вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" лютого 2021 р. Справа№ 910/6284/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,
за участю представників:
від позивача - Пісковий Я.В., адвокат, довіреність б/н від 23.12.2019;
від відповідача - Лапій А.В., адвокат, ордер серії АА №1039298 від 27.07.2020,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технологій транспорту» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/6284/20 (суддя Грєхова О.А., повний текст складено - 25.11.2020) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технологій транспорту» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування неустойки
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр технологій транспорту» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування неустойки за перевищення терміну доставки вантажу в розмірі 314 731,34 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення термінів доставки вантажу за залізничними накладними, у зв'язку з чим позивач просить стягнути штраф у розмірі 314 731,34 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/6284/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у позові суд виходив з того, що позивачем не дотримано претензійного порядку звернення до відповідача, визначеного нормами Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, а також, що позивач не є вантажоодержувачем, а отже не є тією особою, якій надано право на пред'явлення претензій у зв'язку з порушенням терміну доставки вантажу, що свідчить про відсутність порушеного права позивача на момент звернення з позовом до суду. Крім того, з огляду на відмову в задоволенні позову, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом не розглядалась.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/6284/20 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апелянт вважає, що оскільки відповідачем було прийнято до розгляду претензію позивача №23/12/19-1 та частково задоволено її вимоги, висновок суду щодо недотримання та порушення позивачем вимог претензійного порядку звернення до відповідача згідно ст.ст. 46-47 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, є неправомірним. Також, за доводами апелянта, судом не досліджено та не надано правової оцінки порушенню відповідачем вимог при оформленні первинних документів на затримку вагонів та вимог в частині застосування національного законодавства. Крім того, скаржник зазначає, що посилання відповідача на сплив позовної давності спростовується прийняттям претензії №23/12/19-1 до розгляду та датою відповіді на неї - від 27.02.2020 №ЦТЛ-19/390, якими було призупинено перебіг строку позовної давності.
В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Враховуючи надані учасниками справи пояснення, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (змінено найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця»), перевізник та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр технологій транспорту», замовник 09.08.2018 було укладено договір про надання послуг №00634/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Перевезення згідно п. 1.2 договору, це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Правил перевезення вантажів, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
Пунктом 1.3 договору визначено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
За умовами пункту 7.1 договору усі спірні питання з виконання умов цього договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку: претензії за незбережені перевезення та прострочення в доставці вантажів при перевезенні, в тому числі міжнародному сполученні, надсилаються на адресу: 03680, м. Київ-150, вул. Тверська, 5; всі інші претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, як у внутрішньому так і в міжнародному сполученні, заявляються перевізнику на адресу: 03150, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32.
Згідно п. 12.1 договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання позивачем договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з моменту підписання до 31.12.2018. Якщо одна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
У жовтні 2019 року АТ «Українська залізниця» на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технологій транспорту» здійснювалась доставка вантажу (вугілля) згідно залізничних накладних №22519376, №22519407, №22519461, №22519416 зі ст. Гомель БЧ Білорусь первинним призначенням на ст. Бахмач-Пасажирський УЗ та послідуючим переадресуванням новим призначенням на ст. Лиман.
Як зазначає позивач, вантаж за вказаними накладними було доставлено з порушенням термінів доставки.
Враховуючи прострочення доставки вантажу, позивач звертався до перевізника з претензіями про стягнення неустойки №06/12/19 від 06.12.2019, №23/12/19-1 від 23.12.2019, яка була задоволена частково, без надання висновків та заключення щодо питання порушення перевізником терміну доставки вантажу.
Викладені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача неустойку за перевищення терміну доставки по вищезазначеним накладним у розмірі 314 731,34 грн.
Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами, статутами (ст. 909 ЦК України) .
Статтею 4 Статуту залізниць України визначено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Як вбачається з матеріалів справи, перевезення по залізничним накладним №22519376, №22519407, №22519461, №22519416 здійснювалось у міжнародному сполученні, що регулюється, зокрема, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - Угода), Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення.
Параграфом 1 ст. 14 Угоди передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
Термін доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; для інших відправок - 1 доба на кожні розпочаті 200 км (параграф 2 ст. 24 Угоди).
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (параграф 7 ст. 24 Угоди).
Якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 «строк доставки вантажу», перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки (параграфи 1, 2 статті 45 Угоди).
Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу розраховується у відповідності до параграфу 2 ст. 45 Угоди.
Згідно змісту статті 46 Угоди претензія пред'являється з відповідним обґрунтуванням і зазначенням суми відшкодування. Претензія пред'являється в паперовому вигляді, а при наявності домовленостей між учасниками перевезення - в електронному вигляді. Претензія пред'являється по кожному відправленню окремо, за винятком: 1) претензії про повернення переборів провізних платежів. Така претензія може пред'являтися по декільком відправленням; 2) випадків, коли по декільком відправленням складено один комерційний акт, у таких випадках претензія пред'являється на всі відправлення, зазначені в комерційному акті (§3). Претензія по одному відправленню на суму, еквівалентну 23 швейцарським франкам і менше, не підлягає задоволенню. Якщо претензія пред'являється на більшу суму і вона визнається такою, що підлягає задоволенню в розмірі, еквівалентному 23 швейцарським франкам і менше, то ця сума відшкодування заявникові не виплачується (§4). Претендент зобов'язаний обґрунтувати претензію у відповідності з Правилами перевезення вантажів (§5). Якщо претензія оформлена з порушенням вимог §3 і §5 даної статті, вона повертається претенденту без розгляду в строк не пізніше 15 днів від дня її надходження перевізникові із вказівкою причини її повернення. У таких випадках перебіг строку давності, передбачений §3 статті 48 «Строки давності» не призупиняється. Якщо перевізник повертає претенденту претензію пізніше 15-деного строку, то перебіг строку давності зупиняється з наступного дня після закінчення цього строку до дня відправлення перевізником претенденту даної претензії. Повернення перевізником претенденту такої претензії не є її відхиленням і не дає претенденту права звернення з позовом у судові органи (§6). Перевізник зобов'язаний в 180-денний строк від дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претенденту та при повному або частковому визнанні претензії сплатити претенденту належну суму (§7). При частковому або повному відхиленні претензії перевізник повідомляє претенденту підстави відхилення претензії та одночасно повертає документи, прикладені до претензії (§8).
Відповідно до §1, 2, 3 статті 47 Угоди позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію перевізнику. Право пред'явлення претензії та позову за перевищення строку доставки виникає від дня видачі вантажу одержувачу.
Позов може бути пред'явлений:
1) якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії;
2) якщо протягом терміну на розгляд претензії перевізник повідомив претендента про відхилення претензії повністю або частково.
Отже, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено обов'язкове досудове врегулювання шляхом звернення одержувача вантажу з претензією до перевізника, з вини якого порушено терміни доставки вантажу.
Як встановлено судом, позивач 06.12.2019 звернувся до відповідача з претензією №06/12/19, в якій просив здійснити коригування часу по затримці вагонів, враховуючи лист департаменту комерційної роботи АТ «Укрзалізниця» від 05.12.2019 вих. №12/578; надати детальне роз'яснення як з приводу складених актів, так і щодо неправомірно і безпідставно зазначених в них сум; надіслати відповідь письмово, за адресою вказаною вище, в строки встановлені чинним законодавством України.
Листом Департаменту комерційної роботи АТ «Українська залізниця» №ЦМ-У-5187 від 16.12.2019 було повернуто вказану претензію без розгляду по суті, оскільки у претензії відсутні відповідні обґрунтування претензійних вимог, а посилання на норми національного законодавства є неправомірними, оскільки до відносин, які склались між позивачем та відповідачем, застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Також відповідач зазначив про необхідність розділення заявлених претензійних вимог.
В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією №23/12/19-1 від 23.12.2019, в якій просив провести перевірку правильності нарахованих сум, вказаних в актах загальної форми; у випадку підтвердження неправильності нарахованих сум за актами загальної форми, здійснити коригування часу по затримці вагонів, перелік яких вказаний у відповідних актах; повернути на особовий рахунок позивача безпідставно списані кошти за актами на загальну суму 194 962,60 грн.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивач не є вантажоодержувачем за спірними залізничними накладними.
Так, згідно заявок позивача №1010-а1 від 10.10.2019, №1010-а від 10.10.2019, №1210-а від 12.10.2019 вагони за накладними №22519376, №22519407, №22519416, №22519461 були переадресовані на станцію призначення Лиман (Україна) та визначено нового вантажоодержувача із зазначенням його реквізитів - ПАТ «Центренерго Зміївська ТЕС». Відповідні зміни були внесені також і до накладних.
Вантаж за накладними №22519376, №22519407, №22519416 прибув на станцію Лиман (Україна) 17.10.2019 та за накладною №22519461 - 16.10.2019, що підтверджується календарним штемпелем графи 27 накладних.
Відповідно до параграфу 3 ст. 37 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, що випливає виключно з договору перевезення, в порядку і в межах встановлених цією Угодою.
Враховуючи, що позивач не є ані відправником, ані вантажоодержувачем за спірними накладними, відтак він не є особою, якій у відповідності до норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення надано право на пред'явлення претензій за порушення терміну доставки вантажу та право на звернення з даним позовом до відповідача, оскільки таке право перейшло до нового отримувача вантажу - ПАТ «Центренерго Зміївська ТЕС».
Згідно ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Таким чином, враховуючи, що позивач не є тією особою, якій надано право на пред'явлення претензій у зв'язку з порушенням терміну доставки вантажу та право на звернення з даним позовом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушеного права позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технологій транспорту» задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене, посилання апелянта на обставини порушення відповідачем вимог при оформленні первинних документів на затримку вагонів, колегією суддів не приймаються.
Стосовно посилань позивача на претензії №06/12/19 від 06.12.2019, №23/12/19-1 від 23.12.2019, то як вірно вказав місцевий суд, такі претензії не містять вимог до відповідача стосовно відшкодування неустойки за несвоєчасну доставку вантажу, з наведенням детального розрахунку штрафу, що свідчить про недотримання порядку пред'явлення претензій встановленого статтею 46 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, чим спростовуються доводи апелянта про протилежне.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Згідно п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14.
Отже, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.
З огляду на відмову в задоволенні позову, строк позовної давності та наслідки її спливу в такому разі не підлягають застосуванню.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технологій транспорту» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/6284/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 08.02.2021 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Дідиченко