Справа № 161/1500/21 Провадження №11-сс/802/63/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2
08 лютого 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
слідчого ОСОБА_7 ,
представника володільця
майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2021 року (ЄРДР №32020030000000031),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.01.2021 відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань головного управління ДФС у Волинській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно - автомобіля марки «SCANIA R-420» з номерними знаками НОМЕР_1 ; напівпричіп марки «SCHMITZ SPR24L» з номерними знаками НОМЕР_2 .
Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що стороною кримінального провадження не доведено наявність підстав для накладення арешту на вищезазначене майно як того вимагає ст.171 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду прокурор подав апеляційну скаргу. Вважає, що слідчим суддею допущено неповноту дослідження матеріалів клопотання та справи і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам справи, вказує, що ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що вказані предмети є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та визнані у встановленому порядку речовими доказами у кримінальному провадженні.
Посилається, що слідчим суддею наведені обставини залишені поза увагою, а за умови їх врахування, на переконання апелянта, існуватимуть підстави для задоволення клопотання слідчого.
У своїй апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та задовольнити клопотання про накладення арешту на майно.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з викладеній в ній підстав, думку представника власника майна адвоката ОСОБА_8 , який вважав, що в задоволенні скарги сторони обвинувачення слід відмовити, дослідивши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, суд доходить наступного висновку.
Так, відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Арештом майна згідно із ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У п.1 ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку згідно із ч.3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання слідчого про накладення арешту на майно слідчим суддею місцевого суду дотримані.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що СУ ГУ ДФС у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32020030000000031 від 25.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України.
Доводячи підставність поданого клопотання слідчий вказував про те, що вищевказане майно відповідає критеріям зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки зберегло на собі сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому з метою збереження речових доказів, підлягає арешту.
Проте, таке твердження не заслуговує на увагу виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, жодних законних обставин, які б давали підстави для накладення арешту на вищевказане майно і доводили доцільність застосування такого заходу слідчим та прокурором не доведено, оскільки фактично не наведено і не надано жодного належного та допустимого доказу, що майно, на яке пропонується накласти арешт, має значення у даному кримінальному провадженні. Крім того суд враховує те, що за період часу близько одного року, протягом якого розпочато і проводиться кримінальне провадження, нікому не повідомлено про підозру.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №32020030000000031 є вірним, оскільки слідчим та прокурором не доведено відповідність вилученого майна критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Усі доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду, не заслуговують на увагу суду, так як були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм була дана вірна юридична оцінка. При цьому,на думку апеляційного суду доводи прокурора фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Оскаржувана ухвала слідчого судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2021 року про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді