вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" січня 2021 р. Справа№ 925/840/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
За участі секретаря судового засідання Яценко І.В.
представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 26.01.2021
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз»
на ухвалу Господарського суду Черкаської області
від 07.09.2020
за скаргою Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Горбатюк В.П.
у справі № 925/840/18 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз»
до Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго»
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ»
2. Публічне акціонерне товариство «НАК «Нафтогаз України»
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрГазІмпекс»
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Смілянська міська рада
про стягнення 39 288 371,26 грн. компенсації вартості спожитого в лютому 2018р. природного газу
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" (далі - заявник, боржник, відповідач) звернулося в суд зі скаргою на дії органу ДВС стосовно накладення арешту на банківські рахунки зі спеціальним режимом використання та технологічний транспорт підприємства з вимогою скасування постанов ВДВС при примусовому виконанні рішення Господарського суду Черкаської області, де Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" звернулося в Господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - АТ «УКРТРАНСГАЗ», НАК «Нафтогаз України», ТОВ «УкрГазІмпекс», Смілянська міська рада - про стягнення компенсації вартості спожитого природного газу в лютому 2018 року згідно заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.02.2018р. - в розмірі 39 288 371,26 грн., та відшкодування судових витрат.
В обґрунтування скарги Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" зазначило про порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», що спричинило порушення його майнових та немайнових прав.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020 у справі №925/840/18 скаргу Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» від 13.08.2020 №б/н на дії головного державного виконавця Горбатюк Віталіни Петрівни Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задоволено.
Зобов'язано Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову державного виконавця від 07 липня 2020 року у виконавчому провадженні №61834557 про накладення арешту на рахунки боржника - як таку, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.
Зобов'язано Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову державного виконавця від 20 липня 2020 року у виконавчому провадженні №61834557 про накладення арешту на рухоме майно боржника (транспортні засоби).
Зобов'язано Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову державного виконавця від 20 липня 2020 року у виконавчому провадженні №61834557 про накладення арешту на рухоме майно боржника (сільськогосподарську техніку).
Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення вимог скарги боржника та скасування постанов державного виконавця, як таких, що порушують права боржника на використання захищених рахунків (зі спеціальним режимом використання) та використання спецтехніки - вантажні автомобілі та екскаватори при підготовці опалювальної мережі м. Сміла до опалювального сезону 2020-2021 років, оскільки дії державного виконавця є некоректними при вчиненні виконавчих дій.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020 у справі № 925/840/18 скасувати та відмовити у задоволенні скарги Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго».
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала є необгрунтованою, постановленою з неповним дослідженням матеріалів справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 86, 236, 238 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020 у справі №925/840/18 задоволено. Поновлено Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020 у справі №925/840/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020 у справі №925/840/18 та призначено справу до розгляду на 03.11.2020.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. з 03.11.2020 по 11.11.2020 на лікарняному, розгляд справи 03.11.2020 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 розгляд справи №925/840/18 призначено на 01.12.2020.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному головуючому судді від 01.12.2020, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 прийнято справу №925/840/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Суддя Майданевич А.Г. подав заяву про самовідвід від розгляду справи № 925/840/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 задоволено заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. від розгляду справи № 925/840/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкаси газ" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020.
Розпорядженням № 09.1-08/5092/20 від 02.12.2020 справу № 925/840/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020 передано на повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/840/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. - головуючий суддя, судді: Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 прийнято справу №925/840/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Коротун О.М., Сулім В.В., продовжено строк розгляду справи №925/840/18, призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020 у справі № 925/840/18 відбудеться 26.01.2021.
Позиції учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Представник Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали, у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Обставини справи, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.01.2019 у справі №925/840/18 позов задоволено частково. Провадження в частині стягнення 4 904 053,32 грн заборгованості закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору.
29.03.2019 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.
13.08.2020 до Господарського суду Черкаської області надійшла скарга Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" від 13.08.2020 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П., в якій просить суд:
- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову про арешт коштів боржника від 07 липня 2020 року у виконавчому провадженні №61834557;
- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову про арешт майна боржника (транспортних засобів) від 20 липня 2020 року у виконавчому провадженні №61834557 про що повідомити регіональний сервіс центр МВС України в Черкаській області;
- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову про арешт майна боржника (сільськогосподарської техніки) від 20 липня 2020 року у виконавчому провадженні №61834557 про що повідомити регіональний сервіс центр МВС України в Черкаській області.
За твердженнями заявника, державний виконавець при вчиненні виконавчих дій не переконався у призначеннях банківських рахунків, відкритих у фінансових установах, та наклав арешти на всі вісім рахунків у банківських установах, які відкриті відповідачем для здійснення господарської діяльності, в тому числі і на рахунки зі спеціальним режимом використання - зарплатні, соціальні, інвестиційні тощо, а також накладав арешт на технологічний транспорт підприємства - вантажний та спеціальний транспорт (екскаватори), що перешкоджає нормальній статутній та господарській діяльності підприємства як єдиного постачальника тепла в м. Сміла, та не дозволяє проводити ремонтні, відновлювальні роботи на зношених тепломережах та проводити повноцінну підготовку до опалювального сезону 2020-2021 років.
На обґрунтування своїх доводів заявник подав примірники договорів з банківськими установами про відкриття банківських розрахункових рахунків зі спеціальним режимом використання, рішення про підготовку підприємством теплопостачання до опалювального сезону 2020-2021 років.
Заявник вказав також на недоліки оформлення постанови ВДВС про арешт майна боржника від 20.07.2020 на транспортні засоби (том 5, а.с. 226, зворот - 228), де повторюються записи про реєстраційні реквізити вантажних автомобілів, що є неприпустимим, назви та реєстраційні номери дублюються декілька разів.
