"23" березня 2010 р. Справа № 12/2969
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарях Луговій І.В., Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача -Корнілова О.О. за довіреністю, відповідача-1 -ОСОБА_2 за довіреністю, відповідача-2 -не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»(далі - позивач) до суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб ОСОБА_3 (далі -відповідач-1) і ОСОБА_4 (далі -відповідач-2) про стягнення 206288 грн. 18 коп.,
Позивач - закрите акціонерне товариство «Єврофінанс», звернувся в господарський суд з позовом до суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб ОСОБА_3 (відповідач-1) і ОСОБА_4 (відповідач-2) про стягнення солідарно, згідно договорів фінансового лізингу від 10.12.2007 року № LA07000475, № LA07000476, поруки від 10.12.2007 року, 104476 грн. 11 коп. боргу по лізинговим платежам, 11573 грн. 77 коп. пені, 2495 грн. 83 коп. 3 % річних, 8511 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 44921 грн. 56 коп. штрафу, 34309 грн. 39 коп. збитків, що разом складає 206288 грн. 18 коп., та відшкодування судових витрат.
В судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві і відзиві на заперечення (т. 2 а.с. 1-4), підтримав і просив суд його задовольнити.
Відповідач-1 позов не визнав і проти його задоволення заперечував з підстав, викладених у письмовому заперечені на нього та доповненні до заперечення (т. 1 а/с 140-142, 148-150), а саме -безпідставності (невідповідності позовних вимог умовам договору) та незаконності (невідповідності умов спірних договорів вимогам чинного законодавства).
Відповідач-2 письмовий відзив на позов не подав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд розглянув справу без участі представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.
10.12.2007 року сторонами (позивачем і відповідачем-1) укладено договір фінансового лізингу № LA07000475 (а/с 16-26), предметом лізингу якого, згідно додатку № 1, є сидільний тягач Renault Premium 420.
10.12.2007 року сторонами (позивачем і відповідачем-1) укладено договір фінансового лізингу № LA07000476 (а/с 27-37), предметом лізингу якого, згідно Додатку № 1, є напівпричіп тентований Smitz.
В вищеназваних договорах № LA07000475 і № LA07000476 сторони погодили всі істотні умови цих договорів, зокрема:
п.п. 1.1. договорів - позивач (лізингодавець) зобов'язався надати, відповідач (лізингоодержувач) прийняти предмет лізингу згідно Додатків №№ 1 на умовах цих договорів, лізинговий період -60 місяців, вартість предметів лізингу становить, тягача -267888,02 грн., напівпричіпа -154883 грн., референційна валюта -долар США;
п.п. 2.1 договорів -додатки №№ 1-5 до цих договорів є їх невід'ємними частинами;
п.п. 3.1 договорів -всі платежі згідно договорів мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних в договорах та Додатках №№ 2 до них;
п.п. 3.4 договорів -сторони погодили одноразові та щомісячні платежі у референційній валюті і в українській гривні, щомісячні платежі складаються з відшкодування вартості предмету лізингу, банківських відсотків та комісії;
додатки №№ 2, п.п. 2.1., 8.1., 8.2., 8.9., 10.2., 10.8. -ТЗ (предмет лізингу) вважається переданим у лізинг на умовах цих договорів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі ТЗ; нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі ТЗ, але не пізніше 5 робочих днів з дня повідомлення лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі; відповідач зобов'язується сплачувати позивачу лізингові платежі згідно договорів протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7-го числа кожного місяця, неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно договорів, лізингові платежі сплачуються в українській гривні, якщо у договорах вказана референційна валюта (долари США), всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування рахунку у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра»; у разі прострочення сплати платежів за договорами, відповідач сплачує на користь позивача пеню; позивач має право відмовитись від договорів та вимагати повернення ТЗ від відповідача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо відповідач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати складає більше 30 календарних днів; дострокове розірвання договорів можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат позивача, які він зазнав внаслідок дострокового розірвання договорів з вини відповідача, а також із можливістю застосування санкцій, а саме -сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів позивачу за договорами.
10.12.2007 року між відповідачем-2 і позивачем укладено договір поруки, відповідно до п. 1.1. якого поручитель -відповідач-2 прийняв на себе зобов'язання в повному обсязі, без будь-яких обмежень відповідати перед лізингодавцем -позивачем за належне виконання зі сторони відповідача-1, котрий виступає лізингоодержувачем згідно договорів фінансового лізингу № LA07000475 і № LA07000476, взятих на себе зобов'язань в рамках вищевказаних договорів (а.с. 98-101).
На виконання п.п. 2.1. додатків №№ 2 до договорів № LA07000475 і № LA07000476, 26.01.2008 року позивач передав, а відповідач-1 прийняв майно, визначене цими договорами, що оформлено актами приймання-передачі предметів лізингу (а.с. 38, 39).
Розмір чергових щомісячних лізингових платежів сторонами погоджено в Додатках №№ 4 до договорів № LA07000475 і № LA07000476, строки їх сплати -пунктами 8.2. Додатків №№ 2 до цих договорів, на їх сплату позивачем відповідачу-1 виставлялись рахунки-фактури.
Рахунки-фактури на сплату щомісячних лізингових платежів за жовтень 2008 -березень 2009 року по договору № LA07000475 і за листопад 2008 -березень 2009 року по договору № LA07000476 відповідачем-1 не сплачені (т. 1 а.с. 44-62, 63-73, т. 2 а.с. 18-28).
Згідно розрахункам позивача заборгованість відповідача по лізинговим платежам за жовтень 2008 -березень 2009 року по договору № LA07000475 складає 70458 грн. 81 коп. і за листопад 2008 -березень 2009 року по договору № LA07000476 -34017 грн. 30 коп., а разом -104476 грн. 11 коп.
11.03.2009 року відповідач добровільно повернув, а позивач прийняв майно, яке є предметом спірних договорів фінансового лізингу, що оформлено актами повернення предметів лізингу (т. 1 а.с. 40, 41).
31.03.2009 року позивач, у зв'язку з порушенням умов договорів фінансового лізингу № LA07000475 і № LA07000476 та наявністю непогашеної заборгованості відповідача по сплаті лізингових платежів, направив останньому письмові повідомлення за № 03/09-064, № 03/09-065 про дострокове розірвання цих договорів з 11.03.2009 року (т. 1 а.с. 42, 43).
Спірними правовідносинами є вимоги сторін договорів фінансового лізингу від 10.12.2007 року № LA07000475 і № LA07000476 та поруки від10.12.2007 року, що витікають із суті їх прав та обов'язків за цими договорами.
Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України від 16.12.97 N 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг»(зі змінами та доповненнями). За цим Законом: фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ст. 1); відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ст. 2); предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена згідно до законодавства до основних фондів (ст. 3); протягом фінансового лізингу предмет лізингу залишається у власності лізингодавця, лізингоодержувачу передається тільки право володіння та користування майном (без права розпорядження) ( ст.ст. 2, 4); право власності лізингоодержувача на предмет договору лізингу переходить до нього лише в разі укладення сторонами договору лізингу договору купівлі-продажу предмета договору лізингу та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше (ст. 8); законом детально визначено права і обов'язки лізингодавця і лізингоодержувача, зокрема лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмету лізингу у передбачених законом і договором випадках (ст. 11); сплата лізингових платежів встановлюється в порядку, встановленому договором (ст. 16).
Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Також підлягають застосуванню і положення Господарського кодексу України.
Договори фінансового лізингу від 10.12.2007 року № LA07000475 і № LA07000476 укладені сторонами з дотриманням вимог ст.ст. 179-181, 292 ГК України, ст.ст. 638-640, 806, 807 ЦК України, ст. 6 Закону України від «Про фінансовий лізинг», нікчемності його положень, про які вказує в запереченні відповідач, суд не вбачає.
Так, ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 533 ЦК України, виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, вищенаведені норми ЦК України передбачають можливість встановлення сторонами грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, тому коригування платежів на зміну курсу гривні до долару США в спірних договорах суд вважає правомірним.
За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 651 ч. 1, 653 ч.ч. 2, 3, 4 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
В п.п. 10.2. Додатків №№ 2 договорів сторони погодили можливість дострокового розірвання цих договорів, якщо відповідач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати складає більше 30 календарних днів.
Підставою дострокового розірвання спірних договорів в односторонньому порядку позивачем, за встановлених обставин даної справи, є прострочення відповідачем здійснення лізингових платежів понад 30 днів.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 546 ч. 1, 553 ч. 1, 554 ч.ч. 1, 2 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком; за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За договором поруки від 10.12.2007 року відповідач-2 виступив поручителем і прийняв на себе зобов'язання в повному обсязі, без будь-яких обмежень відповідати перед позивачем за належне виконання зі сторони відповідача-1 взятих на себе зобов'язань згідно договорів фінансового лізингу № LA07000475 і № LA07000476.
Наявність факту і розмір заборгованості по черговим щомісячним лізинговим платежам, строк прострочення виконання цих договірних зобов'язань відповідачі-1 і 2 допустимими доказами не спростували, тому, з урахуванням вищевикладеного, позов в частині стягнення 104476 грн. 11 коп. боргу по лізинговим платежам суд визнає обґрунтованим, доказаним і таким, що підлягає задоволенню.
У зв'язку з порушенням відповідачем-1 договірних зобов'язань позивач вимагає сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат, штрафу, розмір і підстави застосування яких наведено в описовій частині.
Відповідно до ст.ст. 611, 625 ч. 1 ЦК, 216 ГК України, неможливість виконання зобов'язання не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Застосування санкції (штрафу) у виді сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів при достроковому розірванні спірних договорів фінансового лізингу, передбачено п.п. 10.8. Додатків №№ 2 цих договорів, не суперечить приписам ст.ст. 509 ч. 3, 549 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України, тому положення договору про це суд теж визнає правомірними.
Вимога позивача про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат і штрафу передбачена п.п. 8.9., 10.8. Додатків №№ 2 до договорів, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 230 ч. 1, 231 ч.ч. 4, 6, 232 ч. 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним, тому позов в цій частині теж підлягає задоволенню.
Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення прямих збитків в сумі 34309 грн. 39 коп. відповідно до ст. 224 ГК, ст. 22 ч. 3 ЦК України. В обґрунтування вимог в цій частині позивач стверджує, що заявлені збитки складаються із різниці вартості предметів лізингу, сплачених позивачем та сум відшкодування предметів лізингу нарахованих, але не сплачених відповідачем і вартості транспортних засобів після повернення (їх експертна оцінка на а.с. 74-84, 85-97). По договору № LA07000475 збитки складають 21838 грн. 06 коп., № LA07000476 -12471 грн. 33 коп., а разом - 34309 грн. 39 коп.
За обставин даної справи суд твердження позивача про завдання йому відповідачем-1 збитків у вигляді зменшення вартості предметів лізингу вважає безпідставним, таким що суперечить приписам названого вище законодавства про фінансовий лізинг, ст. 224 ГК, ст. 22 ч. 3 ЦК України, тому в задоволенні позову в цій частині відмовляє.
Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.
Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позовів і заперечень проти них, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.
На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеній частині позову: державне мито в сумі -1719 грн. 79 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -196 грн. 75 коп., а разом -1916 грн. 54 коп.
Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інд. 20200, Черкаська область, Звенигородський район, м. Звенигородка, вул. Калініна, 38 і суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, інд. 20200, АДРЕСА_1 на користь закритого акціонерного товариства «Єврофінанс», ідентифікаційний код 30726921, інд. 02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 14 -104476 грн. 11 коп. боргу по лізинговим платежам, 11573 грн. 77 коп. пені, 2495 грн. 83 коп. 3 % річних, 8511 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 44921 грн. 56 коп. штрафу, 1916 грн. 54 коп. судових витрат.
В задоволенні позову в частині стягнення 34309 грн. 39 коп. збитків, 382 грн. 34 коп. судових витрат, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя В.М. Грачов