08 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/16452/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ) Любомльського району Волинської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, у формі наказу №3- 5432/15-20-СГ від 30.07.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ), Любомльського району, Волинської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2020 позивач звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га. Однак відповідач наказом від 24.12.2019 року №3-3647/15-19-СГ відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з відсутністю відповідного погодження Любомльської ОТГ згідно з пунктом 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад». Вказаний наказ був оскаржений у судовому порядку та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №140/6028/20 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.12.2019 року №3-3647/15-19-СГ; зобов'язано повторно розглянути клопотання позивача від 12.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Виконуючи рішення суду, відповідач видав наказ від 30.07.2020 року № 3-5432/15-20-СГ, яким відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що бажана до відведення земельна ділянка є частиною проінвентаризованої за кошти Державного бюджету земельної ділянки площею 48,5121 га (кадастровий номер 0723383700:05:005:0483), яка включена до переліку та в найближчий термін буде передана відповідно до статті 117 Земельного кодексу України у комунальну власність Любомльській міській раді Любомльського району.
Позивач вважає, що відмова відповідача є необґрунтованою, в ній не зазначено жодних законних підстав для відмови, які передбачені Земельним кодексом України. Зауважив, що стаття 118 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
На думку позивача, ефективним способом захисту порушеного права з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог є визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 30.07.2020 № 3-5432/15-20-СГ та зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою з метою подальшої передачі безоплатно у власність земельної ділянки, на яку вказано у її клопотанні до відповідача.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав. Вважає, що він правомірно наказом від 30.07.2020 № 3-5432/15-20-СГ не надав позивачу дозвіл на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність. Вказує, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 08.10.2020 року №71-Т земельна ділянка орієнтовною площею 48,5121 га з кадастровим номером 0723383700:05:005:0483, яка знаходиться на території Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ), включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на неї на земельних торгах. Просив у задоволенні позову просив відмовити
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.
12.11.2019 позивач ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ), шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га. До свого клопотання (зареєстроване відповідачем 26.11.2019 за №К-4428/0/94/19) позивач долучила, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.
Наказом від 24.12.2019 №3-3647/15-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» ГУ Держгеокадастру у Волинській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельної ділянки, розташованої на території Любомльської ОТГ, орієнтовним розміром земельної ділянки 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: у зв'язку з відсутністю пропозиції щодо погодження Любомльської об'єднаної територіальної громади Любомльського району Волинської області щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га відповідно до пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад».
Вказаний наказ був оскаржений у судовому порядку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №140/6028/20, яке набрало законної сили 07.08.2020, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.12.2019 №3-3647/15-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Підгородненської сільської ради Любомльського району Волинської області, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га.
На виконання рішення суду ГУ Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянуло клопотання позивача та наказом від 30.07.2020 № 3-5432/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ) Любомльського району Волинської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: бажана до відведення земельна ділянка є частиною проінвентаризованої за кошти Державного бюджету земельної ділянки площею 48,5121 га кадастровий номер 0723383700:05:005:0483, яка включена до переліку та в найближчий термін буде передана відповідно статті 117 Земельного кодексу України в комунальну власність Любомльській міській раді Любомльського району.
Позивач, не погоджуючись із таким наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області, звернулася із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Підпунктом «а» частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За правилами пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз наведених норм ЗК України дає підстави дійти висновку про те, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Аналогічна висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 813/481/17, від 25.02.2019 у справі № 347/964/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17, від 08.11.2019 у справі № 420/914/19, від 09.10.2020 у справі № 1840/3664/18, та враховуються при вирішенні цієї справи.
Суд також враховує, що за правилами статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.
Суд також зазначає, що відповідно до частини другої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частини третя-четверта статті 79-1 ЗК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV «Про землеустрій», проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом поділу відповідно до оскаржуваного наказу мотивована виключно тим, що бажана до відведення земельна ділянка є частиною проінвентаризованої земельної ділянки площею 48,5121 га кадастровий номер 0723383700:05:002:0483, яка включена до переліку та в найближчий термін буде передана відповідно до статті 117 ЗК України в комунальну власність Любомльській міській раді.
Згідно із частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Відповідно до частин другої, третьої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд відхиляє посилання відповідача на наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 08.10.2020 року №71-Т «Про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах», оскільки останній прийнятий пізніше у часі, ніж спірний наказ від 30.07.2020 № 3-5432/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Водночас, суд надає оцінку рішенню відповідача (наказу від 30.07.2020 № 3-5432/15-20-СГ) на момент його прийняття.
Суд також звертає увагу на те, що стаття 118 ЗК України закріплює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте, оскаржуваний наказ від 30.07.2020 № 3-5432/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою не містить правових підстав для відмови у наданні такого дозволу, що визначені статтею 118 ЗК України.
Отже, у даному випадку відповідач не довів суду, що прийняте ним рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідає нормам чинного законодавства; воно не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки відповідач відмовив у наданні зазначеного дозволу з підстав, які не передбачені законодавством.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих суду пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 30.07.2020 № 3-5432/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» слід задовольнити.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, суд враховує таке.
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє, а під ними необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
При вирішенні спору у вказаній частині позовних вимог суд також враховує правову позицію щодо ефективного способу захисту порушених прав у спірних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 420/914/19.
На думку суду, належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин необхідно визнати саме зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, позаяк застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, проте таких обставин судом не встановлено, а оцінка правомірності наказу про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведено в такому наказі, за таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, у даному випадку надати дозвіл.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог , а саме у розмірі 420,40 грн.
Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 30.07.2020 № 3-5432/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, розташованої за межами населених пунктів Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ) Любомльського району Волинської області, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич