Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3434/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Красовської Тетяни Григорівни, смт. Пісочин
про стягнення коштів в розмірі 207812,00 грн.
за участю представників сторін:
не з'явились.
Позивач - Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Красовської Тетяни Григорівни, м. Харків, про відшкодування збитків в розмірі 207812,00 грн. (з урахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення розміру заявлених позовних вимог від 16.12.2020), що сталися в результаті порушення зобов'язання у сфері суміжних прав. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 02.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/3434/20 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21.10.2020 о 12:30 год.
Ухвалою господарського суду від 16.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 02.02.2021.
Ухвалою господарського суду від 20.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3434/20 до судового розгляду по суті на 03.02.2021 о 12:45 год.
У судове засідання 03.02.2021 представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судове засідання 03.02.2021 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Натомість, судова кореспонденція по справі, адресована відповідачу була повернута ПАТ "Укрпошта" на адресу суду, у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.
У судовому засіданні 03.02.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані в обґрунтування позову докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" - є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою", що підтверджено наказом Мінекономрозвитку № 912 від 29 травня 2019 року. Строк акредитації 3 роки з 29 травня 2019 року, що підтверджується витягом № 4 з Реєстру організацій колективного управління від 31 травня 2019 року, наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) супровідним листом № 2301-07/23003-07 від 03 червня 2019 року.
02 січня 2020 року позивачем видано довіреність Стецуну Р.С., з виконання представницьких функцій щодо виявлення користувачів об'єктами авторського права та суміжних прав.
Вказаним представником було проведено збір доказів в публічному закладі магазині "Smart Store", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 11 та зафіксовано комерційне використання фонограм та виконання музичних творів (об'єктів суміжних прав), про що було складено акти фіксації № 05/08/2020 від 05 серпня 2020 року та № 05/08/2020 2-ф від 14 вересня 2020 року.
В даних актах зазначено, що в приміщенні закладу наявні працюючі прилади/технічні засоби (в тому числі із колонками) для подання звукової хвилі в діапазоні і з частотою, які сприймаються людським слухом (тобто публічне виконання). Фіксація була здійснена за допомогою технічного засобу відеокамера Sony HDR - AS20.
До вказаних актів фіксації були оформлені додатки № 1, за змістом яких в закладі зафіксований факт публічного виконання 11 фонограми (7 фонограм 05 серпня 2020 року та 4 фонограми 14 вересня 2020 року) та відповідно такої самої кількості зафіксованих у фонограмах виконань.
У додатках зазначено, що після закінчення фіксації використання об'єктів суміжних прав припинення використання об'єктів суміжних прав не виявлено. В додатку № 2 вказані назви музичних творів та виконавці, які визначені безпосередньо на місці за допомогою програм Sound Hound та/або Shazam.
Також, позивачем до матеріалів справи надані копії фіскальних чеків від 05 серпня 2020 року та 14 вересня 2020 року на підтвердження перебування у вказаному закладі та диски відео-звукозапису із зазначенням дат: 05 серпня 2020 року та 14 вересня 2020 року
Позивач надіслав на адресу відповідача лист від 09.10.2020 з пропозицією врегулювати питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань в публічному закладі відповідача шляхом отримання дозволу від громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" та підписання договору про використання фонограм та зафіксованих у них виконань, що підтверджується описом вкладення від 09.10.2020, фіскальним чеком.
В листі позивач також повідомив відповідача про дію положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" і про те, що легалізацію використання способом публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань можна здійснювати виключно через єдину в Україні акредитовану організацію колективного управління в зазначеній сфері громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав".
Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказаний лист та докази укладення сторонами відповідного договору.
При зверненні до суду позивач посилається на те, що відповідач використовує у своїй господарській діяльності об'єкти суміжних прав без укладення договору про їх використання, а отже без отримання належного дозволу на таке використання і без сплати роялті акредитованій організації колективного управління, в зв'язку з чим спілка недоотримала суму роялті, яка випливає із базового тарифу, передбаченого тарифами громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", що розміщені на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Позивач фактично недоотримав суму в розмірі, еквівалентному 44 мінімальних місячних заробітних плат, станом на перше січня 2020 року, що послугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
П. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" визначено, що відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон № 2415-VIII) внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Разом з тим, згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2415-VIII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року, тобто Закон набрав чинності з 22.07.2018.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2415-VIII, організація колективного управління - громадське об'єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав.
Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
Користувач - будь-яка юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка вчиняє дії, що відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" вимагають отримання згоди від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, або яка іншим чином повинна виплатити винагороду чи відрахування правовласникам.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону № 2415-VIII, організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції, зокрема укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав; збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; здійснюють моніторинг правомірності використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління; здійснюють інші функції, визначені цим Законом та статутом.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 2415-VIII, добровільне колективне управління майновими авторськими та суміжними правами може здійснюватися в будь-якій сфері управління правами, крім тих, у яких здійснюється розширене або обов'язкове колективне управління.
Ч. 5 ст. 12 Закону № 2415-VIII визначено, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.
Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.
Розширене колективне управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах: 1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; 2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції; 3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою; 4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції.
Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.
За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління. У випадку існування зазначеного конфлікту інтересів, Комісія визначає за критеріями та в порядку, визначеними ч. ч. 4-10 ст. 15 цього закону, додаткову акредитовану організацію для цієї сфери з-поміж організацій, які здійснюють діяльність переважно в інтересах відповідної іншої категорії правовласників. Юридично-правовий статус додаткової акредитованої організації означає, що ця організація не має права самостійно здійснювати збір доходу від прав з користувачів у відповідній сфері, але водночас має повноваження вимагати та отримати з акредитованої організації частку доходу від прав в цій сфері, яка належить категорії правовласників, в інтересах яких діє додаткова акредитована організація, для подальшого розподілу та виплати такої частки правовласникам цієї категорії. Правовласники відповідної категорії мають право відкликати свої права з додаткової акредитованої організації відповідно до розширеного колективного управління.
Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення розширеного колективного управління у декількох сферах щодо декількох категорій правовласників, за умови відсутності конфлікту інтересів між різними категоріями правовласників.
Таким чином, організація колективного управління, відповідно до акредитації, отриманої в порядку, що встановлений чинним законодавством здійснює, зокрема, розширене колективне управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав в сфері права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою. Тобто має право на збір доходу (винагороди) від використання фонограм іншими особами в інтересах їх виконавців та виробників. Особи, що здійснюють використання таких фонограм, у свою чергу, зобов'язані укласти з акредитованою організацією колективного управління відповідний договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до приписів ч. 3 ст. 20 Закону № 2415-VIII.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (позивач) є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою", що підтверджено наказом Мінекономрозвитку № 912 від 29 травня 2019 року. Строк акредитації 3 роки з 29 травня 2019 року, що підтверджується витягом № 4 з Реєстру організацій колективного управління від 31 травня 2019 року, наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) супровідним листом № 2301-07/23003-07 від 03 червня 2019 року.
Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності, відповідно до ст. 16 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
За приписами ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
П. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України визначено, що об'єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).
Відповідно до ст. 440 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на твір відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно із положенням ст. 441 ЦК України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Як зазначено в п. 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу ст. 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що публічне виконання - це подання, за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях. Цією ж статтею встановлено що публічне сповіщення (доведення до загального відома) передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Відповідно до ст. 431 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст. ст. 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст. ст. 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.
Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18 січня 2003 року "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
12.02.2020 представником Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» Стецун Р.С., який діяв на підставі довіреності, виданої Генеральним директором Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав», було здійснено фіксацію комерційного використання фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів в публічному закладі - магазині "Smart Store", за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 11, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, про що складено акт фіксації № 05/08/2020 комерційного використання об'єктів суміжним прав (фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів) способом публічного виконання.
Відповідно до складених представником позивача додатків №№ 1, 2 до акту фіксації № 05/08/2020 від 05.08.2020 вбачається, що в означеному публічному закладі зафіксований факт публічного виконання 7 фонограм та відповідно такої самої кількості зафіксованих у фонограмах виконань. Фіксація означених порушень була здійснена представником позивача також за допомогою проведення відео- та звукозапису, про що свідчить наданий до матеріалів справи диск.
Доказами перебування представника позивача в день складення акту фіксації № 05/08/2020 від 05.08.2020, з додатками в публічному закладі "Smart Store" за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 11, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, підтверджується наявними в матеріалах справи чеками.
14.09.2020 представником Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» Стецун Р.С. було здійснено фіксацію комерційного використання фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів в публічному закладі "Smart Store" за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 11, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, про що складено акт фіксації № 05/08/2020 2-ф комерційного використання об'єктів суміжним прав (фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів) способом публічного виконання.
