ун. № 759/12085/20
пр. № 2/759/1169/21
03 лютого 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Міністерство юстиції України про розірвання договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
у червні 2020 р. позивач звернувся до суду із позовними вимогами про розірвання договору купівлі-продажу, у грудні 2020 р. після зміни позовних вимог просить суд розірвати договір купівлі-продажу частини квартири, внаслідок чого скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із залученням третьої особи Міністерства юстиції України.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач після смерті ОСОБА_6 з 01.07.2015 не виконувала своїх грошових зобов'язань за договором про купівлю-продажу частини квартири чим завдала шкоди покійному ОСОБА_6 , внаслідок чого позбавила його того, на що він розраховував при укладені договору, що є істотним порушенням договору. Також, жодних доказів належного виконання грошових зобов'язань не пропонувалося. Відповідачем не було сплачено на розрахунковий рахунок ОСОБА_6 чи/то депозит нотаріуса грошових коштів згідно договору, доказів такої оплати подано відповідачем до суду не може.
Одночасно із первинною позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на частину спірної квартири (а.с. 19-21).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.08.2020 залишено без руху для усунення недоліків (а.с. 32).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.08.2020 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику (а.с. 34).
Після усунення недоліків ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.08.2020 відкрито провадження по справі (а.с. 56).
Ухвалою суду від 20.01.2021 закрите підготовче провадження та призначений судовий розгляд (а.с. 142).
Після остаточних у грудні 2020 р. змін предмету позовних вимог відповідачем у передбачені строки надіслано відзив, відповідно до якого просить у позовних вимогах відмовити застосувавши строки позовної давності, оскільки позивачем пропущено загальний строк, який розпочався з моменту звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права у липні 2016 р.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти застосування доводів відповідача щодо строку позовної давності, оскільки вважає що необхідно застосувати відповідно до ст. 264 ЦК України переривання строку позовної давності, який розпочинається заново, так як саме із відзиву відповідача від 21.11.2017 на позовну заяву у справі 759/10892/16 під головуванням судді Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. стало відомо, що відповідач могла б виконати усі зобов'язання за договором купівлі-продажу, якщо б продавець не помер. А тому, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи відзиву на позовну заяву, просила у позовних вимогах відмовити.
Треті особи у судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, заяв про слухання справи без їх участі не надіслано.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом із копії рішення по цивільній справі 759/10892/16 встановлено, що 02.03.2015 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу частини квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В., зареєстровано в реєстрі за №533.
Відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупець купив 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 . Продаж квартири вчинено за 248946 грн 00 коп., з яких суму у розмірі 118945 грн 92 коп. продавець отримав до підписання цього договору, а решту суми у розмірі 130000 грн 08 коп. покупець зобов'язується сплачувати продавцю рівними частками, по 5416 грн. 67 коп., протягом 24 міс., починаючи з квітня 2015 р. по березень 2017 р. включно, оплата чергової суми відбуватиметься не пізніше 20 числа кожного місяця готівкою. Доказом повної оплати за цим договором є відповідна заява продавця, справжність підпису на якій має бути засвідчена нотаріально (п. 3 договору).
ОСОБА_6 помер, причина смерті - дрібновузловий цироз печінки.
Спадкоємцями майна померлого є його донька ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_5 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження, укладення шлюбу.
06.10.2015 приватним нотаріусом здійснено реєстрацію спадкової справи, спадкодавцем за яким є ОСОБА_6 .
Відповідно до спадкової справи №02/2015, заведеної після смерті ОСОБА_6 , із заявою про прийняття спадщини звернулись його донька та дружина.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що на день смерті померлому належало рухоме та нерухоме майно, але, до складу спадкової маси спірна квартира не входила.
20.07.2016 позивач звернувся до суду за порушеним правом із позовними вимогами про визнання договору купівлі-продажу частини квартири недійсним, який вчинено під впливом тяжкої обставини та скасування права власності, по якому ухвалено 17.03.2020 судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 152-154).
У судовому засіданні представниками сторін визнано, що загальний строк позовної давності розпочався 20.07.2016 із дня подачі позову до суду по справі 759/10892/16.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПКУкраїни обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, а тому, суд вважає, що строк позовної давності необхідно рахувати саме із визнаної сторонами дати 20.07.2016.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Окрім того, позивачем пропущений строк позовної давності, про що заявлено відповідачем.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України загальна позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалістю у три роки.
Будь яких інших строків позовної давності до вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним законом не передбачено.
Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд вважає, що звернення до суду із позовною заявою у цьому провадженні є лише зміною способу захисту, обраним позивачкою, її порушених прав про порушення яких вона була обізнана ще за життя ОСОБА_6 , а тому і звернулася до суду за їх захистом своїх порушених прав 20.07.2016.
Отже, звертаючись 21.07.2020 до суду із позовними вимогами про розірвання договору купівлі-продажу частини квартири, позивач пропустила трирічний строк звернення до суду, а загалом 4 роки.
Посилання позивача на переривання строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України який треба рахувати з 21.11.2017 матеріалами справи спростовується, оскільки позивачу було із тексту поданої позовної заяви до суду достеменно відомо ще у квітні 2015 р. про те, що її батько уклав договір купівлі продажу частини квартири на невигідних умовах як стверджує позивач, але за час життя батька не зверталась до суду за захистом своїх порушених прав (а.с. 124). Також, із позовної заяви від 20.07.2016 (а.с. 125) вбачається, що позивач вже порушувала питання щодо неповної оплати за частину квартири відповідно до договору купівлі продажу, а тому можливо зробити висновок, що позивачу вже було відомо про своє порушене право саме із тих підстав, які є предметом даного позову, які згодом були змінені і не досліджувались належними доказами під час слухання цивільної справи за ун. №759/10892/16.
Статтею 267 ЦК УКраїни встановлено, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, і сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності та зробленою про це заявою відповідача, слід відмовити у задоволенні позову з цієї підстави.
Доводи представника позивача про те, що в даному випадку позивач не могла знати та не знала про порушене право, спростовані наведеними вище обставинами про обізнаність позивача.
За таких обставин та з наведених підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судовий збір не підлягає стягненню, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову згідно ст. 141 ЦПК України.
Але, оскільки позивачем під час слухання справи були змінені позовні вимоги, шляхом додавання другої позовної вимоги яка відповідно до Закону України «Про судовий збір» повинна сплачуватись окремо, суд вважає за необхідне достягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір по справі у розмірі 840 грн 80 коп.
На підставі вищевикладеного керуючись вимогами ст.ст. 203, 215, 256, 257, 261, 264, 267, ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 417 ЦПК України,-
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Міністерство юстиції України про розірвання договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір по справі у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 09.02.2021.