ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2021Справа № 910/17805/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центральна
станція зв'язку»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Актив Центр»
про стягнення 3.941,44 грн
Представники сторін: не викликались
13.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центральна станція зв'язку» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Актив Центр» про стягнення 3.941,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання телекомунікаційних послуг № 308/17 від 19.04.2017 позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 3.752,90 грн. Умовами п. 3.12 договору встановлено, що відповідач здійснює оплату рахунку за надані послуги в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду. У зв'язку з тим, що відповідачем не було своєчасно сплачено надані позивачем послуги, позивачем направлялися на адресу відповідача претензії № ЦСЗ-28/155 від 24.06.2020 та № ЦЗС-28/251 від 22.10.2020 з вимогами негайно оплатити надані послуги. Враховуючи те, що відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання за договором про надання телекомунікаційних послуг № 308/17 від 19.04.2017 позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з останнього 3.941,44 грн, з яких 3.752,90 грн основного боргу, 124,45 грн пені, 7,50 грн інфляційних втрат та 56,59 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17805/20 від 17.11.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
30.11.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/17805/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 07.12.2020 було направлено відповідачу 09.12.2020 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 15/17 (номер відправлення 0105477091586), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 17.11.2020 є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверт разом з ухвалою від 07.12.2020 (номер відправлення 0105477091586) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 14.01.2021 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
19.04.2017 між Публічним акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центральна станція зв'язку» (підприємство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Актив Центр» (абонент, відповідач) було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 308/17 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору підприємство забезпечує підключення кінцевого пристрою абонента до телефонної мережі підприємства за адресою: 01033, м. Київ, вул.. Микільсько-Ботанічна, 15/17, кВ. 19, надає абоненту в користування номер(и) телефону(ів). та послуги. що наведені у додатку № 1, що додається до договору № 308/17 (далі - послуги), а абонент сплачує вартість робіт за установку (якщо установка вже здійснена, то у п. 2.1.1 терміни прокреслюють) та зобов'язався своєчасно сплачувати отримані послуги відповідно до умов договору.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 7.1 договору він набуває чинності з дня його підсипання підприємством та абонентом і діє протягом одного року.
Відповідно до п. 7.2 договору якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення, договір вважається продовженим та тих самих умовах на кожний наступний рік.
Доказів того, що однією із сторін виявлено небажання продовжувати договірні відносини не подано.
Згідно з п. 3.2 договору плата за користування телефонною мережею включає абонентну плату, щохвилинну плату, якщо вона передбачена, та плату за послуги. які надаються.
Відповідно до п. 3.4 договору система розрахунків, що застосовується підприємством з надсиланням.
При використанні системи розрахунків з надсиланням абоненту, інформація про належну суму платежу за отримані послуги підприємству надається не менше одного разу на місяць (п. 3.5 договору).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за надані у січні 2020 року послуги нараховано плату в сумі 1.920,30 грн та за лютий 2020 року - 1.832,60 грн.
Пунктом 3.6 договору визначено порядок оплати послуг в кредит.
Відповідно до п. 3.12 договору оплата рахунку за надані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.
У разі неотримання рахунка до 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду або здійснення розрахунків без застосування квитанції (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до представника підприємства для отримання інформації про належну до сплати суму.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті наданих послуг у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем за січень та лютий 2020 року, розмір якої не оспорений відповідачем, що складає 3.752,90 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих послуг не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 3.752,90 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо оплати наданих послуг не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий газ не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати наданих підприємством послуг (починаючи з 21 числа наступного місяця після розрахункового періоду) абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача 124,45 грн пені нарахованої на суму боргу 3.752,90 грн за період з 21.04.2020 по 21.10.2020.
Суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком пені з огляду на наступне
Враховуючи, що в силу умов п. 3.12 договору відповідач зобов'язаний був вносити платежі не пізніше 20 числа наступного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг за кожним платежем окремо.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.
З урахуванням викладеного вище, період прострочення по сплаті наданих послуг у січні 2020 року починає обчислюватись з 21.02.2020 та припиняється 21.08.2020, а за надані послуги у лютому 2020 року починає обчислюватись з 21.03.2020 та припиняється 21.09.2020.
Проте, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем початком періоду нарахування пені з 21.04.2020.
У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за наступними розрахунками суду (із застосуванням визначеної п. 4.2 договору однієї облікової ставки НБУ) становить 96,27 грн.
на суму боргу за січень 2020 року в розмірі 1.920,30 грн за період з 21.02.2020 по 21.08.2020 складає 44,49 грн,
на суму боргу за лютий 202 року в розмірі 1.832,60 грн за період з 21.04.2020 по 21.09.2020 складає 51,78 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 96,27 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 7,50 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму 3.752.90 грн за період з 21.04.2020 по 21.10.2020) та 56,59 грн - 3% річних (нарахованих на суму 3.752,90 грн за період з травня по вересень 2020 року).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 56,59 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).
За розрахунками суду розмір інфляційних втрат на суму боргу 3.752,90 грн за період з травня по вересень 2020 року становить 7,37 грн.
В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центральна станція зв'язку» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Актив Центр» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 15/17, код ЄДРПОУ 39671148) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центральна станція зв'язку» (01030, м. Київ, вул. Вячеслава Липинського, 5, код ЄДРПОУ 40081394) 3.752 (три тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн 90 коп. основного боргу, 96 (дев'яносто шість) грн 27 коп. пені, 7 (сім) грн 37 коп. інфляційних втрат, 56 (п'ятдесят шість) грн 59 коп. - 3% річних, 2.086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн 90 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова