09 лютого 2021 року № 320/10739/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.08.2020 №UA100300/2020/000107/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/415981 від 13.08.2020, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутні у документах відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що вважає наведені в ньому аргументи відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, обставинам справи, адже нових аргументів щодо законності оскаржуваного рішення митним органом зазначено не було. Просив суд позов задовольнити.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що аргумети позивача є необґрунтованими та суперечливими. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Віта-Текс” (місцезнаходження: 08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, 12А, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване в якості юридичної особи 15.08.2006, номер запису 1 072 102 0000 007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 01.12.2015 між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ “Віта-Текс” був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.
Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов'язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо.
Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.
Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
23.11.2018 продавець та позивач уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов'язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару.
26.06.2020 продавець та позивач уклали додаток №VT216 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець поставив позивачу, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах додатку наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки: тканина вибивна (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 54075400 відповідно до діючої на момент укладення додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, в кількості 25466,8 кг, 142674 погонних метрів, за ціною 2,78 долари США за 1 (один) кг.
Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом №X20126 від 27.06.2020 склала 70797,70 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Jiangsu Goostars Hometextiles Co., Ltd.
Відповідно до пунктів 2-3 додатку оплата за товар у загальному розмірі 70 797,70 доларів США відповідно до Інвойсу №Х20126 буде здійснюватися позивачем відповідно до пункту 4.1 договору №VT0112-15.
Так, згідно з пунктом 4.1 договору №VT0112-15 оплата за товар буде здійснюватись шляхом оплати позивачем виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 календарних днів з дня отримання позивачем товару на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору.
12.08.2020 позивач з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA100000/2020/889794.
13.08.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/415981, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 70797,70 доларів США. Поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
- пакувальний лист продавця на товар від 27.06.2020;
- рахунок-фактура (інвойс) №Х20126 від 27.06.2020;
- коносамент №EGLV142000938744 від 01.07.2020;
- автотранспортна накладна №А0965890 від 12.08.2020;
- сертифікат про походження товару №20C3205M0289/00080 від 30.06.2020;
- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142003600-0044 від 26.12.2019;
- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0215 від 03.04.2019;
- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142008700-1696 від 14.11.2019;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 05.12.2017;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 23.11.2018;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №VT216 від 26.06.2020;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №VT0112-15 від 01.12.2015;
- весовая від 12.08.2020;
- технічні умови від 27.06.2020.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/415981 від 13.08.2020 митної вартості товару, митний орган направив позивачу електронне повідомлення, у якому зазначив, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статей 54, 57 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: копії експортної митної декларації країни відправлення (з перекладом відповідно до статті 254 МК України); каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару (з перекладом відповідно до статті 254 МК України); якщо рахунок сплачено - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, у разі відсутності, банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів; виписки з бухгалтерської документації; за наявності - інших платіжних та;або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов'язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну).
13.08.2020 позивач у відповідь на вказаний запит разом із супровідним листом №1308/20-01 надав відповідачу наступні документи та інформацію:
1) щодо копії експортної митної декларації країни відправлення (з перекладом відповідно до статті 254 МК України) - позивач звернув увагу відповідача, що у нього була відсутня станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який у силу додаткової угоди 2 не зобов'язаний надавати такий документ позивачу;
2) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару (з перекладом відповідно до статті 254 МК України) - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця щодо товару. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на Позивача обов'язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача.
Що стосується твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив те, що товар є стоковим, то позивач звернув увагу відповідача на те, шо в додатку та інвойсі, який є первинним документом бухгалтерського обліку, міститься підтвердження того, що товар є стоковим, що, на думку позивача, є більш, ніж достатнім для ідентифікації товару;
3) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, - позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 2 додатку оплата за товар згідно з інвойсом №X20126 від 27.06.2020 здійснюється відповідно до пункту 4.1 договору, який у свою чергу передбачає оплату позивачем виставленого інвойса за товар продавцем протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
Таким чином, так як умови додатку не визначають інші умови для оплати товару згідно з інвойсом №X20126 від 27.06.2020, то останній в силу пункту 4.1 договору підлягає оплаті протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України.
Позивач повідомив відповідачу, що інвойс №X20126 від 27.06.2020 станом на день підписання листа був неоплаченим, а отже позивач не міг надати витребовувані банківські платіжні документи в силу відсутності останніх.
Що стосується витребування відповідачем у запиті банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, то позивач зазначив відповідачу, що відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обгрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні- експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статі. Позивач зазначив, що приписи статті 53 МК України не передбачають права відповідача витребовуваги від позивача банківські документи щодо оплати за раніше поставленої партії ідентичних товарів, тобто така вимога відповідача є протиправною та необгрунтованою;
4) щодо виписки з бухгалтерської документації та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеною товару, - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа виписка з бухгалтерської документації та будь-які платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, адже сам товар ще не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача, був невипущений у вільний обіг та був неоплаченим;
5) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов'язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну) - позивач звернув увагу відповідача, що у нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на Позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.
13.08.2020 Київською митницею Держмитслужби було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000107/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/415981 від 13.08.2020 скоригував з 70797,70 доларів США до рівня 114881,10 доларів США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією №UA100300/2020/415981 від 13.08.2020 встановлено, що документи містять розбіжності. Так, митний орган звернув увагу на те, що:
1) п. 5.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.12.2015 № VТ0112-15 передбачає приймання товару по якості та відповідності маркуванню та пакуванню; в інвойсі від 27.06.2020 № Х20126 зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження зазначеного відсутні; 2) п. 5.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.12.2015 №VТ0112-15 передбачено, що разом с товаром Продавець зобов'язаний надати Покупцю наступні документи: - товаросупровідні докумени; - комерційний рахунок (інвойс); - пакувальний лист; - копію експортної митної декларації Продавця; - сертифікат про походження товару. Копія експортної митної декларації Продавця до митного оформлення не надавалась; 3) в інвойсі від 27.06.2020 № Х20126 зазначено коносамент №EGLV/142000938744, який виставлений 01.07.2020 (в гр.44 ЕМД вказано дату коносамента 01.07.2020), тобто пізніше дати складання інвойсу; 4) згідно з п. 2 додатку від 26.06.2020 №VТ216 до зовнішньоекономічного договору від 01.12.2015 №VТ0112-15 вказано, що оплата у розмірі 70797,700 дол. США здійснюється на підставі інвойсу № Х20126, однак дана додаткова угода була раніше підписана (26.06.2020), ніж виданий інвойс № Х20126 (27.06.2020), що являється розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів; 5) пунктом 4.1 договору купівлі-продажу від 01.12.2015 №VТ0112-15 передбачено оплату за товар протягом 60 днів від дня отримання товару, а пункт 4.3 контракту передбачає можливість здійснення попередньої оплати (авансу), проте в інвойсі від 27.06.2020 № Х20126 умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відсутні.
За результатами проведеної консультації встановлено, що вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю в митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Декларантом такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №1 - митна декларація №UA500050/2020/207910 від 29.07.2020 (4,51 долари США за 1 кг).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00186 від 13.08.2020.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/416047 від 14.08.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 314145,27 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Таким чином, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000107/2 від 13.08.2020 встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією IM40ДЕ №UA100300/2020/415981 від 13.08.2020.
Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу договір, додаткову угоду №2 від 23.11.2018 до договору, додаток, в пункті 2 якого є посилання на інвойс №X20126, та сам інвойс №X20126 від 27.06.2020, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 70797,70 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №UA100300/2020/415981 від 13.08.2020.
Суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що з наданих позивачем до митного оформлення документів неможливо встановити строк для оплати спірного товару, адже відповідно до пункту 2 додатку та пункту 4.1 договору товар підлягає до сплати протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України. При цьому позивач у листі повідомив відповідачу, що інвойс №X20126 від 27.06.2020 був неоплаченим, що і пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару під час його митного оформлення.
Не знайшли свого об'єктивного відображення і твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового. Суд зазначає, що сторони угоди в додатку та інвойсі №X20126 від 27.06.2020 чітко визначилися, що товар є стоковим.
З приводу доводів відповідача, що позивач не надав сертифіката про походження товару, суд звертає увагу на те, що позивач разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/415981 від 13.08.2020 надав до митного оформлення сертифікат про походження товару №20C3205M0289/00080 від 30.06.2020.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №1308/20-01 від 13.08.2020 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому відповідно до додаткової угоди №2 від 23.11.2018 до договору продавець не зобов'язаний надати позивачу копію експортної декларації, що залишилося поза увагою відповідача.
Отже, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатковою угодою №2 від 23.11.2018 до договору, додатком, інвойсом №X20126 від 27.06.2020, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100300/2020/000107/2 від 13.08.2020 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митною декларацією від 29.07.2020 №UA500050/2020/207910, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Судом встановлено, що товар за митною декларацією від 29.07.2020 №UA500050/2020/207910 постачався на умовах CPT м. Одеса, Україна, які передбачають те, що в ціну товару включено його розвантаження в порту призначення та доставку до місця призначення на митній території України, у той час, коли спірний товар позивача постачався на умовах CFR м. Одеса, Україна, які передбачають те, що поставка вважається виконаною за умови доставки товару до порту призначення, тобто не включають в себе витрати на його доставку до місця призначення на митній території України.
Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових вартості товарів, зокрема витрат на доставку до місця призначення вже на митній території України.
Окрім цього товар за митною декларацією від 29.07.2020 №UA500050/2020/207910 не є стоковим, що впливає на його вартість у порівнянні зі спірним товаром позивача.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації від 29.07.2020 №UA500050/2020/207910 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000107/2 від 13.08.2020 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 4712,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2835 від 29.10.2020.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби.
Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому, з імперативних положень ч. 6 ст. 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії”, заява №34884/97, п.30).
У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу ч. 6 ст. 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 11.06.2019 між ТОВ “Віта-Текс” (Клієнтом) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №1/11062019, за умовами якого адвокат зобов'язався надавати Клієнту правові консультації; організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами підготовленими Клієнтом; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту та інтересі останнього у судах будь-яких інстанції по всіх категоріях справ; представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з усіх питань.
Пунктом 4.1 зазначеного договору визначено, що вартість послуг адвоката (гонорару) становить 6000,00 грн. за 1 (один) повний календарний місяць надання адвокатських послуг.
У подальшому, між ТОВ “Віта-Текс” (Клієнтом) та адвокатом Божком А.В. укладена додаткова угода №1 від 01.07.2020 до договору про надання правової допомоги №1/11062019 від 11.06.2019, якою внесено зміни до пункт 4.1 договору №1/11062019 від 11.06.2019, щодо вартості послуг (гонорару) адвоката.
Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. додано копії: договору про надання правової допомоги №1/11062019 від 11.06.2019, додаткової угоди №1 від 01.07.2020 до договору про надання правової допомоги №1/11062019 від 11.06.2019, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10.06.2019, виданого на ім'я Божка Андрія Володимировича, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1065307 від 04.12.2020, акта про надання адвокатських послуг №48 від 04.01.2021 до договору про надання правової допомоги №1/11062019 від 11.06.2019, рахунка №48/1/11062019 від 04.01.2021 та платіжного доручення №3012 від 06.01.2021.
Судом встановлено, що згідно вищезазначеного акта про надання адвокатських послуг №48 від 04.01.2021 у цій справі позивачем та його представником оцінено у наступних розмірах: а) ознайомлення з рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000107/2 від 13.08.2020, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції щодо його оскарження в судовому порядку - 1500,00 грн.; б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви Клієнта про визнання протиправним та скасування рішення, та їх збір - 1000 грн.; в) підготовка позовної заяви Клієнта до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення - 3500,00 грн.; г) ознайомлення з відзивом Київської митниці Держмитслужби №7.8-10/5785 від 28.12.2020 в адміністративній справі №320/10739/20 та підготовка відповіді Клієнта на відзив в адміністративній справі №320/10739/20 - 1500,00 грн. Вартість вищезазначених адвокатських Послуг (гонорар Адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.1 пункту 4.1 Договору складає 7500,00 грн. Клієнт сплачує гонорар Адвокату у відповідності до пункту 4.2 Договору.
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 13.08.2020 №UA100300/2020/000107/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віта-Текс” (код ЄРПОУ 34483946) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у розмірі 4712 (чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 18 коп.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віта-Текс” (код ЄРПОУ 34483946) судові витрати на правничу допомогу у сумі 7500,00 грн. (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.