Справа № 755/2453/20
"28" січня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
за участю секретаря судових засідань - Кузьменко А.М.,
учасники справи:
представник позивача - Редевич О.М.,
представник відповідача - Чорний В.О.,
представник третьої особи - Розум О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Київпастранс» про визнання права на приватизацію в гуртожитку та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету фірми побутових послуг «Світанок» 18.05.1985 року їй була виділена кімната в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . В даному гуртожитку в кімнаті № НОМЕР_1 вона фактично зареєстрована та проживає. 19.12.2019 року звернулася до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням приватизувати вказану кімнату, однак останніми було прийняте рішення від 13.01.2019 року, яким їй відмовлено в приватизації житла. Підставами відмови зазначено те, що відсутні: засвідчена копія ордера про надання житлової площі, оформлена належним чином заява на приватизацію квартири (в заяві відсутній підпис керівника підприємства по обслуговуванню житла та печатка), оформлена належним чином копія договору про надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Відмову в приватизації вважає неправомірною, зважаючи на те, що рішення про надання житлової площі приймалося фірмою побутових послуг «Світанок», де вона працювала, ними було видано ордер, який вона здала коменданту гуртожитку. Намагання отримати копію ордера позитивних результатів не дали. В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити та визнати за позивачем право на приватизацію кімнати в гуртожитку та зобов'язати відповідача вжити заходи щодо приватизації кімнати в гуртожитку. Представник позивача просила врахувати і судову практику по аналогічному спору.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог та врахувати наданий ними відзив.
Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги вважав такими, що не підлягають задоволенню, вони є безпідставні, просив відмовити в задоволенні позову та врахувати надані ними письмові пояснення по позову.
Свідок сторони позивача ОСОБА_2 показала, що вона знає позивачку 20 років, яка живе в гуртожитку в кімнаті № НОМЕР_1 , живе сама. Знає, що фірма «Світанок» займала в гуртожитку 3-4 поверхи, там був свій комендант. Вона (свідок) і її чоловік працювали в Київпастрансі, на їх проживання в гуртожитку видавали ордери, які були у коменданта. Чи був у позивача ордер не знає, не бачила.
Свідок сторони позивача ОСОБА_3 показала, що позивач її сестра, яка переїхала до м.Києва, поселилася приблизно в 1985 році в гуртожиток, вона (свідок) допомагала їй туди вселятися. Позивач спочатку проживала в гуртожитку на 4-му поверсі, потім - на 5-му, потім знову на 4-му поверсі. В 1994 році вона - свідок також поселилася в даний гуртожиток, де проживала тимчасово. Повідомила, що бачила ордер у позивача.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд приходить на наступного.
Вказана позовна заява була зареєстрована в суді 14.02.2020 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2020 року визначено головуючого суддю.
19.02.2020 року постановлено ухвалу про відкриття провадження та призначення справи до розгляду в загальному позовному провадженні.
Відповідачем подано відзив на позов, третьої особою - пояснення по позову.
Встановлено, що ОСОБА_1 згідно Довідки про реєстрацію місця проживання особи з 22.03.1996 року зареєстрована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
З Картки прописки слідує, що ОСОБА_1 в гуртожитку за вказаною адресою була зареєстрована в періоди: з 25.05.1985 р. по 18.05.1986 р.; з 31.05.1986 р. по 31.05.1989 р.; з 09.06.1989 р. по 02.06.1992 р. В даній Картці зазначено, що ОСОБА_1 працювала в фірмі побутових послуг «Світанок».
Встановлено, що гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на балансі філії КП «Київпастранс» Автобусного парку №2, яка є третьою особою по справі.
Позивач ОСОБА_1 , як було встановлено в суді, ніколи не була та не є працівником КП «Київпастранс».
Ордер на жилу площу в спірному гуртожитку на ім'я позивача від КП «Київпастранс» не видавався.
З копій рішень Арбітражного суду м.Києва №1/91 від 15.04.1999 р. та №1/90 від 15.04.1999 р. по справах за позовом Комунального автотранспортного підприємства 13034 до ВАТ «Світанок» про стягнення грошових коштів за комунальні послуги, слідує, що гуртожиток по АДРЕСА_1 знаходився у віданні Комунального автотранспортного підприємства 13034, в ньому проживали і працівники ВАТ «Світанок». В задоволенні позовних вимог було відмовлено з тих підстав, що між сторонами договір найму не був укладений належним чином.
Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 21.08.2019 року, прийнятого по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Київпастранс» про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, у задоволенні позову було відмовлено. Позовними вимогами були - скасувати рішення про відмову в приватизації кімнати та про зобов'язання органу приватизації здійснити дії по приватизації спірної кімнати. В даному рішенні судом було встановлено, що відповідач (Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація), встановивши відсутність документів, які є необхідними відповідно до вимог законодавства, мав належні підстави для відмови у приватизації.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на малозабезпечених громадян України, які на законних підставах тривалий час (не менш як п'ять років) зареєстровані та фактично проживають у малосімейному або робітничому гуртожитку, не мають власного житла, перебували чи перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, яка надала їм (їх сім'ям) жилу площу в гуртожитку, та неспроможні за власні кошти побудувати чи придбати собі житло.
Статтею 2 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначено, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках передбачених цим Законом) або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення") або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства).
Відповідно до ст.127 ЖК УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Статтею 128 ЖК УРСР визначено, що порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.
Відповідно до ст.129 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Згідно статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до п.1 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, це Положення визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.
Пункт 18 вказаного Положення встановлює перелік документів, які громадянин подає до органів приватизації:
заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім'ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;
документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім'ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
заява-згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.
Громадяни, які проживають у гуртожитку, крім документів, визначених у цьому пункті, до заяви також додають:
витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла;
копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла;
форму первинної облікової документації № 028/о "Консультаційний висновок спеціаліста" з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз.
Аналізуючи надані до справи докази, враховуючи вимоги законодавства, судом встановлені наступні факти: позивач ніколи не була працівником КП «Київпастранс»; позивач працювала в фірмі «Світанок» і останні мали договірні відносини з КП «Київпастранс» (неоформлені належним чином), щодо поселення та проживання в гуртожитку, що належить КП «Київпастранс», працівників фірми «Світанок».
Позивач, будучи працівником фірми «Світанок», в 1985 році поселилася в гуртожиток за адресою: м. Київ, вулиця Празька,12, що перебуває на балансі КП «Київпастранс» (на той час у відданні АТП 13034), тимчасово, що підтверджується її реєстраціями на певні періоди часу - спочатку на один рік, потім двічі по три роки, а з 1996 року зареєстрована постійно.
Щодо посилання позивача на те, що їй було видано ордер на поселення до гуртожитку, суд приходить до висновку, що дане твердження є безпідставне, недоведене належними доказами. Крім того, поселення особи на тимчасове проживання, не передбачає видачу ордеру на це.
Зазначені вище норми законодавства передбачають, що для здійснення приватизації житла, окрім необхідності мати ордер, необхідним є і підпис та печатка на заяві на приватизацію балансоутримувача житла, яким по даному гуртожитку є Комунальне підприємство «Київпастранс».
Третя особа КП «Київпастранс» не підписує і не ставить печатку на заяві позивача на приватизацію спірного житла, і суд погоджується з доводами третьої особи щодо такої позиції, а саме - відсутність ордеру на ім'я позивача (невидача взагалі такого ордеру ними як балансоутримувачем), що в свою чергу свідчить про відсутність у позивача правових підстав для можливості приватизувати спірне житло.
Викладене вище дає підстави для відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права на приватизацію кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Відмова в цій частині позовних вимог є підставою і для відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу приватизації, здійснити заходи щодо приватизації кімнати в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом звертається увага і на те, що в жодному документі, в тому числі і довідці про реєстрацію позивача, не зазначено номер кімнати; позивач зареєстрована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертається увага і на те, що посилання позивача на прийняття адміністрацією та профспілковим комітетом фірми побутових послуг «Світанок» спільного рішення в 1985 році про виділ позивачці кімнати в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , є безпідставне, не надано доказів наявності такого рішення.
Суд не може врахувати і правову позицію Верховного Суду, викладену в Постанові від 30.05.2018 року по справі №591/6623/16-ц, на яку посилається представник позивача, оскільки спір по вказаній справі не є аналогічним з даним спором, касаційною інстанцією переглядалася справа, по якій спір стосувався відсутності ордеру (не зберігся) на вселення особи до гуртожитку, при тому, що сама видача ордера ніким не оспорювалася, ордер недійсним не визнавався.
Покази свідків сторони позивача судом не враховуються, оскільки свідок ОСОБА_2 не повідомила суду ніяких даних, що мають відношення до предмету спору, а покази свідка ОСОБА_3 в частині того, що вона бачила у позивача ордер на вселення в гуртожиток не можуть бути визнані судом достовірним та достатнім доказом.
Згідно вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Київпастранс» про визнання права на приватизацію в гуртожитку та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 08.02.2021 року.
Суддя: