Справа № 712/12192/20
Провадження № 2/712/880/21
10 лютого 2021 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м.Черкаси у складі:
головуючого судді Троян Т.Є.
при секретарі Ліпатовій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівнапро визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, яким просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 56950 від 28.09.2020 року про стягнення заборгованості відповідно до умов Кредитного договору № 794045419 від 07.03.2019 на загальну суму 29146,08 грн.; стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати. Вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 56950 про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» заборгованість відповідно до умов Кредитного договору № 794045419 від 07.03.2019 на загальну суму 29146,08 грн. за період з 05.08.2020 по 05.08.2020. Вказав, що 27.11.2020 на підставі вищевказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. було відкрито виконавче провадження.Заначив, що в матеріалах виконавчого провадження міститься копія невідомого для позивача кредитного договору від 07.03.2019 за № 794045419, який не містить підпису сторін та графік розрахунків, який також не містить підпису сторін. Жодних фінансових зобов'язань у позивача перед відповідачем не існує. Відмітив, що приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 28.09.2020 не врахував те, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій формі вже є не чинні і повинен був відмовити відповідачу у вчинені виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».
Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 08.12.2020 року провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження від 17.09.2020 року відповідачу був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Відповідач ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» свій відзив не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви.
Треті особи пояснення суду не скерували.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку вищевикладеним, на підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 56950 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», заборгованість за Кредитним договором 794045419 від 07 березня 2019 року в розмірі 27946,08 грн., у тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту 8360,00 грн., прострочена заборгованість за комісією 0,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 13127,26 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 0,00 грн., строкова заборгованість за комісією 0,00 грн., строкова заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом 0,00 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями 6458,82 грн., за вчинення виконавчого напису 1200,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню - 29146,08 грн.
В подальшому, на підставі вказаного виконавчого напису, 27.11.2020 р. приватним виконавцем Чупис Т.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №56950 від 28.09.2020 року, а 01.12.2020 р. - постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат"та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Відповідно достатті 87 Закону України "Про нотаріат"для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат"визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року, а також Верховний Суд України у постанові № 6-887цс17 від 05 липня 2017 року.
Так, що стосується такої обов'язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Так, відповідно до п 4.4 кредитного договору від 07.03.2019 року, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Однак позивач зазначає, що даний договір йому не відомий, відповідачем не надано доказів, що кредитний договір підписаний саме позивачем за допомогою електронно-цифрового підпису, відсутні докази ознайомлення позивача з умовами кредитного договору.
Крім того, на думку суду, відповідачем при зверненні до нотаріуса нараховано розмір процентів в сумі 13127,26 грн., що значно перевищує суму процентів та сукупну вартість позики, яка визначена Графіком розрахунків. Так, пунктом 2 Графіку встановлено сукупну вартість кредиту за ставкою, яка складає 122,04 % від суми кредиту або 10 202,66 грн. та включає в себе проценти за користування кредитом - 22,04% від суми кредиту або 1842,66 грн.; суму кредиту 8360 грн.
Сам факт нарахування процентів після спливу визначеного договором строку кредиту в іншому розмірі, ніж це передбачено ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання суперечить висновкам Верховного Суду в Постанові №175/4753/15 від 06.02.2019, та свідчить про те, що виконавчий напис оформлено з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Відповідачне надав ні нотаріусу, ні суду доказів наявності безспірної заборгованості у позивача на час вчинення виконавчого напису; документів, що стали підставою для вчинення спірного виконавчого напису; підтвердження отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, які необхідні для вчинення виконавчого напису.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 визнано частково незаконною та нечинною постанову КМУ №662 від 26.11.2014 року, якою вносилися зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Тобто, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріального посвідченого договору.
Таким чином, враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи статей 15, 16, 18 ЦК України й статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд доходить висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Отже суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішеннянеобхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що виконавчий напис суперечить вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, а при зверненні до суду судовий збір позивачем не сплачений, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то у порядку передбаченому ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Що стосується відшкодування судових витрат, а саме - витрат на правничу допомогу адвоката, то позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення суду в порядку ст. 270 ЦПК України з наданням відповідних доказів про понесені витрати (квитанція, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівнапро визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем від 28.09.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 56950, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості за кредитним договором №794045419 від 07.03.2019 року, на загальну суму 29146,08 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»(Код ЄДРПОУ 42254696, юридична адреса: м. Київ, вул.Звіринецька, б.63) на користь Держави судовий збір у розмірі 840,80 гривень.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Черкаського апеляційного суду безпосередньо або через Соснівський районний суд м.Черкаси шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 10.02.2021.
Головуючий: Троян Т.Є.