вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"10" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/380/21
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши матеріали
позовної заяви фізичної особи-підприємця Семенець Лідії Іванівни
до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»
про визнання неправомірним та скасування рішення,
без виклику учасників справи
05 лютого 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Семенець Лідії Іванівни (далі - позивач) до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно з ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В якості доказу направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу позивачем до позовної заяви додано оригінал фіскального чеку від 03.02.2021 року без опису вкладення у цінний лист, що суперечить ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.
Отже оригінал фіскального чеку від 03.02.2021 року не може бути належним доказом, що підтверджує відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Звертаючись із позовною заявою, позивач просила суд визнати неправомірним та скасувати рішення.
Згідно з абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Частиною 4 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У позовній заяві позивач послалась на ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів”, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року у цивільній справі №761/24881/16-ц, вважала, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України “Про захист прав споживачів”. Цим Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів”, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Враховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.
Зазначений висновок випливає також із положень ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо громадянин (покупець, замовник) у правовідносинах виступає як підприємець, або фактично використовував придбаний чи замовлений товар у підприємницькій діяльності, або як найманий працівник, то на його відносини з продавцем Закон України “Про захист прав споживачів” не поширюється.
Відповідно до п. п. 3, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів”, виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Відтак, Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. На відносини, де виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг є громадянин, що не є підприємцем, а також на випадки, де набувачем товарів, користувачем послуг є підприємства, установи, організації - дія цього Закону не поширюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України, споживачі є учасниками відносин у сфері господарювання, тобто, особи, які споживають результати господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою їх подальшого використання.
З позовної заяви вбачається, що фізична особа-підприємець Семенець Лідія Іванівна звертається до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування рішення. Правовідносини сторін у справі регулюються укладеним між сторонами договором №080-КВ від 04.01.2017 року про постачання природного газу.
Отже, позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. залишити без руху позовну заяву фізичної особи-підприємця Семенець Лідії Іванівни;
2. зобов'язати позивача усунути недоліки позовної заяви та подати суду в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху:
- документи, які підтверджують надіслання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів з листом з описом вкладення;
- докази сплати судового збору;
3. попередити позивача про те, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, зазначений у п. 2 цієї ухвали, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу;
4. направити копію цієї ухвали фізичній особі-підприємцю Семенець Лідії Іванівні.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано 10.02.2021 року.
Суддя С. Грабець