Житомирський апеляційний суд
Справа №935/1173/20 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.
Категорія 82 Доповідач Павицька Т. М.
09 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Миніч Т.І., Коломієць О.С.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м.Житомирі цивільну справу №935/1173/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа - Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про захист прав споживачів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. в м. Коростишеві,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що він являється користувачем мобільного зв'язку приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі ПАТ «Київстар»), його абонентський номер НОМЕР_1 . 14 травня 2020 року він здійснив оплату 40,00 грн за щохвилинне та щосекундне надання послуг та 15.05.2020 направив відповідачу звернення, що вказані послуги він не замовляв. Натомість оператор з невідомих причин 18.05.2020 припинив надання споживачу телекомунікаційних послуг. 20 травня 2020 року він направив заяву до ПАТ «Київстар» про відновлення надання послуг мобільного зв'язку, однак оператор не поновив надання споживачу послуг. Тому, просив визнати незаконними дії ПАТ «Київстар» щодо відмови у наданні загальнодоступних телекомунікаційних послуг за абонентським номером НОМЕР_1 на підставі п.1 ст. 1 ч. 1 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» та поновити вказані послуги. Також ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 25000,00 грн на відшкодування моральної шкодив, так як, незаконне позбавлення послуг спричинило позивачу немайнової шкоди, яка полягає у порушенні стосунків з оточуючими людьми, порушенні нормальних життєвих обов'язків, витрачання особистих коштів та часу, сили для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Крім того, просив стягнути 1022,00 грн витрачених коштів на подання і розгляд даної позовної заяви.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, також судом не взято до уваги, що відповідач, на якому лежить тягар доказування не надав жодних доказів про законне списання вказаних коштів, що підтверджує доводи позивача про незаконність позбавлення надання телекомунікаційних послуг.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 є користувачем мобільного телефонного зв'язку ПАТ «Київстар», з абонентським номером НОМЕР_1 .
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач з 18.05.2020 припинив надання споживачу телекомунікаційних послуг.
З листа № 6469712238/03/03/02 від 10.06.2020 вбачається, що ПАТ «Київстар» повідомляло ОСОБА_1 про те, що телекомунікаційні послуги за абонентським номером НОМЕР_2 надаються у повному об'ємі відповідно до умов обраного тарифного плану. Відповідно до діючого тарифного плану «Київстар Онлайн 3G» щомісячна абонентська плата становить 60,00 грн. Станом на 10.06.2020 баланс вищезазначеного абонентського номеру становить 0,06 грн. Для можливості користування абонентським номером за визначеним тарифним планом умовами необхідно поповнити рахунок.
Правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами здійснюються на підставі норм цивільного законодавства України та Закону України «Про телекомунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 1.04.2012 № 295.
Згідно з п.п. 1-5 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода виявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином ( крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Згідно з ч.1,2 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Оператори, провайдери надають споживачам послуги відповідно до Закону України "Про телекомунікації", Закону України «Про захист прав споживачів», інших нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері телекомунікацій, згідно п. 5 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012р. за № 295 (надалі Правила).
Відповідно до п.27,29 вказаних Правил, вбачається, що договір укладається відповідно до основних вимог, встановлених Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. У разі визначення умов публічного договору оператор, провайдер повинен оприлюднити їх на своєму веб-сайті і в місцях продажу послуг.
Як вбачається з ч.1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Умови надання телекомунікаційних послуг Приватного акціонерного товариства «Київстар» оприлюднені на сайті відповідача.
Пунктом 65 Правил, вартість послуг залежить від їх переліку, тарифів на них, умов оплати та обсягу наданих послуг, інших умов, визначених законодавством та договором.
Відповідно п.5 ч.1 ст.38 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій мають право на установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону.
Частиною 5 ст. 39 вказаного вище Закону оператори, провайдери телекомунікацій не мають права відмовляти в подальшому наданні загальнодоступних послуг особам з інвалідністю I та II груп усіх категорій, поточна заборгованість яких за отримані послуги не перевищує трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про телекомунікації» до загальнодоступних телекомунікаційних послуг належать: підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційних мереж фіксованого зв'язку загального користування (універсальний доступ), послуги фіксованого телефонного зв'язку в межах зони нумерації (місцевий телефонний зв'язок), а також виклик служб екстреної допомоги, послуги довідкових служб і зв'язку за допомогою таксофонів.
Таким чином, вбачається, що відповідач не надає послуги фіксованого зв'язку загального користування та послуги фіксованого телефонного зв'язку в межах зони нумерації.
Відповідно до ч.1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтованого виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають, оскільки враховуючи вимоги пункту 14 статті 39 Закону України «Про телекомунікації» та пункту 59 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, порушень з боку відповідача допущено не було.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті вирішення спору. Судом правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді