вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2021 р. Справа № 910/9979/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Майамі"
на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2020 р. (повний текст складено 08.10.2020 р.)
у справі № 910/9979/20 (суддя - Усатенко І.В.)
за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Майамі"
про стягнення 264 907,05 грн.,-
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Майамі" (далі - ТОВ "Майамі") про стягнення 264 907,05 грн., з яких: 79,81 грн. боргу за послуги з постачання гарячої води, надані до 01.05.2018 р. та нараховані на цю суму 6,15 грн. інфляційних втрат, 3,59 грн. 3 % річних; 220 876,85 грн. боргу за послуги з постачання гарячої води, надані з травня 2018 року по травень 2020 року та нараховані на цю суму 4 225,52 грн. інфляційних втрат, 5 509,91 грн. 3 % річних, 34 205,22 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати послуг з постачання гарячої води.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2020 р. у справі № 910/9979/20 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Майамі" на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 79,81 грн. боргу, 6,15 грн. інфляційних втрат, 3,59 грн. 3 % річних; 220 876,85 грн. боргу, 4 225,52 грн. інфляційних втрат, 5 509,91 грн. 3 % річних, а також 3 460,53 грн. судового збору за подання позову; відмовлено в частині позовних вимог щодо стягнення пені.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем споживались послуги з постачання гарячої води у визначеному позивачем обсязі, тож позивач вправі вимагати від відповідача оплати їх вартості. Установивши, що на час розгляду спору відповідач допустив заборгованість у заявленому до стягнення розмірі, суд визнав також правомірними вимоги щодо застосування до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до перевіреного судом розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних. У задоволенні пені відмовлено за відсутності правових підстав для її стягнення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Майамі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що позивачем на доведення надання послуг з постачання гарячої води до матеріалів справи долучені підписані в односторонньому порядку акти, які складені на юридичну особу закрите акціонерне товариство "Майамі" (далі - ЗАТ "Майамі"), яка припинила свою діяльність з 08.09.2010 р. відповідно до внесеного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Водночас, відповідач заперечував вартість наданих послуг, вказуючи на необґрунтований та арифметично невірний перерахунок позивача вартості наданих послуг за бездоговірне споживання відповідачем гарячої води; помилкове зазначення у розрахунках податку на додану вартість (ПДВ) та ненаправлення на адресу відповідача цих актів.
Відповідач також посилався на неврахування позивачем укладеного між ТОВ "Майамі" та ТОВ "Осіма" договору оренди нежитлових приміщень № 26/02/2018 від 28.02.2018 р., і на те, що ТОВ "Осіма" 01.10.2019 р. уклало з позивачем договір про надання послуг з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень, тож відповідач особисто не споживав послуги з постачання гарячої води, а тому не повинен оплачувати їх вартість.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Руденко М.А., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 20.01.2021 р.
11.01.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про продовження процесуальних строків для подання відзиву на апеляційну скаргу, яке задоволено судом, оскільки вказана заява подана до закінчення строку та обґрунтована тим, що частина встановленого строку припадає на святкові дні.
14.01.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 р. оголошено перерву до 27.01.2021 р.
26.01.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.
27.01.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.
Вказане клопотання залишено без задоволення, оскільки участь представників сторін у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась і позивач не позбавлений був можливості залучити іншого представника.
У судовому засіданні, що відбулось 27.01.2021 р., відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач не взяв участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що нежилі приміщення №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 329 в літ. А), загальною площею 25,00 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, літ. А, належать ЗАТ "Майамі", згідно витягу з державного реєстру правочинів № 2229065 від 30.03.2006 р.
Згідно витягу з ЄДР ТОВ "Майамі" є правонаступником ЗАТ "Майамі" (а.с. 57 том 1).
13.03.2015 р. між ПАТ "Київенерго" (виконавець) та ТОВ "Майамі" (споживач), який є власником нежитлового приміщення у м. Києві, вул. Червоноармійська, буд. 114, площею 25,00 кв.м., укладено договір № 053041513290100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язався оплачувати надані послуги.
За умовами пункту 3.2 договору кількість та види водорозбірних пристроїв системи гарячого водопостачання визначено в кількості 1 кран змішувач.
Відповідно до пункту 7 договору у разі зміни тарифів оплата за централізоване опалення та гаряче водопостачання споживачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.
Згідно пункту 13 договору платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Договір укладається до 15.04.2015 р. і набирає чинності з 01.09.2014 р. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (пункти 32, 33 договору).
Актом № 403-15/76 від 24.03.2015 р. про обстеження систем центрального опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення ТОВ "Майамі" за адресою: вул. Велика Васильківська, 114, площею 25,00 кв.м., встановлено кількість приладів водорозбору ГВП - 1 кран змішувач, а також режим роботи - 5 днів на тиждень, 9 год. на добу.
Вказаний акт складено представником РТМ "Печерськ" СВП "КТМ" ПАТ "Київенерго" в присутності головного бухгалтера відповідача.
Згідно акту надання послуг з централізованого постачання гарячої води № 053041501740116/04/2018/1 від 30.04.2018 р. встановлено, що споживачу у квітні 2018 року було надано послуги на суму 79,81 грн.
11.10.2018 р. ПАТ "Київенерго" (кредитор) та КП виконавчого органу Київради "Київської міської державної адміністрації" "Київтеплоенерго" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 (далі - договір цесії), відповідно до якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 р. послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача на загальну суму 1 818 662 617,96 грн. станом на 01.08.2018 р. з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 р. до дати укладення цього договору та коригувань платежів.
За пунктом 1.3 договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень).
Відповідно до витягу з додатку № 2 до договору цесії позивач набув право вимоги до ЗАТ "Майамі" в частині заборгованості за спожиту до 01.05.2018 р. теплову енергію за договором у розмірі 79,81 грн.
Листом № 1/5-053041501740116 від 08.04.2019 р. новим кредитором повідомлено відповідача про відступлення права вимоги за договором цесії та обов'язок сплатити 79,81 грн. заборгованості.
Позивачем виставлялися відповідачу акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води з травня 2018 року по травень 2019 року.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 207157812 від 21.04.2020 р., ТОВ "Майамі" належить на праві приватної власності група приміщень №№ 330, 333 (літ. А), об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 280,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114.
Під час перевірки вказаного об'єкту працівниками позивача складено акт № 08-04/2019 від 16.04.2019 р. про порушення споживачем правил користування тепловою енергією (далі - ПКТЕ) з якого випливає, що відповідач при користуванні тепловою енергією за адресою: вул. В. Васильківська, 114, порушив пункт 44 ПКТЕ, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1198, шляхом бездоговірного споживання теплової енергії - централізованого гарячого водопостачання, ТОВ "Майамі" кафе-сироварня "Мацоні" розташоване на першому поверсі житлового будинку.
Відповідно з пунктом 2.1 акту виявлено самовільне підключення водорозбірних пристроїв гарячого водопостачання (далі - ГВП), 7 водорозбірних кранів, а саме: 2 рукомийники; 4 мийки; душ. Діаметр трубопроводів ГВП подавальний 15 мм. Графік роботи з 11:00 год. до 23:00 год., 7 днів на тиждень.
Порушення не було ліквідовано, оскільки заходом для його ліквідації є укладення договору з КП "Київтеплоенерго" (пункти 3, 3.2 акту).
Вказаний акт складено та підписано трьома представниками СП "Енергозбут", при цьому представник відповідача відмовився від підписання акту.
За твердженням позивача, в червні 2019 року рішенням комісії КП "Київтеплоенерго" з розгляду актів про порушення споживачами ПКТЕ відповідачу, у зв'язку із самовільним підключенням водозабірних пристроїв на потреби ГВП, здійснено коригування споживання гарячого водопостачання за період 01.05.2018 р. по 31.05.2019 р.
Зі змісту акту надання послуг з централізованого постачання гарячої води № 053041501740116/06/2019/1 від 30.06.2019 р. вбачається, що позивачем здійснено перерахунок спожитої відповідачем гарячої води за період з вересня 2018 року по квітень 2019 року (з огляду на встановлені у акті № 08-04/2019 від 16.04.2019 р. порушення), відповідно до якого загальна вартість послуг складає 216 017,11 грн.
В подальшому позивачем пред'являлися акти про надання послуг з централізованого постачання гарячої води з липня 2019 року по травень 2020 року, загальна сума заборгованості за якими за період з травня 2018 року по травень 2020 року складала 220 876,85 грн.
Предметом спору у даній справі є право позивача на отримання оплати за надані послуги з постачання гарячої води та застосування до відповідача встановленої законом відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зі змісту статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) випливає, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія як товар не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг, а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).
За приписами ч. 1 ст. 12 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг (далі - ЖКП) здійснюється виключно на договірних засадах.
Водночас, відповідно статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості ЖКП згідно із законодавством та умовами договору на надання ЖКП. Такому праву прямо відповідає визначений вказаним Законом обов'язок споживача оплачувати надані ЖКП за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити ЖКП, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання ЖКП сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих і спожитих послуг.
Отже, питання щодо фактичного користування ЖКП входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для правильного вирішення спору.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.05.2018 р. надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП "Київтеплоенерго".
У розумінні Закону України "Про ЖКП" споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує ЖКП для власних потреб та з якою, або від імені якої укладено відповідний договір про надання ЖКП.
Згідно статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, група приміщень №№ 329, 330, 333 (літ. А), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, літ. А, належать ТОВ "Майамі", загальною площею 25,00 кв.м. та 280,2 кв.м.
Оскільки відповідач був власником нежитлових приміщень, які мали підключення до внутрішньо будинкових мереж водопостачання, а позивач здійснював надання таких послуг до належних відповідачеві приміщень, що підтверджується матеріалами справи, слід вважати, що між сторонами мали місце оплатні правовідносини у сфері ЖКП.
Таким чином, саме на відповідача покладається обов'язок з оплати комунальних послуг, а тому його доводи про те, що споживачем послуг з гарячого водопостачання з 26.02.2018 р. було ТОВ "Осіма" на підставі укладеного з власником договору оренди нежитлових приміщень № 26/02/2018 від 26.02.2018 р., не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді оплати, наданих до його приміщень, комунальних послуг.
Скаржником, усупереч положенням ч. 3 ст. 269 ГПК України, не було обґрунтовано неможливості подання до суду першої інстанції договору оренди, а також договору надання послуг з централізованого постачання гарячої води № 053041513300100 від 01.10.2019 р., оскільки суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, лише тоді, коли визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції з поважних причин.
Про розгляд справи судом першої інстанції відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про відкриття провадження від 20.07.2020 р. надсилалась на юридичну адресу товариства та повернулась з відміткою "юридична особа вибула", що у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається належним повідомленням.
За приписами ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання ЖКП (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
У вказаний період позивачем застосовувалися затверджені тарифи на гарячу воду, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами та розрахунками.
Як вбачається з матеріалів справи, акти надання послуг за період з квітня 2018 року по травень 2020 року не підписані відповідачем, оскільки ним не отримувалися. Разом з тим, відповідачем не заперечене фактичне надання позивачем послуг з гарячого водопостачання, не наведено контррозрахунку невідповідності здійснених позивачем нарахувань об'єму та/або застосованої вартості тарифу, який затверджений з ПДВ, а відтак відповідач зобов'язаний здійснити оплату послуг з гарячого водопостачання згідно наданого до позову розрахунку.
Слід також зазначити, що помилкове зазначення у документації позивачем іншої організаційно-правової форми споживача - ЗАТ "Майамі", не впливає на вирішення цього спору.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що доказів оплати станом на час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не надано, а його розмір підтверджувався наявними матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 220 956,66 грн. боргу за послуги з постачання гарячої води, наданих з квітня 2018 року по травень 2020 року.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 5 513,50 грн. 3 % річних та 4 231,67 грн. інфляційних втрат, які нараховані за загальний період прострочення з 01.05.2019 р. по 30.04.2020 р.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що такі є арифметично правильними та виконаними з урахуванням вимог законодавства, а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 513,50 грн. 3 % річних та 4 231,67 грн. інфляційних втрат за заявлені періоди прострочення підлягають задоволенню.
Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, прийняв законне рішення, тож апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Майамі" на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2020 р. у справі № 910/9979/20 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2020 р. у справі № 910/9979/20 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/9979/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.02.2021 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко