Постанова від 28.01.2021 по справі 909/995/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2021 р. Справа №909/995/19 (909/260/20)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

за участю представників сторін від:

позивача: Міщенко О.В. - адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меледа", с. Павлишин, Онуфріївський район, Кіровоградська область б/н від 25.09.2020 (вх.ЗАГС №01-05/2683/20 від 30.09.2020)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2020 (суддя П.А. Шкіндер)

про повернення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення

у справі №909/995/19 (909/260/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меледа", с. Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 1 884 276,83 грн

в межах справи №909/995/19

за заявою боржника Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Івано-Франківськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи та суть спору.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.09.2020 у справі № 909/260/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ТОВ «Меледа» 1 881 490,00 грн основного боргу та 28 222,35грн. судового збору; в частині стягнення 2786,83 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання провадження закрито; стягнуто з ТОВ «Меледа» в дохід державного бюджету України 24 060,15 грн недоплаченого судового збору та відмовлено у задоволенні заяви ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відстрочення виконання рішення на 6 місяців.

15.09.2020 представником ТОВ «Меледа» - адвокатом Міщенко О.В. направлено на електронну адресу Господарського суду Івано-Франківської області заяву про підтвердження доказами понесених судових витрат на правничу допомогу (вх.11999/20 від 15.09.2020) та заяву про стягнення судових витрат (вх.11981/20 від 15.09.2020 без ЄЦП).

Водночас 15.09.2020 через відділ документального забезпечення, канцелярія суду від позивача надійшла заява від 11.09.2020 за вх.11999/20 про надання доказів понесення судових витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2020 заяву (вх.№ 11999/20 від 11.09.2020) ТОВ «Меледа» про ухвалення додаткового рішення з відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу повернуто без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що заявник не надав доказів направлення поданої заяви відповідачу, водночас направлення такої на електронну пошту oblaudor@ukrtei.net не є належним доказом, оскільки на запит суду від 15.09.2020 у ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відсутній запис про офіційну електронну пошту.

Ухвала суду обґрунтована також тим, що заява подана з пропуском строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України, для подання такої заяви без клопотання про поновлення строку.

Узагальнення доводів апеляційної скарги та інших учасників процесу.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового судового рішення та стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що 14.09.2020 представником ТОВ «Меледа»- адвокатом Міщенко О.В. було направлено через систему «Електронний суд» заяву про надання доказів понесених судових витрат на правничу допомогу від 11.09.2020. А отже, зазначає позивач, оскільки вищезазначену заяву було подано через систему «Електронний суд» 14.09.2020, строк визначений ч.8 ст.129 ГПК України для подання заяви, не пропущено. Крім цього, апелянт зазначає, що покликання суду на вимоги ст.ст.164, 172 ГПК України щодо надсилання відповідачу заяви про ухвалення додаткового рішення є безпідставними, оскільки така заява не є позовною заявою. Окрім цього, зазначає, що така заява була надіслана на електронну пошту відповідача, на яку протягом усього розгляду справи надсилалась поштова кореспонденція.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч.8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Отже, як правомірно встановив місцевий господарський суд, перебіг встановленого ч.8 ст.129 ГПК України 5-денного строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу почався 09.09.2020, при цьому, останнім днем такого строку був 14.09.2020.

Згідно з ч.7 ст.116 ГПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Відповідно до відмітки на заяві, документ сформований у системі «Електронний суд» 14.09.2020, проте відправлений та отриманий Господарським судом Івано-Франківської області 15.09.2020, а отже, з пропущення встановленого ч.8 ст.129 ГПК України строку для подання доказів понесення судових витрат, в тому числі, витрат на професійну правничу допомогу. Водночас клопотання про поновлення такого строку позивачем не заявлялось.

Щодо покликань апелянта на те, що оскільки вищезазначену заяву було подано через систему «Електронний суд» 14.09.2020, то строк визначений ч.8 ст.129 ГПК України для подання заяви, не пропущено, то такі є безпідставними, з огляду на те, що формування документа без його підписання та скерування до суду не переривають встановленого ГПК України процесуального строку та не є датою подання цієї скарги до суду.

Водночас, всупереч вищезазначених доводів апеляційної скарги, скаржник не надав доказів того, що заява була надіслана (подана) саме 14.09.2020, а у матеріалах справи вони відсутні.

Суд апеляційної інстанції зазначає також таке.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

За таких обставин, саме на заявника/апелянта покладається обов'язок доведення обставин, на які він покликається, у даному випадку на те, що подана ним заява скерована до суду саме 14.09.2020. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що з метою надання відповідних доказів, ТОВ «Меледа» вправі було, для прикладу, направити запит до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» з метою отримання відповідної інформації щодо історії подання спірної заяви та її надходження до суду 15.09.2020, а не 14.09.2020.

Однак, всупереч вимогам ст.ст. 74, 77, 78 ГПК України скаржник не подав належних та достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

Щодо тверджень апелянта на безпідставність покликань суду на вимоги ст.ст.164, 172 ГПК України щодо надсилання відповідачу заяви про ухвалення додаткового рішення, то суд апеляційної інстанції погоджується з такими твердженнями скаржника, проте такі не змінюють факту недоведеності апелянтом подання заяви через систему» Електронний суд» в межах строку - 14.09.2020.

Враховуючи вищевикладене, скаржник не спростував висновки суду першої інстанцій щодо правових підстав для повернення заяви про ухвалення додаткового рішення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що повернення вищезазначеної заяви не позбавляє права позивача повторно подати таку заяву з дотриманням вимог ГПК України.

А отже, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2020 у справі №909/995/19 (909/260/20) залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Меледа» - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до вимог ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.02.2021

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець