Номер провадження 2/754/1077/21
Справа №754/11144/20
Іменем України
28 січня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді - Галась І.А.
при секретарі - Гергель В.А.
за відсутності сторін
розглянувши цивільній позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, пені,
Представник позивача - адвокат Асатрян О.В., діючі в інтересах позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, пені за прострочення сплати аліментів, мотивуючі заявлені вимоги тим, що ОСОБА_1 з 26.11.2011 року по 06.04.2018 рік перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 .
Від шлюбу народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.12.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.08.2017 року до повноліття дитини, а також судовий збір на користь держави у розмірі 640 грн.
Постановою Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 23.02.2018 року відкрито виконавче провадження №55843375 на виконання вищезазначеного рішення суду.
Згідно розрахунку державного виконавця станом на 01.07.2020 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з 01.08.2017 року по 01.07.2020 року становить 126 597 грн. 50 коп.
Зазначено, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем рішення суду, Позивач на підставі ст. 196 СК України має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів, за кожен день прострочення. Позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, згідно якого пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період 01.08.2017 року по 01.07.2020 року розмір неустойки (пені) становить 38 644 грн. 03 коп.
Посилаючись на викладені обставини справи, представником позивача заявлені наступні вимоги:
1.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 126 944 грн. 50 коп.;
2.Зобов'язати ОСОБА_2 сплатити на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 38 644 грн. 03 коп.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2020 року відкрито провадження в справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує щодо розгляду справи в порядку заочного провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заяв або клопотань до суду не надходило.
Суд, повно та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.
Судом встановлено, що сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, де в графі батьки записано: батько - « ОСОБА_2 », мати - « ОСОБА_1 », актовий запис №1532.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.12.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 , уродженця м. Києва на користь ОСОБА_1 , уродженки м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл., аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.08.2017 року до повноліття дитини, а також судовий збір на користь держави у розмірі 640 грн.
29.12.2017 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №754/10959/17.
01 липня 2020 року Державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федорченко Р.А. здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва №754/10959/17 від 29.12.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 , уродженця м. Києва на користь ОСОБА_1 , уродженки м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл., аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.08.2017 року згідно якого заборгованість за виконавчим листом Деснянського районного суду м. Києва 10959/17 від 18.11.2008 року станом на 01.07.2020 року складає 126 597 грн. 50 коп.
Розмір зазначеної заборгованості відповідачем не спростовано, та доказів на підтвердження належної та вчасної сплати аліментів у визначеному судом розмірі, матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
У відповідності до положень ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно дост.51 Конституції України обов'язок кожного громадянина України піклуватися про дітей.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.
При цьому, передбачена ст.196 СК України відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Заборгованість по аліментам у відповідача виникла за його вини, так як він був усвідомлений про обов'язок утримувати дитину.
Факт неналежного виконання платником аліментів ОСОБА_2 рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підтверджується письмовими розрахунками заборгованості, складеними державним виконавцем Федорченко Р.А.
Згідно п.22 постанови Пленуму_Верховного Суду_України №3від 15.05.2006року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", передбачена ст.196СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Аналіз зазначеної правової норми свідчить, що у даному випадку слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, а тому саме на неї покладено тягар доказування протилежного. Відповідно, суд повинен встановити факт заборгованості по аліментам й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки (пені).
Разом з тим, відповідач в судовому засіданні не надав суду доказів в порядку ст.ст. 76 - 81 ЦПК України про те, що заборгованість по аліментах утворилась з незалежних від нього причин, доводів позивачки не спростував. Зокрема, доказів про те, що заборгованість по аліментах виникла внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками відповідач суду не надав, а тому суд дійшов до висновку про необхідність стягнення неустойки.
А відтак, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати відповідачем аліментів.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Отже, виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто, неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 відсоток пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). Така правова позиція висловлена в Постанові Великої палати Верховного Суду по справі 14-37цс18 від 25.05.2018.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Такий правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року та у справі № 333/6020/16-ц від 03 квітня 2019 року.
Пеня обраховується за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд погоджується з розрахунком позивачки щодо визначення розміру пені за прострочення сплати аліментів, згідно якого розмір неустойки (пені) по аліментах разом за період з 01.08.2017 року по 01.07.2020 року розмір неустойки (пені) становить 38 644 грн. 03 коп., у зв'язку з чим розрахунок пені наданий позивачем суд приймає, як належний.
Також, розмір заборгованості по аліментам, визначеним Державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федорченко Р.А зі сплати аліментів на підставі виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва №754/10959/17 від 29.12.2017 року згідно якого заборгованість складає 126 597 грн. 50 коп., відповідачем в судовому порядку не оскаржено, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, таким чином суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст.180, 195, 196, СК України, ст. ст. 3,4, 12, 76,80,81,89, 141, 258-259, 263-265,350,354 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, пені задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Києва, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки АДРЕСА_2 ) заборгованість по аліментам в розмірі 126944 гривень 55 копійок та пеню за прострочення справи аліментів в розмірі 38644 гривні 03 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Києва, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 09 лютого 2021 року.
Суддя І.А. Галась