10 лютого 2021 року Справа № 280/9127/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164)
третя особя, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)
про визнання протиправною та скасування постанови,
14.12.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Косінова Ігоря Вікторовича про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2020 ВП №63118296.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що в провадженні відповідача перебувало виконавче провадження ВП №63118296 з виконання виконавчого листа №808/2591/18, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 03.06.2019, яке закінчено оскаржуваною постановою. Водночас, боржником не виплачено на користь стягувача перераховане щомісячне грошове утримання судді у відставці у сумі 19 733,41 грн., що свідчить про невиконання рішення суду в повному обсязі. Отже, державним виконавцем не вчинено усіх залежних від нього дій, а саме не з'ясовано суму фактично перерахованих коштів і залишок заборгованості, а тому у відповідача відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи наведене вважає оскаржувану постанову протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 21.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/9127/20 та призначено судове засідання на 28.12.2020; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
28.12.2020 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №63415) про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 29.12.2020 №63685), в якому зазначив, що відповідно до повідомлення боржника від 07.10.2020 за №0800-0802-6/52788 вимоги виконавчого документа виконано в повному обсязі, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Розмір виплати склав 26 244,00 грн., відповідно до протоколу індивідуального перерахунку. Вказує, що позивач, оскаржуючи постанову державного виконавця, не зазначає, в чому саме оскаржувана постанова є протиправною, але зазначає, що не погоджується тільки з розміром перерахованої пенсії, у відповідності до повідомлення про повне фактичне виконання вимог виконавчого документа від 07.10.2020 за №0800-0802-6/52788 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що не є предметом розгляду даної справи. При цьому, доводи позивача фактично зводяться до незгоди з розміром пенсії, визначеного Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області. Проте, до повноважень державного виконавця не відноситься здійснення перевірки правильності нарахування та виплати пенсії на виконання судового рішення, яке має зобов'язальний характер, без зазначення конкретних сум. Наполягає, що правовідносини стосовно розміру пенсії не є предметом розгляду даної справи та не можуть вирішуватись шляхом подання даного позову. У задоволенні позову просить відмовити.
11.01.2021 від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву (вх. №1217), відповідно до яких Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2018 у справі 808/2591/18, 03.04.2019 проведено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , розмір виплати склав 26 244,00 грн. При цьому, протоколом про індивідуальний перерахунко пенсії підтверджується повне та фактичне виконання рішення суду у справі №808/2591/18, факт виплати 26 244,00 грн. не спростовується позивачем. З урахуванням викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
На підставі ч. 3 ст. 194, ч. 1 ст. 205 КАС України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2018 у справі 808/2591/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного ним після виходу у відставку, із застосуванням в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн., починаючи з 01 січня 2018 року, із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.
Рішення набрало законної сили 13.03.2019.
03.06.2019 позивачу видано виконавчий лист.
Ухвалою суду від 25.10.2019 замінено боржника у виконавчому провадженні № 59278258 з примусового виконання виконавчого листа №880/2591/18, з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на його правонаступника - Головне Управління пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Ухвалою суду від 24.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юлдашева А.А. про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Так, у вказаній ухвалі зазначено, зокрема, що: «…16 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) від головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юлдашева А.А. (далі по тексту - заявник) надійшла заява в якій просить суд змінити спосіб і порядок подальшого виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року по справі № 808/2591/18 з зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного ним після виходу у відставку, із застосуванням в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн., починаючи з 01 січня 2018 року, із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період, на стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 невиплачену пенсію у розмірі 45977,41 грн…».
27.11.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Косіновим Ігорем Вікторовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №63118296, якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №808/2591/18, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 03.06.2019, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». В обґрунтування постанови зазначено, що відповідно до повідомлення боржника від 07.10.2020 вимоги виконавчого документа виконано ним в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За приписами частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови слугувало виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення суду від 16.10.2018 у справі №808/2591/18 в повному обсязі, що підтверджується листом боржника від 07.10.2020 №0800-0802-6/52788 та протоколом індивідуального перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до якого йому, на виконання рішення суду, нараховано виплати в сумі 26 244,00 грн. (за період січень - грудень 2018 року). Вказану суму позивачу виплачено в повному обсязі, що не є спірним.
Разом із тим, позивач наполягає на тому, що належна йому до виплати сума на виконання рішення суду складає 45 977,41 грн., а отже таке судове рішення не виконано в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що листом від 19.09.2019 №9768/11 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зверталося до відповідача із проханням закінчити виконавче провадження №59278258, відкрите на підставі виконавчого листа №808/2591/18, та посилалося на те, що загальна сума нарахованих коштів склала 45 977,41 грн., які повинні виплачуватися за умови відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Вказані обставини слугували підставою для звернення державного виконаця до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Також, до матеріалів справи долучено протокол індивідуального перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 02.04.2019, відповідно до якого йому, на виконання рішення суду, нараховано виплати в сумі 45 977,41 грн. (за період січень 2018 року - березень 2019 року).
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
При цьому, розглядаючи спір про законність дій (постанов) державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем всіх вказаних приписів чинного законодавства.
Так, дійсно, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2018 у справі 808/2591/18 зобов'язано орган Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без визначення конкретної суми та періоду.
Водночас, державний виконавець був обізнаний як про протокол індивідуального перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 02.04.2019, відповідно до якого йому, на виконання рішення суду, нараховано виплати в сумі 45 977,41 грн. (за період січень 2018 року - березень 2019 року), так і про протокол індивідуального перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до якого йому, на виконання рішення суду, нараховано виплати в сумі 26 244,00 грн. (за період січень - грудень 2018 року).
При цьому, матеріали справи не містять пояснень причин, чому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача здійснено двічі за різні періоди, що, в свою чергу, призвело до нарахування різних сум.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження №63118296 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідачем документально не доведено виконання рішення суду від 16.10.2018 у справі 808/2591/18 у повному обсязі.
Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним в повному обсязі, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) як суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Косінова Ігоря Вікторовича про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2020 ВП №63118296.
3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164; код ЄДРПОУ 43314918).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 10.02.2021.
Суддя Ю.П. Бойченко