Справа № 182/4560/20
Провадження № 2/0182/645/2021
Іменем України
10.02.2021 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою,-
Позивачі 10.08.2020 року звернулися до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зазначеним позовом та просять суд:
- визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 загальною площею 59,0 кв.м., житловою площею 36,3 кв.м., та виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату 5 площею 11 кв.м., ОСОБА_2 житлову кімнату 7 площею 8,1 кв.м., ОСОБА_3 кімнату 4 з балконом площею 17,4 кв.м., кухню, ванну кімнату, коридор та вбиральню - залишити у спільному користуванні (а.с.3-6).
Свої вимоги мотивує наступним.
Квартира АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Комунального підприємства «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради.
Його батько ОСОБА_4 був квартиронаймачем вказаної спірної квартири, ця квартира була виділена йому на родину з чотирьох осіб, що підтверджується відповідним ордером на житлове приміщення № 2168 від 30.12.1986 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_4 помер. В квартирі на даний час зареєстровані він, ОСОБА_5 та відповідач, ОСОБА_3 ОСОБА_4 тимчасово знята з реєстрації у спірній квартирі у зв'язку з навчанням у м. Дніпро та реєстрацією у гуртожитку ВУЗу.
Зазначає, що на теперішній час відповідач заселила в спірну квартиру своїх родичів (5 осіб) і вони, позивачі, не мають доступу до неї, так як відповідач не дає їм ключі від вхідних дверей.
Вони сплачують комунальні послуги, а відповідач має борги.
З приводу перешкоджання користування спірною квартирою вони зверталися до поліції, але безрезультатно.
З відповідачем багато років існує спір з приводу порядку користування спірною квартирою, відповідач не бажає вирішувати спір, вважає, що вся квартира належить їй.
Через те, що відповідач категорично заперечує проти визначення порядку користування спірною квартирою, бажають визначити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату 5 площею 11 кв.м., ОСОБА_2 житлову кімнату 3 площею 8,1 кв.м., ОСОБА_3 кімнату 4 з балконом площею 17,4 кв.м., ванну, коридор, туалет, кухню - залишити у спільному користуванні, вважаючи що такий варіант є прийнятим і не містить невигідних умов для відповідача.
Враховуючи викладені обставини, вони звернулися до суду з даним позовом.
Ухвалою про відкриття провадження від 09.09.2020 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Клопотань до суду не надійшло, відповідач не скористався правом на відзив.
05.10.2020 року на адресу суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на дану позовну заяву (а.с.33-35), згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, мотивуючи наступним.
Вона з 1992 року зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка знаходиться у комунальній власності. У даній квартирі вона мешкала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 , який був основним квартиронаймачем та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Особовий рахунок відкритий на його ім'я і до теперішнього часу не переоформлений. За вказаною адресою був зареєстрований син її колишнього чоловіка ОСОБА_4 зі своєю донькою ОСОБА_4 , яка на той час не досягла повноліття. Позивач був вселений до спірної квартири згідно з актом державного виконавця від 01.02.2013 року та постанови про закінчення виконавчого провадження від 01.02.2013 року. ОСОБА_4 були передані ключі від житла, перешкод у користуванні відповідач йому не чинила, однак він не бажає там проживати за своїм власним бажанням. Його донька ОСОБА_4 також у добровільному порядку, за власним бажанням, знялася з реєстрації за вказаною адресою та мешкає у м. Дніпрі за місцем навчання. Таким чином, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає лише вона.
Твердження ОСОБА_4 , що вона перешкоджає вселитись до квартири є безпідставними і суперечать дійсності. Вона самостійно сплачує комунальні послуги за вказану квартиру, заборгованості немає. Враховуючи зазначене, вважає позовні вимоги позивача безпідставними.
17.11.2020 року на адресу суду від позивача ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив (а.с. 56-59), згідно якого посилання відповідача на те, що вона не перешкоджає йому та його дочці користуватися спірною квартирою не відповідають дійсності, оскільки відповідач поселила до спірної квартири своїх родичів з п'ятьох осіб, які зайняли всі кімнати.
