79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.02.2021 справа № 914/3063/20
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Мазуркевич М.Р., розглянув у відкритому судовому засідання справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП» Львівська область, Яворівський район, село Новий Яр
до відповідача 1: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місто Львів
до відповідача 2: Львівська обласна прокуратура, місто Львів
про звільнення майна з-під арешту
за участю представників:
від позивача: Коростильов Віталій Андрійович - адвокат;
від відповідача 1: Булаш Зоряна Володимирівна - представник;
від відповідача 2: Мельничук Юрій Ігорович - представник.
Заяв про відвід судді не надходило. Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП» Львівська область, Яворівський район, село Новий Яр подало на розгляд Господарського суду Львівської області позов до Головного управління Національної поліції у Львівській області, м. Львів, Львівської обласної прокуратури, м. Львів про звільнення майна з-під арешту.
Ухвалою від 30.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах, що містяться в матеріалах справи.
Ухвалою від 02.02.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.
Сторони явку повноважних представників в судове засідання забезпечили.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, господарським судом Львівської області 02.02.2021 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Аргументи позивача
Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП» на праві власності належать автомобілі Самоскид-С КАМАЗ, модель 65115, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , Бортовий-С КАМАЗ, модель 65117, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , а також причіп Бортовий-С МАЗ, модель 83781, шасі № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .
ОСОБА_1 як єдиним засновником і кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Інвестиції УП» було прийнято рішення про відчуження належних на праві власності Товариству зазначених вище автомобілів.
Проте, з відповіді Територіального сервісного центру МВС №4647 №31/13-4647/128 від 12.09.2020 року позивачу стало відомо, що на зазначені вище транспортні засоби старшим слідчим прокуратури м. Львова Величко О. накладено арешт за вихідним №179-0021 від 11.05.2011 року. При цьому, з цієї відповіді вбачається, що надати копії документів на підставі яких було накладено арешт неможливо у зв'язку із закінченням їх термінів зберігання.
Оскільки, прокуратура м. Львова була ліквідована Товариство звернулось до Львівської місцевої прокуратури №1 з листом щодо результатів розслідування кримінальної справи №179-0021 порушеної за правилами КПК України 1960 року за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України та щодо рішень про скасування арешту на вказані вище транспортні засоби.
Львівська місцева прокуратура №1 надала відповідь №1434/85-142-20 від 22.09.2020 року у якій повідомила, що кримінальна справа №179-0021 порушена прокуратурою м. Львова за ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 365 КК України, а 29.08.2011 року порушено додатковий епізод за ч. 1 ст. 358 КК України. 30.08.2011 року епізоди кримінальної справи №179-0021 за ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 365 КК України старшим слідчим прокуратури м. Львова закрито на підставі п. 2 ст.6 КПК України (в редакції 1960 року). Цього ж дня епізод кримінальної справи №179-0021 за ч. 1 ст. 358 КК України передано в ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та 19.11.2012 року провадження у справі зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України (в редакції 1960 року). Згідно з актами прийому-передачі, матеріали кримінальної справи №179-0021 до Львівської місцевої прокуратури №1 не надходили, за вказаним фактом відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились та досудове розслідування не здійснюється, відтак, Львівська місцева прокуратура №1 інформацією щодо скасування арешту майна у вказаній кримінальній справі не володіє. Водночас, було роз'яснено можливість вирішення питання скасування арешту майна в судовому порядку.
Крім цього, Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у Львівській області своїм листом №1442/21/01-2020 від 16.09.2020 року щодо руху кримінальної справи №179-0021повідомило, що згідно відомостей бази даних АІС «Статистика-2010» вказана кримінальна справа порушена прокуратурою м. Львова за ч. 2 ст. 366, ч.3 ст. 365 КК України, 29.08.2011 року порушено додатковий епізод за ч.1 ст.358 КК України. 30.08.2011 року епізоди кримінальної справи №179-0021 за ч. 2 ст. 366, ч.3 ст. 365 КК України прокуратурою м. Львова (ст.слідчий Величко) були закриті на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року). 30.08.2011 року епізод кримінальної справи №179-0021 за ч.1 ст. 358 КК України передано в ЛМУ ГУМВС України у Львівській області (рішення прийняв ст. слідчий Величко). 19.11.2012 року епізод кримінальної справи №179-0021 за ч. 1 ст. 358 КК України був зупинений за п. 3 ст. 206 КПК України (в редакції 1960 року), рішення прийняв слідчий Діжак.
ГУМВС України у Львівській області №224 від 21.10.2020 року повідомило позивача про те, що матеріали кримінальної справи №179-0021, яка була передана ЛМУ ГУМВС України у Львівській області і розслідувалась цим органом, який в подальшому був ліквідований - в архівах не збереглись і не можуть бути відновлені. Крім цього, зазначено, що кримінальна справа №179-0021 не була перереєстрована у встановленому КПК України 2012 року порядку та не розслідується підрозділами ГУНП України у Львівській області. У зв'язку з цим, у відповіді зазначено про відсутність інформації про те чи було прийнято рішення про скасування арештів накладених в межах кримінальної справи №179-0021, а також роз'яснено право звернутись до суду з метою зняття арешту з вказаних транспортних засобів.
Вважає, що на даний час відсутні правові підстави чинності арешту на зазначене вище майно, ТзОВ «Інвестиції УП» позбавлене можливості в повній мірі реалізовувати свої законні права як власника, органи досудового розслідування не можуть встановити конкретне процесуальне рішення, яким накладався арешт, самостійно не можуть його скасувати, не розслідують дану кримінальну справу.
Позивач зазначає, що накладення арешту на належне Товариству на праві власності майно органом досудового розслідування у будь-який спосіб не повідомлялось, ні ТОВ «Інвестиції УП», ні ОСОБА_1 як його засновник, ні директор чи працівники не були учасниками зазначеної кримінальної справи і не мають відношення до можливого вчинення кимось злочинних дій, які були предметом розслідування кримінальної справи №179-0021, ніхто з ТОВ «Інвестиції УП» не був підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальних справах чи кримінальних провадженнях, а будь-які позови з приводу цього майна до ТОВ «Інвестиції УП» не заявлялись.
Наявність такого зареєстрованого арешту на майно Товариства позбавляє ТзОВ «Інвестиції УП» у повній мірі володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, право на яку набуто у визначеному законом порядку, що в свою чергу порушує положення щодо непорушності та захисту права власності, закріплені ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист людини і основоположних свобод, ст.ст. 319, 321, 328, 386 та 391 Цивільного кодексу України.
Покликаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19 зазначає, що даний спір із вимогою про звільнення вказаного вище майна з-під арешту з огляду на суб'єктний склад та обставини слід розглядати в порядку господарського судочинства.
Відповіді на відзиви позивачем не подавались.
Аргументи відповідача 1
Відповідач 1 - Головне управління Національної поліції у Львівській області не заперечуючи проти обставин у викладених у позові зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ГУ НП у Львівській області не є правонаступником ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, яке відповідно до відомостей з ЄДРПОУ перебуває у стані припинення.
Стверджує, що оскільки в розслідуванні кримінальної справи №179-0021 відповідні підрозділи ГУНП України участі не приймали, немає підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій чи бездіяльності відносно позивача чи порушення його прав та інтересів, а тому просить судові витрати, пов'язані з розглядом справи покласти на позивача у справі. В решті при розгляді справи покладається на розсуд суду.
Аргументи відповідача2
Відповідач 2 - Львівська обласна прокуратура також не оспорюючи обставин викладених в обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуваний позивачем арешт накладено органом досудового слідства під час процесу досудового слідства у кримінальній справі №179-0021 на підставі положень Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року і ця кримінальна справа в подальшому не була перереєстрована у встановленому КПК України 2012 року порядку та, на даний час, не розслідується.
З цих міркувань, у прокуратури відсутні правові підстави для прийняття процесуальних рішень щодо скасування арешту на зазначені вище транспортні засоби, як в порядку визначеному КПК 1960 року, так і в порядку визначеному КПК 2012 року.
З огляду на це, позивачу роз'яснено можливість вирішення питання скасування арешту майна в судовому порядку.
При цьому, Львівська обласна прокуратура погоджується з доводами позивача про те, що питання щодо звільнення майна з-під арешту в даному випадку з огляду на суб'єктний склад учасників спору слід розглядати в порядку господарського судочинства.
Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП» на праві власності належать автомобілі Самоскид-С КАМАЗ, модель 65115, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , Бортовий-С КАМАЗ, модель 65117, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , а також причіп Бортовий-С МАЗ, модель 83781, шасі № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , серії НОМЕР_8 та серії НОМЕР_9 відповідно.
Рішенням власника ТОВ «Інвестиції УП» ОСОБА_1 від 25.08.2020 року вирішено продати зазначені вище автомобілі.
З відповіді Територіального сервісного центру МВС №4647 №31/13-4647/128 від 12.09.2020 року вбачається, що на зазначені вище транспортні засоби старшим слідчим прокуратури м. Львова Величко О. накладено арешт за вихідним №179-0021 від 11.05.2011 року, а також те, що надати копії документів на підставі яких було накладено арешт не видаєтьсяможливим у зв'язку із закінченням їх термінів зберігання.
Листом №08/09-2 від 08.09.2020 року ТОВ «Інвестиції УП» зверталось до Львівської місцевої прокуратури №1 з проханням надати інформацію про результати розслідування кримінальної справи №179-0021, порушеної стосовно ОСОБА_2 за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст.365 ч.3, 366 ч.2 КК України та повідомити чи приймалось рішення в ході цієї кримінальної справи про скасування арешту на належні Товариству транспортні засоби і якщо не приймалось - вирішити питання про скасування арешту.
Львівська місцева прокуратура №1 своїм листом №1343/85-142-20 від 22.09.2020 року повідомила, що кримінальна справа №179-0021 порушена прокуратурою м. Львова за ч.2 ст.366, ч.3 ст.365 КК України, а 29.08.2011 року порушено додатковий епізод за ч.1 ст.358 КК України. 30.08.2011 року епізоди кримінальної справи №179-0021 за ч.2 ст.366, ч.3 ст. 365 КК України старшим слідчим прокуратури м. Львова закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України (в редакції 1960 року). Цього ж дня епізод кримінальної справи №179-0021 за ч.1 ст.358 КК України передано в ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та 19.11.2012 року провадження у справі зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України (в редакції 1960 року). Згідно з актами прийому-передачі, матеріали кримінальної справи №179-0021 до Львівської місцевої прокуратури №1 не надходили, за вказаним фактом відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились та досудове розслідування не здійснюється, відтак, Львівська місцева прокуратура №1 інформацією щодо скасування арешту майна у вказаній кримінальній справі не володіє. Водночас, було роз'яснено можливість вирішення питання скасування арешту майна в судовому порядку.
До цього листа було додано відповідь Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у Львівській області №1442/21/01-2020 від 16.09.2020 року щодо руху кримінальної справи №179-0021 у якій повідомляється, що згідно відомостей бази даних АІС «Статистика-2010» вказана кримінальна справа порушена прокуратурою м. Львова за ч.2 ст.366, ч.3 ст.365 КК України, 29.08.2011 року порушено додатковий епізод за ч.1 ст.358 КК України. 30.08.2011 року епізоди кримінальної справи №179-0021 за ч.2 ст.366, ч.3 ст. 365 КК України прокуратурою м. Львова (ст.слідчий Величко) були закриті на підставі п.2 ст.6 КПК України (в редакції 1960 року). 30.08.2011 року епізод кримінальної справи №179-0021 за ч.1 ст.358 КК України передано в ЛМУ ГУМВС України у Львівській області (рішення прийняв ст.слідчий Величко). 19.11.2012 року епізод кримінальної справи №179-0021 за ч.1 ст.358 КК України був зупинений за п.3 ст.206 КПК України (в редакції 1960 року), рішення прийняв слідчий Діжак.
З відповіді ГУМВС України у Львівській області №224 від 21.10.2020 року вбачається, що матеріали кримінальної справи №179-0021, яка була передана ЛМУ ГУМВС України у Львівській області і розслідувалась цим органом, який в подальшому був ліквідований - в архівах не збереглись і не можуть бути відновлені.
Крім цього, зазначено, що кримінальна справа №179-0021 не була перереєстрована у встановленому КПК України 2012 року порядку та не розслідується підрозділами ГУНП України у Львівській області.
У зв'язку з цим, у відповіді зазначено про відсутність інформації про те чи було прийнято рішення про скасування арештів накладених в межах кримінальної справи №179-0021, а також роз'яснено право звернутись до суду з метою зняття арешту з вказаних транспортних засобів.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як встановлено судом, власником автомобілів КАМАЗ, модель 65115, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , КАМАЗ, модель 65117, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , а також причепу МАЗ, модель 83781, шасі № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП».
В ході судового розгляду судом було встановлено, що в межах кримінальної справи №179-0021старшим слідчим прокуратури м. Львова Величко О. накладено арешт на зазначені вище транспортні засоби за вихідним №179-0021 від 11.05.2011 року порядку визначеному КПК України (в редакції 1960 року). В подальшому, справу в частині кваліфікації за ч.2 ст.366, ч.3 ст. 365 КК України старшим слідчим прокуратури м. Львова закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України. Епізод кримінальної справи №179-0021 за ч.1 ст.358 КК України передано в ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та 19.11.2012 року провадження у справі зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України (в редакції 1960 року), однак, справу в порядку визначеному Перехідними положеннями КПК України (в редакції 2012 року) не було перереєстровано і не буловнесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, станом на сьогодні розслідування по ній не проводиться, матеріали кримінальної справи не збереглись і не можуть бути відновлені. Позивач учасником цієї кримінальної справи не був.
Вказані обставини не заперечуються і визнаються усіма учасниками справи, а відтак, не підлягають доказуванню відповідно до ст.75 ГПК України. При цьому, суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
За таких обставин позивач позбавлений в процесуальний спосіб, передбачений кримінально-процесуальним законодавством ініціювати вирішення питання про скасування накладеного на його майно арешту і як наслідок позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої законні права як власника цього майна, а органи досудового розслідування і прокуратури не мають правових підстав для прийняття процесуальних рішень щодо скасування арешту на зазначені вище транспортні засоби, як в порядку визначеному КПК1960 року, так і в порядку визначеному КПК України(в редакції 2012 року).
Це, в свою чергу, зумовлює порушення права власності позивача на належне йому майно.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного чи господарського судочинства у позовному провадженні залежно від суб'єктного складу сторін, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Аналогічна позиція міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19, де вказано, що спори щодо звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства, а питання скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Пунктом 21.1 цієї ж постанови визначено, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
У межах кримінальної справи, що розслідувалася, позивач не мав жодного процесуального становища, і як власник майна, чинним на той час кримінально-процесуальним законом не був наділений процесуальним правом ініціювати питання про звільнення його з-під арешту.
З урахуванням викладеного, а також зважаючи на втрату чинності Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, тривалого часу, що минув після завершення справи, вирішення питання про припинення втручання у право власності позивача шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права. Не буде ефективним способом захисту і звернення в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, оскільки кримінальна справа №179-0021не була перереєстрована у встановленому КПК України 2012 року порядку та не розслідується підрозділами ГУНП України у Львівській області.
Водночас, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції.
Разом з тим, слід зазначити, що в даному випадку звільнення майна з-під арешту, накладеного у кримінальній справі, після завершення справи не пов'язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.
З огляду на викладене, вирішення зазначеного питання судом у порядку господарського судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції і не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження.
Згідно з вимогами статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Виходячи із вищенаведеного, проаналізувавши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що в даному випадку вимоги позивача про звільнення належного йому майна з-під арешту є обґрунтованими і правомірними.
Відповідачі в ході розгляду справи не заперечували проти скасування накладеного арешту і підтримали позицію позивача про те, що питання щодо звільнення згаданого вище майна з-під арешту повинно вирішуватись за таких обставин в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Перевіривши доводи та докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги зібрані у справі докази та встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини та їх належність, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. та зазначено, що попередній розмір судових витрат по справі складається з суми судового збору.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, представником позивача 02.02.2021 року було подано клопотання у якому вказано про те, що позивач не наполягає на стягненні судового збору з відповідачів у випадку задоволенні позову і просить суд покласти судові витрати у виді судового збору на позивача. Враховуючи дане клопотання, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на позивача.
Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд
1. Позов задоволити повністю
2. Звільнити з-під арешту накладеного постановою старшого слідчого прокуратури м. Львова Величко О. від 11.05.2011 року у кримінальній справі №179-0021 належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиції УП» (ідентифікаційний код 30477944, адреса місцезнаходження: 81023, Львівська область, Яворівський район, село Новий Яр, будинок 47) майно, а саме транспортні засоби:
- Самоскид-С КАМАЗ, модель 65115, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- Бортовий-С КАМАЗ, модель 65117, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
- причіп Бортовий МАЗ, модель 83781, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст складено 10.02.2021 року.
Суддя З.В. Горецька