Справа № 2а-1001
2010 рік
18 травня 2010 року Ворошиловський районний суд м.Донецька у складі:
головуючого: судді Івашури В.О.
при секретарі: Луцковій О.М.
за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Кірсенко Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м.Донецьку ради про перерахунок та виплату недоотриманої суми одноразової компенсації, -
12.01.2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 3 групи з 07.07.2009 року і знаходиться на обліку в Ворошиловському УПСЗН м.Донецька. Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачена одноразова компенсація в розмірі 30 мінімальних заробітних плат а момент виплати .
В червні 2009 року даний вид компенсації був нарахований відповідачем в розмірі , значно нижчому встановленого законодавством - а саме 189,60 грн.
Позивач звернувся в УПСЗН Ворошиловської районної в м.Донецьку ради з заявою про виплату позивачем суми одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат встановлених на момент встановлення 3 групи інвалідності.
Однак відповідач відмовив в перерахунку.
На підставі викладеного позивач просив визнати дії УПТЗН Ворошиловської районної в м.Донецьку ради по відмові в нарахуванні та виплаті недоотриманої суми разової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент встановлення інвалідності, противоправними, зобов'язати УПСЗН Ворошиловської районної м.Донецьку ради провести нарахування та виплату суми належної разової компенсації у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, а саме в розмірі 18900 грн.
В судовому засіданні позивач підтримував заявлені позовні вимоги, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю Кірсенко Г.П. позов не визнала. Надала письмові заперечення в яких зазначила, що на підставі ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз'яснення порядку застосування закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання місцевими органами влади та інші.
Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виплати, передбачені Законом України №796-ХІІ, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати виплачуються в розмірах, встановлених ПКМУ №836.
Таким чином, в зазначеній постанові розмір одноразової компенсації за встановлення ІІІ гр. інв. складає 189,60 грн.
Враховуючи наведене, в 2009 році застосовувалися розміри компенсаційних виплат за встановлення групи інвалідності особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р.№836.
На підставі викладеного представник відповідача просила у задоволені позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи вважає необхідним позов задовольнити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно посвідчення серія НОМЕР_1 та посвідчення серія НОМЕР_2, є інвалідом 3-ї групи, як ліквідатор наслідків аварії ЧАЕС і на нього розповсюджується дія ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС , інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. У відповідності до зазначеного вище Закону позивач має право на одноразову компенсацію у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Розмір одноразової компенсації за встановлення 3 групи інвалідності встановлений постановою Кабінету міністрів України №836 від 26 липня 1996 року .
Спору про право на отримання одноразової компенсації за інвалідність та на отримання щорічної допомоги на оздоровлення між сторонами немає, спір виник тільки про розмір вказаних виплат.
При виплаті одноразової компенсації за встановлення у червня 2009 року 3 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідач керувався підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року, яка значно знижує право позивача на отримання одноразової компенсації з встановлення 3 групи інвалідності, що суперечить ст.22 Конституції України.
Відмовляючи позивачу в задоволені його вимог про виплату компенсації в повному обсязі, відповідач посилається на ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарюванню незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Суд, не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якій встановив конкретні розміри усіх доплат, пенсій та компенсацій як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри одноразової компенсації за встановлення 3 групи залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішені справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, оскільки правова норма про розмір одноразової компенсації за встановлення 3 групи інвалідності, встановлений ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були діючі, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно статті 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача грошових сум згідно наступного розрахунку.
Позивач недоотримав одноразову компенсацію за встановлення 3 групи інвалідності в 2009 році в розмірі: (630 х 30) - 189,60 = 18710,40 гривень.
Так, відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради недоотриманої одноразової компенсації за встановлення 3 групи інвалідності підлягають задоволенню.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись , ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про перерахунок і виплату недоотриманої суми одноразової компенсації у зв'язку із вс тановленням інвалідності - задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради за рахунок коштів Державного бюджету України (бюджетна програма - «Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» код програмної класифікації видатків (КПКВ)-2501250, рахунок 35215039001469, код економічної класифікації видатків (КЕКВ)-1341) на користь ОСОБА_1 суми компенсації за встановлення 3 групи інвалідності в розмірі 18710.40 грн.
Постанова може бути оскаржена наступним чином: заява про апеляційне оскарження постанови, може бути подана до Ворошиловського районного суду м. Донецька протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Ворошиловського районного суду м. Донецька та Апеляційного адміністративного суду Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ворошиловського районного
суду міста Донецька В.О.Івашура