10 лютого 2021 року м. Чернігів Справа № 620/6383/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тихоненко О.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Менської міської ради Менського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування пункту 6 рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Менської міської ради Менського району Чернігівської області (далі - Менська міськрада, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення 41 сесії 7 скликання Менської міської ради Менського району Чернігівської області від 04.08.2020 № 357 про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по наданню у приватну власність на території Осьмаківського старостинського округу Менського району;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по передачі у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, на території Осьмаківського старостинського округу Менського району.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що нею до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було подано всі необхідні документи для отримання спірного дозволу, однак відповідач протиправно у його наданні відмовив, чим порушив права та інтереси позивача. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що процес розпаювання земель колишніх колгоспів відбувся ще у 2000-2002 роках, а тому Державний акт на право колективної власності не є належним доказом права колективної власності на спірну земельну ділянку.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем в межах встановленого судом строку подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову та зазначає, що станом на дату прийняття Менською міськрадою спірного рішення, бажана земельна ділянка підлягала проведенню інвентаризації, але ще не була проінвентаризована та, відповідно, реєстрація права комунальної власності за Менською ОТГ не була здійснена. Наведені обставини унеможливили передачу спірної ділянки у власність позивачу.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 21.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, на території Менської міськради за межами с. Осьмаки, для ведення особистого селянського господарства. До заяви позивачем було додано графічні матеріали з місцем розташування бажаної земельної ділянки (а.с.14).
Пунктом 6 рішення Менської міськради від 04.08.2020 №357 позивачу відмовлено у наданні дозволу у зв'язку з тим, що зазначена земельна ділянка включена до Державного акту на право колективної власності серії ЧН 0036 від 18.11.1995, який на даний час не скасований (за відомостями, отриманими від відділу у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області), земельна ділянка підлягає інвентаризації та реєстрації права комунальної власності, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" (а.с. 16).
Про прийняте рішення ОСОБА_1 повідомлено листом від 05.08.2020 №2020/04-07 (а.с.15).
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктом "а" частини другої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
За правилами пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із частинами 3-4 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Таким чином, чинним законодавством гарантовано громадянам право безоплатної передачі земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями статті 118 Земельного кодексу України.
Так, згідно із частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
При цьому, згідно із частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність спірної земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Осьмаківського старостинського округу Менського району є те, що Менською міськрадою право комунальної власності на вказану земельну ділянку не зареєстровано, оскільки вона відноситься до земель, що залишилися в колективній власності бувшого КСП "Нове життя" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧН 0036 від 18.11.1995, який не скасовано (а.с.16, 52).
Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 30.07.2020 №18-25-0.30-206/110-20 правонаступником КСП "Нове життя" було СТОВ "Нове життя", яке вело свою діяльність на території Осьмаківської сільської ради. На даний час СТОВ ліквідоване та зняте з реєстру 14.08.2013 (а.с.52)
Відповідно до пункту 21 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" (далі - Закон) (діє з 01.01.2019) землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Водночас, суд звертає увагу, що пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 передбачено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.
Згідно із статтею 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Отже, СТОВ "Нове життя" є правонаступником КСП "Нове життя" та користувачем нерозподілених земель колективної власності до тих пір, поки власники земельних часток-паїв не виділять свої ділянки в натурі.
Таким чином, спірна земельна ділянка підпадає під правовий режим земель, що залишились у колективній власності, визначений статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" із змінами, внесеними Законом, а саме: у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" із змінами, внесеними Законом визначено, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.
У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).
Отже, із норм згаданих нормативно-правових актів вбачається, що землі приватної, державної, комунальної власності, підлягають розпаюванню та розподілу. Право комунальної власності на такі землі орган місцевого самоврядування зможе зареєструвати лише після 1 січня 2025 року в порядку, визначеному Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" із змінами, внесеними Законом, у разі, якщо власник не оформить право власності на свою земельну ділянку.
Отже, спірна земельна ділянка не відноситься до земель, які на підставі пункту 21 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України вважаються власністю територіальної громади.
Наведену позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 01.10.2019 (справа №922/2723/17) та зазначено, що сформовані та нерозподілені (невитребувані) частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, перебувають лише у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.
За таких обставин суд вважає, що право прийняття організаційно-управлінських рішень в частині розпорядження спірною земельною ділянкою належатиме Менській міськраді після проведення державної реєстрації права комунальної власності відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а тому ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Менської міської ради Менського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування пункту 6 рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Менська міська рада Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061777, вул. Титаренка Сергія, 7, м. Мена, Чернігівська область, 15600).
Повний текст рішення суду виготовлено 10 лютого 2021 року.
Суддя О.М. Тихоненко