Справа №568/895/19
Провадження №2/568/393/21
09 лютого 2021 р. м.Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Сільман А.О.
за участю секретаря судового засідання Саган В.В.
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Сестрятинської сільської ради Радивилівського району (Радивилівський р-н, с. Сестрятин, вул. Проста, буд. 137
про визнання права власності
12.06.19 р. в Радивилівський районний суд Рівненської області звернувся ОСОБА_1 до Сестрятинської сільської ради Радивилівського району про визнання права власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позову вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2 , після смерті останньої відкрилась спадщина, до складу якої входило право померлої на земельну частку (пай) виділену відповідно до сертифіката РА № 0184642 Радивилівською районною адміністрацією 01.07.1997 р. Однак, сертифікат, на підставі якого спадкодавцю належала спірна земельна частка (пай), втрачений.
Посилаючись на те, що через відсутність правовстановлюючих документів на спірну земельну частку (пай) та втрату спадкодавцем сертифіката, що підтверджує його права на землю, позивач позбавлений можливості оформити право на спадкування спірної земельної частки (паю), а тому, просить суд, визнати за ним право на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка належала останній на підставі сертифіката серії РВ № 0184642 від 01.07.1997 р.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020 року справу №568/895/19 передано для розгляду судді Радивилівського районного суду Рівненської області Сільман А.О.
Ухвалою від 30.12.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Сільман А.О. та призначено судове засідання.
В судове засідання відповідач не з'явився. Разом з тим, від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його представника. В заяві відповідач позовні вимоги визнав і просив позовну заяву задоволити.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та звернув увагу на те, що є єдиним спадкоємцем та прийняв спадщину у встановленому законом порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
Відповідно до заповіту від 14.12.1999 р. ОСОБА_2 заповіла все своє майно ОСОБА_1 . Заповіт підписаний спадкодавцем та посвідчений секретарем Сестрятинської сільської ради, про що в реєстрі зроблено запис № 2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.11.2018 р.
20.12.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Радивилівської районної державної нотаріальної контори Рівненської області із заявою про прийняття спадщини після смерті тітки.
21.12.2018 р. зареєстровано спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі.
Постановою Радивилівської районної державної нотаріальної контори від 02.02.2019 р. відмовлено у вчиненні нотаріальних дій. Постанова обгрунтована тим, що спадкоємцем ОСОБА_1 не подано правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що належала ОСОБА_2 , в зв'язку з чим відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до відповіді відділу Держгеокадастру в Радивилівському районі ГУ Держгеокадастру у Рівненської області на адвокатський запит, повідомлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0184642, виданий на ім'я ОСОБА_2 станом на 01.01.2019 р. становить 96813,02 грн.
До матеріалів справи долучено повідомлення з газети Радивилівського району "Прапор перемоги" від 17.05.2019 р. про втрату сертифікату № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 виданого на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації № 222 від 01.07.1997 р.
Суд враховує наступні положення законодавства України.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Також, Земельним кодексом України встановлено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Земельний сертифікат це документ, який посвідчує право особи на земельну частку (пай) і містить відомості про її вартість та розмір в умовних кадастрових гектарах. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на земельну ділянку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) або сертифікат було втрачено.
Як вбачається, з матеріалів справи, померла ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай), що посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0184642, однак за життя не отримала Державний акт на землю та втратила оригінал вказаного сертифікату, який на даний час вже не може бути виданим, що зумовлює необхідність визнання права лише в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)», право на земельну частку (пай) мають: громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи з законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (чинного на час відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийня та спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Слід відмітити, що на відміну від діючого Цивільного кодексу України, згідно норм Цивільного кодексу Української РСР, який на сьогодні втратив чинність, для того щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, без подання відповідної заяви до нотаріальної контори, проживання зі спадкодавцем на момент його смерті не було обов'язковим. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 фактично вступив в управління майном померлої ОСОБА_2 , отримав в своє розпорядження ощадні книжки на ім'я померлої, відповідні квитанцій, зокрема, про оплату житлово-комунальних послуг та інші документи, видані на ім'я ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що позивач вважається таким, що прийняв спадщину.
Як вбачається з матеріалів справи, на ім'я тітки позивача було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0184642 виданий Радивилівською районною державною адміністрацією 01.07.1997 р., проте зазначений сертифікат втрачений спадкодавцем за життя.
Враховуючи перехід права на земельну частку (пай) в порядку спадкування до позивача після смерті його тітки та втрату сертифіката, який підтверджував таке право спадкодавця, належним способом захисту прав позивача на спірне спадкове майно є визнання за ним права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, а тому позовні вимоги слід задоволити.
Керуючись, ст. .263-265,268, суд -
Позов ОСОБА_1 до Сестрятинської сільської ради Радивилівського району про визнання права власності - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) посвідчене сертифікатом серія РВ № 0184642 від 01.07.1997 р., в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Радивидівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 10.02.2021 року.
Суддя А.О. Сільман