Він повторно звертався до поліції з приводу проживання у квартирі сторонніх осіб, а саме родичів відповідачки, але безрезультатно. Відповідач ОСОБА_3 завідомо надає суду неправдиві докази, з метою ввести суд в оману. Вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог.
В матеріалах справи наявна заява Директора КП «МЖТІ» НМР Є.С. Романій про те, що вони не заперечують проти задоволення позовних вимог та винесення заочного рішення по даній справі (а.с. 69).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 30.12.1986 року ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету № 641 від 19.12.1986 року видано ордер № 2168 на право зайняття квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 8).
На даний час особовий рахунок після смерті квартиронаймача ОСОБА_4 не переоформлений.
Судом також встановлено, що на даний час у спірній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується наданими ними довідками ТОВ «КК «ДомКом-Нікополь» від 04.06.2020 року та від 25.09.2020 року про склад сім'ї (а.с. 4, а.с. 37), та також визнається самими сторонами, виходячи зі змісту матеріалів справи.
Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_4 на даний час знята з реєстрації та не проживає у спірній квартирі у зв'язку з навчанням у м. Дніпро та реєстрацією у гуртожитку ВУЗу (а.с. 10).
Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
У статті 9 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 61, статей 64 та 65 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
З матеріалів справи вбачається, що після смерті наймача спірної квартири - ОСОБА_4 08.04.2019 року питання щодо зміни договору найму жилого приміщення внаслідок визнання наймачем іншого члена сім'ї, у порядку статті 106 ЖК України, до цього часу не вирішено, позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_4 продовжують зберігати за собою правовий статус члена сім'ї наймача спірної квартири та користується нарівні з наймачем усіма правами і несе усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач ОСОБА_4 неодноразово звертався до Нікопольського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області з відповідними заявами щодо перешкоджання йому користування спірною квартирою,щодо виселення осіб, які незаконно перебувають у цій квартирі (а.с. 15,16, 61).
Згідно Висновку про результати розгляду звернення ОСОБА_4 від 03.06.2019 року, затвердженого Начальником Нікопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, що мається в матеріалах справи (а.с. 17) в ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 за адресою - АДРЕСА_2 не проживає, а дозволила там жити своїм родичам, які за даною адресою не зареєстровані.
Таким чином, суд приходить до висновку, що належними та допустимими доказами, достатніми у своїй сукупності підтверджується факт того, що між сторонами існує спір щодо користування вказаною квартирою.
Оскільки квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності міста, а тому порядок користування нею повинен визначатися за нормами ст.ст. 61-70 ЖК України.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Згідно з положеннями ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Згідно ч. 1 ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Крім того, у відповідності до ст. 71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
П. 14 Постанови Пленуму Верховному суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року роз'яснено судам, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Отже, враховуючи викладене, враховуючи інтереси кожної із сторін, суд вважає за можливе визначити порядок користування спірною квартирою, за яким ОСОБА_1 виділяється у користування житлова кімната 5 площею 11 кв.м., ОСОБА_2 - житлова кімната 7 площею 8,1 кв.м., ОСОБА_3 - житлова кімната 4 площею 17,4 кв.м. з балконом, кухню, ванну кімнату, коридор та вбиральню - залишити у спільному користуванні.
Суд приходить до висновку, що такий порядок відповідає інтересам сторін, оскільки відповідач ОСОБА_3 отримує в особисте користування кімнату більшою площею, ніж позивачі, та не позбавляється користування необхідними у такому випадку іншими приміщеннями квартири.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 178, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. ст.ст. 15,16, 29 ЦК України ст.ст. 63,104 ЖК України суд -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою - задовольнити.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:
-виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату 5 площею 11 кв.м.;
-виділити ОСОБА_2 у користування житлову кімнату 7 площею 8,1 кв.м.;
-виділити ОСОБА_3 - житлову кімнату 4 площею 17,4 кв.м. з балконом;
-залишити у спільному користуванні кухню площею 8,4 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., коридор площею 8,6 кв.м. та вбиральню площею 1,3 кв.м.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева