ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2021Справа № 910/18831/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нолмекс Трейд»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія
«Енергоатом»
про стягнення 32.921,41 грн
Представники сторін: не викликались
30.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нолмекс Трейд» до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 32.921,41 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору на постачання товару № 53-123-01-20-06242 від 27.03.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 32.160,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 12.05.2020. Умовами п. 2.2 договору встановлено, що відповідач проводить оплату за отриманий товар протягом 45 робочих днів після постачання товару. У зв'язку з тим, що відповідачем не було своєчасно сплачено позивачу суму отриманого товару, позивач звернувся до відповідача з претензією № 21 від 23.07.2020 з вимогою про оплату. У відповідь на вказану претензію відповідач повідомив, що вказану заборгованість визнає проте провести оплату, у терміни визначені договором, відмовляється. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 32.921,41 грн, з яких 32.160,00 грн основного боргу, 418.72 грн інфляційних втрат та 342,69 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18831/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 07.12.2020 було 09.12.2020 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 (номер відправлення 0105477091551), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 07.12.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 11.12.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105477091551.
14.12.2020 позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 761,41 грн, з яких 418,72 грн інфляційних втрат та 342,69 грн - 3% річних.
28.12.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв'язку 23.12.2020), у якому відповідач зазначає, що 07.12.2020 відповідач розрахувався в повному обсязі за поставлений товар в сумі 32.160,00 грн. Просить позовну заяву залишити без задоволення.
11.01.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. в якій позивач зазначає, що відповідачем не наведено жодної підстави для затримки проведення розрахунків за договором більш ніж на чотири місяці. Підтверджує оплату відповідачем суми основного боргу, у зв'язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Зазначає, що відповідачем досі не погашено інфляційні втрати та 3% річних. Просить стягнути з відповідача судові витрати, що складаються з 2.102,00 грн судового збору та 121,00 грн поштових витрат.
25.01.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що оплата мала відбуватись протягом 45 робочих днів після постачання товару та виконання позивачем всіх умов пункту 3.2, 5.1 договору. Дата реєстрації податкової накладної ЄРПН згідно з п. 3.2 договору (29.05.2020) є останньою датою події та з цієї дати визначається кінцевий термін оплати. Зазначає, що затримка у проведенні розрахунків виникла через складну фінансову ситуацію ДП НАЕК «Енергоатом» яка спричинена енергетичною кризою в Україні. Проте незважаючи на дану ситуацію відповідач вжив всіх заходів для погашення існуючого боргу. Вважає, що вина як підстава для відповідальності відсутня. Заперечує проти стягнення поштових витрат, оскільки вони не є судовими витратами.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нолмекс Трейд» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець, відповідач) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06242 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передати покупцю. а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 39710000-2 по ДК 021:2015 - Електричні побутові прилади (Агрегат пиловловлюючий), (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток 3 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору сплатив вартість поставленого товару не своєчасно. у зв'язку з чим позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані інфляційні втрати та 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 12.1 договору він вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.
Відповідно до п. 12.2 договору дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору та закінчується 31.12.2021.
Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість товару є твердою та складає 32.160,00 грн з ПДВ.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 3.1 договору продукція постачається протягом 60 днів з дати публікації в системі ProZorro, але не пізніше 31.05.2020, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство», відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника.
Згідно з п. 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);
- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;
- документ, який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше).
Згідно п. 5.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вихідного контролю продукції АЕС».
Відповідно до п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач 15.05.2020 прийняв товар вартістю 32.160.00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 12.05.2020.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 2.2 договору визначено, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) та виконання постачальником умов п. 3.2, 5.1 цього договору.
Отже, обов'язок з оплати товару для відповідача настає у випадку не лише самого факту його поставки, як помилково зазначив позивач, а й надання останнім податкових накладних з квитанціями про їх реєстрацію.
Згідно з п.п. 201.1, 201.7, 201.10 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
З матеріалів справи вбачається, що за фактом постачання товару за договором (за вказаною вище видатковою накладною) позивачем подано податкову накладну № 3 від 12.05.2020, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.05.2020, що підтверджується наданою позивачем квитанцією від 29.05.2020.
Відповідач не заперечив факт отримання податкової накладної та квитанції про її реєстрацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на викладене відповідач мав здійснити оплату поставленого товару до 04.08.2020 включно (45 робочих днів з 29.05.2020 - реєстрації податкової накладної).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач звертався до відповідача з претензією № 21 від 23.07.2020 про сплату боргу в сумі 32.160,00 грн, у відповідь на яку відповідач листом № 07/13238 від 10.08.2020 посилаючись на фінансову кризу просив розглянути можливість перенесення терміну оплати на максимально можливий термін.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 418,72 грн інфляційних втрат та 342,69 грн - 3% річних (нарахованих на суму боргу 32.160,00 грн за період з 21.07.2020 до 27.11.2020).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
За розрахунками суду розмір 3% річних на суму боргу 32.160,00 грн за період з 05.08.2020 по 27.11.2020 (115 днів) становить 303,15 грн.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 340,05 грн 3% річних.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачем невірно, а саме початком періоду прострочення визначено 21.07.2020, тоді як слід обраховувати з 05.08.2020.
За розрахунками суду розмір інфляційних втрат становить 842,24 грн. Однак, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат - 418,72 грн.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 418,72 грн інфляційних втрат.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нолмекс Трейд» підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно розподілу витрат позивача, пов'язаних з поштовими відправленнями в сумі 121,00 грн слід зазначити, що вказані витрати не входять до переліку витрат пов'язаних з розглядом справи, наведених у ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для покладення їх на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нолмекс Трейд» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 21, оф. 810, код ЄДРПОУ 41921662) 418 (чотириста вісімнадцять) грн 72 коп. інфляційних втрат, 303 (триста три) грн. 15 коп. - 3% річних, 1.992 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві) грн 84 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова