ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.02.2021Справа № 910/19311/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
про стягнення 38 405,15 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - АТ «Запорізький завод феросплавів»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»/відповідач) про стягнення збитків у розмірі 38 405,15 грн у зв'язку із втратою вантажу під час перевезення.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.12.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.01.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про поновлення процесуальних строків на подання відзиву на позовну заяву разом з відзивом.
Розглянувши заяву відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, суд визнав причини пропуску такого строку поважними, відповідно прийняв до розгляду відзив АТ «Українська залізниця» на підставі п. 1 ст. 119 ГПК України.
Отже, АТ «Українська залізниця» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що АТ «Запорізький завод феросплавів» не дотримано претензійного порядку, передбаченого Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
29.01.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та додаткові письмові пояснення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06.08.2020 між АТ «Запорізький завод феросплавів» (далі - покупець) та Company «Black Sea Solution. LLC», Грузія (далі - постачальник) укладено контракт №06082020ZFZ/BSS, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити продукцію коксохімічного виробництва на умовах цього контракту.
Згідно п. 2.1. контракту товар поставляється покупцеві у технічно справжніх люкових, залізничних вагонах, навалом у вологому стані.
Крім того, до цього договору сторонами підписано специфікацію № 1 від 06.08.2020, згідно з якою постачальник поставляє товар, відповідно до п. 2.1. цього контракту, а саме: вугілля фракції 16,5-31,5 мм», у кількості 2 000,00 тн, на суму 191 000,00 доларів США, на умовах поставки DAP - станція Ізов Хрубешов, серпень-вересень 2019 року.
22.09.2020 постачальником із залізничної станції відправлення «Ізов Хрубешов» до залізничної станції призначення «Запоріжжя Ліве» Придніпровської залізниці за залізничною накладною № 39628 відправлено вантаж - вугілля фракції 16,55 - 31,5 мм.
Вантаж прибув у рухомому складі по залізничній накладній № 39628 (основна) на станцію «Нижньодніпровськ-Вузел» Придніпровської залізниці у вагоні №60367042, у зв'язку з чим складено накладну № 46491973 (додаткову).
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України та пункту 2.1. Правил оформлення перевізних документів, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Так, з накладної № 46491973 (додаткової) вбачається, що в графі 18 зазначено масу вантажу - 55 020 кг.
В подальшому, 01.10.2020 вагон №60367042 був виданий вантажоотримувачу - АТ «Запорізький завод феросплавів» на станції призначення «Запоріжжя-Ліве» Придніпровської залізниці.
02.10.2020 на станції «Запоріжжя-Ліве» Придніпровської залізниці складено комерційний акт № 460005/1253, з п. 15 якого вбачається, що відповідно до документа у вагоні зазначено вагу: тара 24 180 кг, нетто 55 020 кг, фактично виявлено брутто 65 960 кг, тара з документа 24 180 кг, нетто 41 780 кг, що менше документа на 13 240 кг.
Крім того, до цього акту було складено додатковий лист, в якому зазначено, що: «маркування в документах не значиться, над 4-5-6 люками порушено маркування воронкоподібне поглиблення довжиною 150-200 см, шириною 280 см, глибиною 120-150 см. На деталях вагона є залишки вантажу. В технічному відношенні вагон справний, про що складено акт ГУ 106 № 206 від 01.10.2020. Також наявне нещільне прилягання 5 і 6 люків до армірованих листів попередньої балки, є зазори довжиною 15 см, шириною 2 см кожний. Зазори ззовні закладені дрантям. Двері цільнометалеві, люка закриті, просипання вантажу немає. При повторному переваженні дані не змінилися.»
Також, позивачем при отриманні вантажу складено акт №101/20 приймання продукції за кількістю від 02.10.2020, в якому зазначено наступне. «Завантаження нижче рівня бортів вагона на 20-30 см, у вигляді трапеції. Поверхня навантаження маркірована вапном, що відповідає відомостям в залізничній накладній. На поверхні вантажу є наступні порушення: над 4-5-6 люками є воронкоподібні поглиблення в розмірі 150-200см*280см*120-150 см, у місці поглиблення маркірування відсутнє. На момент огляду та перевірки вагон у справному технічному стані, бездверний, люка вагона, за винятком 5-6 люка праворуч, закриті щільно, просипання вантажу немає. При цьому, наявне нещільне прилягання 5 і 6 люків до армірованих листів попередньої балки, є зазори довжиною 15 см, шириною 2 см кожний. Зазори ззовні закладені дрантям. На деталях вагона є залишки вантажу.
Підставою для виникнення втрати вантажу є просипання вантажу, внаслідок нещільного прилягання армірованих листів, неякісного закриття зазорів розвантажувального люка. Вантажовідправник в порушення Технічних умов розміщення та кріплення вантажу не вжив заходів з ущільнення зазорів та не визначив придатність вагона для перевезення вантажу дрібної фракції, яка б виключила втрату вантажу в напрямку слідування».
З доводів позивача вбачається, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, внаслідок чого зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість недостачі вантажу у розмірі 38 405,15 грн, заподіяної незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно із залізничною накладною № 39628 (основна) від 22.09.2020 та № 46491973 (додаткова).
27.10.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 18-206 на суму 39 236,14 грн у зв'язку із втратою вантажу.
17.11.2020 відповідач листом № ЦМ-Ю-16/54 надав відповідь на цю претензію, в якій зазначив, що вона не приймається до розгляду на підставі параграфа 6 статті 46 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, оскільки відповідачем не долучено до претензійних матеріалів оригіналу накладної (лист 1 накладної).
За таких обставин, АТ «Запорізький завод феросплавів» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення 38 405,15 грн вартості недостачі вантажу, внаслідок незбереження вантажу під час перевезення.
АТ «Українська залізниця», в свою чергу, заперечує проти задоволення позову, посилаючись на недотримання позивачем претензійного порядку передбаченого Угодою про міжнародне залізничне сполучення. Також відповідачем у додаткових поясненнях зазначено про те, що вагон № 60367042 був у несправному стані, оскільки мав зазори, які були закриті ганчірками, внаслідок чого відбулось просипання вантажу, а тому відповідальність за втрату вантажу несе відправник.
Так, на підтвердження своїх доводів, відповідачем надано суду: акт загальної форми № 11221 від 25.09.2020, складений на станції слідування «П'ятихатки-Стикова»; акт загальної форми № 52658 від 25.09.2020, складений на станції слідування «Нижньодніпровськ-Вузол»; акт загальної форми № 2592 від 27.09.2020, складений на станції слідування «Верхівцеве» Придніпровської залізниці; акт загальної форми від 29.09.2020, складений на станції слідування «Верхівцеве» Придніпровської залізниці; акт загальної форми № 347 від 29.09.2020, складений на станції слідування «Верхівцеве» Придніпровської залізниці; акт № 206 про технічний стан вагона від 01.10.2020, складений на станції прибуття «Запоріжжя Ліве» Придніпровської залізниці, а також акт №101/20 приймання продукції по кількості від 02.10.2020, який складено АТ «Запорізький завод феросплавів».
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
З матеріалів справи вбачається, що перевезення вантажу за накладною №39628 у вагоні №60367042 здійснювалось у міжнародному сполученні, зокрема зі станції відправлення «Ізов Хрубешов» до залізничної станції призначення «Запоріжжя Ліве» Придніпровської залізниці.
Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 зі змінами та доповненнями від 01.07.2019 (далі - УМВС).
Цією Угодою здійснюється пряме міжнародне залізничне сполучення для здійснення перевезення вантажів між залізничними дорогами, в тому числі Республікою Польща та України (ст. 1 УМВС).
У відповідності до § 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
В § 1 ст. 8 УМВС передбачено, що порядок застосування умов дійсної Угоди, а також спеціальні умови перевезення окремих видів вантажів встановлюються «Правилами перевезень вантажів» (додаток 1 до цієї угоди).
Згідно § 1, 3 та 5 ст. 14 УМВС у відповідності до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до § 1, 2 ст. 15 УМВС в накладній повинно міститися обов'язкові відомості: найменування відправника та його адресу; найменування одержувача та його адресу; спосіб визначення маси вантажу; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його код; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона ( контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником) перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору. В накладній крім відомостей, зазначених у § 1 цієї стаття, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезення вантажів ( далі - Правила).
Пунктом 7.1. розділу ІІ Правил передбачено, що перевезення вантажу оформляється накладною єдиного зразку за формою, наведеною у додатку 1 до Правил. Накладна складається відправником та пред'являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником та перевізником у відповідності до приписів Правил.
Згідно § 2 ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, ушкодження (псування) вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту його видачі. Обставини, які є підставою для виникнення відповідальності перевізника за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу, засвідчуються комерційним актом.
Водночас, у відповідності до § 1 ст. 46 УМВС право пред'явлення претензії до перевізника належить відправнику і одержувачу.
Параграфом 2 ст. 37 УМВС встановлено, що претензія пред'являється з відповідним обґрунтуванням та зазначенням суми відшкодування. Претензія пред'являється в паперовому вигляді, а при наявності домовленостей між учасниками перевезення - в електронному вигляді. Претензія пред'являється: відправником - до договірного перевізника; одержувачем - до перевізника, який видає вантаж.
Відповідно § 5 ст. 37 УМВС особа, яка подає претензію зобов'язана обґрунтувати претензію відповідно з Правилами перевезень вантажів.
Так, згідно п. 40.2. Правил перевезення вантажів, при пред'явленні претензії особа, яка має право на пред'явлення претензії, зобов'язана докласти до претензії наступні документи в оригіналах: у випадку нестачі, пошкодження (псування) вантажу - відправник або одержувач: "Оригінал накладної" (лист 1 накладної) і "Лист повідомлення про прибуття вантажу" (лист 6 накладної) і комерційний акт, виданий одержувачу перевізником на станції призначення.
Згідно § 6 ст. 37 УМВС якщо претензія оформлена з порушенням приписів § 3 і § 5 цієї статті, вона повертається претендателю без розгляду в строк не пізніше 15 днів з дня її надходження перевізнику із зазначенням причини її повернення. У таких випадках не настає призупинення перебігу строку давності, передбачений § 3 статті 48 «Строки давності». Якщо перевізник повертає претендателю претензію пізніше 15-денного терміну, то перебіг строку давності зупиняється з наступного дня після закінчення цього терміну до дня відправлення перевізником претендателю даної претензії. Повернення перевізником претендателю такої претензії не є її відхиленням і не дає претендателю права звернутися з позовом до судових органів.
Судом встановлено, що 27.10.2020 АТ «Запорізький завод феросплавів» звернулося до АТ «Українська залізниця» з претензією вих. № 18-206 на суму 39 236,14 грн у зв'язку із втратою вантажу.
Проте, відповідач листом №ЦМ-Ю-16/54 від 17.11.2020 надав відповідь на цю претензію, в якій зазначив, що вона не приймається до розгляду на підставі параграфа 6 статті 46 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, оскільки відповідачем не долучено до претензійних матеріалів оригіналу накладної (лист 1 накладної) про що складено акт від 13.11.2020.
Отже, з огляду на приписи § 6 ст. 37 УМВС у позивача не виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення збитків за нестачу вантажу, оскільки АТ Запорізький завод феросплавів» не дотримано претензійного порядку врегулювання спору.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Запорізький завод феросплавів» про стягнення з АТ «Українська залізниця» вартості втраченого вантажу у розмірі 38 405,15 грн з підстав недотримання позивачем вимог обов'язкового претензійного порядку врегулювання спору, передбаченого Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В. В. Бондарчук