09.02.2021 м.Дніпро Справа № 904/3614/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Целік В.В., довіреність б/н від 01.02.2021 р., адвокат;
від позивача: Новотоцьких А.В., довіреність б/н від 01.02.2021 р., адвокат;
від відповідача: Ананійчук О.А., довіреність № 106 від 21.09.2020 р., адвокат;
від відповідача: Труфанова О.С., ордер серія ДП №2396/008 від 14.09.2020 р., адвокат;
від Дніпропетровської обласної прокуратури: Волкогон Т.В., довіреність №15/4-4вн-20 від 21.09.2020 р., прокурор;
представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про вступ у справу прокурора в апеляційному провадженні по розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020, ухвалене суддею Ніколенко М.О. (м. Дніпро), повний текст якого підписаний 07.12.2020, у справі №904/3614/20
за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш", м. Дніпро
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича, м. Дніпро
про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; припинення права власності на об'єкт нерухомого майна; визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у цій справі позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 30791684 від 04.08.2016, яким зареєстровано право власності за Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код: 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001) на об'єкт нерухомого майна: будівлі літ. А-6, А1-4, Б-1, В-1, загальна площа 16927,3 кв.м, опис: літ. А-6, А1-4-інженерно-лабораторний корпус, літ. Б-1-будівля лабораторії стендових випробувань, літ. В-1-ДОК-склад, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 31995312101, адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32.
Припинено право власності Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код: 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001) на об'єкт нерухомого майна: будівлі літ. А-6, А1-4, Б-1, В-1, загальна площа 16927,3 кв.м, опис: літ. А-6, А1-4-інженерно-лабораторний корпус, літ. Б-1-будівля лабораторії стендових випробувань, літ. В-1-ДОК-склад, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 31995312101, адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32.
Визнано право власності на об'єкт нерухомого майна: будівлі літ. А-6, А1-4, Б-1, В-1, загальна площа 16927,3 кв.м, опис: літ. А-6, А1-4-інженерно-лабораторний корпус, літ. Б-1-будівля лабораторії стендових випробувань, літ. В-1-ДОК-склад, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 31995312101, адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32 за Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" (ідентифікаційний код: 30852560, місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32).
Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" витрати зі сплати судового збору у розмірі 739 904 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема порушення територіальної юрисдикції (підсудності) під час розгляду справи, нез'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Одночасно з апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про призначення у справі експертизи, відповідно до якого апелянт просить суд апеляційної інстанції призначити у справі комплексну судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів у справі №904/3614/20, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.12.2020 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), судді Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/3614/20; судове засідання призначено на 03.02.2021 на 11:30 годину; сторонам наданий час для подання відзиву, заяв, клопотань.
14.01.2021 представником апелянта - адвокатом Курильченко К.О. вищевказаному складу суду (Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.) заявлено заяву про відвід, яка мотивована порушеннями визначення суддів для розгляду цієї справи.
За результатами розгляду поданої заяви про відвід, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу, в зв'язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2021 провадження у справі № 904/3614/20 зупинила на підставі п.5 ч.1 ст.228 ГПК України до вирішення питання про відвід колегії суддів, суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.01.2021 для вирішення питання обґрунтованості заявленої заяви про відвід колегії суддів у складі: Іванов О.Г., Антонік С.Г., Березкіна О.В., обрано суддю Чередко А.Є.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.01.2021 суддею Чередко А.Є. відмовлено в задоволенні заяви про відвід колегії суддів.
Ухвалою від 01.02.2021 провадження у вказаній справі поновлено.
21.01.2021 Науково-виробничим Товариством з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому викладені також заперечення щодо призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів у справі.
01.02.2021 до Центрального апеляційного господарського суду звернувся заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури з клопотанням в порядку частини 4 ст.53 ГПК України щодо ознайомлення з матеріалами справи.
Також заступником прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури 01.02.2021 подано заяву про вступ у справу прокурора, яка мотивована порушенням інтересів держави, оскільки відповідач у цій справі є державним банком 100% акцій якого придбала держава, а функції з управління корпоративними правами держави у банку здійснює Кабінет Міністрів України, який виконує також функції вищого органу банку; також наголошено, що стабільність банківської системи є чинником забезпечення стабільності фінансової та економічної систем і економічної безпеки держави; згідно ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб"єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
02.02.2021 від третьої особи у справі надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також викладені пояснення стосовно суті справи.
03.02.2021 відповідачем подано клопотання про витребування від позивача оригіналів листів НВ ТОВ "Океанмаш" №09/08 від 09.08.2016, адресованого АТ КБ "Приватбанк", та листа АТ КБ "Приватбанк" від 09.08.2016, адресованого НВ ТОВ "Океанмаш".
Також 03.02.2021 відповідачем подані письмові пояснення щодо доводів позивача, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 03.02.2021 з розгляду питання щодо вступу прокурора у справу оголошувалась перерва до 09.02.2021.
05.02.2021 позивачем подані заперечення щодо вступу прокурора у справу, в яких зазначено, що прокурором:
- порушені приписи ч.3 ст.53 ГПК України, оскільки останній вирішив вступити у справу вже після початку розгляду справи по суті та винесення рішення, що не відповідає наведеній нормі;
- порушені положення ст.23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки прокурором, з урахуванням наявності органу державної влади, що може захищати інтереси держави як єдиного акціонера АТ КБ "Приватбанк" - Кабінету Міністрів України, не доведений порядок звернення, передбачений ч.4 ст.23 Закону.
Позивачем також наведені постанови Верховного Суду щодо питання участі прокурора у справі, зокрема, постанова від 02.09.2020 у справі №911/936/18, постанова об"єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.20218 по справі №924/1256/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. Щодо вступу прокурора на стадії касаційного провадження для прикладу навів постанови Верховного Суду від 14.01.2021 по справі №910/15803/19 та від 11.06.2020 у справі №910/10212/19.
08.02.2021 від третьої особи повторно надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
09.02.2021 відповідачем (апелянтом) подані пояснення на заяву прокурора про вступ у справу, в якій зазначено, що в даному випадку наявні підстави для вступу прокурора у справу з метою захисту інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, які не здійснюються у даній справі вказаним органом, оскільки за наслідком набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 у справі №904/3614/20 законної сили, Держава в особі Кабінету Міністрів України буде вимушена прийняти рішення про покриття завданих вказаним судовим рішенням Державі збитків на суму вартості об'єкту нерухомого майна, тобто фактично Кабінет Міністрів України зобов'язаний буде за рахунок асигнувань з Державного бюджету України покрити збиток державного банку, що утвориться внаслідок вибуття з власності банку об'єкту нерухомого майна. Крім того, з урахуванням розміщення у спірній будівлі майже всіх структурних підрозділів державного банку, Кабінет Міністрів України, реалізуючи свої виключні повноваження вищого органу управління банком встановлені п.22 ч.7 ст.7 Закону України "Про банки та банківську діяльність", зобов'язаний буде прийняти рішення про надання згоди на укладання банком правочину з купівлі іншого нерухомого майна для забезпечення функціонування структурних підрозділів банку, для чого Кабінетом Міністрів України має бути забезпечено виділення з Державного бюджету відповідної суми коштів.
Спростовуючи посилання представника Позивача щодо вирішення питання про вступ прокурора у справу за результатом перегляду в касаційному порядку справи №910/15838/19, наведено висновки Великої Палати Верховного Суду про залучення до участі у вказаній справі Офіс Генерального Прокурора за його заявою на стадії касаційного перегляду справи №826/20221/16, що наведені у постанові у вказаній справі від 15.06.2020 та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 23.12.2019.
09.02.2021 Дніпропетровською обласною прокуратурою подані додаткові пояснення щодо вступу прокурора у справу, зокрема зазначено, що з урахуванням того, що за нормами ст..270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі, а розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи, таким чином, прокурор звернувся із заявою про вступ у справу до початку апеляційного розгляду справи по суті, що відповідає вимогам ч.3 ст.53 ГПК України.
Також прокурор зауважив, що здійснює вступ у справу №904/3614/20, через те, що у даних правовідносинах відсутній орган державної влади, уповноважений здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, та через те, що інтереси держави в даній справі полягають в необхідності захисту банківської системи України від можливих економічних негараздів.
Розглянувши заяву прокурора про вступ у справу №904/3614/20, з урахуванням думки учасників провадження з цього питання, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні такої заяви, враховуючи наступне.
При зверненні до суду прокурор посилався на положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, а саме: здійснення ним представництва інтересів держави в суді, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, з урахуванням відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені вказані повноваження.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст.ст. 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Отже, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі №761/3884/18.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні №4-рп/2008 від 01.04.2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої і судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини
За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.
За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Аналіз положень ст. 53 Кодексу у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження або у разі відсутності такого органу.
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
За матеріалами даної справи, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем (державним банком); припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, оформлене на відповідача; визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем. За рішенням, ухваленим судом першої інстанції у цій справі, із власності державного банку вибуло нерухоме майно вартістю 452 978 388 грн. (вартість майна, визначена у договорі іпотеки від 01.06.2016, укладеного між позивачем та відповідачем).
Таким чином, за доводами прокурора є можливе позбавлення АТ КБ "Приватбанк" частини його ліквідних активів, що є загрозою стабільності розміщених у ньому коштів та заощаджень пересічних громадян, та може призвести до порушення стабільності банківського сектору та фінансового добробуту в країні.
З урахуванням пояснень прокурора до своєї заяви про вступ у справу, останній зазначає про відсутність органу у даних правовідносинах, який має здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах.
В той же час, вказане спростовується як первісною заявою самого прокурора, так і доводами позивача і відповідача.
Зокрема, пунктом 7 Статуту АТ КБ "Приватбанк", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 594, в редакції постанови КМУ від 14.08.2019 № 7 і 2 (офіційний текст якого розміщено на інтернет порталі Верховної Ради України та інтернет порталі Кабінету Міністрів України) визначено, що єдиним акціонером Банку, якому належить 100 відсотків акцій статутного капіталу Банку, є держава. Держава набула право власності на 100 відсотків акцій Банку 21.12.2016 відповідно до статті 411 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи. Функції з управління корпоративними правами держави в Банку здійснює Кабінет Міністрів України.
Згідно з частинами 1-3 ст.7 Закону України "Про банки та банківську діяльність" державний банк - це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк може існувати лише у формі акціонерного товариства. Положення цього Закону поширюються на державні банки з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею. Положення інших законів України застосовуються до державних банків в частині, що не суперечить цій статті. Єдиним акціонером державного банку є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Орган, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку.
Отже, АТ КБ "Приватбанк" є державним банком, функції з управління яким здійснює Кабінет Міністрів України.
Вказаним спростовуються доводи прокурора щодо відсутності у даних правовідносинах органу, який має здійснювати захист інтересів держави.
З урахуванням наявності органу, який має здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах, прокурором має бути доведений порядок звернення до такого органу в порядку, визначеному ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", в разі порушення інтересів держави або загрози такого порушення, та неналежне здійснення таким органом захисту інтересів держави.
Натомість, прокурором до заяви про вступ у справу прокурора не надано доказів ні попереднього звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень, ні доказів неналежного здійснення ним своїх повноважень, виражених у бездіяльності такого органу, зокрема невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави.
З урахуванням порушення прокурором процедури звернення до суду з відповідною заявою та відсутності доказів неналежного здійснення компетентним органом захисту інтересів держави, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви прокурора про вступ у справу.
Крім того, колегія суддів наголошує, що за приписами абз.3 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Відповідно до заяви заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури останнім не надано доказів наявності такої письмової вказівки або наказу Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції, що також є підставою для відмови у задоволенні поданої прокурором заяви.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 53, 234, 235, 281 ГПК України, Законом України "Про прокуратуру", суд, -
В задоволенні заяви заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про вступ у справу прокурора (вих. №15/4-74вих-21 від 01.02.2021) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік