ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 923/585/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)
Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;
Представники сторін в судове засідання не з'явивились.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради
на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.10.2020
по справі №923/585/20
за позовом Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"
до Комунального некомерційного підприємства "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради
про стягнення 768 790,90 грн.,
16 червня 2020 року Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" (далі - МКП «Херсонтепоенерго») звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради (далі - КНП "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради) заборгованості у розмірі 768790,90 грн., з якої: 643568,42 грн. - сума основного боргу, 21228,85 грн. - сума пені, 90099,60 грн. - сума 7% штрафу, 10297,10 грн. - сума інфляційних втрат та 3596,93 грн. - сума 3% річних.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 448/2271/19 від 23.01.2019 в частині проведення розрахунків за надані послуги. За розрахунками позивача, у зв'язку з частковим проведенням розрахунків за вказаним договором, за відповідачем станом на 01.06.2020 рахується заборгованість у розмірі 643568,42 грн.
Рішенням Господарського суду Херсонської області позов задоволено частково, стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" суму основного боргу у розмірі 643568,42 грн., суму штрафу у розмірі 45049,79 грн., суму пені у розмірі 21170,93 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 7079,25 грн., суму 3% річних у розмірі 3587,10 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 10806,83 грн., у задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив про обгрунтованість позовних вимог. Також суд зазначив, що доказів сплати, заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 643568,42 грн. відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 643568,42 грн.
Також судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні здійснено перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних, інфляційних та штрафу, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 06.10.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт вважає рішення таким, що не відповідає вимогам ст.ст.236-238 Господарського процесуального кодексу України.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що лічильники теплової енергії знаходяться на балансі виробника (позивача) та розміщені безпосередньо у приміщеннях виробника МКП «Херсонтеплоенерго», з огляду на що споживач не має до них самостійного доступу. Регулювання споживання теплової енергії позивачем самостійно, як зазначив суд, є технічно неможливим, що підтверджується схемою розподілу теплових мереж між МКП «Херсонтеплоенерго» та апелянтом КНП Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради.
Крім того, апелянт зазначає, що пославшись у рішенні як на підставу задоволення позовних вимог, на акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №493 від 29.02.2020 на суму 643568,42 грн., складений позивачем, суд оминув увагою ту обставину, що вказаний акт не підписаний замовником.
Також на думку заявника суттєвою обставиною, яка свідчить про необґрунтованість позовних вимог є ціна Договору №448/2271/19 від 23.01.2019 з наступним її зменшенням Додатковою угодою №6 від 21.01.2020 до 6449738,48 грн. та обсяг закупівлі, які не підлягали збільшенню, а могли бути лише зменшені.
Апелянт вважає, що суд помилково визначив КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради як боржника за зобов'язанням, оскільки цим зобов'язанням (договором) не покладено на апелянта обов'язок сплачувати на користь виробника (позивача) суми, зазначені у позові та не передбачені договором.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.10.2020 по справі №923/585/20 залишено без руху.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 відкрито апеляційне провадження по справі №923/585/20 за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.10.2020.
21.12.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №923/585/20.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради на: 08.02.2021 року о 14-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.
28.12.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від МКП "Херсонтеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу КНП "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.10.2020 по справі №923/585/20, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
14.01.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Театральна,18).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 задоволено клопотання МКП "Херсонтеплоенерго" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначено розгляд апеляційної скарги КНП "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.10.2020 по справі №923/585/20 в режимі відеоконференції на 08.02.2021 року о 14-00 год.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 січня 2019 року між МКП "Херсонтеплоенерго" (виробник або позивач) і КНП "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради (споживач або відповідач) був укладений договір №448/2271/19 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (Договір).
За умовами Договору на Виробника покладено зобов'язання протягом 2019 року надати споживачу послугу з постачання теплової енергії в обумовлених договором обсягах, а споживач зобов'язується прийняти теплову енергію і оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбачені Договором.
Предметом Договору є надання послуг з постачання пари та гарячої води код за ДК 021:2015-093200000, у обсягах 3854 Гкал. ( п.1.1. та п.1.2 Договору).
Сторони досягли згоди з істотних умов Договору, визначили предмет договору, якість товару, ціну договору, порядок здійснення оплати, строк дії договору, відповідальність сторін та інші умови договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року (п. 10.1. Договору).
Додатком до Договору є Додаток №1 - дислокація об'єктів споживача, який є невід'ємною частиною Договору.
Сторонами погоджено ціну Договору - у розмірі 7225094,50 грн. яка складається з двох частин :
- 7131263,00 грн. з ПДВ - очікувана вартість закупівлі товару Споживачем;
- 93831, 50 грн. - очікувана вартість відшкодування абонентів, що живляться від мереж Споживача (п. 3.1 Договору).
В подальшому, сторонами Договору були укладені додаткові угоди про доповнення Договору про закупівлю №448/2271/19., а саме:
- Додаткова угода № 2, якою змінено назву та банківські реквізити Споживача, інші умови залишено без змін;
- Додаткова угода №3 від 23.12.2019, якою внесено зміни до п. 3.1. Договору, зменшено суму Договору на 1756480,93 грн., визначено, що ціна договору становить 5374782,07 грн., інші умови залишено без змін;
- Додаткова угода № 4 від 27.12.2019, відповідно до умов якою сторони дійшли згоди подовжити строк дії Договору №448/2271/19 від 23.01.2019 на строк достатній для проведення процедури закупівлі послуг на 2020 рік до 31.03.2020 включно, інші умови залишено без змін;
- Додаткова угода № 6 від 21.01.2020, якою сторонами Договору змінено пункт 3.1. Договору, а саме встановлено суму договору у розмірі 6449738,48 грн., інші умови залишено без змін;
- Додаткова угода № 7 від 21.02.2020, відповідно до якої сторони домовились, що на підставі Акту "Про відключення об'єктів КНП "Херсонський обласний заклад з психіатричної допомоги" ХОР від 21.02.2020 та п. 10.4 Договору № 448/2271/19 від 23.01.2019 припинити дію зазначеного договору з 21 лютого 2020 року, дана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.
Сторонами Договору розділом IV погоджено наступний порядок здійснення оплати.
Оплата споживачем поводиться згідно наданих виробником рахунку на оплату та акту здачі - приймання робіт, розрахунковим періодом є календарний місяць. Рахунки та акти виконаних робіт можуть надаватись впродовж поточного місяця, з послідуючим перерахунком наступному за розрахунковим періоді.
Згідно з п. 4.6. договору оплата за теплову енергію здійснюється споживачем згідно умов цього договору не пізніше 25 числа місяця, що наступає за розрахунковим на рахунок із спеціальним режимом використання.
Пунктом 7.9. Договору визначено, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений Договором термін, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно з п. 7.10. Договору у разі несплати, або несвоєчасної оплати Споживач на вимогу Виробника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Листом №06-22/159 від 20.02.2020 КНП "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради звернулось до директора МКП «Херсонтеплоенерго» з повідомленням про відсутність фінансової та юридичної можливості оплачувати послуги з теплопостачання, що надаються МКП «Херсонтеплоенерго», а також з проханням припинити опалювання підприємства та направлення представника для складання відповідного акту.
Листом №917-03-07 від 20.02.2020 МКП «Херсонтеплоенерго» звернулось до відповідача з повідомленням, що згідно з п.6.1.4 Договору «Про закупівлю послуг з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води» №448/2271/19 від 23.01.2019 останній зобов'язаний регулювати споживання теплової енергії з урахуванням можливості повних розрахунків.
21.02.2020 комісією у складі представників МКП «Херсонтеплоенерго» та КНП "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради складено Акт про відключення об'єктів КНП "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради від теплопостачання, яке здійснювалось від котельні №1 МКП «Херсонтеплоенерго» в с.Степанівка, згідо якого здійснено відключення об'єктів закладу від теплопостачання шляхом відкриття ввідних засувок на теплових мережах, що призвело до зупинки котельні №1 с.Степанівка.
Позивач зазначає, що він свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, проте відповідач ухиляється від виконання умов п. 4.6. Договору щодо оплати за теплову енергію згідно умов Договору.
Позивачем згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 493 від 29.02.2020 надано послуги з постачання теплової енергії у період з 04.02.2020 по 21.02.2020 у загальному розмірі на 643568,42 грн. Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №466 від 29.02.2020 у сумі 643568,42 грн. Зазначену заборгованість нараховано позивачем за період з 04.02.2020 по 21.02.2020.
Вказаний Акт, а також рахунок на оплату №538 від 29.02.2020 на загальну суму 643 568,42 грн. надіслано на адресу відповідача листом №397-03-07 від 10.03.2020.
