ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 лютого 2021 року м. Київ № 640/13620/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву третьої особи про стягнення судових витрат в адміністративній справі
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Фільм Дистриб'юшн»
до1) Міністерства юстиції України; 2) Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України
третя особаПриватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лищук Людмила Анатоліївна
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Фільм Дистриб'юшн» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Фільм Дистриб'юшн» - відмовлено повністю.
До Окружного адміністративного суду міста Києва від третьої особи надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, яким стягнути на користь третьої особи витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Від позивача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що третьою особою сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена, перелік послуг наданих адвокатом Рубан І.В. не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, до закінчення судових дебатів у справі не подана заява щодо подання доказів витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Також зазначено, що сума судових витрат, заявлена до відшкодування, є необґрунтованою та непропорційною до предмета спору, не виконано вимогу процесуального законодавства, за якою передбачено подачу детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
Аналогічний висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.
Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі № 904/8308/17 дійшов висновку про те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати Були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у додатковій постанові від 08 травня 2018 року по справі № 810/2823/17 зробив висновок, що надані стороною первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні:
- відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, містити посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;
- зміст послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах) повинен мати посилання на конкретні дії та/або документи, вчинені/складені адвокатом;
- платіжний документ має утримувати в собі належне, повне призначення платежу та відмітки банку його проведення відповідно до п.п. 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року.
Так, третьою особою на підтвердження понесених витрат надано до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги від 27 квітня 2020 року № UA-14/20, порядок оплати та розмір гонорару адвоката (додаток № 2 до вказаного договору), квитанція до прибуткового касового ордера, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Ордер серії АА № 1041208.
Вказані докази були подані третьою особою до суду разом із письмовими поясненнями 10 серпня 2020 року, та у вказаних поясненнях заявлено про відшкодування понесених витрат з позивача.
При винесенні рішення 19 листопада 2020 року у справі не було вирішено питання щодо розподілу понесених витрат на правову допомогу.
30 листопада 2020 року третьою особою подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, до вказаної заяви надано акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до якого адвокатом надано:
- дослідження та аналіз позовної заяви та доданих до неї документів (84 арк.) - 4,5 год.;
- підготування письмових пояснень третьої особи з приводу предмету спору (5 арк.) з додатками (8 арк.) та копії письмових пояснень з додатками для позивача та відповідача (39 арк.) - 4 год.;
- відправлення письмових пояснень з додатками позивачу та відповідачу - 0,7 год.;
- відправлення письмових пояснень з додатками до суду - 0,3 год.
Суд зауважує, що підготування письмових пояснень третьої особи з приводу предмету позову само по собі включає дослідження та аналіз позовної заяви та доданих до неї документів.
З наданого позивачем акта приймання-передачі наданих послуг вбачається, що такі послуги, як дослідження та аналіз позовної заяви та доданих до неї документів, підготовка письмових пояснень третьої особи з приводу предмету спору (5 арк.) з додатками (8 арк.) та копії письмових пояснень з додатками для позивача та відповідача (39 арк.) надавались загальною тривалістю 8,5 годин.
Однак, з письмових пояснень третьої особи вбачається, що вони викладені всього на 4-х сторінках, до суду подано незначну кількість копій документів, які складаються із документів на підтвердження повноважень адвоката та понесених витрат, що свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 9,5 годин є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг третій особі та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об'єм виконаної роботи та її незначну складність, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації третій особі за рахунок позивача в розмірі 5000 грн.
Згідно з частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 246, 252, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Фільм Дистриб'юшн» (03028, м. Київ, вул. Стратегічне Шосе, буд. 2-А, літ. А, код ЄДРПОУ 35838818).
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення може бути оскаржене. Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Аверкова