Відповідно до складених представником позивача додатків №№ 1, 2 до акту фіксації № 05/08/2020 2-ф від 14.09.2020 вбачається, що в означеному публічному закладі зафіксований факт публічного виконання 4 фонограм та відповідно такої самої кількості зафіксованих у фонограмах виконань. Фіксація означених порушень була проведена також за допомогою проведення представником позивача відео- та звукозапису, про що свідчить наданий до матеріалів справи диск.
Доказами перебування представника позивача в день складення акту фіксації № 05/08/2020 2-ф від 14.09.2020 з додатками в публічному закладі "Smart Store" за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 11, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, підтверджується наявними в матеріалах справи чеками.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/7953/17 зазначив, що саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у публічному закладі, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності, а тому відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав. До того ж, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст. ст. 614, 1166 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 20 Закону № 2415-VIII, користувачі зобов'язані до початку використання у своїй діяльності об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права", укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
За змістом ст.ст. 4, 5 ГПК України, ст. 15 ЦК України та ст. 20 ГК України, можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.
Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до примусового відшкодування збитків (недоотриманої винагороди на суму, що відповідає 44 мінімальним місячним заробітним платам) в сумі 207812,00 грн., завданих внаслідок не укладення останнім договору з акредитованою організацією колективного управління (позивачем) про використання фонограм та зафіксованих у них виконань, розрахованих на основі тарифу, передбаченого Тарифами Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав, розміщених на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, попри здійснюване відповідачем використання таких фонограм в перебігу здійснення власної господарської діяльності.
Беручи до уваги правову природу розглядуваного спору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням положень Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють відшкодування збитків, а також приписів Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини з використання права інтелектуальної власності, та інших відповідних нормативно-правових актів, зокрема, спеціальних приписів Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Підставою для застосування заходів відповідальності у вигляді стягнення збитків в контексті ст. 611 ЦК України та ст.ст. 216, 217 ГК України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона.
При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18) кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).
В свою чергу, дослідивши наявні матеріали справи в контексті заявлених позовних вимог та доводів сторін, суд зазначає наступне: враховуючи підтверджений належним чином статусу позивача - єдиної в Україні акредитованої організації колективного управління в сфері діяльності передбаченої п. 3 абз. 3 ч. 5 ст. 12 Закону № 2415-VIII, що вбачається з Рішення щодо акредитації організації колективного управління Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав, позивач управнений здійснювати функції розширеного колективного управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав у відношенні всіх правовласників незалежно від наявності договору між ними та позивачем.
Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону № 2415-VIII правовідносини між організаціями колективного управління та правовласниками виникають та здійснюються на підставі договору про управління майновими правами на колективній основі, що укладається в письмовій (електронній) формі із зазначенням конкретних об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які передаються в управління, та конкретних способів використання таких об'єктів, або на підставі закону.
Суд зазначає, що, в даному випадку, охоплені розширеним колективним управлінням правовідносини між всіма правовласниками та позивачем засновані на законі та не потребують додаткового підтвердження договорами з тими, фонограми чиїх творів були використані відповідачем.
Тобто, у розумінні ст. 421 ЦК України, позивач є суб'єктом прав інтелектуальної власності, як інша особа, відповідно до закону.
Факт використання відповідачем об'єктів інтелектуальної власності, зафіксований належними у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону № 2415-VIII доказами, є достатнім обґрунтуванням для виникнення у останнього обов'язку в силу ч.3 ст.20 цього Закону укласти договір про надання дозволу на використання об'єктів авторських та (або) суміжних прав.
Ухилення від укладення означеного договору, враховуючи направлену 09.10.2020 позивачем пропозицію врегулювати використання фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів з акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління, яка була відправлена на адресу відповідача, за висновком суду свідчить про порушення відповідачем вимог Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».
Відповідач відповіді на вказану пропозицію не надав та договір з позивачем не уклав. Доказів на підтвердження факту наявності у нього прав на використання вищевказаних ліцензійних договорів фонограм і зафіксованих у них виконань музичних творів, доказів про вилучення з управління позивача оспорюваних музичних творів, які були зафіксовані у актах фіксацій 05.08.2020 та 14.09.2020, матеріали справи не містять.
Не отримання позивачем відповідного доходу (винагороди) перебуває у наслідковому зв'язку з вищезазначеним порушенням та зумовлює належність обраного ним способу захисту, адже відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2415-VIII позивач має право отримувати дохід (збирати винагороду з користувачів). Вказане право кореспондується із зобов'язанням відповідача виплачувати таку винагороду за укладеним договором, на підставі ч. 3 ст.20 Закону № 2415-VIII.
При цьому, неприбутковість за своїм спеціальним статусом позивача жодною мірою не впливає на існування у останнього права на отримання/збирання винагороди для подальшого розподілу у встановленому порядку на користь правовласників, а отже і на судовий захист такого права, шляхом висування відповідних позовних вимог.
Ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", зі змінами відповідно до ч. 6 Прикінцевих положень Закону № 2415-VIII, відповідно до яких суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право на виплату компенсації, що визначається судом як комісійна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Таким чином, винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації є за своєю правовою природою комісійними платежами (роялті), які на користь виконавців та виробників фонограм і зафіксованих у них виконань музичних творів зобов'язані сплатити особи, що здійснюють їх використання без наявності на те достатніх правових підстав та при цьому збирання такої комисійної суми у вигляді винагороди є одним із різновидів розширеного колективного управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав.
Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" затверджені Тарифи щодо сфери "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою", які також розміщені на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України http://me.gov.ua/.
Відповідно до цих Тарифів в разі, якщо користувач вже розпочав використовувати фонограму (фонограми) та/або виконання (певну кількість виконань), то неподання користувачем акредитованій організації колективного управління показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок свідчитиме про те, що договір мав би бути укладеним за базовим тарифом, який дорівнює 44 мінімальним місячним заробітним платам в розмірі, передбаченому законодавством на початок календарного року, в якому користувач розпочав зазначене використання.
Позивач просить стягнути з відповідача збитки із розрахунку 44 мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року, в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання (4723,00 грн.) в загальній сумі 207812,00 грн.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За змістом ст. 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 цього Кодексу.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої ст. 16 ЦК України. Ст. 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ст. 20 ГК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Поряд із цим, суд, на виконання приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", застосовує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Разом з тим, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
В рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права
Таким чином, суть статті 13 Конвенції зводиться до вимоги надати особі такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Окрім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Відтак, аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України, а також статті 13 Конвенції, які закріплюють, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При цьому вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених вище приписів законодавства, слід дійти висновку, що винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації та шляхом укладання відповідних договорів згідно вимог ч. 3 ст. 20 Закону № 2415-VIII, що є належним засобом захисту прав, зокрема, авторів та виконавців фонограм і зафіксованих у них виконань.
При цьому, у разі порушення таких прав, а саме - використання користувачами фонограм і зафіксованих у них виконань без укладання відповідного договору із акредитованою організацією колективного управління, якою у даному випадку є позивач, останній в силу приписів п. b) статті 240 Угоди про Асоціацію, має право на стягнення із користувача, яким є у даному разі відповідач, компенсації у вигляді паушальної суми, яка являє собою суму комісійних платежів, що обраховуються відповідно до Тарифів, затверджених позивачем з урахуванням вимог ч. 2 ст. 20 Закону № 2415-VIII, що є у даному разі, належним механізмом захисту охоронюваних законом прав та інтересів правовласників, в інтересах яких та від свого імені наділений правом виступати позивач, як акредитована організація колективного управління у відповідній сфері, в силу ч. 1 ст. 12 Закону № 2415-VIII.
Як зазначено судом вище, позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі еквівалентному 44 мінімальних місячних заробітних плат, що становить 207812,00 грн. (4723,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати на початок 2020) х 44).
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи доведення факту неправомірного використання відповідачем фонограм і зафіксованих у них виконань спірних музичних творів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача паушальної суми в розмірі 207812,00 грн. є обґрунтованими, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Красовської Тетяни Григорівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , відомості про дату народження відсутні) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, місто Київ, вулиця А. Аболмасова, будинок 5, група, ПРМ. 57, офіс 7, ідентифікаційний код юридичної особи 42502769) паушальну суму в розмірі 207812,00 грн., судовий збір в розмірі 3117,18 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач - Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, місто Київ, вулиця А. Аболмасова, будинок 5, група, ПРМ. 57, офіс 7, ідентифікаційний код юридичної особи 42502769);
Відповідач - Фізична особа-підприємець Красовська Тетяна Григорівна ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено 10.02.2021.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/3434/20