10 лютого 2021 року Справа № 280/674/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про скасування постанови,
25 січня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Частюка В.О. від 14.01.2021 ВП №62701607 про накладення штрафу.
Ухвалою суду від 29.01.2021 відкрито спрощене провадження у справі, а розгляд справи призначено без виклику/повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 03.02.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 . Крім того, ухвалою суду від 03.02.2021 відмовлено у задоволенні заяв представника відповідача та представника третьої особи про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 09.02.2021 визнано необґрунтованою заяву представників ОСОБА_1 про відвід судді. Крім того, ухвалою суду від 09.02.2021 (суддя Прасов О.О.) відмовлено у задоволенні заяви представників ОСОБА_1 про відвід судді Запорізького окружного адміністративного суду Новіковій І.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірна постанова прийнята державним виконавцем необґрунтовано та підлягає скасуванню. Так, позивач посилається на те, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі №280/6432/19 зобов'язано Головне управління призначити ОСОБА_1 з 24.10.2019 пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на яку вона має право після смерті її чоловіка ОСОБА_2 розрахунок якої здійснити за документами пенсійної справи померлою годувальника ОСОБА_2 та виходячи із доходу (пенсії за вислугу років), який мав чоловік позивача на час настання смерті. Позивач зазначає, що зазначене рішення суду виконано боржником в рамках виконавчого провадження, а саме позивачем з 24.10.2019 призначено ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на яку вона має право після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , розрахунок якої здійснено за документами пенсійної справи померлого годувальника ОСОБА_2 та виходячи з доходу, який мав чоловік позивача ОСОБА_1 на час настання смерті.
При цьому, позивач вказував на те, що оскільки ОСОБА_1 має право на обчислення розміру пенсії по втраті годувальника з 24.10.2019 виключно за нормами Закону №1058, тому розмір пенсії Головне управління обчислило у відповідності до вимог діючого законодавства, а саме Закону №1058. Вказує на те, що підстави для застосування норм Закону №1788 при обчисленні розміру пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 24.10.2019 відсутні, оскільки Закон №1788 в цій частині не діє. Позивач зазначає, що за нормами Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. Отже, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, а не дохід на момент смерті, не розмір пенсії, яку отримував померлий годувальник на момент смерті. Враховуючи наведене позивач вважає, що при обчисленні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 за нормами Закону №1058 діяв у відповідності до діючою законодавства та в межах наданих повноважень, а тому відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що до Відділу надійшов виконавчий лист №280/6432/19 виданий 28.07.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з дати її звернення 24.10.2019 пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на яку вона має право після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , розрахунок якої здійснити за документами пенсійної справи померлого годувальника ОСОБА_2 та виходячи доходу (пенсії за вислугу років), який мав чоловік позивача ОСОБА_1 на час настання смерті. Відповідач зазначає, що в ході виконання рішення суду до Відділу надійшло повідомлення боржника згідно якого державного виконавця повідомлено про виконання рішення суду, а саме призначення ОСОБА_1 з дати її звернення 24.10.2019 року пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на яку вона має право після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , розрахунок якої здійснено за документами пенсійної справи померлого годувальника ОСОБА_2 та виходячи доходу (пенсії за вислугу років), який мав чоловік позивача ОСОБА_1 на час настання смерті. Для підтвердження виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/6432/19, боржник надав завірені належним чином копії рішення №923300147684 від 31.07.2020 з розрахунком стажу та заробітної плати, згідно якого стягувачу призначено пенсію у розмірі 1774,47 грн.
Разом з тим, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції в абзаці 4 резолютивної частини постанови від 30.04.2020 зобов'язав боржника, призначити стягувачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника, розмір якої розрахувати виходячи із пенсії за вислугу років, яку на час смерті отримував померлий чоловік стягувача. та розмір якої згідно розпорядження №116506 від 22.06.2018 складав 13730 грн. Відповідач вказує на те, що боржник не призначив стягувану ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за вислугу років, що передбачено ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку на час смерті отримував померлий чоловік стягувача, та розмір якої складав 13730 грн., а постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі №280/6432/19 від 30.04.2020 у зазначеній частині на даний час залишається не виконаною боржником, що зумовило прийняття спірної постанови про застосування штрафу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа у наданих поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечила. В обґрунтування заперечень зазначено, що суд апеляційної інстанції в абзаці 4 резолютивної частини постанови від 30.04.2020 року зобов'язав боржника, призначити стягувачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника, розмір якої розрахувати виходячи із пенсії за вислугу років, яку на час смерті отримував померлий чоловік стягувача, та розмір якої згідно розпорядження №116506 від 22.06.2018 року складав 13730 грн. При цьому, представники третьої особи вказали на те, що суд апеляційної інстанції у постанові від 30.04.2020 зауважив, що боржник не має права здійснювати обчислення чи перерахунок пенсії після смерті чоловіка стягувача або розраховувати розмір пенсії за віком померлого, на отримання якої останній не мав права за життя, чим фактично заборонив боржнику здійснювати вказані дії. Зазначено, що згідно із рішенням №923300147684 від 31 липня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області при призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника здійснило розрахунок пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 на підставі ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір якої відповідно до цього рішення склав 2612 грн. 55 коп. Відповідно розмір пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника за цим рішенням склав 50% від розрахованої пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 , тобто 1306 грн. 28 коп. за період, починаючи з 24.10.2020. Отже, на думку третьої особи, позивачем прийнято рішення, яке прямо суперечить рішенню суду, що набрало законної сили. А тому представники третьої особи вважають спірну постанову правомірною та такою, що скасуванню не підлягає.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 по справі №280/6432/19 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме постановлено:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, на яку вона має право після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який за життя отримував призначену з 28.11.1986 року та довічно як працівнику льотного складу цивільної авіації відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсію за вислугу років, перераховану за життя відповідно до вимог ст.53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку зі змінами, внесеними Законом України від 17.11.1999 р №1222-ХІV «Про внесення змін до деяких законів України», розмір якої згідно Розпорядження №116506 від 22.06.2018 складав 13730 грн.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з дати її звернення - 24.10.2019 року пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на яку вона має право після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , розрахунок якої здійснити за документами пенсійної справи померлого годувальника ОСОБА_2 та виходячи доходу (пенсії за вислугу років), який мав чоловік позивача ОСОБА_1 на час настання смерті.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 по справі №280/6432/19 набрала законної сили 30.04.2020, касаційне провадження не здійснювалось.
28.07.2020 на виконання зазначеного судового рішення суду видано виконавчий лист, який 30.07.2020 пред'явлено до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
03.08.2020 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №62701607, надано боржнику 10 робочих днів для самостійного виконання рішення суду.
20.08.2020 до Відділу ПВР надійшов лист ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.08.2020 №0800-0802-6/41359 про закінчення виконавчого провадження, на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Так, боржником вказано на те, що рішення суду виконано у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження на підтвердження чого надано копію рішення від 31.07.2020 №923300147684.
02.09.2020 державним виконавцем на адресу боржника направлено Вимогу виконавця, в якій боржника зобов'язано надати до відділу підтвердження виконання виконавчого листа №280/6432/19 та надати пояснення щодо обставин зазначених у вимозі.
09.09.2020 ГУ ПФУ в Запорізькій області направлено повідомлення про виконання вимоги, в якій зазначено, що рішення суду виконано, та зазначено, що оскільки ОСОБА_1 має право на обчислення розміру пенсії по втраті годувальника з 24.10.2019 виключно за нормами Закону №1058, тому розмір пенсії боржником обчислено вірно, у відповідності до вимог діючого законодавства.
27.11.2020 державним виконавцем повторно направлено вимогу щодо необхідності виконання рішення суду.
09.12.2020 до Відділу надійшло повідомлення від боржника, в якому останній вкотре вказав на те, що вважає рішення таким, що виконано у повному обсязі.
14.01.2021 державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу ВП №62701607, якою за невиконання боржником без поважних причин виконавчого листа №280/6432/19 виданого 28.07.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом на ГУ ПФУ в Запорізькій області накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.
Позивач, не погодившись з постановою про накладення штрафу, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, згідно Закону України «Про виконавче провадження» накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути застосоване лише при умові, що судове рішення не виконане без поважних причин, тобто коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Поважними в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення (захворювання, стихійне лихо, тощо).
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що боржник, в якості обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішення суду ним фактично виконано, що на думку боржника таке підтверджується рішенням від 31.07.2020 №923300147684, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника з 24.10.2019 в розмірі 1774,47 грн. (а.с.47).
В свою чергу, суд вирішуючи спірні правовідносини виходить із постанови Третього адміністративного апеляційного суду від 30.04.2020 по справі №280/6432/19, якою врегульовано спірні правовідносини між ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Так, у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 по справі №280/6432/19 зазначено:
«… Виходячи з системного аналізу чинного на теперішній час пенсійного законодавства (Законів №1788-ХІІ і №1058-ІV), судова колегія вважає за можливе стверджувати, що пенсія за віком та пенсійне забезпечення за вислугу років мають однакову правову природу, оскільки за загальновизнаним правилом «пенсією» вважається регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини: досягнення пенсійного віку, за вислугу років, інвалідності, смерті годувальника.
Виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що у пенсійного органу відсутні правові підстави для відмови позивачу у призначенні їй пенсії у зв1язку з втратою годувальника, а з огляду на те, що жодний нормативний акт, в тому числі і Закон №1058-IV не містять в собі норм, які б надавали право відповідачу здійснювати обчислення чи перерахунок пенсії після смерті будь-якої особи, або право на розрахунок розміру пенсії за віком померлому, на отримання якої останній не мав права за життя, судова колегія визнає позицію відповідача по справі і суду першої інстанції стосовно можливості отримання позивачем пенсії у зв'язку з втратою годувальника тільки внаслідок розрахунку пенсії за віком померлого годувальника - безпідставною та протиправною…
… У чинному законодавстві передбачено призначення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника за документами пенсійної справи померлого годувальника, тому беззаперечним є факт того, що позивач можете скористатись своїм правом на обчислення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника за матеріалами пенсійної справи померлого чоловіка, а пенсійний орган в свою чергу, при обчисленні позивачу пенсії по втраті годувальника зобов'язаний брати до уваги пільговий стаж льотчика по Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», та визначати пенсію по втраті годувальника позивачу виходячи з розміру пенсії померлого годувальника, яку він отримував на день смерті з огляду на положення ч.1 ст.74 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою чітко визначено, що сім'ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника, що узгоджується з приписами абзацу першого пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV…
… Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу визнає, що пенсія позивачу у зв'язку з втратою годувальника повинна призначатися із пенсії годувальника на час настання його смерті, розмір якої згідно розпорядження №116506 від 22.06.2018 (а.с.8) складав 13730 грн., що в свою чергу зобов'язує відповідача при обчислені пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника брати до уваги пільговий стаж та заробіток (з коефіцієнтами) льотчика по Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», з яких померлому чоловіку позивача обчислювалася та перераховувалася пенсія за вислугу років, оскільки ні стаж ні заробіток ні розмір пенсії за вислу років зі смертю чоловіка зменшитися не могли…
В іншому випадку, тобто, внаслідок не врахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті, призводить до того, що сама суть права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника втрачає суть…».
Також, судом встановлено, що державний виконавець з метою встановлення чи виконано судове рішення звертався до Третього апеляційного адміністративного суду з заявою про роз'яснення постанови суду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 по справі №280/6432/19 відмовлено у задоволенні заяви та зазначено, що текст постанови труднощів для розуміння не викликає, суть її є зрозумілою та не двозначною. Також, апеляційним судом в зазначеній ухвалі вказано на те, що з мотивувальної частини постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 року по справі №280/6432/19 вбачається: «Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу визнає, що пенсія позивачу у зв'язку з втратою годувальника повинна призначатися із пенсії годувальника на час настання його смерті, розмір якої згідно розпорядження № 116506 від 22.06.2018 (а.с.8) складав 13730 грн., що в свою чергу зобов'язує відповідача при обчислені пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника брати до уваги пільговий стаж та заробіток (з коефіцієнтами) льотчика по Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», з яких померлому чоловіку позивача обчислювалася та перераховувалася пенсія за вислугу років, оскільки ні стаж ні заробіток ні розмір пенсії за вислу років зі смертю чоловіка зменшитися не могли. В іншому випадку, тобто, внаслідок не врахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті, призводить до того, що сама суть права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника втрачає суть».
Отже, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалюючи рішення дійшов висновку про те, що пенсія ОСОБА_1 по втраті годувальника повинна бути обчислена/призначатися із пенсії годувальника на час настання його смерті, розмір якої згідно розпорядження №116506 від 22.06.2018 складав 13730 грн.
При цьому, як вказав Третій апеляційній адміністративний суд в постанові по справі №280/6432/19, з посиланням на практику Верховного Суду у справі №636/2100/16-а (адміністративне провадження №К/9901/21612/18), пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату чи пенсію).
Отже, під заробітком померлого годувальника слід розуміти пенсію по вислузі років розмір якої на час смерті складав 13730,00 грн.
В свою чергу, апеляційний суд у постанові також вказав на те, саме розділом V Закону №1058-IV на теперішній час визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на те, що базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058 є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, оскільки апеляційний суд по справі №280/6432/19 дійшов іншого висновку, про що зазначено вище.
В свою чергу, предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність дій державного виконавця саме при примусовому виконанні рішення суду по справі №280/6432/19.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що призначаючи ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника в розмірі 1774,47 грн. боржником не виконано постанову Третього адміністративного апеляційного суду від 30.04.2020 по справі №280/6432/19, оскільки порядок обрахування пенсії по втраті годувальника, та як наслідок її розмір, не відповідає рішенню суду, що свідчить про його невиконання без наявності поважних причин.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, у зв'язку з чим така постанова не підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 164, код ЄДРПОУ 43314918), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.02.2021.
Суддя І.В. Новікова