09 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/16683/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІТСТОП» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІТСТОП» (далі - ТзОВ «ПІТСТОП», позивач) звернулося в суд з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА204120/2020/000269/2 від 03.09.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларантом надано усі необхідні і наявні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару згідно №UA204120/2020/078533 від 02.09.2020 і обраного методу її визначення. Подані документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, яка підлягає сплаті за товар, у документах наявні. Відтак, жодних застережень до застосування методу визначення митної вартості за ціною договору під час даного декларування не існувало. У свою чергу, оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам і є маніпулятивною.
Представник позивача вказує, що митний орган може витребувати лише ті додаткові документи, які б усунули розбіжності у поданих документах (за умови наявності таких розбіжностей), або підтвердили б конкретні числові значення складових митної вартості. При цьому витребувані документи жодним чином не можуть підтвердити заявлені декларантом числові значення складових митної вартості згідно обраного методу визначення митної вартості.
Відповідач в основу свого рішення поклав наявність у єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби інформації про іншу митну вартість подібних товарів. Проте, така інформація не може бути самостійною підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Сама лише наявність в ЄАІС Держмитслужби відомостей про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за митною вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом. З об'єктивних причин ЄАІС не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх поставок.
Представник позивача вказує, що ставлячи вимогу про надання додаткових документів, відповідач вказав на ту обставину, що задекларований товар не відповідає предмету зовнішньоекономічного контракту. Однак, з метою усунення таких сумнівів декларант додатково надав митному органу додаткову угоду №001 від 06.08.2019 до контракту №05/08 від 05.08.2019, пункт 1 якої викладено у новій редакції пункт 1.1. контракту від 05.08.2019 № 05/08. За змістом нової редакції предметом договору поставки є запчастини до легкових автомобілів.
Також, відповідач вказав, що в рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг №2/09/20-05 від 02.09.2020 зазначено договір про надання транспортних послуг № 1/06-20019 від 03.06,2019, проте зазначений договір до митного оформлення не надавався. Крім того, в договорі-заявці на перевезення №27/08/20-2 від 27.08.2020 поданій до митного оформлення зазначено невірний реєстраційний номер транспортного засобу, в якому переміщувався товар, що не дає змогу поширити договір-заявку на дану партію товару. Однак, представник позивача вказує, що до декларації позивачем надано транспортні (перевізні) документи, які містять усі відомості щодо вартості транспортування товару до місця ввезення в Україну. Крім того, додатково декларантом було надано митному органу договір про надання транспортних послуг № 1/06-20019 від 03.06.2019, а також лист перевізника транспортної компанії ТОВ «МЕГГА ТРАНС» №03/09/20 від 03.09.2020 щодо помилки у договорі-заявці на перевезення від 27.08.2020 №27/08/20-2 в реєстраційному номері напівпричепа.
Аргументи відповідача про неповноту відомостей щодо складових митної вартості через відсутність у поданих до митного оформлення документах інформації про те, що відправник VanKing Celkar Group sp. z o.o. є виробником товару з торговою маркою «FAST», також є безпідставними, оскільки вказана інформація не впливає на митну вартість товару.
Крім того, щодо вимог відповідача про надання додаткових документів, зокрема щодо подання виписки з бухгалтерських документів, що стосується відчуження оцінюваних товарів на території України, то представник позивача зазначає, що письмову вимогу про подання таких документів митниця вправі поставити перед декларантом у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Однак, жодних аргументів або доводів про те, що покупець та продавець за контрактом від 05.08.2019 № 05/08 є пов'язаними особами, відповідач не навів.
Вимога про надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів є завідомо невиконуваною декларантом, оскільки згідно контракту оплата за товар здійснюється у формі післяоплати, зокрема інвойси №FV/Е/01/20/08/00015 від 24.08.2020 та №FV/E/01/20/08/00016 від 24.08.2020 передбачають здійснення покупцем оплати за товар до 22.11.2020.
Також, не може бути виконаною вимога відповідача надати висновки про вартісні характеристики товару. Загальна кількість найменувань товару за обома інвойсами становить 663 артикули. Здійснення оцінки цього товару в такій кількості найменувань займе значний проміжок часу. Причому, навіть якщо припустити, що позивач замовить таку оцінку, її висновки не зможуть підтвердити або спростувати фактурну ціну товару, що підлягає сплаті, яка до того ж не поставлена митним органом під сумнів.
Крім того, представник позивача вказує, що підтвердженням штучного створення відповідачем передумов для невизнання заявленої митної вартості і її коригування є вибірковість при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, якщо припустити, що додані на підтвердження обраного методу визначення митної вартості і її складових документи містять розбіжності або є неповними, то вони стосуються усіх 61 задекларованих згідно МД №UA204120/2020/078533 від 02.09.2020 товарних позицій. Однак, відповідач з незрозумілих підстав, без обґрунтування вибірковості, визнав заявлену митну вартість щодо 56 товарних позиціях із задекларованих і відмовив у визнанні та визначив митну вартість самостійно (скоригував) у відношенні інших 5 товарних позицій.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає даний позов безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення, оскільки при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено наявність в документах розбіжностей і неточностей: 1) відсутній предмет договору, оскільки до митного оформлення подано запчастини до легкових автомобілів, а відповідно до пункту 1.1 контракту від 05.08.2019 № 05/08 продавець доставляє покупцю запчастини до вантажних автомобілів, автобусів; 2) в рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг №2/09/20-05 від 02.09.2020, зазначено договір про надання транспортних послуг № 1/06-20019 від 03.06.2019, проте зазначений договір до митного оформлення не надавався; 3) в договорі заявці на перевезення №27/08/20-2 від 27.08.2020 поданого до митного оформлення зазначено невірний реєстраційний номер транспортного засобу в якому переміщався товар, що не дає змогу поширити даний договір-заявку на дану партію товару; 4) в документах поданих до митного оформлення відсутня інформація про те, що відправник VanKing Celkar Group sp. z o.o. є виробником товару з торговою маркою «FAST».
Крім того, представник відповідача вказав, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості наступних товарів - Товар №1 - МД від 26.06.2020 №UA807170/2020/31993 -6,15 USD/кг ; Товар №8 - МД від 24.06.2020 №UA100020/2020/30178 -7,01 USD/кг; Товар №18 - МД від 06.08.2020 №UA500110/2020/9157 - 5,23 USD/кг; Товар №22 - МД від 27.08.2020 №UA110150/2020/14166 - 4,23 USD/кг; Товар №25 - МД від 09.06.2020 №UA401170/2019/803 - 8,01 USD/кг.
Представник відповідача вказує, що з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого транспортного засобу декларанту позивача направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до приписів частини 3 статті 53 МК України. Однак, вказана вимога митного органу щодо надання додатково витребуваних документів виконана не була, декларантом позивача відмовлено в наданні додатково витребуваних документів.
За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням шостого резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України.
Враховуючи вищевказані обставини, а також факт відмови декларанта в додатково витребуваних документів, Поліською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості від 03.09.2020 №UA204120/2020/000269/2. Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив, представник позивача наведені у відзиві доводи представника відповідача про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару від 03.09.2020 №UA204120/2020/000269/2 вважає необґрунтованими.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 05.08.2019 компанія VanKing Celkar Group Sp. z oo (продавець) з одного боку та ТзОВ «ПІТСТОП» з іншого боку уклали контракт №05/08, згідно якого продавець доставляє покупцю запчастини до вантажних автомобілів, автобусів. Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю товару та умови оплати вказані в Технічних специфікаціях та рахунках-фактурах (проформа-рахунки), які є юридичною невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума контракту - 400000 євро. Оплати за товар повинні здійснюватися в євро шляхом банківського переказу основної суми на банківський рахунок продавця. Усі умови оплати та доставки, а також кількість та назви асортименту вказані у рахунках (а.с.25-30).
У свою чергу, 06.08.2019 додатковою угодою №001 до контракту №05/08 від 05.08.2019 сторони домовились змінити пункти 1.1, 2.4, 3.4, 6.2 і викласти їх в наступній редакції, зокрема, згідно пункту 1.1 продавець поставляє покупцю запчастини до легкових автомобілів під власними торговими марками FAST та HANSWERK. Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю товару та умови оплати вказані в рахунках фактурах (інвойсах) на кожну поставку, які є юридично невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до пункту 2.4 усі умови оплати, а також кількість та назви асортименту вказані у рахунках (інвойсах) (а.с.31).
02.09.2020 декларантом позивача було подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію №UA204120/2020/078533 та комплект документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару запасні частини до легкових автомобілів. Митну вартість зазначеного товару визначено за основним методом, при чому фактурну вартість зазначено у розмірі 56339,26 євро, що згідно курсу становить 1 863 257,64 грн., а загальну митну вартість у розмірі 1 872 890,67 грн.
У електронному повідомленні від митниці декларанту вказано, що подані декларантом до митного оформлення товару документи за митною декларацією №UA204120/2020/078533 від 02.09.2020 містять розбіжності, зокрема: 1) відсутній предмет договору, оскільки до митного оформлення подано запчастини до легкових автомобілів, а відповідно до пункту 1.1 контракту від 05.08.2019 № 05/08 продавець доставляє покупцю запчастини до вантажних автомобілів, автобусів; 2) в рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг №2/09/20-05 від 02.09.2020, зазначено договір про надання транспортних послуг № 1/06-20019 від 03.06.2019, проте зазначений договір до митного оформлення не надавався; 3) в договорі заявці на перевезення №27/08/20-2 від 27.08.2020 поданого до митного оформлення зазначено невірний реєстраційний номер транспортного засобу в якому переміщався товар, що не дає змогу поширити даний договір-заявку на дану партію товару; 4) в документах поданих до митного оформлення відсутня інформація про те, що відправник VanKing Celkar Group sp. z o.o. є виробником товару з торговою маркою «FAST». Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості наступних товарів - Товар №1 - МД від 26.06.2020 №UA807170/2020/31993 -6,15 USD/кг ; Товар №8 - МД від 24.06.2020 №UA100020/2020/30178 -7,01 USD/кг; Товар №18 - МД від 06.08.2020 №UA500110/2020/9157 - 5,23 USD/кг; Товар №22 - МД від 27.08.2020 №UA110150/2020/14166 - 4,23 USD/кг; Товар №25 - МД від 09.06.2020 №UA401170/2019/803 - 8,01 USD/кг. Враховуючи зазначене, митниця витребувала у декларанта додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) митну декларацію країни відправлення; 6) договір про перевезення №1/06-2019 від 03.06.2019 (а.с.58).
Листом від 03.09.2020 позивач повідомив митний орган, що ними було подано всі необхідні документи для підтвердження митної вартості, а також додатково надали: копію додаткової угоди №001 від 06.08.2019 до контракту №05/08 від 05.08.2019; копію договору про надання транспортних послуг №106/20019 від 03.06.2019; копію листа транспортної компанії №03/09/20 від 03.09.2020, щодо помилки в номері автотранспорта в договорі-заявці 27/08/20-2 від 27.08.2020; копію митної декларації країни відправлення; прайс-лист виробника для широкого кола осіб від 17.08.2020; платіжні доручення, на підтвердження оплати попередніх поставок. Крім того, позивач звернув увагу, що за період співпраці ТзОВ «ПІТСТОП» з компанією VanKing Celkar Group sp. z o.o. з 2019 року, було здійснено чотири успішні поставки на Україну на загальну суму 190631,78 євро. Цінова політика компанії VanKing Celkar Group sp. z o.o. впродовж вказаного часу залишається незмінною (а.с.53).
03.09.2020 митниця прийняла рішення №UA204120/2020/000269/2 про коригування митної вартості товарів.
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що «митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом у зв'язку з: при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів відповідно до інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби становить: товар №1 - 6,15 дол.США/кг; товар №8 - 7,01 дол.США/кг; товар №18 - 5,23 дол.США/кг; товар №22 - 4,23 дол.США/кг; товар №25 - 8,01 дол.США/кг. Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості наступних товарів Товар №1 - МД від 26.06.2020 №UA807170/2020/31993 - 6,15 USD/кг ; Товар №8 - МД від 24.06.2020 №UA100020/2020/30178 - 7,01 USD/кг; Товар №18 - МД від 06.08.2020 №UA500110/2020/9157 - 5,23 USD/кг; Товар №22 - МД від 27.08.2020 №UA110150/2020/14166 - 4,23 USD/кг; Товар №25 - МД від 09.06.2020 №UA401170/2019/803 - 8,01 USD/кг. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних згідно вимоги митниці. Витребуваних документів у повному обсязі декларантом не надано.
За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей та числові значення митної вартості товарів №1, 8, 18, 22, 25 (далі - ЧЗМВТ) у валюті фактури (EUR - євро) за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення та в національній валюті України (UAH - грн.) становлять: Товар №1 - 6,15 долара США/кг (МД від 26.06.2020 №UA807170/2020/31993) ЧЗМВТ = 76680,3334 UAH (5,1410 євро/кг); Товар №8 - 7,01 долара США/кг (МД від 24.06.2020 №UA100020/2020/30178) ЧЗМВТ = 981410,4133 UAH (5,8597 євро/кг); Товар №18 - 5,23 долара США/кг (МД від 06.08.2020 №UA500110/2020/9157) ЧЗМВТ = 71616,1765 UAH (4,3720 євро/кг); Товар №22 - 4,23 долара США/кг (МД від 27.08.2020 №UA110150/2020/14166) ЧЗМВТ = 66565,3984 UAH (3,5356 євро/кг); Товар №25 - 8,01 долара США/кг (МД від 09.06.2020 №UA401170/2019/803) ЧЗМВТ = 6382,5869 UAH (6,6950 євро/кг) (а.с.17-21).
Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01271. У цій же картці відмови митний орган роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідність до рішення про визначення митної вартості товарів від 03.09.2020 №UA204120/2020/000269/2 (а.с.22-23).
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме запасні частини для легкових автомобілів та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Однак, суд зазначає, що зазначена позивачем у митній декларації вартість імпортованого товару підтверджується контрактом №05/08 від 05.08.2019 (а.с.25-30); інвойсами №FV/Е/01/20/08/00015 від 24.8.2020 та №FV/Е/01/20/08/00016 від 24.08.2020 (а.с.32-43); товаротранспортною накладною CMR №477219 від 28.08.2020 (а.с.47); договором-заявкою №27/08/20-2 від 27.08.2020 (а.с.46); рахунком на оплату послуг перевезення №2/09/20-05 від 02.09.2020 (а.с.48) та додатково наданими митному органу документами, а саме: додатковою угодою №001 від 06.08.2019 до контракту№05/08 від 05.08.2019 (а.с.31); договором про надання транспортних послуг 1-06/2019 від 03.06.2019 (а.с.44) тощо.
В електронному повідомленні декларанту відповідачем вказано на розбіжності у поданих декларантом документах, а саме на відсутність предмету договору, оскільки до митного оформлення подано запчастини до легкових автомобілів, а відповідно до пункту 1.1 контракту від 05.08.2019 №05/08 продавець доставляє покупцю запчастини до вантажних автомобілів, автобусів.
З даного приводу суд зазначає, що дійсно відповідно до пункту 1.1 контракту №05/08 від 05.08.2019 продавець доставляє покупцю запчастини до вантажних автомобілів, автобусів. Однак, додатковою угодою №001 до контракту №05/08 від 05.08.2019 сторони домовились змінити, зокрема пункт 1.1 контракту та викласти його в новій редакції, а саме: « Продавець поставляє покупцю запчастини до легкових автомобілів під власними торговими марками FAST та HANSWERK». Дана додаткова угода була надана митному органу, а тому твердження відповідача про відсутність предмету договору є безпідставними.
Також, в електронному повідомленні відповідач вказав про ненадання до митного оформлення договору про надання транспортних послуг №1/06-20019 від 03.06.2019. Однак, суд зазначає, що при здійснення митного оформлення імпортованого товару відповідачу надавався рахунок на оплату транспортних послуг №2/09/20-05 від 02.09.2020, договір-заявка №270/08/20-2 від 27.08.2020, які містили необхідні дані про вартість наданих транспортних послуг, які, у свою чергу, відповідали сумі вказаній у митній декларації UA204120/2020/078533. Крім того, додатково на вимогу митниці таки було надано договір про надання транспортних послуг №1/06-20019 від 03.06.2019.
Щодо тверджень відповідача про розбіжність в реєстраційному номері транспортного засобу, а саме те, що в договорі заявці на перевезення №27/08/20-2 від 27.08.2020 поданого до митного оформлення зазначено невірний реєстраційний номер транспортного засобу в якому переміщався товар, що не дає змогу поширити даний договір-заявку на дану партію товару, суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Помилка в реєстраційному номері транспортного засобу, яким переміщався товар жодним чином не впливає на рівень митної вартості задекларованого товару. Крім того, відповідачу при здійснення митного оформлення надавалися рахунок на оплату транспортних послуг №2/09/20-05 від 02.09.2020 та товаротранспортна накладна CMR №477219 від 28.08.2020, в яких правильно вказано реєстраційний номер транспортного засобу. Також суд звертає увагу, що листом лист перевізника транспортної компанії ТОВ «МЕГГА ТРАНС» від 03.09.2020 було повідомлено митний орган про допущено помилку в договорі-заявці від 27.08.2020 27/08/20-2 та зазначено правильний реєстраційний номер транспортного засобу.
Крім того, в електронному повідомленні декларанту митний орган вказав, що в документах поданих до митного оформлення відсутня інформація про те, що відправник VanKing Celkar Group sp. z o.o. є виробником товару з торговою маркою «FAST», однак суд зазначає, що дана інформація жодним чином не впливає на митну вартість товару.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, суд зазначає, що твердження митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах повністю спростовані позивачем поданими документами, крім того, виявлені розбіжності жодним чином не впливали на митну вартість імпортованого товару.
Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 року у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Суд зазначає, що відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Разом з тим, відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. У свою чергу, ненадання позивачем бухгалтерських документів щодо механізму формування ціни на товар, не може мати наслідком не підтвердження заявленої декларантом до митного оформлення митної вартості товару, оскільки подані відповідачу документи містили інформацію щодо усіх складових митної вартості та ціни товару, що підлягає сплаті позивачем. Аналогічно, відповідач не обґрунтував, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Суд враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару не може бути підставою для коригування митної вартості за умови, що інші подані декларантом документи дають можливість визначити усі складові заявленої до митного оформлення митної вартості товару за обраним методом її визначення. Також безпідставною є вимога митного органу надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, оскільки у наданих до митного оформлення інвойсах №FV/Е/01/20/08/00015 від 24.8.2020 та №FV/Е/01/20/08/00016 від 24.08.2020 вказано термін оплати до 20.11.2020, а тому на момент митного оформлення (02.09.2020) дані документи жодним чином не могли бути надані декларантом позивача.
У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано, що відповідач митну вартість визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Крім того, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості посадовою особою контролюючого органу зазначено, що рівень митної вартості подібних товарів відповідно до інформації, наявної в ЄАІС є іншим. Однак, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором в контексті вчинення відповідних дій.
Щодо митних декларацій, які були використані відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесені спірного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.
Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Крім того, суд звертає увагу, що в поданих до митного оформлення документах, ціна товару визначена за одиницю, тоді як митний орган в оскаржуваному рішенні посилався на митні декларації, де визначено митну вартість товарів не за одиницю товару, а за кілограм.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів.
Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.
На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваному рішенні, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 03.09.2020 №UA204120/2020/000269/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .
Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2102,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 16.11.2020 №1182.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16915,50 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової (правничої) допомоги №125/20 від 12.11.2020, рахунку на послуги правничої допомоги №125/20 -1 від 13.11.2020, платіжного доручення №1183 від 16.11.2020, акту надання послуг №125/20-1 від 15.01.2021) позивач сплатив Адвокатському бюро «Сергій Степанюк і Партнери» кошти в загальній сумі 16915,50 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту надання послуг №125/20-1 від 15.01.2021 складається з: усної консультації клієнта щодо способів захисту прав і законних інтересів, порушених внаслідок прийняття оскаржуваного рішення (1 год.) - 1098,50 грн.; підготовка справи до оскарження в порядку адміністративного судочинства, звернення з адвокатськими запитами до суб'єкта владних повноважень (2 год.) - 2197,00 грн.; складання адміністративного позову і подання до суду (10 год.) - 11350,00 грн.; супровід адміністративної справи в суді (щоденний моніторинг руху справи; аналіз прийнятих у справі процесуальних рішень; підготовка, складання та надіслання до суду відповіді на відзив; заяви про стягнення судових витрат; інформування клієнта про рух справи) (2 год) - 2270,00 грн.
Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., що становить вартість послуг із складання позовної заяви.
При цьому, суд зазначає, що усні консультації клієнта щодо способів захисту прав і законних інтересів, порушених внаслідок прийняття оскаржуваного рішення; підготовка справи до оскарження в порядку адміністративного судочинства, супровід адміністративної справи в суді, включається до витрат пов'язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення до відповідача з адвокатськими запитами. Більше того, Адвокатське бюро «Сергій Степанюк і Партнери», з яким позивач уклав договір про надання правової допомоги, представляє інтереси багатьох позивачів по подібних справах, що, на думку суду, свідчить про те, що підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2102,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби від 03 вересня 2020 року №UA204120/2020/000269/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код 43350097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІТСТОП» (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Рівненська, 20, ідентифікаційний код 37682818) судовий збір в сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко