08 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7146/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання - Куць А.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Билим І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
03 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.11.2020 №6344-6166/Б-03/8-1600/20, зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування періоду навчання у Тучковському автотранспортному технікумі з 01.09.1983 по 06.03.1987 до страхового стажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.11.2020 №6344-6166/Б-03/8-1600/20 безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні періоду навчання у Тучковському автотранспортному технікумі з 01.09.1983 по 06.03.1987 до страхового стажу, оскільки у його трудовій книжці наявний запис про навчання у Тучковському автотранспортному технікумі, а також до заяви додано копію диплома про освіту у цьому навчальному закладі, а тому, на думку позивача, відповідно до вимог чинного законодавства, роки його навчання повинні зараховуватися до страхового стажу позивача.
Ухвалою від 08 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7146/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, витребувано докази.
16 січня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що при призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 по інвалідності до уваги взято страховий стаж тривалістю 30 років 2 місяці 15 днів, в т.ч. 9 років 3 місяці 25 днів додаткового стажу до виповнення пенсійного віку. При цьому, до загальної тривалості страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1983 по 04.03.1987, оскільки в період навчання ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах. Вказував, що зарахування періоду навчання з 01.09.1983 по 04.03.1987 можливо після підтвердження зазначеного періоду у відповідності до вимог Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.098.1993 № 637.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Представник відповідача надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
28.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив зарахувати період навчання у Тучковському автотранспортному технікумі з 01.09.1983 по 06.03.1987 до страхового стажу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.11.2020 року за вих. №6344-6166/Б-03/8-1600/20 повідомлено позивача, що при призначенні пенсії по інвалідності до уваги взято страховий стаж тривалістю 30 років 2 місяці 15 днів, в т. ч. 9 років 3 місяці 25 днів додаткового стажу до виповнення пенсійного віку. При цьому, до загальної тривалості страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1983 по 04.03.1987, оскільки в період навчання ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах.
Одночасно повідомлено, що Головним управлінням направлено листи від 19.03.2020 №1600-0207-10/9191 та повторно від 05.11.2020 №1600-020 10/61431 до Тучковського автотранспортного коледжу з приводу витребування документів, які б підтверджували період навчання. Відповідь на даний час до Головного управління не надходила.
Позивач, вважаючи відмову у зарахуванні відповідного страхового стажу, протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці та диплому серії НОМЕР_1 , виданого 06.03.1987 Тучковським автотранспортним технікумом, 01 вересня 1983 року позивач вступив до Тучковського автотранспортного технікума який, згідно з наступним записом, закінчив 06 березня 1987 року, однак пенсійним органом не зарахував вказаний період до загальної тривалості страхового стажу.
В заяві від 28.10.2020 позивач вказував, що у період навчання у Тучковському автотранспортному технікумі, з 20.05.1986 по 21.07.1986 проходив виробничу практику на посаді контролера пасажирського транспорту в Пасажирському АТП м. Відне Московської області та в період літніх канікул з 21.07.1986 по 25.08.1986 працював на посаді водія транспортного цеху на Карлівському машинобудівному заводі.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788 від 05 листопада 1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (частина четверта статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пункту "д" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, вказана норма не містить жодних посилань на те, що до стажу роботи можуть зараховуватись лише періоди навчання особи за денною формою.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція 58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року № 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року № 412, не застосовується.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58 трудові книжки ведуться на студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності.
Абзацем 1 пункту 2.2. Інструкції № 58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
Пункт 2.4 вказаної інструкції встановлює, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пункту 2.16 Інструкції № 58 для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів.
Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у студентських таборах, при проходженні виробничої практики і при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики і при проходженні стажування підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи.
На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують занесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу та стажування згідно з одержаними даними.
Довідки зберігаються в особистих справах зазначених осіб, як документи суворої звітності.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 позивач з 01 вересня 1983 року по 06 березня 1987 року навчався в Тучковському автотранспортному технікумі.
