вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" лютого 2021 р. Справа№ 910/8379/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Поляк О.І.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі Рибчич А.В.
За участю представників:
від позивача: Губа А.В. (кирівник)
від відповідача: Стародуб П.П. ( довіреність №8.2-2940 від 21.12.2020), Кучерявинко О.В. (довіреність №8.1-1049 від 22.06.2020)
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства «Завод 410 ЦА»
на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2020
у справі №910/8379/20 (суддя Привалов А.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АНБАР»
до державного підприємства «Завод 410 ЦА»
про стягнення 62 178,62 грн.,-
Позов заявлено про стягнення основного боргу за поставлений за договорами №УМТЗ-19-218/8 купівлі-продажу (поставки) від 25.06.2019 та №УМТЗ-19-246/8 купівлі-продажу (поставки) від 10.07.2019, але неоплачений товар в сумі 55 040,58 грн., штрафу в сумі 3 854,00 грн., інфляційних втрат в сумі 1 667,71 грн. та 3 % річних в сумі 1 256,33 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2020 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача присуджено основний борг у розмірі 55 040,58 грн., штраф у розмірі 3 854,00 грн., 3% річних у розмірі 1 256,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 443,97 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив про те, що факт наявності основної заборгованості за спірними договорами купівлі-продажу (поставки) у заявлених до стягнення сумах належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем. Також, зазначив про те, що оскільки відповідач неналежним чином виконав зобов'язання по договорам купівлі-продажу, своєчасно не сплати кошти за отриманий товар, то відповідно до п. 7.3 договору з нього підлягають стягненню штрафні санкції в сумі 3 854,00 грн., а також за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ст.. 625 ЦК України а 3 % річних в розмірі 1 256,33 грн. та втрати від інфляції 1443, 97 грн.
Водночас, суд першої інстанції під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування втрат від інфляції встановив, що вказаний розрахунок є частково невірний, оскільки при проведенні розрахунку позивачем не враховано, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць (такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18), з огляду на що здійснив власний розрахунок інфляційних втрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - державне підприємство «Завод 410 ЦА» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/8379/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте без повного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що
- матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, виконання позивачем умов спірних договорів поставки належним чином та прийняття (отримання) відповідачем товару в кількості та якості у розумінні приписів ст.ст. 673, 674 ЦК України, оскільки умови спірних договорів (п.п. 2.2, 5.5) містять вимоги щодо необхідності надання позивачем відповідачу, разом з товарами, які постачаються, певних документів (паспортів, сертифікатів якості, бірок, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК)) підтверджуючих якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ або ін., видаткових та податкових накладних).
Проте позивачем до позову не надано документів, передбачених авіаційними правилами та умовами спірних договорів, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства - виробника та доказів надходження таких документів відповідачу, а відтак, обов'язок по поставці товару не може вважатися виконаним у повному обсязі;
- у підписаних сторонами специфікаціях щодо поставки спірного товару сторонами, серед іншого, визначено умови оплати, а саме те, що оплата вартості товару проводиться після, серед іншого, проведення ВТК (вхідний контроль), який, відповідно до п. 5.1 Стандарту підприємства СТП.410.06.14-2019 «Вхідний контроль продукції. Загальні положення», затвердженого наказом апелянта №71 від 12.08.2019, застосовується для визначення кількісних та/або якісних характеристик матеріалів, запасних частин, компонентів і ЗВТ, що надійшли на підприємство від постачальників та є обов'язковою частиною технологічного процесу ТО АГ і проводиться, зокрема, з метою запобігання використанню у виробництві продукції, що не відповідає вимогам, встановленим в нормативній, технічній документації, технічних умовах і договорах із замовниками. Відповідний внутрішній технічний контроль при прийманні товару за кількістю та якістю здійснюється на складі відповідача в присутності представника позивача (за викликом), проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що спірний товар, стягнення вартості якого є предметом цього позову, пройшов процедуру вхідного контролю, в тому числі акту про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, а відтак, відсутні підстави щодо виконання зобов'язань відповідача в частині здійснення оплати за товар. Зазначив на те, що враховуючи відсутність підстав щодо виконання зобов'язань відповідача в частині здійснення оплати за товар, відсутні і підстави щодо стягнення з нього штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем не доведено прострочення виконання відповідного зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/8379/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), судді Калатай Н.Ф., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2020 апелянту поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/8379/20, зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року у справі №910/8379/20 до закінчення апеляційного провадження у даній справі, справу призначено до розгляду на 08.12.2020.
25.11.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:
- у апеляційній скарзі апелянт не надав жодних документів та доказів, які б спростували викладені у позовній заяві та оспорюваному рішенні доводи;
- у відповіді відповідача вих. № 16.7-769 від 24.04.2020 останній не заперечує як проти факту поставки спірного товару, так і проти вартості такого товару, проте зазначає про неможливість розрахуватися за спірний товар у зв'язку з скрутним матеріальним становищем, не заявляючи будь-яких зауважень щодо якості товару та відсутності всіх необхідних документів на такий товар, що спростовує доводи апеляційної скарги про поставку товару неналежної якості та ненадання позивачем під час поставки товару всіх необхідних документів,
- у апеляційній скарзі відповідача не надає обґрунтованого спростування (контр розрахунку) 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу;
- вхідний контроль проводиться представниками відповідача без залучення представників позивача та оформлюється внутрішнім документом відповідача, який позивачу не направляється. Відповідачем до апеляційної скарги не додано документи внутрішнього контролю, що свідчить про те, що поставлений товар був якісним, повністю відповідав умовам спірних договорів, ТУ, ГОСТ, іншій документації та використаний відповідачем у господарській діяльності,
Враховуючи вищевикладене, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/8379/20.
08.12.2020 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Руденко М.А. (судді-доповідача) у відпустці, з огляду на що ухвалою від 14.12.2020 справу призначено до розгляду на 02.02.2021.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 № 09.1-08/397/21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку зі звільненням судді Калатай Н.Ф. у відставку.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою від 28.01.2021 задоволено самовідвід судді Дідиченко М.А. у розгляді апеляційної скарги державного підприємства «Завод 410 ЦА» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/8379/20, матеріали справи №910/8379/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 ГПК України.
29.01.2021 до суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну (правничу) допомогу в сумі 6 500,00 грн.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.02.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді: Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.
Судовому засіданні 02.02.2021 року представники відповідачів підтримали вимоги своєї апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 25.06.2019 (а.с. 16-20) та 10.07.2019 (а.с. 22-26) відповідач як покупець та позивач як продавець уклали аналогічні за змістом договори купівлі продажу (поставки) №УМТЗ-19-218/8 (далі Договір 1) та №УМТЗ-19-246/8 (далі Договір 2), відповідно до п. 1.1 яких продавець зобов'язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
В п. 1.3 Договору 1 та Договору 2 сторонами погоджено, що поставка, товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої факсимільним зв'язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна поставляються за цим Договором, передбачені у Специфікаціях.
Згідно з п. 3.1 Договору 1 загальна сума цього договору на момент його укладення складає 21 462,00 грн. в тому числі ПДВ 20%.
Згідно з п. 3.1 Договору 2 загальна сума цього договору на момент його укладення складає 36 579,30 грн. в тому числі ПДВ 20%.
За змістом п. 3.2 Договору 1 та Договору 2 ціна одиниці товарів фіксується на момент укладання договору та передбачена в Специфікації до договору з урахуванням умов поставки, протягом строку дії цього договору зміні в односторонньому порядку не підлягає.
У відповідності з п. 4.1 Договору 1 та Договору 2 розрахунки проводяться наступним шляхом :
- покупець направляє продавцю (факсимільним зв'язком або електронною поштою) заявку на поставку товару в рамках Специфікацій, які є невід'ємними додатками до даного договору;
- продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції;
- покупець, згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку), проводять платіж, умови зазначаються в кожній Специфікації окремо.
Форма розрахунків: безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, вказаний в договорі. Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.п. 4.2, 4.3 Договору 1 та Договору 2).
За змістом п.п. 5.1-5.4 Договору 1 та Договору 2 строк поставки партії товару буде вказано в кожній Специфікації окремо. Місце поставки (передачі) партії товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо. Умови поставки товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо.
Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів та проходження вхідного контролю на складі покупця якщо не передбачено інше (п. 5.6 Договору 1 та Договору 2).
На виконання умов Договору 1 сторонами підписано Специфікацію № 1 (а.с. 21) на загальну суму 21 462,00 грн. в якій сторонами, серед іншого, погоджено:
- перелік та кількість товарів, які постачаються;
- умови оплати: 100% оплати вартості товару здійснюється протягом 21 банківських днів після поставки товару та проведення ВТК, на підставі рахунку, виставленого за заявкою покупця;
- умови та місце поставки: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94, за рахунок продавця.
На виконання умов Договору 2 сторонами підписано Специфікацію № 1 (а.с. « 7) на загальну суму 36 579,30 грн. в якій сторонами, серед іншого, погоджено:
- перелік та кількість товарів, які постачаються;
- умови оплати: 100% оплати вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та проведення ВТК, на підставі рахунку, виставленого за заявкою покупця;
- умови та місце поставки: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94, за рахунок продавця.
На виконання умов Договору 1 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 20 202,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних №АН2907/06 від 29.07.2019 на суму 17 592,00 грн.(а.с. 30) та №АН0208/01 від 02.08.2019 на суму 2 610,00 грн. (а.с. 29), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
З матеріалів справи слідує та не заперечувалось представниками сторін, що в рахунок оплати поставленого за Договором 1 товару відповідачем перераховано лише 2 610,00 грн.
Отже, загальна сума неоплаченого за Договором 1 товару становить 17 592,00 грн. (20 202,00-2 610,00)
На виконання умов Договору 2 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 37 448,58 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної №АН2907/05 від 29.07.2019 (а.с. 28), яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Доказів оплати поставленого за Договором 2 товару матеріали справи не містять.
З огляду на невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті, поставленого за Договором 1 та Договором 2 товару, позивач звернувся до суду з цим позовом у якому, серед іншого, просив стягнути основний борг в сумі 55 040,58 грн. (17 592,00+37 448,58).
У апеляційній скарзі відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши про те, що фактично матеріли справи не містять належних та допустимих доказів поставки товару, оскільки умови спірних договорів (п.п. 2.2, 5.5) містять вимоги щодо необхідності надання позивачем відповідачу разом з товарами, які постачаються певних документів (паспортів, сертифікатів якості, бірок, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК)) підтверджуючих якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ або ін., видаткових та податкових накладних), проте позивачем до позову не надано документів, передбачених авіаційними правилами та умовами спірних договорів, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства - виробника та доказів надходження таких документів відповідачу, а відтак, обов'язок по поставці товару не може вважатися виконаним у повному обсязі.
Крім того, відповідач зазначив про те, що у підписаних сторонами специфікаціях щодо поставки спірного товару сторонами, серед іншого, визначено умови оплати, а саме те, що оплата вартості товару проводиться після, серед іншого, проведення ВТК, проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, що спірний товар пройшов процедуру вхідного контролю, в тому числі акту про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, а відтак, підстави щодо виконання зобов'язань відповідача в частині здійснення оплати за товар відсутні,
Суд першої інстанції позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар задовольнив у повному обсязі в розмірі 55 040, 58 грн., колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як визначено за змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Разом з тим, за змістом ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідно до п. 2.1 Договору 1 та Договору 2 продавець повинен поставити Покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.
Так, згідно з ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, п. 2.5 Договору 1 та Договору 2 сторони погодили, що покупець має право здійснювати перевірку якості або кількості товару. Порядок та строки перевірки кількості та якості товару визначаються покупцем, про що він зобов'язаний письмово повідомити продавця. Якщо при прийомці або перевірці якості та кількості (комплектності) товару (в тому числі в період гарантійного строку) буде виявлено недостача невідповідність якості або комплектності товару вимогам визначеним в документації на товар або вимогам договору, покупець складає та направляє продавцю документи про невідповідність товару щодо його кількості, асортименту, якості, комплектності.
За змістом п. 2.6 Договору 1 та Договору 2 у випадку виявлення невідповідності якості товару покупець повідомляє продавця про це факсимільнім або електронним, або поштовим зв'язком протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару, із зазначенням виявлених дефектів та наданням фото-і /або відеоматеріалів. У випадку необхідності або неможливості з'ясування причин виникнення недоліків через представлені покупцем фото та відеоматеріали продавець протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення покупця про невідповідність товару направляє свого представника, який проводить оцінку переданого товару та недоліків, а також виявляє їх причини виникнення виробничий брак або неправильне транспортування. Вказаний порядок виявлення причин недоліків зберігається також коли недоліки в товарі виникли в процесі експлуатації, а також продавцем проводиться додаткова оцінка переданого товару в процесі експлуатації для виключення вирогідності порчі товару в зв'язку некоректної роботи обладнання (виникнення механічних пошкоджень і т.д.). В результаті, проведення оцінки продавцем складається та підписується обома сторонами двосторонній акт, в якому зазначається висновки та позиції продавця та покупця. Усуненню в 20-ти денний термін з моменту отримання повідомлення підлягають недоліки, які представляють собою виробничий брак або пошкодження отримані під час вантажу продавцем товару на транспортний засіб. У випадку неможливості усунення недоліків продавець зобов'язується в той же термін замінити неякісний товар товаром належної якості.
Отже, вхідний контроль, який передбачений умовами спірних специфікацій, мав здійснюватись відповідачем за правилами, встановленими п.п. 2.5 та 2.6 Договору 1 та Договору.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 16.07.2019 у справі № 910/9252/18 та від 17.12.2019 у справі № 910/16199/18.
Такими чином, для проведення перевірки якості товару у погодженому сторонами у Договорі порядку, який, відповідно до приписів чинного законодавства, є обов'язковим для сторін, у випадку виявлення факту поставки позивачем неякісного товару, в тому числі порушення вимог щодо надання необхідних документів на товар, відповідач мав у десятиденний строк з моменту отримання товару скласти відповідні документи про невідповідність товару із зазначенням виявлених дефектів та наданням фото-і/або відеоматеріалів та направити їх позивачу факсимільнім або електронним, або поштовим зв'язком. При цьому, у випадку неможливості встановлення причин виникнення недоліків позивач протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення відповідача про невідповідність товару мав направити свого представника який, в результаті, проведення відповідної перевірки мав скласти акт в якому зазначається висновки та позиції позивача та відповідача та який підписується обома сторонами.
Докази вчинення відповідачем таких дій матеріали справи не містять.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування..
Враховуючи викладене вище, факт поставки товару неналежної якості має бути підтверджений у порядку, встановленому спірними договорами.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, саме на відповідача покладений обов'язок довести обставини, на які він посилається, - факт неякісності товару, що ним у встановленому законодавством порядку не зроблено.
Слід зазначити і про те, що, з огляду на невиконання відповідачем обов'язку по оплаті спірного товару, позивач звернувся до відповідача з відповідною вимогою про виконання умов договору та сплату штрафних санкцій вих.№ 18 від 17.04.2020 (а.с. 37 ) на яку відповідач відповів листом вих. № 16.7-769 від 24.04.2020 (а.с. 41) в якому повідомив про неможливість розрахуватися на спірний товар саме у зв'язку з скрутним фінансовим положенням та зазначив про те, що коли підприємство почне працювати на повну потужність та отримає кошти від замовника, будуть проводитися розрахунки за поставлену продукцію, при цьому жодним чином не пославшись на поставку позивачем товару неналежної якості та/або ненадання останнім визначених спірними договорами необхідних документів.
Враховуючи обставини, які викладені вище та приписи п. 5.6 спірних договорів, датою виконання позивачем обов'язку щодо поставки товару за спірними накладними є дата підписання відповідних накладних.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт поставки відповідачу позивачем за Договором 1 та Договором 2 поставки товару на загальну суму 55 040,58 грн. та факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті такого товару, а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 55 040,58 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення нарахованих на суму основного боргу штрафу в сумі 3 854,00 грн., інфляційних втрат в сумі 1 667,71 грн. та 3 % річних в сумі 1 256,33 грн. колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 7.3 Договору 1 та Договору 2 сторони погодили, що за прострочення виконання зобов'язань за договором понад тридцять днів з винною сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманого за Договором товару та порушення такого строку понад тридцять днів, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.
Водночас, як вірно вказано судом першої інстанції під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування втрат від інфляції встановлено, що вказаний розрахунок є частково невірний, оскільки при проведенні розрахунку позивачем не враховано, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць (такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18), з огляду на що суд першої інстанції здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 1 443,97 грн.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафу та 3 % річних за власним розрахунком в сумі 3 854,00 грн. та 1 256,33 грн. відповідно, а інфляційних втрат - за уточненим розрахунком суду в сумі 1 443,97 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що контрозрахунку штрафних санкцій та втрат від інфляції та 3 % річних відповідачем надано не було.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/8379/20, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються:
- судові витрати позивача за звернення з позовом - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;
- судові витрати відповідача за звернення з апеляційною скаргою - на відповідача.
Щодо поданої позивачем до суду апеляційної інстанції заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну (правничу) допомогу в сумі 6 500,00 грн., колегія суддів зазначає таке.
Зі змісту поданої позивачем до суду апеляційної інстанції заяви про професійну правничу допомогу, доданих до неї акту наданих послуг від 30.12.2020 та детального опису робіт (наданих послуг) по договору про надання правової допомоги від 02.03.2020 слідує, що надана правова допомога складається з:
- ознайомлення з умовами Договору 1, первинними документами по господарським операціям та надання правового висновку, кількість годин - 1,5 години, вартість однієї години - 500 грн., загальна сума 750,00 грн.;
- ознайомлення з умовами Договору 2, первинними документами по господарським операціям та надання правового висновку, кількість годин - 1,5 години, вартість однієї години - 500 грн., загальна сума - 750,00 грн.;
- підготовка вимоги про сплату заборгованості, кількість годин - 2 години, вартість однієї години - 500 грн., загальна сума - 1 000,00 грн.;
- підготовка проекту позовної заяви до відповідача про стягнення заборгованості на загальну суму 62 178,62 грн., в тому числі розрахунку нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, кількість годин - 4 години, вартість однієї години - 500 грн., загальна сума - 2 000,00 грн.;
- ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги та надання правового висновку, кількість годин - 1 година, вартість однієї години - 500 грн., загальна сума - 500,00 грн.;
- підготовка проекту відзиву апеляційну скаргу, кількість годин - 3години, вартість однієї години - 500 грн., загальна сума 1 500,00 грн.
Отже, частина витрат на професійну правничу допомогу, стягнення плати за які позивач заявляє до суду апеляційної інстанції, стосується правової допомоги, яка була надана позивачу під час розгляду справи в суді першої інстанції (загальна сума таких витрат становить 4 500,00 грн. - примітка суду), проте з відповідною заявою про розподіл таких витрат позивач до суду першої інстанції не звертався.
При цьому, розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, має проводити саме суд першої інстанції, суду апеляційної інстанції надано право лише на перегляд судового рішення, прийнятого за вказаними вимогами, а не на первісний розподіл таких витрат.
Вказане виключає розгляд судом апеляційної інстанції заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу частині витрат, які пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції загальна сума яких становить 4 500,00 грн.
Відносно решти вимог заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині витрат, які пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, загальна сума яких становить 2 000,00 грн. колегія суддів зазначає про таке.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до матеріалів справи додано копію, укладеного позивачем як клієнтом з адвокатом Кайдановичем Едуардом Йосиповичем Договору про надання правової допомоги від 02.03.2020 (а.с.142) та додаток № 1 до нього, ордер на надання правової допомоги серія ЖТ № 065272 від 02.03.2020 (а.с.147 ), акт наданих послуг від 30.12.2020 (а.с.149).
За змістом п. 1 Договору про надання правової допомоги від 02.03.2020 предметом вказаного договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта під час стягнення заборгованості з відповідача по Договору 1 на суму 17 592,00 грн. та Договору 2 на суму 37 448,58 грн., серед іншого, надання консультацій, складення відзивів, інших процесуальних документів та представництво інтересів клієнта в судах всіх інстанцій.
Згідно з розділом 3 Договору про надання правової допомоги від 02.03.2020 та Додатком № 1 (а.с.148) до вказаного договору сторонами погоджено погодинна оплата з розрахунку 500,00 грн. за один час роботи (надання правових послуг) адвоката.
Зі змісту наданого позивачем акту наданих послуг від 30.12.2020 (а.с.149) вбачається, що надана у суді апеляційної інстанції правова допомога складається з:
- ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги та надання правового висновку, кількість годин - 1 година, вартість однієї години - 500 грн., загальна сума - 500,00 грн.;
- підготовка проекту відзиву апеляційну скаргу, кількість годин - 3години, вартість однієї години - 500 грн., загальна сума 1 500,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Кайдановичем Едуардом Йосиповичем у суді апеляційної інстанції послуг на загальну суму 2 000,00 грн.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У судовому засіданні, представник відповідача надав заяву щодо витрат на надання професійної правничої допомоги, в якій просив відмовити позивачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6500 грн. 00 коп.
Враховуючи те, що за результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 910/8379/20 судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу державного підприємства «Завод 410 ЦА» на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/8379/20 залишено без задоволення, апеляційний суд вважає належним чином обґрунтованою заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині витрат, які пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та є співмірними наданим послугам, загальна сума яких становить 2 000,00 грн.
Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Таким чином, зважаючи на наявні документи, надані позивачем в обґрунтування поданої заяви, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині витрат, які пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та стягнути з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн., витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Завод 410 ЦА» на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/8379/20 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/8379/20 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/8379/20.
5. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АНБАР» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині витрат, які пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, загальна сума яких становить 4 500,00 грн. залишити без розгляду.
6. В іншій частині заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АНБАР» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
7. Стягнути з державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АНБАР» (03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних 3, ідентифікаційний код 41301708) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) грн.
8. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.
9. Матеріали справи № 910/8379/20 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 10.02.2021.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді О.І. Поляк
Є.Ю. Пономаренко