Справа № 703/2913/18
4-с/703/2/21
09 лютого 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Опалинської О.П.
при секретарі Бойко Л.М.
за участю заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи Пиндик С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиндик Сергія Володимировича про визнання неправомірними дій щодо винесення постанови про арешт коштів боржника та скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області зі скаргою на дії головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиндик С.В. про визнання неправомірними дій щодо винесення постанови про арешт коштів боржника та скасування постанови.
В обґрунтування скарги зазначила, що в провадженні головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиндика С.В. перебуває зведене виконавче провадження №60099647 за матеріалами якого з скаржника стягуються за виконавчим листом №2/703/450/19 виданого 02 липня 2019 року Смілянським міськрайонним судом, кошти на користь АТ «Ощадбанк» в особі Філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», заборгованість за кредитним договором в розмірі 13478 гривень 62 копійки та судові витрати 1762 гривні.
Окрім того, в цьому провадженні з неї стягуються кошти за виконавчим листом №2/703/620/19 виданого 28 травня 2019 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області на користь АК КБ «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором в розмірі 12585 гривень 60 копійок та судові витрати 1155 гривень 21 копійку.
Скаржник зазначила, що працює в Акціонерному Товаристві «Науково - виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод», що є її основним місцем роботи, а тому із її заробітної плати відраховуються щомісячно кошти на виконання рішення судів.
19 лютого 2020 року постановою головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиндиком С.В. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
ЇЇ заробітна плата перераховується на картковий банківський рахунок, який нею відкрито 23 січня 2018 року в Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль».
На картковий рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на її ім'я, накладений арешт ВП60099647 від 19 лютого 2020 року на суму 31244 гривень 51 копійку Смілянським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Зазначає, що із її заробітної плати відраховується 20 відсотків коштів, а решта її суми зараховується на її картковий рахунок, що знаходиться в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Оскільки існуючий арешт зарплатного рахунку перешкоджає скаржнику вільно користуватися заробленими коштами, тому вона звернулася із заявою до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) для скасування арешту зарплатного рахунку, який накладений головним державним виконавцем Смілянського МВ ДВС Пиндиком С.В.
Листом від 07 грудня 2020 року № 19.13-36/35571 вона була повідомлена, що зняття арешту здійснюється державним виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», а у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Просила визнати протиправною відмову Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка викладена у листі від 07 грудня 2020 року № 19.13-36/35571 та скасувати постанову головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19 лютого 2020 року про накладення арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні № 60099647 та зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» на її ім'я.
Головний державний виконавець Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиндик С.В. направив до суду відзив в якому зазначив, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).
На примусовому виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження номер за АСВП: 61291494 до складу, якого входить два виконавчих проваджень на загальну суму 28 981 гривень 43 копійки, а саме: виконавче провадження АСВП 60099647 з примусового (виконання виконавчий лист № 2/703/620/19 від 28 травня 2019 року, що видав: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»), заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 червня 2008 року в сумі 12585 гривень 60 копійок та судовий збір 1155 гривень 21 копійка. а всього 13 740 гривень 81 копійка (відкрите 19.09.2019); та виконавче провадження АСВП 60466559 з примусового виконання (виконавчий лист № 2/703/450/19 від 02 липня 2019 року, що видав: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області) про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» в особі Філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 13478 гривень 62 копійки та судові витрати 1762 гривень, а всього 15 240 гривень 62 копійки (відкрите 01.11.2019).
21 січня 2020 року державним виконавцем винесено постанови про передачу виконавчих проваджень АСВП 60099647, АСВП 60466559.
21 січня 2020 року державним виконавцем винесено постанови про прийняття виконавчих проваджень АСВП 60099647, АСВП 60466559 .
Державним виконавцем 17 лютого 2020 винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень АСВП 60099647, АСВП 60466559 у зведене виконавче провадження АСВП 61291494, копію постанови в порядку ст. 28 Закону № 1404-VIII направлено сторонам до відома.
Відповідно до ст. 56 Закону № 1404-VIII, державним виконавцем 19 лютого 2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника, копії постанови в порядку ст. 28 Закону № 1404-VIII направлено на виконання до банківських, інших фінансових установ та сторонам виконавчого провадження.
Згідно відмітки на супровідному листі до постанови про арешт коштів, боржник отримала дану постанову особисто на руки 15 липня 2020 року.
Вважає, що десятиденний строк для звернення зі скаргою до суду, передбачений ст. 449 ЦПК України, закінчився 27 липня 2020 року.
Звернув увагу суду, що скарга на дії державного виконавця подана до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області 10 грудня 2020 року, а відтак скаржник пропустила строк звернення до суду без поважних причин.
Просив скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця залишити без розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала скаргу на дії державного виконавця з підстав зазначених у поданій нею скарзі та просила визнати протиправною відмову Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка викладена у листі від 07 грудня 2020 року № 19.13-36/35571 та скасувати постанову головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19 лютого 2020 року про накладення арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні № 60099647 та зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» на її ім'я.
Головний державний виконавець Пиндик С.В. в судовому засіданні просив скаргу залишити без задоволення з підстав зазначених у відзиві.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника, державного виконавця, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, щ о ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як передбачено ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.1 Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як передбачено ч. 1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Згідно ч. 2 ст. 48 Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Оцінюючи усі докази, суд вважає доведеними обставини, на які скаржник посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Статтею 2 Закону №1404 передбачено вичерпний перелік засад виконавчого провадження, серед яких пріоритетною є верховенство права.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Крім того, ст. 46 Основного Закону встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. У той же час, ч. З ст. 8 Конституції України встановлено, що норми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 70 Закону №1404 встановлено граничні розміри відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника.
Із аналізу вказаних положень Конституції України у взаємозв'язку із положеннями Закону №1404 слід зробити висновок, що Україною гарантовано право кожного громадянина на працю та на пенсійне забезпечення у разі тимчасової втрати працездатності. Це право підлягає певним обмеженням у виді відсоткових відрахувань у разі, якщо їх отримувач є боржником у виконавчому провадженні.
Судом встановлено, що головним державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №60099647 від 19 вересня 2019 року про примусове виконання виконавчого листа № 2/703/620/19 виданого 28 травня 2019 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» коштів в сумі 13740 гривень 81 копійку (а.с. 61).
Головним державним виконавцем 01 листопада 2019 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №60466559 про примусове виконання виконавчого листа № 2/703/450/19 виданого 02 липня 2019 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» в особі філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» коштів в сумі 15240 гривень 62 копійки (а.с. 62).
19 лютого 2020 року головним державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на всі кошти, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної, витрат виконавчого провадження, штрафів (а.с. 63).
Однак, державний виконавець при винесенні постанови про арешт коштів від 19 лютого 2020 року не виконав вимоги ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме не врахував, призначення відкритих на ім'я ОСОБА_1 розрахункових рахунків у відповідних банківських установах.
З наданих суду доказів скаржником, а саме з довідки АТ «Райффайзен Банк Аваль» вбачається, на ім'я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_2 на який надходять кошти у вигляді заробітної плати від АТ НВП «СЕМЗ» (а.с. 67).
Із довідки виданої АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 08 липня 2020 року вбачається, що на картковий рахунок № НОМЕР_3 відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль» накладений арешт ВП 60099647 від 19 лютого 2020 року на суму 31244 гривні 51 копійку Смілянським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.68).
Як вбачається із довідки про доходи від 31 серпня 2020 року № 118 ОСОБА_1 працює контролером складання електрични у АТ «НВП «СЕМЗ» (а.с. 66).
26 листопада 2020 року представник заявника звертався із заявою про зняття арешту до в.о. начальника Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с 69-70).
07 грудня 2020 року заступник начальника Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надала відповідь ОСОБА_1 на її звернення та повідомила, що зняття арешту здійснюється державним виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», а у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (а.с. 71-72).
Відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не пропустила десятиденний строк на звернення до суду, оскільки вона зверталася до відповідного органу щодо зняття арешту із коштів, які знаходяться на рахунку скаржника та отримавши відмову 10 грудня 2020 року звернулася до суду за захистом свого порушеного права.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 55 Основного Закону проголошує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладені обставини та приймаючи до уваги норми ЗУ "Про виконавче провадження", суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог скаржника щодо визнання незаконними дій державного виконавця в частині винесення постанови про арешт коштів боржника.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 48, 56, 70 Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року ст.ст. 258-260, 447-452 ЦПК України, -
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиндик Сергія Володимировича про визнання неправомірними дій щодо винесення постанови про арешт коштів боржника та скасування постанови, задовольнити.
Визнати протиправною відмову Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07 грудня 2020 року № 19.13-36/35571 про зняття арешту із коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 відкритому у АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ім'я ОСОБА_1 .
Скасувати постанову головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції )м. Київ) Пиндика Сергія Володимировича від 19 лютого 2020 року про накладення арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні №60099647 та зняти арешт з рахунку № НОМЕР_3 відкритому у АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ім'я ОСОБА_1 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її отримання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Головуюча: О.П. Опалинська