печерський районний суд міста києва
Справа № 757/49355/20-к
26 січня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, щодо невнесення відомостей про кримінального правопорушення до ЄРДР, після отримання заяви від 26.10.2020 року,-
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, щодо невнесення відомостей про кримінального правопорушення до ЄРДР, після отримання заяви від 26.10.2020 року.
В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_3 посилається на те, що він направив до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві заяву про вчинення кримінального правопорушення від 26.10.2020 року за вих. № О-272. Всупереч положенням ст. 214 КПК України, заява про вчинення злочину необґрунтовано не зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Посилаючись на вищезазначені обставини ОСОБА_3 просить зобов'язати уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні дані за його заявою щодо прийняття колегією суддів Верховного Суду України, у складі суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 неправосудного рішення.
Відповідно до матеріалів скарги заявник ОСОБА_3 утримується у Державній установі «Дніпровська установа викоання покарань №4 Міністерства юстиції України», а тому з метою оперативного розгляду скарги, розгляд провадження за скаргою було призначено дистанційно у режимі відеоконференції, однак провести розгляд скарги у зазначеному режимі не виявилося можливим, в зв'язку з відсутністю вільних залів облаштованих для проведення судових засідань в режимі відеоконференції.
Представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відомості, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.
З матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 26.10.2020 року.
Згідно вимог КПК України, скаржник має підтвердити наявність його заяви про скоєне кримінальне правопорушення та надати докази її направлення до органу досудового розслідування.
Однак, скаржником не надано доказів такого звернення, оскільки до матеріалів скарги не долучено: ані копії заяви про вчинення кримінального правопорушення з відміткою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ані зворотнього поштового повідомлення, ані іншого доказу про направлення та отримання уповноваженою особою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, вказаної заяви.
За таких обставин, слідчий судя позбавлений можливості перевірити наявність заяви про вчинення кримінального правопорушення, та обрахувати строки, передбачені ст. 304 КПК України. Доказів на підтвердження обставин наявності перешкод надання такого підтвердження суду з метою реалізації права на оскарження, згідно ст. 303 КПК України скаржником не наведено.
Стосовно доводів викладених у заяві ОСОБА_3 слід зазначити, що положення ч. 2 ст. 126 Конституції України визначають проте, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму ВСУ «Про незалежність судової влади» втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.
Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
Крім цього, означені положення кореспондуються з правовою позицією, викладеною в рішенні ЄСПЛ у справі «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року, де вказується, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким рішенням суду. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні ЄСПЛ «Брумареску проти Румунії».
При розгляді скарги слідчим суддею враховується, що заявник у поданій скарзі на бездіяльність з невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про можливе прийняття колегією суддів Верховного Суду України, у складі суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 неправосудного рішення, у своїй заяві фактично не погоджується з ухваленими процесуальним рішенням судді, використовуючи заяву як поза процесуальний спосіб оскарження, поряд з тим, відсутність в заяві обставин, які б вказали на наявність розумних сумнівів правосудності вказаного судового рішення.
Також слід зазначити, що чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя.
Консультативна рада європейських суддів щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах, на що кожен громадянин має невід'ємне право (п. 57 Висновку № 11 за 2008 рік).
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи не може перевірятись за межами передбаченого законом процесуального порядку.
Таким чином, намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання заяви про злочин може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність, що передбачають статті 126 та 120 Конституції України.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави для внесення відомостей по заяві ОСОБА_3 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а відтак у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст.214, 303-309 КПК України, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, щодо невнесення відомостей про кримінального правопорушення до ЄРДР, після отримання заяви від 26.10.2020 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1