Крім того, позивач до матеріалів справи надав копію диплома серії НОМЕР_1 , виданого 06.03.1987 Тучковським автотранспортним технікумом, в якому зазначено, що ОСОБА_1 у 1983 році вступив до Тучковського автотранспортного технікуму і у 1987 році закінчив повний курс вказаного технікуму.
Суд зазначає, що ведення трудових книжок працівників підприємства (студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу (час навчання), переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись у провину власнику трудової книжки та створювати для неї негативні наслідки у вигляді незарахування певних періодів роботи до стажу.
Згідно з пунктом 8 Порядку, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання.
При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Відтак, суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування страхового стажу позивача з 01.09.1983 по 06.03.1987, оскільки згідно з трудовою книжкою та дипломом, датою закінчення університету є 06.03.1987.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок N 22- 1).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку N 22- 1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку. В аналогічному порядку після визначення Пенсійним фондом України розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, здійснюється перерахунок пенсії у разі відсутності на дату призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
У разі якщо на дату звернення особи за перерахунком пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про страховий стаж за двадцять четвертий місяць після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, за бажанням особи перерахунок пенсії проводиться за наявні місяці страхового стажу або після надходження відповідних даних за цей місяць за умови, якщо дані надійшли не пізніше трьох місяців від дня звернення за перерахунком пенсії. У цьому разі днем звернення за перерахунком пенсії є день приймання органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування періоду навчання до страхового стажу, вказавши підстави для такого зарахування та надавши документи, що підтверджують навчання в Тучковському автотранспортному технікумі.
Факт наявності зазначених документів у пенсійній справі не спростовано відповідачем у відзиві.
Крім того, в вищевказаному листі відповідачем не зазначалось, що позивач в порушення вимог Порядку N 22-1 звернувся із заявою не встановленої форми та не надав відповідних документів.
Тобто, з вищевикладеного вбачається, що у відповідача була наявна заява ОСОБА_1 про зарахування до страхового стажу періоду його навчання в Тучковському автотранспортному технікумі.
Разом із тим, відповідач протиправно, із формальних підстав, не розглянув заяву ОСОБА_1 , як заяву про зарахування періоду його навчання до страхового стажу із прийняттям відповідного рішення, а листом повідомив про можливість розгляду вказаного питання після підтвердження зазначеного періоду у відповідності до вимог Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.098.1993 № 637, не навівши жодних підстав для неприйняття рішення по суті заяви.
Лист ГУ ПФУ в Полтавській області №6344-6166/Б-03/8-1600/20 від 06.11.2020 не містить посилання на Закон України "Про звернення громадян".
Враховуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про зарахування періоду навчання до страхового стажу та не прийняття відповідного рішення відповідно до Порядку N 22- 1.
Необхідно зазначити, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.11.2020 №6344-6166/Б-03/8-1600/20, яким відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні періоду навчання у Тучковському автотранспортному технікумі з 01.09.1983 по 06.03.1987 до страхового стажу.
Однак, судом встановлено, що відповідачем фактично не було розглянуто заяву позивача по суті та не прийнято жодного рішення стосовно задоволення чи відмови у зарахуванні періоду навчання до страхового стажу.
При цьому, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.11.2020 №6344-6166/Б-03/8-1600/20 у формі листа, оскільки вказаний лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки на вимогу суду сторонами не надано жодних доказів фактичного прийняття відповідачем індивідуального акту про відмову у відповідному зарахуванні до страхового стажу періоду навчання позивача у навчальному закладі.
Відтак, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача у належний спосіб розглянути заяву ОСОБА_1 із прийняттям рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
На думку суду, відповідач не надав достатньо належних та допустимих доказів щодо підтвердження правомірності своїх дій.
У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 13.01.2021.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь позивача в сумі 420,40 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування періоду навчання у Тучковському автотранспортному технікумі з 01.09.1983 по 06.03.1987 до страхового стажу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10 лютого 2021 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва