79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.02.2021 справа № 914/3141/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
до відповідача Фізичної особи-підприємця Лабовки Ігоря Васильовича
про стягнення заборгованості в розмірі 28941,20 грн.
за участю представників:
від позивача не з?явився
від відповідача не з?явився
Суть спору: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось із позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Лабовки Ігоря Васильовича про стягнення заборгованості в розмірі 28941,20 грн., з яких 2498,89 грн. - заборгованість за кредитом, 11738,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 14703,75 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов?язань за договором.
Ухвалою суду від 07.12.2020р. справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 12.01.2021р. В судовому засіданні 12.01.2021р. розгляд справи відкладено на 02.02.2021р.
Сторони явку представників в судове засідання 02.02.2021р. не забезпечили, причин неявки представників не повідомили.
Ухвала суду від 07.12.2020р. про відкриття провадження у справі та ухвала суду від 12.01.2021р. про дату, час та місце наступного судового засідання надсилалися відповідачу на адресу, яка вказана позивачем у позовній заяві та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
31.07.2007р. між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (банк) та Фізичною особою-підприємцем Лабовка Ігорем Васильовичем (клієнт) укладено договір банківського рахунку LV1C84, відповідно до пункту 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку Українці та умов цього договору.
Згідно із пунктом 1.2. договору, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 2.1.25. договору, у разі потреби, за вимогою клієнта, банк зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта, що передбачає проведення його платіжних доручень та платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням КПК, понад залишок коштів на поточному (поточних) та картковому (карткових) рахунку (рахунках) клієнта, відкритому в банку (далі - «поточному рахунку»), за рахунок кредитних коштів. Порядок та умови надання клієнту овердрафту обумовлюються у додатковій угоді до договору банківського рахунка або окремому договорі про наданий овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок, що укладений між клієнтом та банком.
Пунктом 2.1.27. договору передбачено, що усі інші відносини між банком і клієнтом, не врегульовані цим договором, вирішуються шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору.
Згідно із пунктом 2.2.7. договору, клієнт бере на себе зобов?язання здійснювати оплату за виконання банком операцій і надання послуг за цим договором згідно з тарифами, строками та порядком оплати, передбаченими додатком 1.
13.08.2007р. сторони уклали додаток №7 «Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок» (далі - Регламент) до договору банківського рахунку LV1C84 від 31.07.2007р., відповідно до пункту 1.1. якого, банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі анкети-заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок (додаток 8 до цього договору), що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку в банку (далі - картрахунок), за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до пункту 1.3. цього додатка, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Пунктом 1.3. Регламенту передбачено, що ліміт являє собою суму коштів, у межах якої банк зобов?язується здійснювати оплату платежів довірених осіб клієнта, проведених з використанням корпоративних платіжних карток (КПК) понад залишок коштів на його картковому рахунку. На момент підписання цього додатку (Регламенту) до договору ліміт складає 2500,00 грн. Проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим додатком до договору, здійснюється банком у термін до 12.08.2008р.
Відповідно до пункту 1.4. Регламенту, овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно із пунктом 1.3. цього додатка до договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку клієнта під час закриття банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на картковому рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.
Пунктом 1.5. Регламенту передбачено, що клієнт сплачує відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з пунктами 3.1., 3.2., 3.3. цього додатка до договору.
Згідно із пунктом 1.6. Регламенту, клієнт здійснює погашення кредиту, отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого пунктом 1.4. цього додатка до договору.
Відповідно до пункту 1.9. Регламенту, клієнт здійснює повне погашення кредиту, простроченої дебіторської заборгованості, а також нарахованих і прострочених нарахованих відсотків не пізніше терміну згідно з пунктом 1.3. Погашення кредиту, простроченої заборгованості, а також нарахованих і прострочених нарахованих відсотків може бути здійснене клієнтам також з інших належних рахунків відповідно до законодавства в порядку визначеному в підпункті 4 пункту 2.3.
Згідно із пунктом 1.12.6. Регламенту, банк має право списувати кошти з рахунків клієнта на умовах, передбачених у пункті 1.11., після настання термінів платежів, передбачених пунктами 1.3., 1.4., 1.5., 1.6., 1.7., 1.8., 1.9., 1.10., 1.12.1., 3.1.-3.6. цього додатка до договору, у межах сум, які підлягають оплаті банку.
Пунктом 2.2. Регламенту передбачено, що за наявності вільних грошових ресурсів і відсутності розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з карткового рахунку клієнта або накладення арешту, банк зобов'язується здійснювати платежі довірених осіб клієнта понад залишок коштів на його картрахунку в межах ліміту, встановленого згідно з пунктами 1.3., 1.12.2. і термінами, обумовленими пунктами 1.3., 1.4. цього додатка. Зобов'язання з видачі кредиту чи його частини згідно з цим додатком до договору виникають у банку, з дати списання з карткового рахунку клієнта сум згідно з операціями, здійсненими довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карток у порядку передбаченому пунктом 1.17.1. цього договору, і за відсутності необхідних коштів на рахунку клієнта. Проведення довіреними особами операцій здійснюється в межах наданої можливості користування коштами в рамках ліміту овердрафтового кредитування згідно з анкетою-заявою (додаток 8 цього договору).
Згідно із пунктом 3.1. Регламенту, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта після закриття банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 цього додатка до договору.
Пунктом 3.2. Регламенту передбачено, що відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов?язань з погашення кредиту, передбачених цим додатком до договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу « 16-30 днів» (тобто 22% х 2 = 44%) від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно до пункту 3.3. Регламенту, сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з пунктами 3.1., 3.2. цього додатка до договору здійснюється в порядку, визначеному в пунктах 1.11., 2.3. цього додатка до договору. Відсотки, не сплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими. Сплата відсотків може бути здійснена клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку.
Згідно із пунктом 3.9. Регламенту, у разі непогашення кредиту в буд-який із термінів, установлених пунктами 1.3., 1.4., 1.5., 1.6., 1.7., 1.8., 1.9., 1.12.1., 1.12.2., 1.12.4., цього додатка до договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості за простроченою сумою кредиту розрахунок відсотків здійснюється відповідно до пункту 3.2. цього додатка до договору, з дня виникнення простроченої заборгованості.
Пунктом 3.10. Регламенту передбачено, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на картковому рахунку дебетового сальдо на момент закриття банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Нарахування відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал розрахунку відсотків не включається.
Відповідно до пункту 4.1. Регламенту, для розрахунку відсотків за користування кредитом установлюється диференційована процентна ставка.
Пунктом 4.1.1. Регламенту передбачено, що процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку за кредитом і визначається такою таблицею:
- 12% в разі користування кредитом протягом 1-3 днів;
- 15% в разі користування кредитом протягом 4-7 днів;
- 19% в разі користування кредитом протягом 8-15 днів;
- 22% в разі користування кредитом протягом 15-30 днів.
Відповідно до пункту 4.2.6. Регламенту, у випадку повного погашення кредиту - виникнення на картковому рахунку нульового дебетового сальдо на момент закриття операційного дня, починаючи з наступного дня, клієнту надається кредит зі сплатою відсотків за цей день за процентною ставкою « 1-3 дні» (тобто 12%), і з цього дня починається відлік наступного періоду користування кредитом.
Згідно із пунктом 5.1. Регламенту, у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов?язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 1.5., 1.9., 1.12.1., 3.1., 3.2., 3.3. цього додатка до договору, термінів повернення кредиту та інших витрат, передбачених пунктами 1.3., 1.4., 1.6., 1.7., 1.8., 1.9., 1.12.2., 1.12.4. цього додатка до договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 5.3. Регламенту, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов?язань, передбаченої пунктами 5.1., 5.2., здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня коли відповідне зобов?язання мало бути виконано клієнтом.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач скористався наданим йому кредитом, здійснивши платежі зі свого рахунку за відсутності на ньому власних грошових коштів, однак зобов'язання щодо своєчасного погашення дебетового сальдо та сплати відсотків і комісії не виконав, чим порушив умови Регламенту та приписи законодавства.
Враховуючи наведене, позивач стверджує, що станом на 07.10.2020р. заборгованість відповідача становить 28941,20 грн., з яких 2498,89 грн. - заборгованість за кредитом, 11738,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 14703,75 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов?язань за договором.
Враховуючи ту обставину, що відповідач належним чином не виконує свого обов'язку щодо повернення кредиту та сплати інших платежів, передбачених умовами договору, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 2498,89 грн. - заборгованості за кредитом, 11738,56 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом та 14703,75 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов?язань за договором.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 1067 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Як встановлено судом, 31.07.2007р. між сторонами укладено договір банківського рахунку LV1C84, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку Українці та умов цього договору.
Частиною 1 статті 1069 Цивільного кодексу України передбачено, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 345 Господарського кодексу України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 1069 Цивільного кодексу України, права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Як також встановлено судом, 13.08.2007р. сторони уклали додаток №7 «Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок» (далі - Регламент) до договору банківського рахунку LV1C84 від 31.07.2007р., відповідно до умов якого, банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі анкети-заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок (додаток 8 до цього договору), що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку в банку (далі - картрахунок), за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до пункту 1.3. цього додатка, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 2500,00 грн., проведення платежів в межах якого може здійснюватися банком в строк до 12.08.2008р.
З поданих позивачем матеріалів, зокрема із банківських виписок по рахунку клієнта, а також із розрахунку позовних вимог вбачається, що починаючи із 07.07.2008р. на картковому рахунку клієнта безперервно існує дебетове сальдо.
Отже, починаючи із 07.07.2008р. розпочався відлік періоду безперервного користування кредитом, тривалість якого за умовами пункту 1.4. Регламенту повинен становити не більше 30 (тридцяти) днів. Тобто в даному випадку за умовами Регламенту 05.08.2008р. є останнім (тридцятим) днем вказаного періоду безперервного користування кредитом.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не обнулив дебетове сальдо протягом 30 (тридцяти) днів безперервного користування кредитом, у зв?язку з чим, починаючи із 06.08.2008р., банк правомірно переніс поточну заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у прострочену заборгованість.
Матеріалами справи підтверджується те, що залишок простроченої заборгованості відповідача по тілу кредиту становить 2498,89 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.
Що стосується позовної вимоги про стягнення процентів за користування кредитом слід зазначити, що позивач у період з 07.07.2008р. по 05.08.2008р. (тридцятиденний період безперервного користування кредитом) правомірно здійснив їх нарахування на підставі пункту 3.1. Регламенту із застосуванням диференційованої процентної ставки 12%, 15%, 19% та 22%, в залежності від терміну користування кредитними коштами.
Слід зазначити, що пунктом 1.4. Регламенту хоч і встановлено, що тривалість безперервного користування кредитом не може перевищувати 30 (тридцяти) днів, однак при цьому вказаний пункт містить також положення, згідно з яким датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на картковому рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.
Отже, з огляду на те, що відповідач порушив умови пункту 1.4. Регламенту щодо недопущення існування на його картковому рахунку дебетового сальдо понад 30 днів підряд, позивач правомірно починаючи з 06.08.2008р. застосував пункт 3.2. Регламенту, яким передбачено, що відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов?язань з погашення кредиту, передбачених цим додатком до договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу « 16-30 днів» (тобто 22% х 2 = 44%) від суми залишку непогашеної заборгованості.
Однак, як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивач безпідставно здійснює нарахування відсотків за користування кредитом після 12.08.2008р. (тобто за період з 13.08.2008р. по 07.10.2020р.). З цього приводу слід зазначити таке.
Як вбачається із позовної заяви, заявляючи позовну вимогу щодо процентів за користування кредитом за вказаний період, позивач просить стягнути їх як проценти, що передбачені статтями 1048, 1054 Цивільного кодексу України, тобто як плату за надані банком послуги з кредитування, а не на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, як проценти за порушення грошового зобов'язання.
При цьому, як встановлено судом, пунктом 1.3. Регламенту передбачено, що проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим додатком до договору, здійснюється банком у термін до 12.08.2008р.
Водночас, відповідно до пункту 1.9. Регламенту, клієнт здійснює повне погашення кредиту, простроченої дебіторської заборгованості, а також нарахованих і прострочених нарахованих відсотків не пізніше терміну згідно з пунктом 1.3. (не пізніше 12.08.2008р.).
Тобто як вбачається із матеріалів справи, сторони у підписаному ними Регламенті встановили строк кредитування, після спливу якого у відповідача починаючи з 13.08.2008р. відсутній обов?язок щодо сплати процентів за користування кредитом в межах дії договору.
Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Як встановлено судом, строк кредитування закінчився 12.08.2008р., а тому в даному випадку після спливу цього строку має місце неправомірне користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами після 12.08.2008р. внаслідок закінчення строку кредитування і невиконання відповідачем обов'язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Враховуючи предмет та підстави поданого позову, беручи до уваги встановлені судом обставини справи щодо моменту виникнення та обсягу грошового зобов'язання відповідача, періоду прострочення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих згідно з положеннями статті 1048 Цивільного кодексу України після 12.08.2008р.
Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №910/1238/17.
Слід зазначити, що зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві. Останній зобов'язався за договором повернути кредит з процентами до 12.08.2008р.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
За умовами договору сторони погодили, що сплата відсотків за кредитом здійснюється щодня на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відтак, у межах строку кредитування до 12.08.2008р. відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти кожного дня. Починаючи з 13.08.2008р., відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на вказане суд відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України, він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
Таким чином, оскільки право позивача нараховувати проценти за правомірне користування кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, вимога позивача про стягнення пені на проценти, що нараховані за період з 13.08.2008р. по 07.10.2020р. є необґрунтованою.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов?язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості за наданим кредитом, в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, що нараховані на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України у відповідності до пунктів 3.1. та 3.2. Регламенту за період з 07.07.2008р. по 12.08.2008р. (тобто до закінчення строку кредитування), а також в частині стягнення пені, що нарахована на заборгованість по тілу кредиту та пені, що нарахована на проценти за користування кредитом у період з 07.07.2008р. по 12.08.2008р. (тобто до закінчення строку кредитування).
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення процентів за користування кредитом за період з 07.07.2008р. по 12.08.2008р., суд дійшов висновку, що їх розмір становить 48,75 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що її розмір становить 1505,18 грн. (1482,34 грн. - пеня по тілу кредиту та 22,84 грн. - пеня по процентах за користування кредитом), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому слід зазначити про те, що при перерахунку пені судом взято до уваги, що у відповідності до умов Регламенту сторони погодили її нарахування протягом трьох років (пункт 5.3. Регламенту).
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №ZZ420B16ZX від 10.11.2020р. на суму 2102,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 294,36 грн., оскільки позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лабовки Ігоря Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 2498,89 грн. - заборгованості за кредитом, 48,75 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1505,18 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов?язань за договором, а також судовий збір в розмірі 294,36 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено відповідно до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 08.02.2021р.
Суддя М.М. Петрашко