Так, зокрема, у п. 1 постанови про арешт майна від 20.07.2020:
- транспортний засіб ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 вказаний двічі: у п. 22) та п. 4) вказаної постанови;
- транспортний засіб ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 зазначений п'ять разів: у п. 17), 18) та 23), 35), 36) постанови;
- транспортний засіб ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 зазначений двічі: у п. 21) та п. 3) постанови.
Із матеріалів справи вбачається, що техніка, на яку накладено арешт вказаною постановою, забезпечує необхідну господарську діяльність скаржника, тому вказаними діями державного виконавця були порушені майнові та немайнові права та інтереси КП «Смілакомунтеплоенерго», що в свою чергу призвело до порушення забезпечення міста Сміла теплом у встановлені терміни та належної якості.
Як підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, Статутом КП «Смілакомунтеплоенерго», техніка, на яку накладено арешт постановою від 20.07.2020, знаходиться у боржника на праві оперативного управління та господарського відання, тобто боржник обмежений у правомочності розпорядження щодо окремих видів майна - лише за згодою власника - Смілянської міської ради. Тобто боржник не є титульним власником вказаного арештованого рухомого майна.
Представник кредитора заперечив проти задоволення скарги та вказав, що відповідач (боржник) сплатив незначну суму заборгованості і оплати проводить лише після активізації виконавчих дій. Вказує на погіршення становища кредитора, в тому числі внаслідок відсутності обігових коштів, внаслідок застосування оператором ГТС АТ «Укртрансгаз» штрафних санкцій до АТ «Черкасигаз». Доказів такого погіршення становища підприємства не надано.
Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020 у справі №925/840/18 скаргу Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» від 13.08.2020 №б/н на дії головного державного виконавця Горбатюк Віталіни Петрівни Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задоволено.
Проте, колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
В силу положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п. 7 ч.3 ст.18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно з ст.56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 2 ч.2 ст.48 Закону заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ч.3 ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Згідно з абзацом 2 ч.2 ст.59 Закону виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п.1 ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Разом з тим, відповідно до п.3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №905/361/19.
При цьому додана скаржником до скарги копія листа АТ «УКРСИББАНК» вих. №11/107836 від 04.08.2020 не спростовує, а навпаки підтверджує факт виконання вказаним банком постанови державного виконавця від 07.07.2020 про арешт коштів боржника та накладення арешту на рахунки.
Судом апеляційної інстанції також враховано, що кожен має право на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
З наведених норм права вбачається, що зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
У разі виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 Закону на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов'язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19, яку суд враховує, у відповідності до ч.4 ст.236 ГПК України, при розгляді апеляційної скарги у цій справі.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували звернення боржника або банківських установ, у яких відкриті арештовані рахунки заявника, до державного виконавця із заявою про зняття арешту з коштів, що знаходяться на спірних рахунках, які (кошти) призначені лише для виплати заробітної плати чи лікарняних. У такому разі боржнику необхідно подати докази в якому саме розмірі в нього виникли зобов'язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та долучити документи, що підтверджують вказані обставини. Однак, докази такого звернення боржника до державного виконавця у матеріалах справи відсутні.
Також боржником не надано суду доказів відмови державного виконавця у знятті арешту з таких коштів, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає скаргу боржника передчасною.
Стосовно тверджень заявника про часткову оплату ним на користь стягувача суми боргу у розмірі 28 210 456,96 грн та неврахування державним виконавцем цього факту при винесенні постанови про арешт транспортних засобів та сільського сподарської техніки в розмірі усієї суми, на яку видано наказ, колегія суддів зазначає, що жодних доказів у розумінні приписів ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, визнання відповідного наказу таким, що не підлягає виконанню у відповідній частині, заявник до матеріалів справи не надав, а самі лише твердження заявника не є такими доказами.
Звертаючись із скаргою, Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» стверджувало про неправомірні дії державного виконавця при винесенні постанов від 07.07.2020 ВП №61834557 про арешт коштів боржника та від 20.07.2020 ВП №61834557 про арешт майна боржника, однак, апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень з боку державного виконавця при винесенні спірних постанов, які винесено у відповідності до вимог ст. 56 Закону.
При цьому, судом відхиляються посилання боржника на обов'язок виконавця щодо встановлення режиму рахунку, на кошти на якому виконавець накладає арешт, оскільки такий обов'язок чинним законодавством не встановлено. Натомість саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на який заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту з цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції «кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру».
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Право на виконання судового рішення є невід'ємною гарантією відновлення порушеного права позивача та складовою судового захисту його прав.
Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом неправильно застосовані зазначені вище норми Закону щодо неправомірності дій державного виконавця з накладення арешту на рахунки боржника.
У зв'язку з наведеним апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» слід задовольнити, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - скасувати, а у задоволенні скарги боржника на дії державного виконавця - відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку із чим наявні підстави для її скасування.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго».
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.09.2020 у справі №925/840/18 скасувати.
3.У задоволені скарги Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» від 13.08.2020 №б/н на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Горбатюк В.П. - відмовити.
4. Стягнути з Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» (20700, Черкаська обл., місто Сміла, ВУЛИЦЯ В'ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА, будинок 72-А, ідентифікаційний код юридичної особи 33648312) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (18028, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ МАКСИМА ЗАЛІЗНЯКА, будинок 142, ідентифікаційний код юридичної особи 03361402) 2 102,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. На виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.
6. Матеріали справи № 925/840/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.
7. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 05.02.2021.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун