ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2021Справа № 910/14488/20
За позовом Приватного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС"
про стягнення 1 274 904,08 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Салацька О.В.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 1 274 904,08 грн., з яких: 1 139 862,51 грн. основного боргу, 21 251,97 грн. 3% річних, 16 391,06 грн. інфляційних втрат та 97 398,54 грн. пені на підставі договору купівлі-продажу (поставки) № 81 від 22.11.2019.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору 26/06/19 від 26.06.2019, останньому було поставлено товар, який не був оплачений на суму 1 139 862,51 грн. Окрім того, позивачем нараховано 21 251,97 грн. 3% річних, 16 391,06 грн. інфляційних втрат та 97 398,54 грн. пені на підставі вказаного договору, а також просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 69 250 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.
Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01601, м. Київ, вул. Банкова, 2.
В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 08.10.2020, отже, завчасно був повідомлений про розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
22.11.2019 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (поставки) № 81 (надалі - Договір).
Відповідно до Договору позивач зобов'язувався передати у власність Відповідачу майно визначене в накладних - невід'ємних частинах цього договору, а останній зобов'язується приймати та сплачувати вартість Товару в порядку і на умовах передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.2 Договору кількість та асортиментний перелік продукції визначається в накладних на відпуск продукції, що видається на кожну партію продукції. Дана кількість та асортимент встановлюються згідно замовлення покупця, що може подаватися продавцю у письмовій, усній чи за допомогою будь-яких засобів зв'язку.
Згідно умов п. 5.1 договору ціна за продукцію, що передається продавцем, вказується з урахуванням податку на додану вартість в накладних. Продукцію відпускається за ціною, яка діяла на дату оплати покупця. Загальна сума договору становить суму всіх продаж на протязі дії даного договору. Ціна на продукцію може бути змінена продавцем на протязі дії договору залежно від показників, що зумовлюють ціну продукції. Продавець зобов'язується повідомити покупцю про зміну цін щонайменше за 5 днів.
Термін дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з дати його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
29.01.2019 відповідач направив позивачу лист з проханням відпустити йому асфальт КЗ-7 в кількості 350 т та асфальт В10 в кількості 350 т. Оплату згідно спірного договору зобов'язався провести до 20.02.2020.
Як встановлено судом, згідно видаткових накладних №№ 82 від 12.02.2020, 103 від13.02.2020, 136 від 14.02.2020, товаро-транспортних накладних №№ 30 (№13), 32 (№13) від 12.02.2020, 34 (№13), 354 (№13), 36 (№13), 37 (№13), 41 (№13), 42 (№13), 43 (№13), 44 (№13), 46 (№13), 47, (№13), 48 (№13), 49 (№13), 50 (№13), 51 (№13) від 13.02.2020, 52 (№14), 53 (№14), 54 (№14), 55 (№14), 67 (№14), 74 (№14), 75 (№14), 77 (№14), 78 (№14), 79 (№14), 80 (№14), позивач здійснив постачання у власність відповідача товару на суму 1 550 496,38 грн.
Факт поставки Відповідачу продукції підтверджується вищевказаними видатковими та товаро-транспортними накладними на суму 1 550 496,38 грн., які підписані позивачем та відповідачем.
Отже, як встановлено судом, Позивачем було виконане зобов'язання за Договором та поставлено Відповідачу Товар на загальну вартість 1 550 496,38 грн.
Отримавши Товар за Договором, у Відповідача перед Позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов'язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 1 550 496,38 грн.
Відповідач частково оплатив одержаний товар на суму 410 633,87 грн., що підтверджується поясненнями позивача, актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 20.07.2020.
Але, в порушенні взятих на себе договірних зобов'язань Відповідач частково оплатив отриманий на підставі договору товар.
Таким чином, станом на час розгляду справи Відповідач має заборгованість перед Позивачем по Договору в розмірі 1 139 862,51 грн.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 1 139 862,51 грн. доведений суду належним чином.
Строк оплати з умовами договору є таким, що настав.
Позивачем, на адресу Відповідача була направлена претензія № 4/11-123 від 28.08.2020 про погашення заборгованості.
Відповідь на претензію матеріали справи не містять.
Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 139 862,51 грн. основного боргу.
Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 321 251,97 грн. 3% річних, 16 391,06 грн. інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 21 251,97 грн. 3% річних, 16 391,06 грн. інфляційних втрат.
Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 97 398,54 грн. пені.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати переданої продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення, якщо не довед, що таке порушення сталося з вини продавця.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки заявлений до стягнення розмір пені є вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 97 398,54 грн. також підлягає задоволенню судом.
Щодо адвокатських витрат в розмірі 69 250 грн. суд вказує наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги № 12/02-20 від 12.02.2020, додаткова угода № 3 від 11.06.2020 до вказаного договору, рахунки-фактури №№ 03/12/02-20, 05/12/02-20, платіжні доручення №№ 1441 від 27.08.2020, 1562 від 14.09.2020.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи договір, рахунки та платіжні доручення, а також встановлені в договорі ставки розрахунків наданих адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 15 000,00 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.
Таким чином, заявлена Позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, в розмірі 15 000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС" (01601, м. Київ, вул. Банкова, 2, ідентифікаційний код 39288133) на користь Приватного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод" (01013, м. Київ, вул. Камишинська, (Хутір-Острів), 4, ідентифікаційний код 04012425) 1 139 862 (один мільйон сто тридцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 51 коп. основного боргу, 21 251 (двадцять одну тисячу двісті п'ятдесят одну) грн. 97 коп. 3% річних, 16 391 (шістнадцять тисяч триста дев'яносто одну) грн. 06 коп. інфляційні втрати, 97 398 (дев'яносто сім тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 54 коп. пені, 19 123 (дев'ятнадцять тисяч сто двадцять три) грн. 56 коп. судового збору, 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.00коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.02.2021
Суддя І.І. Борисенко