вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" січня 2021 р. Справа№ 911/2142/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 18.01.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу
Керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури
на ухвалу
Господарського суду Київської області
від 07.09.2020
у справі № 911/2142/20 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Виконуючого обов'язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави
до 1.Бучанської міської ради
2.Комунального підприємства "Бучабудзамовник" Бучанської міської ради
3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнострой"
про визнання недійсними рішень Бучанської міської ради №3443-58-VII від 22.05.2019, №354-59-VII від 30.05.2019 та договору суперфіцію земельної ділянки б/н від 06.06.2019
Короткий зміст позовних вимог і підстави заяви про забезпечення позову
Господарським судом Київської області розглядається справа № 911/2142/20 (суддя Карпечкін Т.П.) за позовом Виконувача обов'язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави (територіальної громади міста Буча) до Бучанської міської ради, Комунального підприємства "Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнострой" про визнання недійсними рішень Бучанської міської ради № 3443-58-VII від 22.05.2019 р. "Про затвердження проекту землеустрою про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:130:0001 КП "Бучабудзамовник" в постійне користування" та № 3544-59-VII від 30.05.2019 р. "Про розгляд звернення комунального підприємства "Бучабудзамовник" та договору суперфіцію земельної ділянки б/н від 06.06.2019 р., укладеного між Комунальним підприємством "Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтехнострой".
04.09.2020 р. до Господарського суду Київської області від керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури надійшла заява про забезпечення позову № 1477вих.20 від 01.09.2020 р. (вх. № 179/20 від 04.09.2020 р.), відповідно до якої прокурор просить суд в якості забезпечення позову у вказаній справі: 1) накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001, яка розташована в Київській обл., м. Буча, вул. Вокзальна 2-г, площею 1,2 га; 2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехнострой" (код ЄДРПОУ 41233696, адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 52) чи будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити на земельній ділянці з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001, що розташована по вул. Вокзальна, 2-г, м. Буча, площею 1,2 га, будівельні роботи.
В обґрунтування підстав для застосування таких заходів прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, проте, всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 80, 85, 86, 91 Водного кодексу України, була передана для будівництва і обслуговування будівель торгівлі. У зв'язку з порушенням вимог ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 59, 102-1, 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 413 Цивільного кодексу України, ст.ст. 80, 85, 86, 91 Водного кодексу України, рішення Бучанської міської ради про передачу земельної ділянки, а також укладений на їх виконання договір суперфіцію спірної земельної ділянки підлягають визнанню недійсними. Саме з такими позовними вимогами до Господарського суду Київської області було пред'явлено позовну заяву Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Буча до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнострой", Бучанської міської ради, КП "Бучабудзамовник" Бучанської міської ради.
Прокурор переконаний, що наразі існує достатньо обґрунтоване припущення, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001, яка знаходиться у комунальній власності, може бути забудована, а при узаконенні збудованого об'єкту подальше її повернення до комунальної власності буде ускладнене, у зв'язку з чим у разі задоволення позову, за відсутності своєчасних заходів його забезпечення, не можливо буде повноцінно поновити порушене право територіальної громади у спірних правовідносинах.
Прокурор зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001 та заборони ТОВ "Будтехнострой" чи будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити на земельній ділянці будівельні роботи має на меті відновлення та запобігання порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні дії чи бездіяльність, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не має виникати необхідність повторного звернення до суду, а здійснюватиметься примусове виконання рішення.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2020 відмовлено у задоволенні заяви Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури № 1477вих.20 від 01.09.2020 р. про забезпечення у справі № 911/2142/20.
Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив із того, що предметом позову у даній справі прокурор визначив визнання недійсними рішень Бучанської міської ради № 3443-58-VII від 22.05.2019 р., № 3544-59-VII від 30.05.2019 р. та договору суперфіцію земельної ділянки б/н від 06.06.2019 р., що є вимогами немайнового характеру. Одночасно заходами забезпечення позову прокурор обрав накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001 та заборону ТОВ "Будтехнострой" чи будь-яким іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будівельні роботи на об'єкті будівництва на вказаній земельній ділянці.
Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що прокурором не надано жодних доказів стосовно існування будь-яких обставин можливого подальшого відчуження, поділу тощо чи вчинення відповідачем або іншими особами дій щодо зміни правового статусу спірної земельної ділянки. Як і не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили, що на даний час ТОВ "Будтехнострой" чи будь-які інші фізичні або юридичні особи вчиняють будь-які будівельні роботи на зазначеному вище об'єкті (укладення договорів із підрядними організаціями, придбання матеріалів, фактичне виконання будівельних робіт тощо).
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, прокурор Київської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/2142/20 і ухвалити нове рішення про задоволення заяви керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури про забезпечення позову.
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, прокурор зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржувану ухвалу з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріалами справи підтверджено, що суперфіціарієм в оспорюваному договорі суперфіцію земельної ділянки - замовником будівництва ТОВ «Будтехнострой» здійснюється забудова земельної ділянки, отримані містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва - торгівельного центру, затверджені наказом відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради № 13-м від 07.06.2019, отримано повідомлення про початок підготовчих робіт та дозвіл на будівельні роботи (копії відповідних документів долучені до заяви).
Крім того, апелянт зазначає, що фактично здійснюється будівництво торгівельного комплексу, станом на травень 2020 року на земельній ділянці з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001 вже був побудований об'єкт незавершеного будівництва та наявні будівельні матеріали, що детально описано в протоколі огляду земельної ділянки, долученого до заяви про забезпечення позову, що свідчить про надання доказів щодо вчинення будівельних робіт замовником будівництва. Протягом всього цього часу будівельні роботи вказаного об'єкта будівництва тривали та продовжують тривати.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехнострой» після завершення будівництва отримає у власність торгівельний центр за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Вокзальна 2-г , збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001, яка є власністю Бучанської міської ради (в особі територіальної громади), право користування якою належить комунальному підприємству «Бучабудзамовник» та відповідно до вимог ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України отримає у власність земельну ділянку або її частину, на якій буде розміщена будівля.
Отримаючи право власності на будівлю як об'єкт нерухомості, фактично товариством отримається право, рівнозначне праву власності на земельну ділянку, оскільки будівля тісно з нею пов'язана і становить єдине ціле, а власник земельної ділянки стане фактично лише її номінальним власником.
Таким чином, на думку прокурора, невжиття заходів забезпечення позову у даній справі матиме негативні наслідки для дійсного власника спірної земельної ділянки, чиє майно зазнає суттєвих змін через проведені будівельні роботи, а у випадку їх завершення взагалі втрату можливості ефективного розпоряджатися та користуватись таким майном.
Короткий зміст відзиву відповідача-3 на апеляційну скаргу та узагальнення його заперечень
30.11.2020 від відповідача-3 через відділ Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржену ухвалу суду.
Відповідач-3, обґрунтовуючи заперечення на апеляційну скаргу, звертає увагу суду, що апелянтом не наведено, які саме норми матеріального права та процесуального права порушені судом першої інстанції.
Крім того, відповідач-3 вважає, що не відповідає дійсності твердження апелянта про те, що після завершення будівництва ТОВ «Будтехстрой» отримає у власність торгівельний центр, збудований на земельній ділянці, яка є власністю Бучанської міської ради, право користування якою належить Комунальному підприємству «Бучабудзамовник» та відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України отримає у власність земельну ділянку або її частину, на якій буде розміщена будівля, оскільки оспорюваний прокуратурою договір суперфіцію не передбачає переходу права власності на земельну ділянку до Відповідача - ТОВ «Будтехнострой».
ТОВ «Будтехнострой» зазначає, що за твердженням самого позивача, право власності на нежитлову будівлю виникне, як на новостворене майно (він буде його первісним власником), а відтак, право власності ТОВ «Будтехнострой» на земельну ділянку, або її частину в силу закону не виникне. Зазначене спростовує єдиний довід позивача в обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову.
Інші сторони письмових відзивів на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не надіслали, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Явка представників учасників справи
Представник Комунального підприємства «Бучабудзамовник» Бучанської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Вислухавши думку представників позивача та відповідачів1, 3, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача-2, оскільки останній не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Позиції учасників справи.
Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 911/2142/20 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури про забезпечення позову.
Представник відповідача-1 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, оскільки вважає, що оскаржувану ухвалу судом першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Представник відповідача-3 проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
04.09.2020 р. до Господарського суду Київської області від керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури надійшла заява про забезпечення позову № 1477вих.20 від 01.09.2020 р. (вх. № 179/20 від 04.09.2020 р.), відповідно до якої прокурор просить суд в якості забезпечення позову у справі № 911/2142/20 1) накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001, яка розташована в Київській обл., м. Буча, вул. Вокзальна 2-г, площею 1,2 га; 2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехнострой" (код ЄДРПОУ 41233696, адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 52) чи будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити на земельній ділянці з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001, що розташована по вул. Вокзальна, 2-г, м. Буча, площею 1,2 га, будівельні роботи.
В обґрунтування підстав для застосування таких заходів прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, проте, всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 80, 85, 86, 91 Водного кодексу України, була передана для будівництва і обслуговування будівель торгівлі. Таким чином, у зв'язку з порушенням вимог ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 59, 102-1, 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 413 Цивільного кодексу України, ст.ст. 80, 85, 86, 91 Водного кодексу України, рішення Бучанської міської ради про передачу земельної ділянки, а також укладений на їх виконання договір суперфіцію спірної земельної ділянки підлягають визнанню недійсними. Саме з такими позовними вимогами до Господарського суду Київської області було пред'явлено позовну заяву Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Буча до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнострой", Бучанської міської ради, КП "Бучабудзамовник" Бучанської міської ради.
Разом з тим, як стверджує прокурор, з метою забудови вказаної земельної ділянки, замовником будівництва - ТОВ "Будтехнострой" були отримані містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва - торгівельного центру, затверджені наказом відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради № 13-м від 07.06.2019 р., та зареєстровано повідомлення про початок підготовчих робіт.
Відповідно до протоколу огляду земельної ділянки від 05.05.2020 р., здійсненого заступником начальника управління - начальником відділу прокуратури Київської області (копія долучена до матеріалів заяви), було встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001 розташований об'єкт незавершеного будівництва у вигляді бетонних стовпів, частина яких з'єднана зверху металевими конструкціями сірого кольору. По периметру вказаний об'єкт незавершеного будівництва частково облаштований бетонними плитами приблизно дві третини висоти цього об'єкту. Крім того, частково облаштоване перекриття між першим та другим поверхами. На другому поверсі об'єкту розташована складена червона цегла. Крім того, оглядом встановлено, що на території вказаної земельної ділянки розташовані будівельні матеріали, а також пристрій для приготування бетонних розчинів. Оглядом також встановлено, що за парканом, що огороджує вказану земельну ділянку, з протилежного вулиці Вокзальна боку наявна рослинність, яка характерна для земель водного фонду (очерет), що росте майже впритул до паркану з зовнішнього боку. Таким чином, за твердженням прокурора, вказаним оглядом встановлено, що на оспорюваній земельній ділянці триває активне будівництво.
З урахуванням зазначеного, з огляду на те, що договір суперфіцію є діючим, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визначено для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, замовником будівництва отримані містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва - торгівельного центру, зареєстровано повідомлення про початок підготовчих робіт та розпочато будівельні роботи (що підтверджується протоколом огляду), є реальна загроза забудови вказаної земельної ділянки. Отже, на переконання прокурора, наразі існує достатньо обґрунтоване припущення, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001, яка знаходиться у комунальній власності, може бути забудована, а при узаконенні збудованого об'єкту подальше її повернення до комунальної власності буде ускладнене, у зв'язку з чим у разі задоволення позову, за відсутності своєчасних заходів його забезпечення, не можливо буде повноцінно поновити порушене право територіальної громади у спірних правовідносинах.
Прокурор зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001 та заборони ТОВ "Будтехнострой" чи будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити на земельній ділянці будівельні роботи має на меті відновлення та запобігання порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні дії чи бездіяльність, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не має виникати необхідність повторного звернення до суду, а здійснюватиметься примусове виконання рішення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є наявність або відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони відповідачу-3 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001, що розташована по вул. Вокзальна, 2-г, м. Буча, площею 1,2 га, будівельні роботи.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Касаційного господарського сду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.
Відповідно до усталеної судової практики при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення.
Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, прокурор чи позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, предметом позову прокурор визначив визнання недійсними рішень Бучанської міської ради № 3443-58-VII від 22.05.2019 р., № 3544-59-VII від 30.05.2019 р. та договору суперфіцію земельної ділянки б/н від 06.06.2019 р., що є вимогами немайнового характеру.
Заходами забезпечення позову прокурор обрав накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001 та заборону ТОВ "Будтехнострой" чи будь-яким іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будівельні роботи на об'єкті будівництва на вказаній земельній ділянці.
Таким чином відсутній зв'язок між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, а заявлені заходи до забезпечення позову є неспірозмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки ніяким чином не перешкоджають визнанню недійсним рішення Бучанської міської ради та договору суперфіцію.
Щодо вимоги про накладення арешту на спірну земельну ділянку, колегія зазначає, що до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів стосовно існування будь-яких обставин можливого подальшого відчуження, поділу тощо чи вчинення відповідачем-3 або іншими особами дій щодо зміни правового статусу спірної земельної ділянки.
Таким чином, заява про забезпечення позову містить лише загальні міркування та припущення прокурора стосовно того, що подальші дії відповідача-3 будуть спрямовані на оформлення права власності на будівлю, що унеможливить повернення спірної земельної ділянки до комунальної власності, що не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, не простовують правильність викладених в судовому рішенні висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/2142/20 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/2142/20 залишити без змін.
Матеріали оскарження № 911/2142/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 09.02.2021.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.А. Іоннікова
І.М. Скрипка