ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 лютого 2021 року м. Київ № 640/7190/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
Генерального штабу Збройних Сил України в особі Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548), Генерального штабу Збройних Сил України в особі Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, М. Київ, просп. Повітрофлотський, 6), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Фінансового управлінням Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 10.08.2018, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років на військовій службі, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.09.2018 основного розміру його пенсії;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України скласти та подати до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київський області ОСОБА_1 нову довідку про розмір грошового забезпечення, станом на 10.08.2018, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в якій на підставі розділу II Статі 13 "Розміри пенсій за вислугу років" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та частини першої статті 58 Конституції України вказати розміри окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), які враховуються при призначенні та перерахунку пенсії, на дату звільнення із служби, для проведення з 01.09.2018 перерахунку основного розміру його пенсії;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київський області (04071, м. Київ, Подильський район, вулиця Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) перерахувати згідно вимог розділу II Статі 13 "Розміри пенсій за вислугу років" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром з 01 вересня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київський області здійснити виплату недоплаченої частини пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 однією сумою на особистий рахунок пенсійної картки Державного ощадного банку України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
У встановлений судом строк від представника Генерального штабу Збройних Сил України в особі Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував,вказавши, що відповідач при видачі довідки позивачу розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії діяв виключно на підставі та у спосіб передбачені Конституцією України та Законами України, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а тому як наслідок немає законних підстав для скасування довідки та встановлення позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 86 %.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, надав до суду відзиви згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Зазначив, що у позивача відсутні підстави для встановлення надбавки за вислугу років у розмірі 86%, оскільки жодним Законом України або нормативно-правовим актом не визначена її виплата у відповідному розмірі.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 N 2262-XII.
Відповідно до розрахунку пенсії по інвалідності в розрахунок пенсії було включено такі види грошового забезпечення:
- посадовий оклад;
- оклад за військове (спеціальне) звання;
- процентна надбавка за вислугу років;
- середньомісячна сума додаткових видів.
Листом від 10.03.2020 №1000-0235-8/16467 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області на звернення позивача від 30.01.2020 року №634/к-1000-20 повідомило, що підставою для визначення грошового забезпечення для призначення пенсії є грошовий атестат ЗУ №383725 та довідка про щомісячні додаткові види забезпечення за 24 місяці за №305/595 від 10.08.2018 року. Згідно вказаних документів, грошове забезпечення для призначення пенсії становить 18749,20 грн, де: 8320 грн - посадовий оклад; 1480,00 - оклад за військове звання; 4900,00 грн - процентна надбавка за вислугу років 50 %; 4049,20 грн. - середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення , починаючи з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року ( в тому числі - надбавка за таємність - 15%, надбавка за особливості проходження служби - 10%, премія - 20%). Згідно ст..43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії ( з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крм доплати до надбавок кремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, листом від 11.01.2020 №305/125 на скаргу позивача від 28.12.2019 року щодо помилкового визначення процентної надбавки за вислугу років під час звільнення з лав Збройних Сил України, скасування Довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії №305/595 від 10.08.2018 року та видачі нової довідки, Фінансове управління генерального штабу Збройних Сил України повідомило наступне. Довідка №305/595 від 10.08.2018 року містить інформацію про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які ОСОБА_1 отримував за займаними посадами. Разом з тим повідомлено, що складові грошового забезпечення військовослужбовців визначені постановою КабінетуМіністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до якої розмір надбавки за вислугу років на військовій службі від 25 років і більше складає 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 №745/32197. Питанн розміру пенсії за вислугу років не належить до компетенції Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України . Враховуючи вищевикладене у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України немає законних підтав для скасування Довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії, яку Вам видано при звільненні з військової служби за №305/595 від 10.08.2018 року.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Як вказано позивачем, розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до Додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за вислугу років 25 і більше складає 50 %.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про вчинення відповідачем протиправних дій стосовно неправильного обчислення процентної надбавки за вислугу років.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), яка набула чинності 01.03.2018 року, встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
Як встановлено під час розгляду справи, у подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103).
Відповідно до положень п. 1 Постанови №103, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Згідно із п. 2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
При цьому, положеннями п. 3 Постанови №704 визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ. Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури. Міністерством юстиції. Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки. Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
У пункті "а" частини першої статті 13 Закону №2262-XII визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Зміст наведених норм свідчить на користь висновку, що підстави звільнення осіб зі служби в органах внутрішніх справ впливають на розмір їх пенсій.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).
Згідно із пунктом 7 Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку:
особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років;
полковники міліції та полковники внутрішньої служби - 50 років;
генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби, генерал-лейтенанти міліції та генерал-лейтенанти внутрішньої служби - 55 років;
генерал-полковники внутрішньої служби - 60 років.
Отже, граничний вік перебування на службі для старшого лейтенанта (середній начальницький склад) встановлено 45 років.
Згідно із п.8 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.
Поряд з наведеним, абз.5 п.8 Положення закріплено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: зокрема, за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії.
Положеннями пункту 62 Положення визначено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
З матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено з військової служби 10.08.2018 року року та відповідно до копії даних про звільнення військовослужбовця вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 31 рік 6 місяців, у пільговому обчисленні - 32 роки 6 місців.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з огляду на вислугу років позивача зі врахуванням саме періоду проходження військової служби надбавка за вислугу років відповідачем при складенні довідки від 11.01.2020 року була обрахована правомірно.
Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Фінансового управлінням Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 10.08.2018, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років на військовій службі, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.09.2018 основного розміру його пенсії та зобов'язання Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України скласти та подати до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київський області ОСОБА_1 нову довідку про розмір грошового забезпечення, станом на 10.08.2018, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в якій на підставі розділу II Статі 13 "Розміри пенсій за вислугу років" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та частини першої статті 58 Конституції України вказати розміри окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), які враховуються при призначенні та перерахунку пенсії, на дату звільнення із служби, для проведення з 01.09.2018 перерахунку основного розміру його пенсії.
Стосовно позовних вимог визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом викладено в новій редакції ч. 5 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262), якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016 (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII), було доповнено ч. 5 ст. 43 Закону № 2262 наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
У подальшому до ст. 43 Закону №2262 вносилися зміни і доповнення, з урахуванням яких частина 5 вважається частиною 7.
Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.
З аналогічних підстав судом відхиляються доводи УПФУ про обмеження розміру пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дає змогу дійти висновку, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17 та від 03.10.2018 у справі № 753/1216917.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не доведено, що обмежуючи розмір пенсії позивача максимальним розміром, відповідач діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Позивачем також заявлено вимогу здійснити виплату перехованої пенсії однією сумою невідкладно та однією сумою.
Спірні правовідносини пов'язані із зобов'язанням відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії, а не стягнення (присудження) пенсії, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин негайного (невідкладного) виконання рішення суду відсутні.
На думку суду, вимога про виплату перерахованої пенсії однією сумою є способом виконання рішення суду в частині виплати перерахованої суми, тому контроль за виконання рішення суду в цій частині може бути здійснений судом або державною виконавчою службою після набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до частини першої статті 372 КАС України в разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
У даному випадку, суд не вбачає підстав для встановлення такого способу виконання рішення.
Суд також зазначає, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.
Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.
Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що позивач на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 139, 241 - 246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київський області (04071, м. Київ, Подильський район, вулиця Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа