10 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6886/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про:
- визнання протиправними дій Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47320,00 грн згідно частин 1 і 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13.04.2020 №553-ІХ;
- зобов'язання Полтавський апеляційний суд нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01.01.2020, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, надбавки за вислугу років 70% від посадового окладу за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 в сумі 424953,06 грн;
- зобов'язання ДСА України перерахувати кошти в розмірі 424953,06 грн на рахунок Полтавського апеляційного суду для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розмір суддівської винагороди позивача за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 не відповідає розміру, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Позивач вважає, що норма Закону України №553-ІХ від 13.04.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", якою доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 та встановлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, не відповідає Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому законодавче обмеження не може бути застосовано під час визначення позивачу розміру суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020. Вказує, що оскільки фінансування судів України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію, наявні підстави для зобов'язання Державної судової адміністрації України перерахувати кошти на рахунок Полтавського апеляційного суду для виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020.
Ухвалою суду від 30.11.2020 позовну заяву залишено без руху, в зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
09.12.2020 позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 30.11.2020.
Як наслідок, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6886/20.
При цьому, вказаною ухвалою, зважаючи на те, що станом на момент звернення позивача до суду рішенням Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27.10.2020 стаття 50 Закону України "Про запобігання корупції", у примітці до якої наведені службові особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач Полтавський апеляційний суд не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву.
12.01.2021 до суду надійшов відзив ДСА України /а.с. 47-50/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що Законом України №553-ІХ від 13.04.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29, якою встановлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Зазначає, що у рішенні Ради суддів України №22 від 24.04.2020 зазначено, що обмеження, встановлені Законом України №553-ІХ, слід застосовувати виключно до частини суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення, розрахованих з 18.04.2020, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів. З огляду на те, що положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у редакції Закону України №553-ІХ від 13.04.2020 на момент виникнення спірних правовідносин були чинні, були відсутні підстави для його невиконання. Крім того, у відзиві представник відповідача, серед іншого, зауважив на доцільність розгляду справи в порядку загального позовного провадження, однак у визначений строк відповідної заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження на виконання вимог частини четвертої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
А відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
За відсутності належно оформлених та своєчасно поданих клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Указом Президента України "Про переведення суддів" №297/2018 від 28.09.2018 переведено суддів апеляційного суду Полтавської області на роботу на посадах суддів Полтавського апеляційного суду, зокрема ОСОБА_1 .
Наказом Полтавського апеляційного суду від 02.10.2018 №08-03/01 "Про зарахування до штату суду" наказано: - зарахувати до штату Полтавського апеляційного суду суддю ОСОБА_1 з 02.10.2018 з окладом згідно штатного розпису; - виплачувати з 02.10.2018 судді ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу (стаж роботи 29 років 06 місяців 10 днів, з них на посаді судді - 25 років 06 місяців 10 днів) /а.с. 36/.
Наказом Полтавського апеляційного суду від 14.02.2019 №07-04/16 "Про виплату доплати за вислугу років" наказано виплачувати судді ОСОБА_1 з 23.03.2019 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу, як такому, що має стаж роботи, який дає право на встановлення даної доплати більше 30 років /а.с. 37/.
ОСОБА_1 працює суддею Полтавського апеляційного суду з 02.10.2018 по теперішній час згідно наказу Полтавського апеляційного суду від 02.10.2018 №08-03/01, що підтверджено довідкою Полтавського апеляційного суду від 06.10.2020 №4.7-44/215/2020 /а.с. 12/.
За відомостями табелів обліку використання робочого часу Полтавського апеляційного суду суддя ОСОБА_1 у квітні 2020 року відпрацював 21 день (у тому числі, у період з 18.04.2020 по 30.04.2020 - 8 днів), у травні 2020 року - 19 днів, у червні 2020 року - 0 днів, у липні 2020 року - 13 днів, у серпні 2020 року - 20 днів (у тому числі, у період з 01.08.2020 по 27.08.2020 включно - 18 днів) /а.с. 38-42/.
Протягом всього червня 2020 року та з 01.07.2020 по 14.07.2020 включно ОСОБА_1 перебував у відпустці згідно наказу Полтавського апеляційного суду від 07.05.2020 №4.7-12/45 /а.с. 43/ .
За період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно Полтавським апеляційним судом здійснено нарахування та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", що підтверджується розрахунковими листами ОСОБА_1 за квітень-серпень 2020 року /а.с. 35/ та довідкою Полтавського апеляційного суду від 12.10.2020 №4.6-20/227/20 /а.с. 11/.
Вважаючи протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47320 грн. згідно частин 1 і 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13.04.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Таким чином, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (надалі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини третьої вказаної статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
А частиною четвертою статті 135 Закону 1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Згідно з частинами п'ятою - восьмою статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
18.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020, яким доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 наступного змісту:
"Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".
У рішенні від 11.03.2020 №4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19), в якій розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 №193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII, Конституційний Суд висловив позицію, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", на що безпосередньо вказує частина друга статті 130 Конституції України. Тобто Закон України "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до встановлення розміру суддівської винагороди. При наявності розбіжностей між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Оскільки Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020 не скасовано норму Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 щодо розміру суддівської винагороди, при визначенні розміру суддівської винагороди відповідач повинен був керуватись вимогами статті 135 Закону №1402-VIII, а не статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020), застосування якої прямо суперечить нормі статті 130 Конституції України.
Також, слід врахувати, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Конституційний Суд України наголошував на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Твердження про те, що Полтавський апеляційний суд може проводити нарахування і виплати лише в рамках законодавства України в межах видатків Державного бюджету, є слушним, однак воно не нівелює висновок суду про необхідність застосування при нарахуванні і виплаті суддівської винагороди спеціального Закону № 1402-VIII.
При цьому суд зауважує, що за приписами статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 18.06.2007 №4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 19.11.2013 №10-рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016, від 04.12.2018 №11-р/2018, від 18.02.2020 №2-р/2020, від 11.03.2020 №4-р/2020).
Конституційний Суд України зазначав, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2020 №4-р/2020).
Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.
Жодних належних та допустимих доказів того, що розмір бюджетних видатків на суддівську винагороду не дозволив відповідачу Полтавському апеляційному суду виплатити суддівську винагороду в повному обсязі, до суду не надано.
Варто також зазначити, що обмеження розміру суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, а також юридичній позиції Конституційного Суду щодо незалежності суддів, зумовило ситуацію, з огляду на яку відповідач, який є розпорядком бюджетних коштів, вчинив дії, що порушують права та гарантії судді.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії щодо нарахування та виплати судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.04.2020 включно із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" вчинені Полтавським апеляційним судом з порушенням вимог частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, а тому є протиправними.
При цьому суд зауважує, що з огляду на ухвалення Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положень частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX зі змінами, з 28.08.2020 відновлено нарахування та виплату суддям суддівської винагороди без обмеження її розміру.
Належних та допустимих доказів обмеження позивачу суддівської винагороди після 27.08.2020 до суду не надано та судом не встановлено.
А тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за 28.08.2020 та зобов'язання Полтавського апеляційного суду провести перерахунок суддівської винагороди за 28.08.2020 задоволенню не підлягають.
Разом з тим, враховуючи викладене, обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
При цьому суд враховує, що обчислення розміру суддівської винагороди позивача є обов'язком Полтавського апеляційного суду, а тому у цьому рішенні суд не визначає конкретну суму доплати.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДСА України перерахувати кошти в розмірі 424953,06 грн на рахунок Полтавського апеляційного суду для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Оскільки позовна вимога про зобов'язання ДСА України перерахувати кошти на рахунок Полтавського апеляційного суду для виплати позивачу суддівської винагороди за спірний період спрямована на виконання рішення суду у цій справі, а не на відновлення порушеного права позивача, така вимога є передчасною та необґрунтованою. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, а тому у вказаній частині вимог належить відмовити.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Щодо клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, у силу пункту 1 частини 1 якої негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи ту обставину, що судом питання про стягнення суддівської винагороди не вирішувалося, натомість, в якості належного способу відновлення порушеного права визначено зобов'язанням відповідача провести перерахунок суддівської винагороди, тому відсутні підстави для допуску до негайного виконання рішення в частині нарахування та виплати суддівської винагороди за один місяць.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-10, 77, 139, 229, 243-245, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Полтавського апеляційного суду (ідентифікаційний код 42262431, вул. Соборності, 18, м. Полтава, 36000), Державної судової адміністрації України (ідентифікаційний код 26255795, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Зобов'язати Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя О.В. Гіглава