБА_2 є правомірними, оскільки державна реєстрації земельної ділянки за заявою останньої була проведена раніше, ніж було прийнято рішення за заявою позивача.
Також відповідач 2 зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про настання підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:261:0088, визначених частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктами 57, 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, а вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача 2 скасувати державну реєстрацію земельної ділянки та зареєструвати за ним не відповідають вимогам законодавства та є втручанням в його дискреційні повноваження.
01 листопада 2019 року відповідач 1 подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.
Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до вимог Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» єдиною підставою набуття фізичною особою права власності чи користування земельними ділянками комунальної власності у м. Києві, є рішення КМР. Так, КМР було встановлено, що звертаючись для отримання земельної ділянки позивачем було подано не повний пакет документів, а саме відсутня нотаріально посвідчена згода власника існуючої садиби, оскільки обрана позивачем земельна ділянка частково підпадає під зареєстровану садибну ділянку, з огляду на що позивачу на пленарному засіданні Київської міської ради 02.10.2018 року було відмовлено у надані дозволу у розроблені проекту землеустрою.
На даний час до порядку денного засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування включено проект рішення «Про передачу громадянці ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ». В подальшому такий проект має бути або схвалено або відхилено. При цьому, відповідач 1 наголошує, що розроблення проекту рішення про погодження розробки землеустрою земельної ділянки не є порушенням прав позивача, оскільки на момент розроблення даного проекту рішення земельна ділянка не перебувала в його власності та/або користуванні.
Також, 18 листопада 2019 року третьою особою подано пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі.
Так, третьою особою зазначено, що позивачем не підтверджено факту, який би спростував реалізацію ним права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для даних цілей раніше, на території місця свого проживання у Київській області. Позивач не є членом місцевої Київської громади та ним не було виконано вимоги, передбаченої пунктом 4.13 та додатку 2 Рішення Київської міської ради №241/2463 від 20.04.2017 року «Про затвердження порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві», а саме не надано нотаріально посвідчену згоду чи дозвіл громадянки ОСОБА_3 , садиба якої розташована на АДРЕСА_3 та перебуває у її власності.
Натомість ОСОБА_2 такі вимоги виконала та надала всі необхідні графічні матеріали та дозволи.
Третя особа звертає увагу також на ту обставину, що у наданих позивачем для відповідача 2 документах, а саме інформаційній довідці з державної статистичної звітності, виданій ГУ Держгеокадастру у місті Києві мова йде про земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_2 , а не на АДРЕСА_2 .
Окрім цього зазначає, що позивачу Державним кадастровим реєстратором було правомірно відмовлено в проведенні державної реєстрації земельної ділянки.
15 листопада 2019 року позивачем була надана відповідь на відзив відповідача 2, в якому його представник наполягав на першочерговому праві відведення учасникам бойових дій земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва та першочерговому розгляді їх звернень.
При цьому, посилання відповідача 2 на відповідність проекту землеустрою третьої особи не спростовує права позивача на першочергове отримання спірної змеленої ділянки, а зобов'язання його зареєструвати земельну ділянки на підставі заяви позивача не є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
У відповіді на відзив Київської міської ради, що надійшла до суду 15.11.2019 року, позивач також наголошує на своєму першочергову праві та зазначає, що ним 05.06.2018 року належним чином було повідомлено Київську міську раду про розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, який згодом було погоджено Департаментом містобудування та архітектури Київської міської ради. Проте, не дивлячись на такі обставини, відповідачем 1 протиправно було надано дозвіл на розроблення такої проектної документації ОСОБА_2 , а прийняте Київською міською радою 02.10.2018 року рішення про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав ненадання ним нотаріально посвідченої згоди власника земельної ділянки суперечить ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, де визначений вичерпний перелік підстав для такої відмови.
26.11.2019 року на адресу суду від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 , в яких ГУ Держгеокадастру у місті Києві додатково зазначає, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 13.04.2018 року було адресовано не йому, а Київській міській раді, яка уповноважена їх вирішувати, як розпорядник земель територіальної громади міста Києва та знаходяться в комунальній власності міста Києва, а відтак така обставина виключає можливість порушення прав позивача, що визначені в ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з боку відповідача 2.
Відповідач 2 наголошує, що позивач жодних доказів подачі до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві будь-яких заяв на першочергове відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розпорядження якими здійснюється відповідачем 2 до суду не надав, а поняття державна реєстрації земельної ділянки не є тотожним з поняттям відведення земельної ділянки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
13 квітня 2018 року ОСОБА_1 подано до КМР клопотання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,076 га по АДРЕСА_2 для обслуговування і будівництва житлового будинку.
При цьому, 1 червня 2018 року, зважаючи на факт не прийняття рішення КМР за його клопотанням, користуючись принципом мовчазної згоди, позивач уклав з Комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» договір № 168 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 .
09.11.2018 року позивачем до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві подано до заяву про державну реєстрацію вказаної вище земельної ділянки
За результатами розгляду такої заяви рішенням відповідача 2 від 21.11.2018 року №РВ-8000166992018 позивачу було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: наявності 100% співпадіння площі заявленої ділянки з ділянкою 8000000000:72:261:0088.
За вказаних обставин, позивач вважаючи порушеним своє право на першочергове отримання земельної ділянки, вважаючи дії та рішення відповідачів протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що відповідачами було порушено його право на першочергове отримання земельної ділянки, визначене ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Так, згідно пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (учасникам антитерористичної операції) надано першочергове право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
У той же час вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправними дій Київської міської ради у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність під забудову (будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0705 га по АДРЕСА_1 суд зазначає таке.
Відповідно до статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280) міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
При цьому, підпунктом 34 пункту 1 статті 26 Закону визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних та міських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного Кодексу України Також, як вбачається з вищевказаних приписів Земельного кодексу України у випадку не виконання обов'язку суб'єктом владним повноважень з розгляду відповідного клопотання зацікавленої особи у місячний строк, така особа має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу.
Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 року у справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17.
Як встановлено під час розгляду адміністративної справи ОСОБА_2 31.07.2018 року до Київської міської ради було подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 722610088 для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з наміром отримання такої земельної ділянки у власність орієнтовною площею 750 кв.м. (К-35211).
З проекту пояснювальної записки № ПЗ-35970/3 від 17.01.2019 року до проекту рішення Київської міської ради «Про передачу громадянці ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 », що надано позивачем разом з позовом вбачається, що клопотання ОСОБА_2 від 31.07.2018 року (К-35211) Київською міською радою розглянуто не було та відповідний проект землеустрою нею було замовлено без надання такого дозволу на підставі ч.7 ст.118 ЗК України, про що на адресу Київської міської ради було надіслано відповідний лист від 04.09.2018 року №МЗ-3204 про використання права мовчазної згоди.
Таким чином, Київською міською радою жодних рішень, пов'язаних з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 вищевказаної земельної ділянки не приймалося та жодних дій з цього приводу не вчинялося, окрім прийому відповідного клопотання третьої особи, що повністю узгоджуються з приписами ст.118 ЗК України, а відтак такі дії протиправними визнані бути не можуть.
Щодо заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у місті Києві від 13.11.2018 року про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:261:0088, площею 0,0705 га на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.09.2018 року, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Міська Бізнес Група» та зобов'язання ГУ Держгеокадастру у місті Києві скасувати державну реєстрацію такої земельної ділянки суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.20 року № 3613-VІ (далі - Закон № 3613) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Згідно частини 4 статті 24 Закону № 3613 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
При цьому, частиною 4 статті 9 Закону № 3613 визначено, що Державний кадастровий реєстратор:
здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;
перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства;
формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;
здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;
присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;
надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;
здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі
У той же час, частиною 5 статті 24 Закону № 3613 передбачено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Згідно положень пунктів 70 та 74 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року Державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами перевіряє зокрема повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, а також перевіряє подані документи на відповідність даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів).
Так, відповідно до частини 6 статті 24 Закону № 3613 підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Судом встановлено, що позивачем було подано відповідачу 2 заяву щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру 09.11.2018 року, отже відповідно до положень частини 5 статті 24 Закону № 3613 останнім днем винесення рішення за результатами розгляду заяви є 23.11.2018 року.
Як вбачається з копії відповідної заяви позивача в ній він просив зареєструвати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 . До заяви було додано копію документа, що посвідчує особу, копію документу, що посвідчує повноваження діяти від імені особи, копію документу щодо присвоєння податкового номеру, документацію із землеустрою, електронний документ.
Водночас, рішення ГУ Держгеокадастру у місті Києві про формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:261:0088 за адерсою: АДРЕСА_1 , площею 0,0705 га на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.09.2018 року, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Міська Бізнес Група» було прийнято від 13.11.2018 року.
Суд звертає увагу на ту обставину, що вказана заява позивача з додатками від 09.11.2018 року, яка була подана до відповіача 2, не містить в собі жодних відомостей та доказів того, що на позивача поширюються пільги, визначені в ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а відтак відповідач 2 не був обізнаний про обставини, на які посилається позивач у своєму позові.
При цьому, у вказаній заяві позивачем було зазначено іншу адресу земельної ділянки, ніж та, що була вказана ОСОБА_2 , а також не наведено жодних обставин та посилань, які б свідчили про необхідність розгляду та вирішення його заяви раніше дати прийняття відповідачем 2 оскаржуваного рішення (13.11.2018 року).
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач також не наводить жодних обставин існування підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки, зареєстрованої рішенням від 13.11.2018 року, що визначені у частині 6 статті 24 Закону № 3613, а посилається лише на те, що відповідач 2, в порушення ч.4 ст.9 та ч.5 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр», належним чином не перевірив подані в інтересах ОСОБА_2 документи на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства з урахуванням першочергового права позивача на отримання такої земельної ділянки.
Одночасно суд погоджується з доводами відповідача 2 про те, що ч.6 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» не передбачає такої підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, як існування на розгляді заяв інших осіб щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, які мають першочергове право на її відведення, а відтак приходить до переконання і про відсутність правових підстав для прийняття державним кадастровим реєстратором такого рішення у спірних правовідносинах.
Отже, рішення ГУ Держгеокадастру у місті Києві від 13.11.2018 року про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:261:0088, площею 0,0705 га на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.09.2018 року, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Міська Бізнес Група» є правомірним, а відтак підстави для визнання його протиправним та скасування - відсутні.
Частиною 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:
поділу чи об'єднання земельних ділянок;
якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;
ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
З огляду на те, що позивачем не наведено жодних відомостей щодо існування вказаних обставин та не встановлено їх існування під час розгляду даної адміністративної справи, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав у Державного кадастрового реєстратора для скасування його рішення від 12.09.2018 року, у зв'язку із чим відповідна вимога позивача також не може бути задоволена.
Одночасно вирішуючи вимогу позивача про визнання протиправним та скасування рішення Державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у місті Києві від 21.11.2018 року № РВ- 8000166992018 суд, за вказаних вище обставин, приходить до переконання про правомірність такого рішення, оскільки на час його прийняття було чинним інше рішення ГУ Держгеокадастру у місті Києві від 13.11.2018 року, яким зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:261:0088, площею 0,0705 га на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.09.2018 року, площа якої на 100% співпадає з площею земельної ділянки, зазначеній позивачем в заяві, тобто за наявності підстав, визначених у частині 6 статті 24 Закону № 3613.
За вказаних обставин не підлягають до задоволення і інші вимоги позивача, а саме про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2018 року (реєстраційний номер ЗВ - 8000982462018) про внесення відомостей до Державного земельного кадастру та зобов'язання ГУ Держгеокадастру у місті Києві на підставі заяви ОСОБА_1 від 09.11.2018 року (реєстраційний номер ЗВ - 8000982462018) зареєструвати в Державному земельному кадастрі земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вони є похідними від попередньої.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати позивачу не повертаються.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя І.М. Погрібніченко