ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 лютого 2021 року м. Київ №640/7791/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 02.09.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 02.09.2019 року.
Позов обґрунтований позивачкою тим, що вона звернувшись із заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років 02.09.2019 року досягла встановленого законом віку, набула необхідного документально підтвердженого загального та спеціального стажу, а тому мала право на призначення пенсії з моменту звернення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2020 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
У встановлений судом строк від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував,вказавши, що у ОСОБА_1 відсутній документально підтверджений стаж за вислугою років, а тому підстави для призначення пенсії за вислугою років відсутні.
Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатом розгляду заяви позивачки, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 24.12.2019 року №3720272/03 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю документального підтвердження стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії:за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи:для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Згідно із ч. 1 ст. 56, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3, 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто з наведеного вбачається, що уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
З трудової книжки позивачки НОМЕР_2 від 03.08.1987 року вбачається, що у період 30.07.1987 року вона призначена на посаду повара земснаряду «Дніпровський -602» відповідно до наказу №241/к від 30.07.1987 по 05.04.1994.
06 квітня 1994 року згідно з наказу №101/о від 06.04.1994 року переведена кухарем 3 категорії теплохода «Фарватер» по 10.11.1994 року.
В подальшому, наказом №353/0 від 11.11.1994 переведена кухарем 3 категорії теплохода «Шляховик» по 15.11.2004 року.
16 листопада 2004 року наказом №432/о від 16.11.2004 звільнена з роботи за власним бажанням.
Судом встановлено, що вищевказані посади входять до складу екіпажів річкових суден, що передбачено штатними розписами і іменуються «плавсклад». Самохідні теплоходи «Фарватер», «Шляховик», земснаряд «Дніпровський-602» не відносяться до портативних суден, які постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутрішньо міського сполучення.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача про невідповідність займаних посад та плавзасобів вказаних в довідці від 29.08.2019 року №08-25-82, оскільки необхідний стаж підтверджується наданою позивачем копією трудової книжки.
Так, Верховний Суд у Постанові від 27.02.2018 р. справа № 172/718/17 зазначив: «Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до спеціального стажу) займав посади (виконував роботу) у плавскладі морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості для права на пенсію за вислугу років - є записи в його трудовій книжці, що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Суд також звертає увагу на можливість пенсійного органу письмового повідомлення заявника необхідність подання додаткових документів, в разі ненадання всіх необхідних документів для призначення пенсії.
Враховуючи протиправність дій відповідача, та початкову дату звернення позивачки до пенсійного органу щодо призначення пенсії 02.09.2019 року, відповідач має бути зобов'язаний судом призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 02.09.2019 року.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 139, 241 - 246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 02.09.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 02.09.2019 року.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа