вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/3429/20
Розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради
про стягнення 1 576 449,92 грн.
Суддя Т.П.Карпечкін
Секретар судового засідання Беркут Я.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Верхацький І.В. (довіреність № 14-193 від 17.05.2019 року);
від відповідача: Коваль Н.В. (наказ № 163-К від 01.10.2018 року).
обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради про стягнення 1 576 449,92 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відтак, позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” підлягає прийняттю до розгляду судом.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2020 року відкрито провадження у справі № 911/3429/20, справу призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.12.2020 року.
Відповідач, належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 28.12.2020 року не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 04.12.2020 року не виконав, у зв'язку з чим судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.01.2020 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено присутнього представника позивача розписку. Відповідача викликано в наступне судове засідання ухвалою від 28.12.2020 року.
27.01.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд зменшити заявлену до стягнення неустойку (пеню) на 90 % та стверджує, що позивачем нарахована пеня з порушенням передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні 27.01.2021 року сторони надали згоду на закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.01.2021 року.
В судовому засіданні 27.01.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 27.01.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 03.10.2018 року між Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради (далі - відповідач, Споживач) був укладений Договір постачання природного газу № 2535/18-БО-41 (даті - Договір) з додатковими угодами до нього № № 1-7.
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити природний газ на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу з 01.10.2018 року по 30.04.2019 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 204,345 тис. куб. м.
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.4 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2018 року по 17.10.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (розділ 12 Договору).
На виконання умов Договору позивач за період листопад 2018 року - квітень 2019 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 1 349 391,79 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу за означений період, які підписані уповноваженими представниками Сторін і скріплені їх печатками *копії наявні в матеріалах справи).
Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в сумі 1 349 391,79 грн., що й змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.
21.01.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд зменшити заявлену до стягнення неустойку (пеню) на 90 %, у зв'язку з тим, що відповідачем є збитковим комунальним підприємством та просить врахувати те, що відповідач купуючи газ у позивача надає послуги з теплопостачання і саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів з відповідачем залежить вчасність виконання зобов'язань відповідачем перед позивачем по спірному договору. Окрім того, просить врахувати, що відповідач надає послуги з теплопостачання по регульованим тарифам, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Встановлені тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства, тому відповідач стає заручником ситуації, коли тарифи не покривають витрати, а держава невчасно відшкодовує різницю в тарифах.
Окрім того, відповідач стверджує, що позивачем нарахована пеня з порушенням, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, шестимісячного строку її нарахування.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та збезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ протягом листопада 2018 року - квітня 2019 року в загальній сумі 1 349 391,79 грн. станом на час прийняття рішення відповідачем не погашена, що не заперечено і не спростовано відповідачем, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 349 391,79 грн. підлягає задоволенню.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою природного газу позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.2 Договору 103 015,05 грн. пені за загальний період з 27.12.2018 року по 27.11.2019 року, також в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 67 249,97 грн. 3 % річних за загальний період з 27.12.2018 року по 19.10.2020 року та 56 793,11 грн. інфляційних за загальний період січень 2019 року - вересень 2020 року.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, ще прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Підстави та умови нарахування пені визначені у відповідному п. 8.2 Договору, зокрема, передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована за фактичні періоди прострочення платежів, які не перевищують шестимісячного строку нарахування пені, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, в розмірі 15,3% річних, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та відповідає п. 8.2 Договору.
Відтак, судом критично оцінюються твердження відповідача щодо того, що пеня за період з 27.12.2018 року по 19.10.2020 року нарахована з порушенням шестимісячного строку, оскільки, вказаний відповідачем період є періодом нарахування 3% річних, пеня ж нарахована позивачем по кожному спірному акту окремо за період, що не перевищує шестимісячного строку пені від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що заявлені в позові вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних, нараховані на суми фактичного прострочення по кожному акту окремо за відповідні періоди у відповідності до вимог чинного законодавства.
Таким чином, здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги у відповідній частині є доведеними та обґрунтованими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими.
Однак, відповідач у відзиві просив суд зменшити заявлену до стягнення неустойку на 90 %.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 904/12429/16.
Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Як зазначає відповідач, він є збитковим комунальним підприємством та просить врахувати те, що відповідач купуючи газ у позивача надає послуги з теплопостачання і саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів з відповідачем залежить вчасність виконання зобов'язань відповідачем перед позивачем по спірному договору. Окрім того, просить врахувати, що відповідач надає послуги з теплопостачання по регульованим тарифам, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Встановлені тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства, тому відповідач стає заручником ситуації, коли тарифи не покривають витрати, а держава невчасно відшкодовує різницю в тарифах. В підтвердження скрутного фінансового становища відповідач надає звіт про витрати на надання послуг з теплопостачання за січень-вересень 2020 року та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020 року.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19.
Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також, самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Отже, укладаючи з позивачем спрний Договір, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Окрім того, суд враховує, що зобов'язання з оплати поставленого природного газу за спірний період листопад 2018 року - квітень 2019 року взагалі відповідачем не виконані. Також, враховує і те, що вони не є надмірно великими в порівнянні з основною сумою боргу за природний газ.
Суд звертає увагу відповідача на те, що строк виконання зобов'язань настав ще у 2018 та 2019 роках, а, відтак, фінансові звіти за 2020 рік не можуть бути належними доказами скрутного фінансового становища в період, коли поставлений природний газ мав бути оплачений.
З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, суд не вважає за можливе зменшити розмір неустойки у вигляді пені на 90%, у зв'язку з чим відмовляє відповідачу в задоволенні відповідного клопотання.
Відтак, пеня підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі в сумі 103 015,05 грн.
Вимоги про стягнення з відповідача 67 249,97 грн. 3 % річних та 56 793,11 грн. інфляційних підлягають задоволенню в заявлених розмірах.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради про стягнення 1 576 449,92 грн. задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Боярка, вул. Незалежності, буд. 9, код 23576122) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 1 349 391 (один мільйон триста сорок дев'ять тисяч триста дев'яносто один) грн. 79 коп. боргу, 103 015 (сто три тисячі п'ятнадцять) грн. 05 коп. пені, 67 249 (шістдесят сім тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 97 коп. 3% річних, 56 793 (п'ятдесят шість тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 11 коп. інфляційних та 23 646 (двадцять три тисячі шістсот сорок шість) грн. 75 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 08.02.2021 р.
Суддя Т.П. Карпечкін