02.04.2020 позивач листом №508-03-15 звернувся до відповідача з претензією на суму 643568,42 грн., в якій повідомив про необхідність погашення заборгованості у сумі 643568,42 грн.
За твердженням позивача, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 643568,42 грн. за період з 04.02.2020 по 21.02.2020. Оскільки відповідачем було порушено строки здіснення розрахунків за договором, позивачем на суму основної заборгованості нараховано 10297,10 грн. інфляційних втрат, 3596,93 грн. 3% річних, 21228,85 грн. пені та 90099,60 грн. 7% штрафу. Загальна сума заборгованості за розрахунками позивача становить 768790,90 грн.
У відповіді на претензію відповідач зазначив, що діяв добросовісно, відповідно до умов укладеного між сторонами договору та додаткових угод, у зв'язку з чим відмовив у задоволеннні претензіїї.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Херсонської області з відповідною позовною заявою.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Приписами ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності регулюються Законом України "Про теплопостачання".
За умовами ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося раніше, Додатковою угодою №4 від 24.12.2019 до Договору сторонами продовжено строк дії Договору до 31.03.2020, Додатковою угодою №7 від 21.02.2020 сторони домовились припинити дію Договору з 21.02.2020.
Позивачем згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 493 від 29.02.2020 надано послуги з постачання теплової енергії у період з 04.02.2020 по 21.02.2020 у загальному розмірі на 643568,42 грн. Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №466 від 29.02.2020 у сумі 643568,42 грн. Зазначену заборгованість нараховано позивачем за період з 04.02.2020 по 21.02.2020.
Вказаний Акт, а також рахунок на оплату №538 від 29.02.2020 на загальну суму 643 568,42 грн. надіслано на адресу відповідача листом №397-03-07 від 10.03.2020.
Таким чином у період, в якому позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію діяв Договір №448/2271/19 від 23.01.2019. Відсутність у відповідача фінансових можливостей для оплати спожитої теплової енергії, не може бути підставою для відмови у виконанні договірних зобов'язань.
Суд також звертає увагу, що за умовами п.6.1.4. Договору споживач зобов'язаний сам регулювати споживання теплової енергії з урахуванням можливості повних розрахунків в обсязі суми договору.
Доказів технічної неможливості виконати п.6.1.4 Договору №448/2271/19 матеріали справи не містять.
Посилання апелянта на схему меж розподілу теплових мереж, як на доказ відсутності технічної можливості самомтійного регулювання обсягів споживання теплової енергії, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки вказан схема є додатком №2 до договору №448 від 11.10.2006, тим самим не відноситься до договірних зобов'язань, що є предметом судового спору.
Доказів сплати, заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 643568,42 грн. відповідачем суду не надано.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем нараховано спірну суму за час дії Договору постачання теплової енрегії, укладеного між сторонами по справі, судовою колегією відхиляються доводи апелянта в частині відсутності зобов'язання відповідача сплатити відповідні кошти на користь позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 643568,42 грн. є доведеними і обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Судовою Колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на непідпсиання ним акту виконаних робіт за період з 04.02.2020 по 21.02.2020, оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт ненадання послуг з опалення або надання їх в іншому обсязі. При цьому, суд враховує, що листом від 20.02.2020 відповідач повідомив позивача про відсутність фінансової та юридичної можливості плачувати послуги з теплопостачання та просив припинити надання послуг його підприємству, що і було здійснено відповідачем 21.02.2020. Зазначене підтверджує факт споживання позивачем послуг до 21.02.2020.
Щодо доводів апелянта стосовно збільшення ціни наданих послуг, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів підвищення ціни за заявлений позивачем період отриманих послуг.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу та пені, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Згідно з п.7.9 Договору за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, згідно ст. 231 ГК України нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно п. 7.10. Договору у разі несплати, або несвоєчасної оплати Споживач на вимогу Виробника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Перевіривши здйіснені місцевий господарським судом розрахунки штрафу, пені, 3% річних та інфляційних, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду про часткове задоволення позовних вимог в цій частині - про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 45049,80 грн., пені у розмірі 21170,93 грн., інфляційних у розмірі 7079,25 грн. та 3% річних у розмірі 3587,10 грн., в іншій частині позовних вимог суд обгрунтовано відмовив.
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.10.2020 по справі №923/585/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 06.10.2020 по справі №923/585/20 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Херсонської обласної ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.10.2020 по справі №923/585/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 06.10.2020 по справі №923/585/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2021 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош