ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2021Справа № 910/8396/20
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС"
до державного підприємства "Гарантований покупець"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 22 105 472,80 грн.
При секретарі судового засідання: Радченко А.А.
Представники сторін:
від позивача Іванченко О.П. - представник за ордером серія АА №1032655 від 15.06.2020;
від відповідача: Андишула А.М. - представник за довіреністю № 56-Д від 31.12.2020,
Коваль О.С. - представник за довіреністю №54-Д від 31.12.2020,
від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився;
від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" до державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 22 105 472,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.10.2019 року між сторонами укладено договір №900/01.
Так, з березня 2020 року відповідач порушує свої договірні зобов'язання із вчасної оплати за придбану електричну енергію.
У зв'язку з чим просить суд, стягнути основний борг в розмірі 21 272 612,50 грн. (березень-квітень 2020 року), штрафні санкції у вигляді пені у сумі 193 021,25 грн., штраф у сумі 603 647,67 грн., 3% річних у сумі 36 191,48 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.08.2020.
17.07.2020 через канцелярію суду відповідач подав відзив.
30.07.2020 через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 41 941 599,17 грн. (березень-червень 2020 року), штрафні санкції у вигляді пені у сумі 732 550,57 грн., штраф у сумі 2 247 793,93 грн., 3% річних у сумі 170 036,03 грн.
04.08.2020 через канцелярію суду позивач подав відповідь на відзив.
04.08.2020 через канцелярію суду відповідач подав два клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
В судовому засіданні 04.08.2020 відповідач підтримав клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, просив суд задовольнити.
Позивач заперечив проти клопотання відповідача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а також підтримав заяву про збільшення позовних вимог, просив суд прийняти та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням даної заяви.
Суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, оскільки вона відповідає вимогам встановленим ст.ст. 46, 170 ГПК України та вирішив здійснювати розгляд справи з її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2020 року залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго". Відкладено підготовче засідання у справі на 15.09.2020.
02.09.2020 через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 54 448 170,61 грн. (березень-липень 2020 року), штрафні санкції у вигляді пені у сумі 1 117 182,68 грн., штраф у сумі 3 050 363,83 грн., 3% річних у сумі 267 231,83 грн. Зазначити у рішенні суду про стягнення боргу згідно з положенням частини 10 статті 238 ГПК України про нарахування пені, 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
11.09.2020 через канцелярію суду третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подала пояснення.
14.09.2020 третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подала пояснення.
15.09.2020 через канцелярію суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
15.09.2020 через канцелярію суду позивач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.
В судове засідання 15.09.2020 з'явився позивач та відповідач, треті особи - не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Позивач підтримав заяву про збільшення позовних вимог, просив суд прийняти до розгляду.
Відповідач заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання письмових пояснень щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 відкладено підготовче судове засідання у справі на 06.10.2020.
30.09.2020 через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 56 164 513,83 грн. (березень-серпень 2020 року), штрафні санкції у вигляді пені у сумі 1 634 075,69 грн., штраф у сумі 4 034 599,85 грн., 3% річних у сумі 396 455,10 грн. Зазначити у рішенні суду про стягнення боргу згідно з положенням частини 10 статті 238 ГПК України про нарахування пені, 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
05.10.2020 через канцелярію суду відповідач подав відповідь на пояснення третіх осіб та заяву про заперечення щодо прийняття заяви про збільшення позовних вимог, позивач - додаткові письмові пояснення
В судове засідання 06.10.2020 з'явився позивач та відповідач, треті особи - не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідач заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання письмових пояснень щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 відкладено підготовче судове засідання у справі на 20.10.2020.
19.10.2020 через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 54 229 430,57 грн. (березень-липень 2020 року), штрафні санкції у вигляді пені у сумі 1 634 075,69 грн., штраф у сумі 4 034 599,85 грн., 3% річних у сумі 396 455,10 грн. Зазначити у рішенні суду про стягнення боргу згідно з положенням частини 10 статті 238 ГПК України про нарахування пені, 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
В судове засідання 20.10.2020 з'явився позивач та відповідач, треті особи - не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Позивач підтримав заяви про збільшення позовних вимог від 02.09.2020 та від 30.09.2020, просив суд прийняти.
Відповідач заперечив щодо прийняття заяв про збільшення позовних вимог, що надійшли до суду 02.09.2020 та 30.09.2020 та заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання письмових пояснень щодо заяви позивача про зменшення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 суд прийняв до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, що надійшли до суду 02.09.2020 та 30.09.2020 та відклав підготовче судове засідання у справі на 24.11.2020.
23.11.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на заяви позивача про зміну розміру позовних вимог.
23.11.2020 через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 54 229 430,57 грн. (березень-серпень 2020 року), штрафні санкції у вигляді пені у сумі 2 611 983,48 грн., штраф у сумі 4 034 599,85 грн., 3% річних у сумі 640 931,06 грн. Зазначити у рішенні суду про стягнення боргу згідно з положенням частини 10 статті 238 ГПК України про нарахування пені, 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
В судове засідання 24.11.2020 з'явився позивач та відповідач, треті особи - не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Позивач підтримав заяву про збільшення позовних вимог від 23.11.2020 та заяву про зменшення позовних вимог від 19.10.2020, просив суд прийняти.
Відповідач заперечив щодо прийняття заяви про збільшення позовних вимог від 23.11.2020, не заперечував проти прийняття заяви про зменшення позовних вимог від 19.10.2020, заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання та подав два клопотання про зупинення провадження у справі.
Позивач заперечив проти клопотань відповідача про зупинення провадження у справі.
Суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі за необґрунтованістю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 прийнято до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог від 23.11.2020 та про зменшення позовних вимог від 19.10.2020, відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі за необґрунтованістю, відкладено підготовче судове засідання у справі на 14.12.2020.
10.12.2020 позивач подав відповідь на відзив.
В судове засідання 14.12.2020 з'явився позивач та відповідач, треті особи - не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідач подав відзив на заяву позивача про збільшення позовних вимог від 23.11.2020 та заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 26.01.2021 року.
В судовому засіданні 26.01.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, зробив заяву про розподіл судових витрат в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.
Представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити, просив суд зменшити штрафні санкції до 1 грн.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
29.10.2019 року між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Михайлівська СЕС» (далі - виробник за "зеленим" тарифом) укладено договір № 900/01, за умовами якого виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.1 договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
У п. 2.2 договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.
Відповідно до п. 2.3 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п. 3.1 договору).
Відповідно до пунктів 3.2., 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
У пункті 4.5 договору передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію.
12.03.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду № 435/01/20 до договору, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.
За умовами п. 1.1 договору в редакції Додаткової угоди продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, вироблених з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами)
Відповідно до пункту 2.1 договору в редакції додаткової угоди сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
У пункті 2.2 договору в редакції додаткової угоди визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця.
Відповідно до п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору в редакції додаткової угоди погоджено, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, а разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом", за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1 договору в редакції додаткової угоди).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору в редакції додаткової угоди розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
У пункті 4.5 договору встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.
На виконання умов договору між сторонами підписано акти купівлі-продажу електроенергії, а саме:
- за січень 2020 року (за період з 15.01.2020 року по 31.01.2020 року) на суму 2 243 152,84 грн.,
- за лютий 2020 року (за період з 01.02.2020 року по 19.02.2020 року) на суму 6 469 293,16 грн.,
- за березень 2020 року (за період з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року) на суму 9 781 476,98 грн.,
- за квітень 2020 року (за період з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року) на суму 13 289 719,85 грн.,
- за травень 2020 року (за період з 01.05.2020 року по 31.05.2020 року) на суму 11 400 713,10 грн.,
- за червень 2020 року (за період з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року) на суму 11 929 816,70 грн.,
- за липень 2020 року (за період з 01.07.2020 року по 31.07.2020 року) на суму 14 568 331,16грн.,
- за серпень 2020 року (за період з 01.08.2020 року по 31.08.2020 року) на суму 12 094 355,36 грн.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, за розрахункові місяці січень та лютий 2020 року відповідач здійснив оплату за придбану електричну енергію у повному обсязі, проте починаючи з березня 2020 року ДП «Гарантований покупець» порушує свої договірні зобов'язання із вчасної оплати за придбану електричну енергію.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснені наступні платежі:
- за придбану у березні 2020 року електричну енергію на загальну суму 4 565 649,06 грн.:
- 16.03.2020 року у розмірі 469 518,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №19 660 від 16.03.2020 року),
- 25.03.2020 року у розмірі 688 420,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням №20 913 від 25.03.2020 року),
- 12.06.2020 року у розмірі 120 950,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №30 888 від 12.06.2020 року),
- 18.06.2020 року у розмірі 232 739,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 32 141 від 18.06.2020 року),
- 25.06.2020 року у розмірі 232 677,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 34 145 від 25.06.2020 року),
- 30.06.2020 року у розмірі 348 795,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 34 808 від 30.06.2020 року),
- 15.07.2020 року у розмірі 385 971,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 37 117 від 15.07.2020 року),
- 23.07.2020 року у розмірі 313 892,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 37 800 від 23.07.2020 року),
- 30.07.2020 року у розмірі 992 906,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 39 642 від 30.07.2020 року),
- 31.07.2020 року у розмірі 369 927,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 39 854 від 31.07.2020 року),
- 31.07.2020 року у розмірі 409 848,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 40 486 від 31.07.2020 року),
- за придбану у квітні 2020 року електричну енергію на загальну суму 640 645,51 грн.:
- 15.04.2020 року у розмірі 270 686,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №24 080 від 15.04.2020 року),
- 24.04.2020 року у розмірі 369 959,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25 377 від 24.04.2020 року),
- за придбану у травні 2020 року електричну енергію на загальну суму 561 983,67 грн. (зазначено позивачем, проте копії платіжних доручень не долучені до матеріалів справи):
- 15.05.2020 року у розмірі 176 494,67 грн., згідно платіжного доручення №29 194 від 15.05.2020 року),
- 25.05.2020 року у розмірі 385 489,00 грн., згідно платіжного доручення №29 892 від 25.05.2020 року),
- за придбану у червні 2020 року електричну енергію на загальну суму 464 532,40 грн.:
- 15.06.2020 року у розмірі 223 266,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №31 440 від 15.06.2020 року),
- 25.06.2020 року у розмірі 241 266,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням №32 813 від 25.06.2020 року),
- за придбану у липні 2020 року електричну енергію на загальну суму 507 816,58 грн.:
- 15.07.2020 року у розмірі 276 315,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням №36 383 від 15.07.2020 року),
- 24.07.2020 року у розмірі 231 501,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням №38 868 від 24.07.2020 року),
- за придбану у серпні 2020 року електричну енергію на загальну суму 12 094 355,36 грн.:
- 14.08.2020 року у розмірі 944 960,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням №42 358 від 14.08.2020 року),
- 19.08.2020 року у розмірі 1 800 332,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням №42 697 від 19.08.2020 року),
- 15.08.2020 року у розмірі 2 534 777,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням №43 498 від 25.08.2020 року),
- 31.08.2020 року у розмірі 1 134 189,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №45 141 від 31.08.2020 року),
- 04.09.2020 року у розмірі 1 293 921,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №46 774 від 04.09.2020 року),
- 25.09.2020 року у розмірі 2 451 090,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням №48 373 від 25.09.2020 року),
- 30.09.2020 року у розмірі 1 518 194,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням №49 903 від 30.09.2020 року),
- 01.10.2020 року у розмірі 416 888,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням №50 674 від 01.10.2020 року).
Згідно з постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у березні 2020 року» № 902 від 29.04.2020 року затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у березні 2020 року, - 2 568 247 721,39 грн (без ПДВ).
Згідно з постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у квітні 2020 року» № 995 від 27.05.2020 року затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у квітні 2020 року, - 4 944 046 105,48 грн (без ПДВ).
Згідно з постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у травні 2020 року» № 1211 від 24.06.2020 року затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у травні 2020 року, - 4 337 390 779,22 грн (без ПДВ).
Згідно з постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у червні 2020 року» № 1435 від 22.07.2020 року затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у червні 2020 року, - 4 246 519 382,97 грн (без ПДВ).
Згідно з постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2020 року» № 1600 від 19.08.2020 року затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2020 року, - 4 634 530 383,78 грн (без ПДВ).
Згідно з постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2020 року» № 1740 від 23.09.2020 року затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2020 року, - 3 555 847 601,64 грн (без ПДВ).
Відповідно до ч.2 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Згідно з ч.4-5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону.
Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії затверджено Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 26 квітня 2019 року № 641 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 13 грудня 2019 року № 2802) (далі - Порядок).
Відповідно до п.10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
З огляду на викладені норми вбачається, що підприємство (гарантований покупець) зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розміру вартості послуги.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень п. 10.4 Порядку № 641 відповідач зобов'язаний був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів:за березень 2020 року - не пізніше 04 травня 2020 року; за квітень 2020 року - не пізніше 02 червня 2020 року; за травень 2020 року - не пізніше 26 червня 2020 року; за червень 2020 року - не пізніше 24 липня 2020 року; за липень 2020 року - не пізніше 21 серпня 2020 року; за серпень 2020 року - не пізніше 25 вересня 2020 року.
Відтак, відлік строку заборгованості: з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у березні 2020 року, розпочинається з 05.05.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у квітні 2020 року, розпочинається з 03.06.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у травні 2020 року, розпочинається з 27.06.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у червні 2020 року, розпочинається з 25.07.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у липні 2020 року, розпочинається з 25.08.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у серпні 2020 року, розпочинається з 28.09.2020.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 54 229 430,57 грн. (за період березень 2020 - липень 2020) на підставі договору за поставлену електричну енергію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ДП "Гарантований покупець" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач посилався на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання.
Проте суд зазначає, що договором саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641.
Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим тарифом".
Судом також відхиляються твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Таким, чином, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань ДП "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено договором.
За таких обставин, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" про стягнення з ДП "Гарантований покупець"основної заборгованості у розмірі 54 229 430,57 грн. (за період березень 2020 - липень 2020) є правомірними та обґрунтованими.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 611 983,48 грн., штрафу 7% у сумі 4 034 599,85 грн. та 3% річних у розмірі 640 931,06 грн. нарахованих по 23.11.2020 року.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.
В свою чергу, пунктом 4.6 договору в редакції додаткової угоди передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком або порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 611 983,48 грн.
В свою чергу, оскільки, відповідачем, порушено оплату електроенергії купленої у позивача у період березень-липень 2020 року на строк понад 30 днів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4 034 599,85 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 640 931,06 грн.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки та 3% річних до 1 грн., суд зазначає наступне.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних на 50%, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1 305 991,74 грн., штраф в розмірі 2 017 299,93 грн. та 3% річних у розмірі 320 465,53 грн.
Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо вимог позивача про зазначення у рішенні про стягнення боргу згідно з положенням частини 10 статті 238 ГПК України про нарахування пені, 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз наведених вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності. Натомість позивач просить зазначити у рішенні про нарахування і пені, і 3% річних одночасно, що не відповідає положенням даної статті Кодексу.
За даних обставин, зважаючи на те, що позиція позивача з даного приводу не є чіткою (просить зазначити у рішенні і про нарахування пені, і про нарахування 3% річних), а вибір одного чи іншого виду нарахування не належить до повноважень суду при прийнятті рішення, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" про зазначення в рішенні суду про нарахування трьох відсотків річних та пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України задоволенню не підлягають.
В цій частині суд зауважує, що сторона не позбавлена права звернутися з окремим позовом про стягнення заборгованості та відповідних санкцій у періоди, які не були охопленні під час розгляду даної справи.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45А/2, офіс 64; ідентифікаційний код 41663068) заборгованість у розмірі 54 229 430 (п'ятдесят чотири мільйони двісті двадцять дев'ять тисяч чотириста тридцять) грн. 57 коп., пеню у розмірі 1 305 991 (один мільйон триста п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 74 коп., штраф в розмірі 2 017 299 (два мільйони сімнадцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 320 465 (триста двадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 735 700 (сімсот тридцять п'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 10.02.2021 року.
Суддя С.М. Мудрий