Справа № 22ц-4583/10 Головуючий в 1 інстанції - Шестакова З.С.
Категорія - 57 Доповідач - Болтунова Л.М.
21 травня 2010 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Болтунової Л.М.
суддів - Козлова С.П., Баранніка О.П.
при секретарі - Сичевській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м Нікополі Дніпропетровської області на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, -
02 березня 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом до УПФУ в м. Нікополі Дніпропетровської області, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати щомісячної соціальної допомоги, їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», та зобов'язати відповідача здійснити нарахування зазначеної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і стягнути на його користь заборгованість за період 2006-2008 роки.
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановою від 18 лютого 2010 року позов задовольнив частково.
УПФУ в м. Нікополі Дніпропетровської області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та ухвалити нову, якою відмовити позивачці в її вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що судом були допущені порушенням норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального прав.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-1У - мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого права позивачки на 2006 рік, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, як такі що не ґрунтуються на законі.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: «Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, позовні вимоги позивача за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є обґрунтованими.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що УПФУ Нікопольському районі Дніпропетровської області, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачці відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправні дії.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки, позивач є особою похилого віку, про порушення своїх прав дізналась лише у 2009 році, після оприлюднення в засобах масової інформації о можливості звернення з позовом до суду за захистом своїх прав, то суд обґрунтовано поновив строк для звернення до суду.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону.
При розгляді даної справи порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування постанови судом апеляційної інстанції не встановлено.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та встановлені обставини.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м Нікополі Дніпропетровської області відхилити.
Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: