вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" лютого 2021 р. Справа№ 910/7294/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Дідиченко М.А.
при секретарі Рибчич А.В.
За участю представників:
від позивача: Накоп'юк Я.В. (ордер СА №1002872 від 12.11.2020)
від відповідача: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2020
у справі №910/7294/20 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД»
до акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 13 420,50 грн.,-
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, прийнятого до перевезення згідно перевізних документів №№ 41366659, 41366667, 41607466, 41693599, 41693607, 41693623, 41693615, 41876087, 41876061, 41876111, 41876079, 41876103, 41876053, 41876038, у сумі 13 420,50 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 4 000,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № №910/7294/20 позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 13 420,50 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 2 102,00 судового збору та 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, судом перевірено та визнано обґрунтованим розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, наведений позивачем у позові.
Також, оцінивши наявні матеріали справи, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 80% від ціни позову, зазначивши про те, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов'язань, причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.
Крім того, суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу та зменшення вказаної суми на 80 %, зазначивши про те, що надані позивачем документи на підтвердження факту таких витрат містять достатньо детальний опис наданих послуг з професійної правничої допомоги у даній справі. Відповідач не довів, що час, вказаний у акті виконаних робіт, не відповідає фактично витраченому часу на підготовку позову та про те, що заявлена позивачем до відшкодування сума є навіть меншою за мінімальний розмір заробітної плати, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2020» рік на момент надання цих послуг.
Не погоджуючись з рішенням, акціонерне товариств «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/7294/20 та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафу від 13 420,50 грн. до 80 % від вказаної суми, тобто до 2 684,10 грн., та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на 80%, тобто до суми 800,00 грн., в решті позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також при прийняті якого судом не надано оцінки окремим доказам у справі, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права та не зазначено оцінки та мотивів відхилення заперечень відповідача, у зв'язку з чим, таке рішення підлягає зміні в частині зменшення розміру стягнутого судом штрафу.
У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на наявність підстав для зменшення, як розміру заявленого до стягнення штрафу, так і суми витрат позивача на професійну правничу допомогу на 80 % вказавши, що:
- стягнутий судом штраф в розмірі 13 420,50 грн. є надмірно великим та є джерелом отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків, оскільки прострочення терміну доставки вантажу не завдало жодних збитків позивачу та не вплинуло на його господарську діяльність, тоді як вантаж було доставлено залізницею у повному обсязі та без будь-яких втрат чи пошкоджень, а відтак, клопотання про зменшення розміру штрафу на 80 % від нарахованої суми в даному випадку та за наявних обставин, є прийнятною та справедливою санкцією у співвідношенні до вчиненого відповідачем порушення зобов'язань, відповідатиме інтересам обох сторін та ґрунтуватиметься на таких загальних засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність;
- з урахуванням того, що недотримання строку доставки вантажу не завдало шкоди позивачу і не вплинуло на його господарську діяльність, тоді як вантаж було доставлено без втрат чи пошкоджень, що свідчить про поведінку залізниці спрямовану на негайне і добровільне усунення порушень, заява про зменшення розміру штрафу в даному випадку та за наявних обставин є прийнятною у співвідношенні до вчиненого порушення зобов'язань і відповідатиме інтересам обох сторін;
- судом першої інстанції не враховано доводи апелянта стосовно того, що представником позивача - Накоп'юком Я.В. подано велику кількість однотипних позовних заяв (однакових за змістом) до AT «Укрзалізниця» (по колу діяльності регіональної філії «Львівська залізниця»), по яких порушені провадження, а тому заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом, та не відповідає критеріям розумності та співмірності, суперечить принципу розподілу витрат, і становить надмірний тягар для відповідача.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/7294/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), судді Калатай Н.Ф., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2020 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/7294/20 та поновлено акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зазначений строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено розгляд справи на 08.12.2020 об 11 год. 40 хв., зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року у справі №910/7294/20 до закінчення апеляційного провадження у даній справі.
16.11.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що:
- позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести, згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів, а відтак, саме на відповідача, як заявника клопотання про зменшення розміру штрафу, покладається обов'язок доведення вищевказаних обставин проте відповідачем жодного доказу на спростування зазначеного не надано, так само як і не наведено жодного мотивування визнання рішення незаконним, необґрунтованим або прийнятим з порушенням норм матеріального та/або процесуального законодавства;
- згідно абз. 2 п. 205 рішення Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 № 470-р, яке опубліковано на офіційному веб-порталі АМКУ за посиланням: https://amcu.gov.ua/npas/pro-porushennya-zakonodavstva-pro-zahist-ekonomichnoyi-konkurenciyi-ta-nakladennya-shtrafu-124, чистий дохід відповідача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2019 році становив 89 711 801 000, грн., що також свідчить про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій у цій справі;
- відповідач вказує, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є надмірним, однак жодного доказу на підтвердження зазначеного відповідачем до суду першої інстанції не надано, в той час як наданими позивачем документами підтверджується як факт понесення таких витрат, так і їх розмір;
- клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу має містити докази неспівмірності таких витрат, однак відповідачем жодного доказу на спростування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу не надано, а самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат,
- позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення на адресу відповідача претензій щодо стягнення спірних штрафів, проте станом на день звернення з позовною заявою по даній справі (13.05.2020), відповіді про задоволення або відмову у задоволені претензій позивачем не отримано, а відтак позивач вимушений був понести витрати на професійну правничу допомогу. Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 2 000,00 грн., та заявив, що в порядку, встановленому абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, докази понесення вказаних витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зауважив також на тому, що відповідач в апеляційній скарзі жодним чином не спростовує факту порушення терміну доставки вантажу та не заперечує щодо здійснених позивачем розрахунків граничного терміну доставки та визначеного розміру штрафних санкцій.
Також, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
В подальшому, 16.11.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» Накоп'юк Ярослава Володимировича надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через сервіс «EasyCon».
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 враховуючи перебування судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею на лікарняному, справу №910/7294/20 передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 19.11.2020 року, справу №910/7294/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року у справі №910/7294/20 у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуюча суддя), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А. прийнято до свого провадження, задоволено клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» Накоп'юк Ярослава Володимировича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через сервіс «EasyCon».
08.12.2020 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Руденко М.А. (судді-доповідача) у відпустці, з огляду на що ухвалою від 14.12.2020 справу призначено до розгляду на 02.02.2021, учасників повідомлено, що судове засідання по справі №910/7294/20 відбудеться в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через сервіс «EasyCon».
Відповідач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги (а.с.168-172), а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 07.02.2018 позивач як замовник та відповідач як перевізник уклали договір про надання послуг № 07153/ПЗ-2018 (далі Договір) (а.с. 14-21), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, і проведення розрахунків за ці послуги.
У п. 1.2 Договору сторони погодили, що перевезення - це послуга, в процесі якої відповідач зобов'язується доставити довірений позивачем вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а позивач зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМ України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
Згідно з п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу.
Відповідно до п. 8.5.2 Договору, оформлений ЕПД (електронний перевізний документ) вважається оригіналом Договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання позивачем договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП (електронний цифровий підпис) в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення позивачем будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018 (п.12.1 Договору). Якщо жодна з сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
Матеріали справи не містять доказів звернення сторін з відповідною письмовою пропозицію про припинення дії Договору, а відтак, Договір є діючим.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що в межах строку дії Договору, позивач передав відповідачу до перевезення вантаж у залізничних вагонах відправником та одержувачем якого є позивач, що оформлено залізничним накладними №№ 41366659, 41366667, 41607466, 41693599, 41693607, 41693623, 41693615, 41876087, 41876061, 41876111, 41876079, 41876103, 41876053, 41876038. (а.с.23-24,26,28 -31, 33-37, 39-40, )
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що відповідачем порушено строки доставки спірних вагонів, які встановлені п. 41 Статуту залізниці України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086, з огляду на що відповідач повинен сплатити позивачу встановлений законом штраф.
Відповідач як у відзиві на позов, так і у апеляційній скарзі хоча і заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, проте фактично жодних підстав такого заперечення не навів.
Крім того, відповідач просив зменшити штраф на 80 % від ціни позову, тобто до 2 684,10 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі прийшов до висновку про те, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, судом перевірено та визнано обґрунтованим розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, наведений позивачем у позові. При цьому, вказав на те, що відсутні підстави для задоволення заяви відповідача щодо зменшення штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу на 80 відсотків, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов'язань, причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення. Щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу вказав, що надані позивачем документи на підтвердження факту таких витрат містять достатньо детальний опис наданих послуг з професійної правничої допомоги у даній справі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У відповідності до вимог п 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Пунктом 41 Статуту залізниць, передбачено, що :
- залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення;
- вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки;
- у разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Правилами обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що в разі перевезення вантажною швидкістю термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата, зокрема:
- маршрутними відправками - термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320 км;
- вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах - термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км,
і обчислення таких термінів доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Також, додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 29, яка визначає тип відправки: «Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна», у відповідному місці проставляється позначка «х» і заповнюється ця графа відправником.
Як слідує зі змісту спірних накладних, у графі 29 накладних відповідачем відмічено тип відправки.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у спірних накладних (у тому числі графи 29 «Відправка»), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графах 38 «Підпис» даних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення та укладення договору перевезення.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст спірних накладних, а саме, дати відправлення вагонів зі станції відправлення (графа 56) та дати прибуття вагонів на станцію призначення (графа 51), вагони за спірними накладними доставлені відповідачем з порушенням строків, встановлених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажив.
Пунктами 2.4 та 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються:
- на одну добу: на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів;
- на дві доби: у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.
У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
- виконання митних та інших адміністративних правил;
- тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
- необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
При цьому, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Однак передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки порожніх вагонів у спірних випадках сталося внаслідок вини самого відповідача як перевізника, який не забезпечив виконання умов Договору.
Відповідно до п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Як передбачено за змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з доставки вантажів, є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції як про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення термінів доставки вантажу, так і про правильність розрахунку позивача вказаних позовних вимог. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що порушення строків доставки вантажу відповідачем не заперечувалось, контрозрахунок штрафних санкцій не надавався.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 80 % від ціни позову, тобто до 2 684,10 грн., яке міститься у відзиві на апеляційну скаргу колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
У обґрунтування поданого клопотання у відзиві на позов відповідач послався на те, що матеріли справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки вантажу.
Проте сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
При цьому колегія суддів враховує те, що відповідачем не надано жодних доказів як того, що порушення строків поставки спірного вантажу були зумовлені винятковими обставинами, так і того, що такі порушення не завдали значних збитків відповідачу.
Слід зазначити і про те, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, вказана правова норма встановлює, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.
Щодо посилань відповідача на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018 у справі № 905/64/18 про наявність підстав для зменшення розміру штрафу у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що обставини щодо наявності підстав для зменшення штрафу у справі №905/64/18 та у справі №910/7294/20 не є тотожними, оскільки подані у вказаних справах клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтовані різними обставинами, а при прийнятті рішення щодо правомірності зменшення штрафних санкцій у справі №905/64/18 суд касаційної інстанції, серед іншого, прийняв до уваги як те, що перевезення вантажу щодо якого було допущено порушення строків відбувалась регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» частина залізничної мережі якої знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, в зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу, так і те, що за підсумками роботи за 2016 рік філія «Донецька залізниця» отримала збиток у сумі 77 031,00 тис. грн. та за перше півріччя 2017 року філія отримала збиток у сумі 396 951,00 тис. грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, в той час як у цій справі № 910/7294/20 зазначені обставини відсутні.
З огляду на обставини, які викладені вище, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 13 420,50 грн.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
У суді першої інстанції позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 4 000,00 грн., що суд визнав законним.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
З матеріалів справи слідує, що у позовній заяві позивач, серед іншого, просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Зі змісту доданого позивачем до позову акту виконаних робіт (наданих послуг) № 01-20/60 від 18.05.2020 (а.с. 48) вбачається, що надана правова допомога складається з:
- правового аналізу претензії від 05.11.2019 вих. № 0511-560, від 11.11.2019 вих. № 1111-582, № 1111-584 від 21.11.2019, № 2111-604 та № 2111-605 - 20 хвилин;
- консультації щодо порядку стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 13 420,50 грн. - 20 хвилин;
- підготовчої роботи для складення позовної заяви, збір документів, копіювання документів, аналіз законодавства та судової практики - 80 хвилин;
- складання позовної заяви про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 13 420,50 грн. - 120 хвилин.
На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до матеріалів справи додані копію укладеного позивачем як клієнтом з адвокатом Накоп'юк Ярославом Володимировичем Договору про надання правової допомоги № 01-02 від 03.02.2020 (а.с. 45-47), акт виконаних робіт (наданих послуг) № 01-02/60 від 18.05.2020 (а.с. 48), рахунок на оплату № 01-02/60 від 18.05.2020 (а.с. 49) та платіжне доручення № 446 від 18.05.2020 (а.с. 50).
За змістом п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 01-02 від 03.02.2020, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пунктів 4.3 та 4.4 Договору про надання правової допомоги № 01-02 від 03.02.2020 вартість послуг, наданих адвокатом, складає 1 000,00 грн. за одну годину роботи, а за участь у кожному судовому засіданні - 2 000,00 грн., але не повинна перевищувати суму у розмірі 30 000,00 грн. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін.
У акті робіт (наданих послуг) № 01-02/60 від 18.05.2020 його сторони погодили, що вартість послуг адвоката складає 4 000,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Накоп'юк Ярославом Володимировичем послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката колегія суддів зазначає таке.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позову заяву відповідач зазначає про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу та просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на 80 % від встановленої суми у розмірі 4 000, 00 грн., тобто до суми в розмірі 800,00 грн.
У обґрунтуванні своїх заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідач послався на те, що:
- позивачем в порушення ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у долученому до матеріалів справи договору про надання правової допомоги, не доведено порядку обчислення і розміру такої правничої допомоги, зокрема, позивачем не деталізовано суму в розмірі 4 000,00 грн., в частині її віднесення до конкретного виду юридичних послуг, пов'язаних з розглядом справи згідно із ч. 3 ст. 123 ГПК України, а також не конкретизовано її на предмет співвідношення із вказаною вище сумою у загальній сумі 4 000,00 грн.
- заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу суперечить принципу співмірності з ціною позову;
- на адресу відповідача надійшло декілька однотипних позовних заяв позивача, по яких господарським судом міста Києва відкрито провадження у справах, зокрема: №910/1838/20 на суму 6 959,70 грн. №910/1839/20 на суму 5 799,75 грн., №910/2104/0 на суму 5 605,35 грн., №910/1502/20 на суму 7 205,03грн., №910/2236/20 на суму 5 163,00 грн., №910/2083/20 на суму 5 328,32 грн., № 910/2082/20 на суму 5 043,62 грн., №910/2103/20 на суму 4 199,13 грн., № 910/2279/20 на суму 5 163,00 грн. та інші, які підготовлені представником позивача Накоп'юком Ярославом Володимировичем та є ідентичними за змістом, а відтак час, вказаний у актах виконаних робіт, долучених до матеріалів справи, не може відповідати фактично витраченому часу на підготовку, а заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу є неспівмірними, а їх розмір є необґрунтованим.
Щодо вказаних обставин слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як встановлено вище наданими позивачем документами підтверджується факт надання позивачу адвокатом Накоп'юк Ярославом Володимировичем послуг на заявлену до стягнення суму, а відтак посилання відповідача на те, що позивачем не доведено порядку обчислення і розміру такої правничої допомоги, зокрема, не деталізовано суму в розмірі 4 000,00 грн., в частині її віднесення до конкретного виду юридичних послуг, пов'язаних з розглядом справи згідно із ч. 3 ст. 123 ГПК України, а також не конкретизовано її на предмет співвідношення із вказаною вище сумою у загальній сумі 4 000,00 грн. колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що спростовуються наявними у матеріалах справи документальними доказами.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач також не довів, що час, вказаний у акті виконаних робіт, не відповідає фактично витраченому часу на підготовку позову, а припущення судом відхиляються
Щодо співмірності вартості професійної правничої допомоги, то, суд першої інстанції цілком вірно врахував, що заявлена позивачем до відшкодування сума є навіть меншою за мінімальний розмір заробітної плати, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2020» рік на момент надання цих послуг.
Слід зауважити і на тому, що як вірно вказано судом першої інстанції, вартість робіт з професійної правничої допомоги, яка становить навіть менше за мінімальну зарплату, не суперечить рівню складності малозначної справи, а залучення адвоката до участі у справі є правом позивача.
Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку та стягнення їх у заявленій до стягнення позивачем сумі 4 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних вимог залишається без змін.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/7294/20, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою, а саме витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/7294/20 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/7294/20 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/7294/20.
5. Матеріали справи №910/7294/20 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 10.02.2021.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Дідиченко