10 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6678/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
17.11.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач) про:
- визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про у ненаданні адміністративної послуги по заяві від 25.05.2020 відповідно до п.5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги" в строк передбачений Земельним кодексом;
- визнати протиправним та скасувати лист відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30.06.2020 №237/0/26-20;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлена листом від 30.06.2020 №237/0/26-20 є безпідставною, оскільки відповідачем зазначені загальні підстави та не конкретизовано у чому саме подане на розгляд клопотання не відповідає вимогам частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, а твердження про те, що позивач не зазначив бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає дійсності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України
08.12.2020 позивач надав до суду документи, якими усунув недоліки позовної заяви, що визначені в ухвалі від 23.11.2020.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.12.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.76-82), в якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні повністю, посилаючись на те, що дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту, при цьому, у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, у якій саме правовій формі вирішується це питання, а обов'язок уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа відсутній. Отже, на думку відповідача, твердження позивача про наявність протиправної бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є безпідставними, оскільки був здійснений розгляд поданих позивачем заяв та надана відповідь у формі, що не заборонені законом. Крім того, акцентував увагу на тому, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04.12.2020 №18756-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у постійне користування із зміною цільового призначення" земельна ділянка з кадастровим номером 5322484400:05:000:0532 перебуває у постійному користуванні ДП "Кременчуцьке лісове господарство". Крім того, на думку відповідача, повноваження ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою є дискреційними, а тому адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади і перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
28.05.2020 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 25.05.2020 (вх.№З-12715/0/25/20 від 28.05.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га за рахунок вільних земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с.87).
До заяви позивачем додано копії паспорта та ідентифікаційного номеру, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, згода на збір та обробку персональних даних.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30.06.2020 №237/0/26-20 "Про розгляд клопотання" повідомлено, що відповідно до статей 15-1, 118, 122 ЗК України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 №53), Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, з таких підстав: невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України (а.с.89).
Вважаючи вказаний лист протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі-ЗК України).
За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
За приписами частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.
Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі також - Положення № 333, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ, відтак рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова в наданні такого дозволу повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №140/1992/18, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, від 29.08.2019 у справі №420/5288/18 та від 17.10.2019 у справі №811/1845/18.
Як встановлено судом, позивач є громадянином України, а тому має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га за рахунок вільних земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, додав, зокрема, графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копії паспорта, ідентифікаційного номеру.
Позивачем у клопотанні зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір.
Таким чином, позивачем надано необхідний та повний пакет документів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України, що не спростовано відповідачем, а тому у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області виник обов'язок розглянути подане клопотання у строки, встановлені статтею 118 Земельного кодексу України.
Суд акцентує увагу на тому, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням, за наслідками розгляду якого суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення (наказ). У той же час, відповідач протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Отже, наданий відповідачем лист не може оцінюватись як належна правова відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
Посилання відповідача на те, що у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, у якій саме правовій формі вирішується це питання, а обов'язок уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа відсутній, суд оцінює критично, оскільки пунктом 8 Положення № 333, яке визначає правовий статус та компетенцію відповідача передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Таким чином, відмова відповідача, оформлена листом від 30.06.2020 №237/0/26-20, не ґрунтується на вимогах закону.
Отже, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданого позивачем клопотання.
Лист відповідача від 30.06.2020 №237/0/26-20, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, оскільки таким є наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.
Таким чином з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 від 25.05.2020 (вх.№З-12715/0/25/20 від 28.05.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га за рахунок вільних земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, а також зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у передбаченому Земельним кодексом України порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2020 (вх.№З-12715/0/25/20 від 28.05.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га за рахунок вільних земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області із прийняттям відповідного рішення.
Правові підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою відсутні, оскільки уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Такий висновок відповідає висновкам, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17, постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №804/1077/18.
Отже, позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області задоволенню не підлягають.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу).
Судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн (а.с.68).
З огляду на ухвалення рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.
Крім того, прохальна частина позовної заяви містить клопотання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу в розмірі 6200,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 зазначеною статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання правничої допомоги адвокатом та понесення позивачем судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу.
Таким чином, за відсутності доказів існування між адвокатом та позивачем договірних відносин, на яких ґрунтується розрахунок вартості послуг за надання правової допомоги, відсутні й підстави для задоволення вимог щодо відшкодування таких витрат.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
На даний час у суду відсутні підстави вважати, що Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.
Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.
Таким чином, клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення - задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 від 25.05.2020 (вх.№З-12715/0/25/20 від 28.05.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га за рахунок вільних земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) у передбаченому Земельним кодексом України порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2020 (вх.№З-12715/0/25/20 від 28.05.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га за рахунок вільних земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області із прийняттям відповідного рішення.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн 40 коп (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко